Номер провадження: 33/813/167/26
Номер справи місцевого суду: 946/6924/25
Головуючий у першій інстанції Смокіна Г. І.
Доповідач Погорєлова С. О.
22.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Турик А.Ф.к., адвоката Продуна В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, -
встановив:
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605,60 грн, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
З вказаної постанови вбачається, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 247 від 30.08.2025 року «Про організацію роботи груп оповіщення військовозобов'язаних», ТВО заступника начальника мобілізаційного відділу майор ОСОБА_2 31.08.2025 року допустив до оповіщення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 без службових посвідчень особи, уповноваженої вручати повістки, а саме: капітана ОСОБА_3 , старшого лейтенанта ОСОБА_4 , молодшого сержанта ОСОБА_5 , молодшого сержанта ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_7 . Встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_1 не забезпечив належним чином особовий склад групи оповіщення посвідченнями особи, уповноваженої вручати повістки, чим недбало поставився до військової служби, що в свою чергу могло зірвати мобілізаційний план. Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було здійснено перевірку за даним фактом, в результаті якої встановлено, що 31.08.2025 року відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.08.2025 року № 247 на ТВО заступника начальника мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 було покладено обов'язок організувати роботу 5 груп оповіщення на території Ізмаїльського району. Перевіркою встановлено, що майор ОСОБА_2 за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_1 допустив до груп оповіщення 5 військовослужбовців без посвідчень особи, уповноваженої вручати повістки, що в свою чергу могло негативно вплинути на мобілізаційний план, чим в свою чергу останній порушив вимоги пунктів 31, 32, 54 постанови КМУ № 560 від 30.08.2024 року, вимоги пунктів 4.2, 4.3 Розпорядження Голови Ізмаїльської РДА від 24.05.2024 року № 108-ВА-2024. З огляду на вищевикладене, в діях підполковника ОСОБА_1 вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)Викладені у протоколі обставини не відповідають фактичному змісту Наказу №247 та нормам чинного законодавства, а наведені твердження не мають під собою правового підґрунтя. Відсутність посвідчень станом на 31.08.2025 року не може розцінюватися як порушення або недбалість з боку начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 чи інших посадових осіб, оскільки процедура їх оформлення перебувала на законному етапі реалізації;
2)Майор ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з приписами ч. 3 ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які визначають, що про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Проте, тимчасово виконуючий обов'язки заступника начальника центру - начальника мобілізаційного відділення майор ОСОБА_2 недбало поставився до виконання своїх обов'язків та не виконав приписи: п. 1 Наказу №247; ч. 3 ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Таким чином саме майор ОСОБА_2 , як посадова особа, відповідальна за організацію та безпосереднє проведення інструктажу, перевірку наявності посвідчень і формування груп оповіщення;
3)Відсутній сам факт настання будь-яких негативних наслідків, що є ключовим елементом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП;
4)В матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, які б доводили сам факт порушення порядку перевірки військово-облікових документів саме 31.08.2925 року.
Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення адвоката Продуна В.В., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Так із протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ОД №473 від 01.09.2025 року вбачається, що 31.08.2025 року відповідно до результатів перевірки ІНФОРМАЦІЯ_2 посадовими особами відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №247 від 30.08.2025 року «Про організацію роботи груп оповіщення військовозобов'язаних», ТВО заступника начальника мобілізаційного відділу майор ОСОБА_2 , 31.08.2025 року допустив до оповіщення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 без службових посвідчень особи уповноваженої вручати повістки, а саме: капітана ОСОБА_3 , старшого лейтенанта ОСОБА_4 , молодшого сержанта ОСОБА_5 , молодшого сержанта ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_7 . Встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_1 , не забезпечив належним чином особовий склад групи оповіщення «посвідченнями особи уповноваженої вручати повістки», чим недбало поставився до військової служби, що в свою чергу могло зірвати мобілізаційний план. Підполковник ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем за контрактом, проходячи службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ., діючи протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, приписів законів та інструкцій, допустив недбале ставлення до військової служби, чим вчинив недбале ставлення до військової служби, в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Частиною 1 ст. 172-15 КУпАП передбачено відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, передбачене ч. 1 цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Безпосереднім об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, є встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими службовими особами своїх прав і виконання обов'язків.
З об'єктивної сторони це правопорушення характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв'язком між вказаними бездіяльністю і наслідками.
Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них.
Невиконання службових обов'язків полягає у невиконанні дій, які входять до службових обов'язків.
Неналежне виконання службових обов'язків полягає в нечіткому, формальному або неповному здійсненні обов'язків.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 24.02.2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжено.
Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженим постановою КМУ від 16.05.2024 року № 560 (далі - Постанова № 560), визначено, зокрема, механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи, тощо.
Згідно п. 31 Постанови № 560, повістки мають право вручати , в тому числі, представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки - в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Призначення в тому числі представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюється наказом відповідного керівника, який є підставою для видачі службового посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки.
