Справа № 740/4976/25 Головуючий у 1 інстанції Гагаріна Т. О.
Провадження № 33/4823/462/26
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
30 квітня 2026 року місто Чернігів
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Гусач О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Щербака О. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 квітня 2026 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору.
Як установив місцевий суд, ОСОБА_1 , 20 серпня 2025 року, о 21 год. 31 хв., по вул. Гімназійна, буд. 36, у м. Ніжині, керував електровелосипедом «ФАДА», з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; нечітка мова; поведінка, що не відповідає дійсності, від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі захисник адвокат Щербак О. В. просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що відповідно до п. 2.13 Правил дорожнього руху, транспортні засоби належать до таких категорій А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
З порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже, електровелосипед можливо прирівняти до мопеду, електроскутера тощо лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт.
Таким чином, місцевий суд помилково в постанові від 01.04.2026, зазначає потужність двигуна 0,6 кВт як такою, що є об'єктом адміністративної відповідальності.
Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним.
Оскільки електровелосипед у цій справі - це транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, місцевий суд помилково дійшов до висновку про те, що вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, можуть бути застосовані до електровелосипеда. Таким чином, визначені судом правовідносини не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 , як адміністративного правопорушника за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказує, що зупинка транспортного засобу поліцейським не є особистим бажанням інспектора, а дією, чітко визначеною законом. Волій має право знати, що будь - яка зупинка повинна мати законну підставу. Стаття 35 Закону України «Про національну поліцію» визначає, коли поліцейський може вимагати зупинку, і він зобов'язаний повідомити водія про причину та послатися на конкретну норму закону. Якщо цього не відбувається, дії інспектора вважаються незаконними і є перевищенням повноважень, що суперечить статті 19 Конституції України.
Зазначає, ОСОБА_1 надав місцевому суду технічні характеристики електровелосипеда. Крім того працівники поліції не з'ясовували (документально) під час складання протоколу що за електровелосипед і які його технічні характеристики, котрим керував ОСОБА_1 .
Наявні в матеріалах справи відео файли не відображають те як складався протокол про адміністративне правопорушення, а самі файли мають окремі, приривчасті фрагменти фіксації. Направлення на медичний огляд водія транспортного виготовлено без присутності ОСОБА_1 .
На апеляційний розгляд ОСОБА_1 та його захисник адвокат Щербак О. В. не прибули. Від захисника надійшла заява про проведення апеляційного розгляду справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За змістом ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №542562 від 16грудня 2025 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння; інформацією, яка розміщена на CD диску, на якому детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану сп'яніння та причини відмови від його проходження /посилання на вказаний відеозапис міститься в протоколі/.
Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційним судом було досліджено відеозапис працівників поліції, на якому зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а також висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування з водієм у поліцейських виникла підозра про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, про що йому було повідомлено. ОСОБА_1 зізнався що вживав алкоголь напої. Після цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. На таку пропозицію поліцейських ОСОБА_1 почав заперечувати що керував транспортним засобом та усіляко уникати проходження огляду на стан сп'яніння. Поліцейські роз'яснили водію, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак. Після цього ОСОБА_1 покинув місце зупинки, зайшовши на територію домоволодіння та більше до працівників поліції не виходив.
На думку апеляційного суду така поведінка ОСОБА_1 на місці зупинки, зафіксована на відео, свідчить про вчинення ним дій, які були спрямовані на ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Твердження захисника про те, що відеозапис не містить всієї процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення є безпідставними, оскільки при дослідженні відеозапису апеляційним судом встановлено безперервність відео фіксації усього спілкування працівників поліції з особою яка притягається до адміністративної відповідальності, до того моменту коли ОСОБА_1 покинув місце де його зупинили працівники поліції, що відповідає положенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відсутність на відеозапису саме факту заповнення працівником поліції протоколу та направлення не вказує на їх недійсність чи недопустимість.
Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом, який не є механічним транспортним засобом, а тому він, як водій вказаного транспортного засобу, не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Статтею 130 КУпАП серед іншого передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані сп'яніння.
При цьому, вказаною статтею транспортні засоби не розмежовуються на механічні та інші.
Відповідно до вимог Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів", електричний колісний транспортний засіб дво - і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Згідно з цим Законом, до учасників дорожнього руху належать у тому числі водії транспортних засобів.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов'язані дотримуватися Правил дорожнього руху.
З матеріалів провадження вбачається, що електровелосипед, яким керував ОСОБА_1 обладнаний двома сидіннями, є двоколісним транспортним засобом, який призначений для перевезення людей та приводиться в рух за допомогою електродвигуна потужністю до 4 кВт.
З дослідженого судом відеозапису постає, що ОСОБА_1 рухався на вказаному транспортному засобі та приводив його в рух виключно за допомогою електродвигуна.
Апеляційний суд також, враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, відповідно до якої використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху, є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху, транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
При цьому, транспортний засіб поділяється на види:
- велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;
- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
- мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
- мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг;
- причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски;
- рейковий транспортний засіб - трамвай та платформи із спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями. Усі інші транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, вважаються нерейковими.
Тобто, вказаний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
З огляду на технічні параметри, транспортний засіб, яким 20.08.2025 керував ОСОБА_1 , має потужність двигуна 0,6 кВт, що відноситься до ознак мопеду, оскільки є двоколісним транспортним засобом, який призначений для перевезення людей, з електродвигуном потужністю до 4 кВт.
Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (зі змінами) визначено поняття легких електричних транспортних засобів.
Зокрема, легкий персональний електричний транспортний засіб має одне та більше коліс, електродвигун потужністю у діапазоні до 1000 Вт та конструктивну швидкість до 25 км/год.; низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб має від двох коліс та швидкість від 10 до 50 км/год.
Таке ж визначення міститься у ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (закон в редакції Закону №3492-ІV від 23 лютого 2006 зі змінами).
Враховуючи, що ОСОБА_1 використовував електровелосипед як транспортний засіб, він є суб'єктом адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП та повинен був керувати цим транспортним засобом, рухаючись дорогами загального користування, з додержанням вимог Правил дорожнього руху.
Суд вважає безпідставними твердження захисника про те, що працівниками патрульної поліції не дотримано вимог законодавства в частині зупинки транспортного засобу з підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Разом з цим, підстави для зупинки транспортного засобу не є предметом перевірки суду при вирішенні питання про наявність чи відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченогост.130 КУпАП та самі по собі не можуть вказувати на відсутність події правопорушення, оскільки обставин зупинки автомобіля, за своїм змістом не стосуюються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП. В разі, якщо особа, що притягається до адміністративної відповідальності, вважає незаконними дії працівників поліції щодо зупинки її транспортного засобу, вона не позбавлена можливості оскаржити ці дії в порядку адміністративного судочинства.
Інші твердження апелянта висновків суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання уникнути особою що притягається до адміністративної відповідальності встановленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення , -
Апеляційну скаргу захисника адвоката Щербака О. В. залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Чернігівського апеляційного судуО. М. Гусач