04 травня 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового засідання: прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29.04.2026 року в кримінальному провадженні №12026262020000769,
Ухвалою слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29.04.2026 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_7 та застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луковиця. Чернівецького району Чернівецької області, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16.00 год. 28 червня 2026 року.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_8 , обов'язків, передбачених КПК України, визначено йому запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 000 000 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою.
В разі внесення застави та звільнення підозрюваного з-під варти, покладено на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені п.1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України та роз'яснено, що він має виконувати обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_8 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На вказану ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову ухвалу, якою визначити підозрюваному заставу в розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з встановленням йому обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
На обґрунтування своїх вимог адвокат зазначав, що органом досудового розслідування ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КК України, не підтверджені. ОСОБА_8 є особою молодого віку, раніше не судимий, проживає разом з батьками.
Вказував, що у цьому кримінальному провадженні відсутні потерпілі, а тому посилання
ЄУНСС 715/935/26 НП 11сс/822/182/26 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_9
слідчого судді на розмір завданої шкоди потерпілим, є безпідставним.
Вважає незаконним та необґрунтованим віднесення до виключних випадків, при визначенні розміру застави, майновий стан підозрюваного та кількість осіб, яких мали намір незаконно переправити через державний кордон України, оскільки майновий стан підозрюваного з'ясований не був, а кількість осіб охоплюється ч.3 ст. 332 КК України.
Звертає увагу, що розмір застави понад 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є більшим, ніж передбачений за вчинення особливо тяжких злочинів. Також слідчим суддею не було взято до уваги, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.
В доповненнях до апеляційної скарги адвокат вказував, що ОСОБА_8 доглядає за своєю бабкою ОСОБА_10 , 1956 року народження, яка є особою з інвалідністю з дитинства 1 групи А по зору, позитивно характеризується по місцю проживання, йому надано відстрочку до завершення мобілізації, він перебуває на обліку як отримувач компенсаційної виплати фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_6 , який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив відмовити в задоволенні заявлених вимог, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
З матеріалів судового провадження вбачається, що відділом СУ ГУНП в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026262020000769 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на отримання доходу внаслідок незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_8 за попередньою злочинною змовою з іншими підозрюваними та невстановленими на даний час органом досудового розслідування особами, розробили план незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України до республіки Румунія поза межами діючих пунктів пропуску, за грошову винагороду.
Реалізовуючи вказаний вище умисел, у період часу з грудня 2026 року по 22 березня 2026 року ОСОБА_8 з іншими підозрюваними, діючи за попередньою змовою між собою та невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, підшукали ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , яким виїзд за межі території України у період дії воєнного стану обмежено, та організували їх незаконне переправлення через державний кордон України поза пунктом пропуску за грошову винагороду та інші матеріальні цінності.
30.04.2026 р. ОСОБА_8 пред'явлено підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 332 ч.3 КК України, а саме: в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Санкція вказаного злочину передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 9-ти років з конфіскацією майна.
З апеляційної скарги вбачається, що захисником не оскаржується обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а тому колегія суддів, керуючись вимогами ст. 404 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих обставин, які ніким не оспорено.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З даних про особу ОСОБА_8 вбачається, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, офіційно не працевлаштований, інкримінований йому злочин вчинив в період воєнного стану в України.
Відповідно до практики Європейського суду та положення ст. 178 ч.1 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При цьому, колегія суддів враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню або судовому розгляду.
Відсутність фактів неналежної процесуальної поведінки до даного часу не може вказувати на відсутність її в майбутньому та повинно бути оцінено в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження.
Враховуючи наведені обставини, а також те, що ОСОБА_8 підозрюється у тому, що своїми діями допомагав особам чоловічої статі призовного віку незаконно перетнути державний кордон України в період, коли на території України оголошено воєнний стан у зв'язку з повномасштабною агресією росії, а також те, що йому відомі способи можливого незаконного перетину через державний кордон України, колегія суддів вважає, що існує ризик того, що перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Врахувавши особу підозрюваного, обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, який відноситься до сфери охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, в даному конкретному випадку, визначена застава у розмірі 1000000 гривень буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та відповідатиме меті застосування запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом для особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи суми коштів, як підозрюваний та інші особи отримували від осіб, яких мали намір незаконно переправити через державний кордон, колегія суддів вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу для підозрюваного, не є непомірним.
Наведені адвокатом в апеляційній скарзі та доповненнях до неї доводи не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.
А тому в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 необхідно відмовити.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
В задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 відмовити, а ухвалу слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2026 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія. Згідно з оригіналом: суддя