Згідно із п. 32 Постанови № 560, службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, видається на підставі наказу відповідного керівника, визначеного в абз. 7 п. 31 цього Порядку, головою (начальником) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), засвідчується його особистим підписом та скріплюється гербовою печаткою. Таке посвідчення дійсне на території адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідної місцевої держадміністрації (військової адміністрації), головою (начальником) якої видано посвідчення, у разі пред'явлення паспорта громадянина України (посвідчення офіцера, військового квитка).
Відповідно до п. 35 Постанови № 560, представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення.
Згідно із п. 44 Постанови № 560, для організації роботи груп оповіщення керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не пізніше ніж за день до проведення таких заходів видає наказ, в якому визначаються: старші груп оповіщення із числа представників територіального центру комплектування та соціальної підтримки; маршрути оповіщення (місця, де здійснюватиметься оповіщення, із зазначенням адрес будинків, громадських місць, громадських будинків та споруд, назв вулиць або площі); підприємства, установи, організації, працівники яких підлягають оповіщенню; час та строки проведення оповіщення; тощо.
Відповідно до п. 47 Постанови № 560, старший групи оповіщення, представник, уповноважений вручати повістки, територіального центру комплектування та соціальної підтримки зупиняє (підходить до) громадянина та відрекомендовується, повідомляє про мету зупинки (прибуття) та спілкування. На вимогу громадянина пред'являє свій паспорт громадянина України (посвідчення офіцера, військовий квиток, службове посвідчення), службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, а також пропонує громадянину пред'явити його військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно із п. 49, 50 Постанови № 560, у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу. Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники).
Відповідно до п. 54 Постанови № 560, під час перевірки військово-облікового документа уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний назвати своє прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред'явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина України (посвідченням офіцера, військовим квитком).
Із матеріалів справи вбачається, що згідно до Розпорядження Ізмаїльської районної військової адміністрації Одеської області від 24.05.2024 року № 108/ВА-2024 «Про заходи з виконання постанови Кабінету міністрів України від 16.05.2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» на керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 покладено обов'язок невідкладно видати наказ про призначення представників центру, уповноважених проводити перевірку військово-облікових документів та вручати повістки військовозобов'язаним. Копію наказу надати Ізмаїльській районній державній (військовій) адміністрації для видачі посвідчень. Здійснювати постійний контроль за виконанням заходів оповіщення (п. 4.2, 4.4).
Крім того з матеріалів справи вбачається, що Наказом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_8 «Про визначення посадових осіб, уповноважених для вручення повісток на території Ізмаїльського району» від 01.05.2025 року наказано призначити пойменованих військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 уповноваженими для вручення громадянам повісток на території Ізмаїльського району, тому числі капітана ОСОБА_3 офіцера відділення призову ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), солдата ОСОБА_7 , стрільця 1 відділення охорони взводу охорони ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та молодшого сержанта ОСОБА_5 , стрільця 1 відділення охорони взводу охорони ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ).
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 (по стройовій частині) від 20.08.2025 року № 232 підполковника ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 10.08.2025 року № 12.01 на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 , вважати таким, що прийняв справи і посаду та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_9 «Про організацію роботи груп оповіщення військовозобов'язаних» від 30.08.2025 року № 247, з метою виконання заходів, пов'язаних з підготовкою та проведенням оповіщення розшуку військовозобов'язаних і забезпечення їх прибуття до районного центру комплектування та соціальної підтримки, наказано:
п. 1 - Т.В.О. заступнику начальника центру - начальнику мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 майору ОСОБА_10 , 31.08.2025 року організувати роботу 5 груп оповіщення на території Ізмаїльського району; о 05:30 год. провести інструктаж груп оповіщення та довести алгоритм щодо порядку дій під час оповіщення та вручення повісток про виклик громадян, реагування на провокації цивільного населення. Перевірити наявність та дійсність службових посвідчень, особистих документів, засобів відео фіксації та формений одяг; забезпечити особовий склад груп оповіщення списками осіб, які підлягають оповіщенню та повістками, які видати під підпис в журналі реєстрації повісток;
п. 2 - 31.08.2025 року провести заходи із забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в АДРЕСА_2 , а саме оповіщення та перевірку військово-облікових документів у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років, призначити в ІНФОРМАЦІЯ_5 групи оповіщення;
п. 4 - Старшим груп оповіщення при проведенні заходів оповіщення суворо дотримуватись вимог п. 47 Постанови КМУ від 16.05.2024 № 560;
п. 10 - Контроль за виконанням наказу залишити за собою.
Вищевказаним наказом від 30.08.2025 № 247, зокрема, до складу груп оповіщення включено капітана ОСОБА_3 , старшого лейтенанта ОСОБА_4 , молодшого сержанта ОСОБА_5 , молодшого сержанта ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_7 , з них старші групи - старший лейтенант ОСОБА_4 , капітан ОСОБА_3 та молодший сержант ОСОБА_6 .
