Справа №591/2199/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О. М.
Номер провадження 33/816/350/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
01 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю секретаря судового засідання - Кислої Ю.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Лопаткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лопаткіна О.В. на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, -
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2025 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік за те, що він 26.02.2025 о 21-30 год у м. Суми по вул. Герасима Кондратьєва 211 А, керував т/з ЗАЗ Tavria, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з та у медичному закладі КНП СОР «ОКМЦСНЗ» відмовився. Своїми діями порушив п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Лопаткін О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2025 року, а провадження по справі закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що безпосередньо при складені протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції були допущені грубі порушення вимог стст.251, 252, 268, 130 ч.1, 266 КУпАП, а також вимоги Наказу МВС України № 1395 від 07.11.2015 «Про затвердження інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», Наказу 1452/735 від 09.11.2015 року «Про затвердження інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.
Наголошував, що згідно відеозаписів, які наявні у справі, ОСОБА_1 був доставлений до закладу охорони здоров'я, де він на вимогу лікаря підписав згоду на проведення психіатричного огляду та в подальшому проходив огляд на стан сп'яніння, хоча на думку сторони захисту підписання згоди на проведення психіатричного огляду , а також застосування приладу Драгер в закладах охорони здоров'я жодним нормативно правовим актом не передбачено.
На думку апелянта, було порушено порядок проведення огляду, передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся здати біосередовище, йому не була роз'яснена процедура проходження огляду, тому висновок який наявний в матеріалах справи є недопустимим доказом.
Звертав увагу на те, що огляд ОСОБА_1 проводила медична сестра (вимірювала тиск), що зафіксовано на відеозаписах наявних в матеріалах справи.
Вказував, що в постанові суду першої інстанції зазначено, що визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , тому вона підлягає скасуванню.
Вважав, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений без дотримання положень процесуального закону, що тягне за собою безумовне і беззаперечне визнання цього доказу недопустимим, внаслідок чого інші докази у справі є нікчемними.
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Лопаткіна О.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження закрити, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відеофайли, допитавши в якості свідка лікаря ОСОБА_3 , апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 257341 від 26 лютого 2025 року, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с. 1);
- висновком лікаря КНП СОР «ОКМЦСНЗ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, №732 від 26.02.2025, згідно якого ОСОБА_1 від подальшого проходження медичного огляду відмовився (а.с. 3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився (а.с. 4).
- відеозаписом на оптичних носіях даних, з якого вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, під час спілкування з водієм, у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що водій відмовився. Після цього ОСОБА_4 було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, на що останній погодився, а після прибуття до медичного закладу, відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Після цього на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, роз'яснено права, та вручено останньому копію протоколу (а.с. 7).
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Твердження апелянта про те, що підписання згоди на проведення психіатричного огляду жодним нормативно правовим актом не передбачено, апеляційний суд вважає не обґрунтованими.
Метою медичного огляду у закладі охорони здоров'я є встановлення наявності чи відсутності будь-якого стану сп'яніння у обстежуваної особи. У випадку обстеження особи у медичному закладі лікар є самостійним у своїй діяльності. Саме лікар, який проводить огляд, визначає алгоритм його проведення та за допомогою яких лабораторних досліджень проводити огляд.
За результатами медичного огляду, обсяг якого викладений у Додатку 3 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджене Наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у пункті 20 Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, лікарем вноситься висновок і діагноз за результатами огляду.
У разі встановлення стану сп'яніння у обстежуваної особи, відповідно до міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду, діагноз кодується, як психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання, виявлення речовин (алкоголю, наркотиків або психотропних речовин), гострої інтоксикації.
Отже, для проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, лікарем - психіатром (наркологом) пропонується особі заповнити форму № 003-7/о, затверджену Наказом Міністерства охорони здоров'я України 15 вересня 2016 року № 970, «Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду». Враховуючи викладене, пропозиція ОСОБА_1 підписати усвідомлену згоду особи на проведення психіатричного огляду, перед початку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідає вимогам чинного законодавства України та є складовою проходження встановленого законом огляду проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо тверджень апелянта про те, що при проведенні огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 було порушено вимоги Наказу 1452/735 від 09.11.2015 року «Про затвердження інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», оскільки в даних нормативно-правових актах не зазначено, що медичний працівник під час огляду на стан сп'яніння водія може користуватись тими ж технічними засобами, що і працівник поліції на місці зупинки транспортного засобу, апеляційний суд зазначає , що огляд в закладах охорони здоров'я проводиться згідно вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та внутрішніх наказів закладу охорони здоров'я, разом з тим апеляційний суд не вбачає порушень при проведенні огляду ОСОБА_1 , оскільки згідно п.9 розділу ІІІ вищезазначеної Інструкції передбачено використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ.
Доводи апелянта про те, що було порушено порядок проведення огляду , оскільки його проводила медична сестра, апеляційний суд визнати обґрунтованими, не може, оскільки участь медичної сестри у проведенні огляду шляхом проведення діагностичних маніпуляцій (вимірювання тиску, налаштування алкотестеру тощо) жодним чином не свідчить про порушення процедури огляду.
Зазначені обставини та порядок проведення огляду на стан сп'яніння були роз'яснені лікарем ОСОБА_3 і під час апеляційного розгляду.
Щодо доводів апелянта про те, що в постанові суду першої інстанції зазначено, що визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , тому вона підлягає скасуванню, апеляційний суд зазначає, що дійсно таке порушення має місце, але апеляційний суд вважає його опискою, яка може бути виправлена згідно з положеннями ст. 379 КПК України.
Твердження апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений без дотримання положень процесуального закону, що тягне за собою безумовне і беззаперечне визнання цього доказу недопустимим, внаслідок чого інші докази у справі є нікчемними, апеляційний суд визнає надуманими, оскільки апелянтом не зазначено в чому саме полягають порушення під час складання протоколу.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, -
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лопаткіна О.В. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.