Справа №592/4629/26 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/308/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
30 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
власника майна - ОСОБА_7
представника власника майна - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, у режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми від 24 березня 2026 року про накладення арешту на належне ОСОБА_7 майно у кримінальному провадженні №42024202540000009 від 15 січня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України,
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 березня 2026 року на часткове задоволення клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні №42024202540000009 від 15 січня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України було накладено арешт на вилучений в ході проведення обшуку житлового приміщення (квартири) за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 мобільний телефон ОРРО Reno 12 5G, модель СРН2625, ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
У задоволенні клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти належні ОСОБА_7 , а саме: 467400 грн (412 купюр номіналом по 1000 грн.; 99 купюр номіналом по 500 грн.; 59 купюр номіналом по 100 грн.); 750 Євро (13 купюр номіналом 50 Євро, 5 купюр номіналом по 20 Євро); 37 000 доларів США (369 купюр по 100 доларів США, 2 купюри по 50 доларів США) було вдмовлено.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 березня 2026 року, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на накласти арешт, з забороною відчуження, розпоряджання та/або користування, на вилучене 20 березня 2026 року в ході проведення обшуку житлового приміщення (квартири) за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме:
- мобільний телефон ОРРО Reno 12 5G, модель СРН2625, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 ;
- грошові кошти: 467400 грн (412 купюр номіналом по 1000 грн.; 99 купюр номіналом по 500 грн.; 59 купюр номіналом по 100 грн., кожна); 750 Євро (13 купюр номіналом 50 Євро, 5 купюр номіналом по 20 Євро); 37 000 доларів США (369 купюр по 100 доларів США, 2 купюри по 50 доларів США).
В обґрунтування апеляційних вимог, прокурор посилається на те, що у даному кримінальному провадженні встановлено, що директор КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради Сумської області ОСОБА_7 , спільно зі своїми підлеглими, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди у вигляді нарахування заробітної плати, премій та в інтересах юридичної особи, штучно збільшували наповненість відділень пацієнтами, в тому числі тими, які фактично не проходять лікування, шляхом внесення недостовірних даних до ЕСОЗ та видачі завідомо неправдивих офіційних документів, внаслідок чого державному бюджету в особі НСЗУ завдано збитків на суму 4 673 777 грн. 20 березня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України. При цьому, інкриміновані ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 366 КК України мають кваліфікуючі ознаки «тяжкі наслідки», які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян та «значна шкода».
Крім того, прокурор вказує, що зазначене у клопотанні майно, яке було вилучено в ході санкціонованого обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 , постановою слідчого від 20 березня 2026 року визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні. При цьому, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 в Декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік зазначив, що має грошові кошти в готівці 326 858 грн., інформація про грошові активи членів його сім'ї відсутня, а у Декларації за 2025 рік в розділі «грошові активи» вказав грошові кошти в готівці 326 858 грн., а про грошові кошти в доларах США інформація відсутня, що ставить під сумнів законність отримання ним вилучених під час обшуку його квартири коштів у сумі 467 400 грн., 37 000 доларів США та 750 Євро, і під час розгляду клопотання про арешт майна сторона захисту взагалі не пояснила їх походження.
Таким чином, на думку прокурора, наявні законні підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту і на вказані грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 враховуючи, також, і те, що до матеріалів кримінального провадження долучена позовна заява про стягнення солідарно з останнього та інших підозрюваних на користь Національної служби здоров'я України шкоди в розмірі 4 673 777 грн., заподіяної внаслідок їх злочинних дій.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, прокурора на підтримку апеляційних доводів та вимог, власника майна ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8 , які вважали ухвалу слідчого судді законною та просили залишити її без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Положеннями ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вказані норми Закону, також, узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Перевіряючи законність прийнятого судового рішення про арешт майна в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні слідчим суддею вищезазначені вимоги було дотримано в повному обсязі.