Таким чином посилання апеляційної скарги про те, що майор ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з приписами ч. 3 ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які визначають, що про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання, проте, т.в.о. заступника начальника центру - начальника мобілізаційного відділення майор ОСОБА_2 недбало поставився до виконання своїх обов'язків та не виконав приписи: п. 1 Наказу №247 та ч. 3 ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, таким чином, саме майор ОСОБА_2 , як посадова особа, відповідальна за організацію та безпосереднє проведення інструктажу, перевірку наявності посвідчень і формування груп оповіщення, спростовуються вищенаведеними доказами у справі, оскільки згідно до п. 10 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_9 «Про організацію роботи груп оповіщення військовозобов'язаних» від 30.08.2025 року № 247- контроль за виконанням наказу було покладено саме на нього, а тому саме ОСОБА_1 повинен був перевірити чи були виконані т.в.о. заступником начальника центру - начальника мобілізаційного відділення майором ОСОБА_2 покладені на нього обов'язки щодо виконання заходів, пов'язаних з підготовкою та проведенням оповіщення розшуку військовозобов'язаних і забезпечення їх прибуття до районного центру комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 , в судовому засіданні суду першої інстанції надав свої пояснення згідно яких зазначив, що питанню видачі наказу про призначення представників, уповноважених вручати повістки, не приділив уваги у зв'язку з наявністю багатьох питань, які перейшли у його розпорядження.
Крім того, як вбачається із ЄДРСР постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.09.2025 року (справа № 946/6876/25) майора ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, за порушення Постанови КМУ № 560 від 30.08.2024, ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 247 від 30.08.2025 року, який не перевірив особовий склад груп оповіщення, допустив до оповіщення військовослужбовців без службових посвідчень особи, уповноваженої вручати повістки, а саме капітана ОСОБА_3 , старшого лейтенанта ОСОБА_4 , молодшого сержанта ОСОБА_5 , молодшого сержанта ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_7 .
Щодо посилань апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, які б доводили сам факт порушення порядку перевірки військово-облікових документів саме 31.08.2925 року, суд апеляційної інстанції зауважує на такому.
В судовому засіданні суду першої інстанції був допитаний в якості свідка гранатометник роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 молодший сержант ОСОБА_6 , який пояснив, що до Ізмаїльського РТЦК переведений близько 4 місяців назад, був задіяний до групи оповіщення, про що 31.08.2025 року отримав відповідний наказ, який доводився до відома старшим на ранковому інструктажі, кожного дня видається новий наказ, службове посвідчення на право вручати повістки йому не видавалось та про його наявність ніхто ніколи не запитував, зазвичай таке посвідчення у разі необхідності пред'являє старший групи оповіщення. Таки чином, ОСОБА_6 підтвердив відсутність у нього на момент залучення до групи оповіщення 31.08.2025 року посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні підтверджується наступними доказами: протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 від 01.09.2025 ОД № 473, який складений уповноваженою особою, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КпАП України, вказаний протокол містить підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його пояснення, відомості про роз'яснення змісту ст. 63 Конституції України та прав, передбачених ст. 268 КпАП України, та підпис про отримання ним копії протоколу; Розпорядженням Ізмаїльської районної військової адміністрації Одеської області від 24.05.2024 року № 108/ВА-2024 «Про заходи з виконання постанови Кабінету міністрів України від 16.05.2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період»; витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 від 30.08.2025 року № 247 «Про організацію роботи груп оповіщення військовозобов'язаних»; поясненнями ОСОБА_1 ; поясненнями свідка ОСОБА_6 , згідно показам якого він залучався до груп оповіщення, в тому числі за наказом від 30.08.2025 року № 247, не маючи посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає зібрані у справі докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи, достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 31.08.2025 року та інкримінуються ОСОБА_1 .
Посилання апеляційної скарги про те, що викладені у протоколі обставини не відповідають фактичному змісту Наказу №247 та нормам чинного законоддавства, а наведені твердження не мають під собою правового підгрунття, відсутність посвідчень станом на 31.08.2025 року не може розцінюватися як порушення або недбалість з боку начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 чи інших посадових осіб, оскільки процедура їх оформлення перебувала на законному етапі реалізації не заслуговують на увагу, з огляду на те що, висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи. Підстави для закриття провадження в справі за відсутності складу адміністративного правопорушення відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної постанови суду першої інстанції та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Отже, об'єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, як недбале ставлення до військової служби.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував його дії як за недбале ставлення до військової служби КУпАП, оскільки він не забезпечив належним чином особовий склад групи оповіщення посвідченнями особи, уповноваженої вручати повістки, чим недбало поставився до військової служби, що в свою чергу є порушенням встановленого порядку.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу, адже воно, відповідає санкції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП .
У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2025 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова