іменем України
21 квітня 2026 року м. Кропивницький
справа № 396/498/25
провадження № 22-ц/4809/192/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Мурашка С.І.
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2025 рокуу складі судді Цесельської О.С.,
У березні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі по тексту - АТ «А-Банк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви посилалося на те, що 10.11.2020, будучи клієнтом банку, відповідач уклав з банком кредитний договір №АN3ВСТ155101044400 щодо надання кредиту у розмірі 80000 грн строком на 40 місяців, а саме до 09.03.2024 зі сплатою процентів у розмірі 50,00% щорічно та комісії у розмірі 0 грн. Кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту. Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит у розмірі, визначеному договором. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 19 березня 2025 року має заборгованість у розмірі 100694 грн, яка складається із 59962 грн 42 коп заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 40731 грн 58 коп заборгованості за процентами.
Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача його користь заборгованість по кредитному договоруу розмірі 100694 грн.
РішеннямНовоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2025 рокупозов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором від 10.11.2020 у розмірі 59962,42 грн. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в цій частині.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України перегляду та перевірці апеляційним судом не підлягає.
Адвокат Чубенко М.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2025 рокузалишити без змін, а апеляційну скаргу АТ «А-Банк» - без задоволення. Вважав, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.
Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Адвокат Чубенко М.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , направив заяву про розгляд справи без їх участі (а.с.188). Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови у стягненні відсотків.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 10.11.2020 ОСОБА_1 подала до АТ «А-Банк» заяву клієнта №AN3BCT155101044400. Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Акцент-Банк» при наданні банківських послуг, таблицею обчислення загальної вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту становлять кредитний договір, що підтверджується електронним підписом відповідача у заяві. Відповідно до умов укладеного договору сума кредиту складає 80000 грн, строк кредиту - 36 місяців, процентна ставка (фіксована) - 50% на рік (а.с.8).
Як свідчать матеріалів справи 10.11.2020 сторони, крім анкети-заяви, підписали також паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка», в якому визначені основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зокрема, тип кредиту - беззалоговий; сума кредиту - 80000 грн; строк кредитування - 36 місяців, мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; спосіб надання кредиту - безготівковим шляхом; процентна ставка, відсотків річних - 50; тип процентної ставки - фіксована, порядок зміни процентної ставки не передбачено; загальні витрати за кредитом - 76744,08. Підпис ОСОБА_1 у паспорті споживчого кредиту підтверджено 10.11.2020 з номера телефону НОМЕР_1 , зазначеним відповідачем у заяві клієнта №AN3BCT155101044400 (а.с.6-7).
Отже, ОСОБА_1 погодилася з викладеними у заяві та у паспорті споживчого кредиту умовами без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого у заяві клієнта та у паспорті споживчого кредиту нею проставлено електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Як свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 19 березня 2025 року становила 100694 грн, яка складається із 59962 грн 42 коп - залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 40731 грн 58 коп - залишку заборгованості за процентами (а.с.4-6, 8-16).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вказані докази свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Статтею 652 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про неправильність висновку суду першої інстанції щодо недоведеності факту погодження сплати відсотків за користування кредитними коштами, оскільки вказаний договір був укладений як електронний правочин, підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором.
Отже, в силу положень Закону України «Про електронну комерцію» в момент укладення правочину відповідач прийняла на себе зобов'язання, погодившись на істотні умови банку.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 щодо можливості укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем та у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20 щодо підтвердження досягнення умов шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам (ч.1 ст.4 Закону).
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, у тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документу, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Як убачається з підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 погодилася з визначеними у ньому умовами кредитування, а саме з умовами, викладеними у п.3 «Інформація щодо реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача». Підписавши за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора заяву та паспорт споживчого кредитування «Швидка готівка» відповідач добровільно погодився на визначені договором умови, у тому числі і на сплату процентів, нарахованих за погодженою сторонами процентною ставкою.
Отже, на думку колегії суддів позивачем доведено та відповідачем не спростовано обов'язку сплатити суму процентів, розмір яких встановлено кредитним договором від 10.11.2020 №AN3BCT155101044400, який суд першої інстанції помилково вважав неукладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду в частині, що оскаржується, підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованості за кредитним договором від 10.11.2020 №AN3BCT155101044400 у розмірі 100694 грн, з яких 59962 грн 42 коп - заборгованість за тілом кредиту, 40731 грн 58 коп - заборгованість за процентами.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, які було сплачено за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн та подання апеляційної скарги по справі у розмірі 3633,60 грн, а всього 6056 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» задовольнити.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2025 року скасувати в частині, що оскаржується, та ухвалити нове.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080, вул. Батумська, буд.11, м. Дніпро) заборгованість за кредитним договором від 10.11.2020 б/н у розмірі 100694 (сто тисяч сто шістсот дев'яносто чотири) грн, з яких 59962 грн 42 коп - заборгованість за тілом кредиту, 40731 грн 58 коп - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080, вул. Батумська, буд.11, м. Дніпро) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 квітня 2026 року.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді О.Л. Дуковський
С.І. Мурашко