Так, з матеріалів, які надійшли до апеляційного суду, вбачається, Сумським РУП ГУНП Сумської області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024202540000009 від 15 січня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 366 КК України, розпочате за фактом того, що посадові особи лікувального закладу КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради, здійснюють привласнення коштів сплачених Національною службою здоров'я України (НСЗУ), в рамках укладених договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, шляхом внесення недостовірних відомостей до Електронної системи охорони здоров'я щодо обсягу наданих послуг пацієнтам протягом 2021-2024 років за пакетами медичних послуг №24 «Мобільна паліативна медична допомога дорослим і дітям» та №23 «Стаціонарна паліативна медична допомога дорослим та дітям», яким фактично такі послуги в даному закладі не надавались. Привласнення бюджетних коштів здійснюється шляхом фіктивного направлення пацієнтів для проведення лабораторних, інструментальних, ультразвукових, цитологічних та інших видів дослідження, які здійснюють суб'єкти господарської діяльності на комерційній основі, в той час як зазначені дослідження входять до пакетів за програмами медичних гарантій, які оплачуються НСЗУ. В подальшому, суб'єкти господарської діяльності проводять конвертацію отриманих коштів. Відповідно до висновку спеціаліста Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області встановлена матеріальна шкода (збитки) на суму 4673777 грн. 00 коп.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетний, зокрема, директор КНП «Лебединська лікарня ім. лікарня К.О. Зільберника» Лебединської міської ради ОСОБА_7 , якому, 20 березня 2026 року було повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст.27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.362, ч. 3 ст.27, ч. 3 ст.28, ч. 2 ст. 366 КК України і в цей же день, за місцем його фактичного проживання, за адресою АДРЕСА_1 проведено санкціонований обшук, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон ОРРО Reno 12 5G, модель СРН2625, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , та грошові кошти: 467400 грн. (412 купюр номіналом по 1000 грн.; 99 купюр номіналом по 500 грн.; 59 купюр номіналом по 100 грн., кожна); 750 Євро (13 купюр номіналом 50 Євро, 5 купюр номіналом по 20 Євро); 37 000 доларів США (369 купюр по 100 доларів США, 2 купюри по 50 доларів США) на які, у поданому слідчому судді клопотанні, заступник начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області просив накласти арешт.
Перевіряючи доводи поданого клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для накладення арешту лише на вилучений за місцем проживання ОСОБА_7 мобільний телефон, з посиланням на те, що вказане майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, і такий захід забезпечення кримінального провадження є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
Що стосується накладення арешту на грошові кошти, які були виявлені та вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 , то у задоволенні клопотання в цій частині слідчим суддею було відмовлено у зв'язку з недоведеністю, що вказане майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються у даному кримінальному провадженні та що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.
З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується у повному обсязі .
При цьому, вважаючи відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на грошові кошти незаконною, прокурор в своїй апеляційній скарзі посилається на ті ж самі обставини, що були вказані у клопотанні, та були предметом розгляду слідчого судді і яким була надана належна правова оцінка.
Так, колегія суддів зауважує, що в оскаржуваному рішенні знайшли своє відображення встановлені слідчим суддею обставини, що відомості про те, що ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України матеріали клопотання не містять, і останньому не інкримінується вчинення будь-яких дій, пов'язаних і незаконним заволодінням грошовими коштами, а інкримінується вчинення дій в інтересах установи, директором якої він являється. При цьому, слідчим суддею було враховано, що ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 березня 2026 року, було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 з метою виявлення комп'ютерних пристроїв, планшетів, мобільних телефонів, чорнових записів та документів, пов'язаних з медичною діяльністю КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради, і вилучення грошових коштів, у даному випадку, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 167, ч. 1 ст. 234 КПК України, оскільки дозвілу на їх відшукання вказаним судовим рішення надано не було.
Крім того, слідчим суддею було встановлено, що доданими до клопотання доказами, не підтверджується відповідність цього майна вимогам ст. 98 КПК України, і у постанові слідчого від 20 березня 2026 року жодним чином не обґрунтована, які саме відомості містять вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 грошові кошти та що вказує на те, що вони можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадженні.
Також, предметом розгляду слідчого судді були і доводи клопотання стосовно необхідності накладення арешту на вказані грошові кошти з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, за заявленим цивільним позовом, і з врахуванням того, що з огляду на фактичні обставини, саме КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради зобов'язана повернути незаконно отримані кошти, сплачені НСЗУ, будь-який ризик порушення майнових прав цієї установи, як потерпілої сторони, відсутній.
Крім того, слідчим суддею було вірно звернуто увагу на недоцільність накладення арешту на вищезазначені грошові кошти і з огляду на те, що при необхідності забезпечення цивільного позову про стягнення з підозрюваних у даному кримінальному провадженні, в тому числі і з ОСОБА_7 , у солідарному порядку заподіяної шкоди, арешт може бути накладено на рухоме та нерухоме майно останніх, без суттєвого обмеження їх майнових прав.
При цьому, на спростування апеляційних доводів щодо сумнівності походження вказаних грошових коштів через їх не відображення ОСОБА_7 у Деклараціях за 2024-2025 роки, колегія суддів зауважує, що як вірно було встановлено слідчим суддею, досудове розслідування даного кримінального провадження триває вже більше 2 років, і в ньому у вже були проведені обшуки, в тому числі, і за місцем проживання ОСОБА_7 , в ході яких були вилучені грошові кошти в сумі 300600 грн, на які було накладено арешт ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 листопада 2024 року, який ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми року від 02 травня 2025 року був скасований і дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Інших беззаперечних доводів, за яких такий засіб забезпечення кримінального провадження був би виправданим втручанням у право власності особи на майно, та за яких вищезазначене клопотання підлягало б до повного задоволення, прокурором не наведено і таких обставин колегією суддів під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження не встановлено.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею було постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого встановлено не було, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ч ст. ст.170,173,404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 березня 2026 року, якою було накладено арешт на належне ОСОБА_7 майно у кримінальному провадженні №42024202540000009 від 15 січня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4