Номер провадження: 22-ц/813/896/26
Справа № 523/5604/25
Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.
Доповідач Карташов О. Ю.
05.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 22 серпня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, в яких просить стягнути з Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради завдану моральну шкоду в розмірі 270 277,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неодноразово обмежував ОСОБА_1 в доступі до інформацію про її онуку, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та її сина ОСОБА_3 , що на її думку підпадає під порушення ст. 8 Конвенції з прав людини - сімейні правовідносини. З метою захисту своїх прав позивач неодноразово оскаржувала дії відповідача до адміністративного суду, що підтверджує рішеннями адміністративного суду у справах № 420/3091/21, № 420/29082/24.
ОСОБА_1 вказує, що внаслідок незаконних дій відповідача, вона зазнала моральної шкоди яка відобразилась у: душевних стражданнях, переживаннях за свою онуку та сина через приховування інформації від неї зі сторони відповідача; зміна ритму життя; поганий сон; психоемоційний стрес у зв'язку з неможливістю отримати важливу для неї інформацію про сім'ю; почуття безсилля перед бездіяльністю органів влади; витрачання додаткового часу та зусиль на оскарження бездіяльності відповідача; зневіру до органів опіки та піклування які мали би допомагати, а вони тільки перешкоджали.
За таких обставин відшкодування завданої моральної шкоди для позивача за дію та бездіяльність відповідача, які встановлені судовими рішеннями, позивач оцінює в розмірі 270 277,00грн.
Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Пересипського районного суду міста Одеси від 22 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 завдану внаслідок неправомірної бездіяльності моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Рішення суду вмотивовано тим, що бездіяльність Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради встановлена рішеннями адміністративного суду, які набрали законної сили, моральна шкода заподіяна органом місцевого самоврядування позивачу незаконною бездіяльністю, підлягає відшкодуванню за рахунок такого органу незалежно від вини цього органу, проте позивачем не доведено, що на відновлення отриманих нею моральних страждань необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 270277,00 грн, та прийшов до висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 22.08.2025 року у справі № 523/5604/25 - змінити, стягнути з Державного бюджету України (Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради) на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої їй протиправними діями Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради грошові кошти, в розмірі 270 277,00 грн. Вирішити питання судових витрат.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга скаржницею вмотивована тим, що сума компенсації у справі № 523/5604/25 яку присудив суд першої інстанції у розмірі 5000,00 грн є занадто низькою і не надає їй належного рівня відшкодування моральної шкоди яку заподіяв відповідач враховуючи, що протиправну поведінку суд встановив у двох справах, а саме Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 р. у справі № 420/3091/21 та Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі № 420/29082/24.
На думку скаржниці, суд першої інстанції у справі № 523/5604/25 не врахував висновки ЄСПЛ, щодо подібних правовідносин і безпідставно їх відхилив, а також не врахував, що відповідач втрутився в сімейні правовідносини між бабусею та онукою, а це є порушенням ст. 8 Конвенції з прав людини.
В скарзі скаржницею зауважується, що відповідач діяв свідомо за вказівкою матері дитини ОСОБА_4 коли обмежував в доступі до інформації про дитину (онуку) скаржницю, чим порушив ст. 2 Конвенції про контакт з дітьми та ст. 8 Конвенції з прав людини і це стосується сімейних правовідносин, і як в наслідок незаконних дій відповідача, вона зазнала моральної шкоди які відобразились у: душевних страждань, переживання за свою онуку та сина через приховування інформації від неї зі сторони відповідача; зміна ритму життя; поганий сон; психоемоційний стрес у зв'язку з неможливістю отримати важливу для неї інформацію про сім'ю; почуття безсилля перед бездіяльністю органів влади; витрачання додаткового часу та зусиль на оскарження бездіяльності відповідача; зневіру до органів опіки та піклування які мали би допомагати, а вони тільки перешкоджали.
Також, в скарзі скаржницею зазначається, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди вона керувалася усталеною практикою ЄСПЛ, який у своєму прецедентному праві вказав, що при вирішенні питання щодо компенсації моральної шкоди за порушення прав людини, гарантовані Конвенцією, національні суди мають виходити із сум, присуджених ЄСПЛ у подібних правовідносинах. Відповідний правовий висновок ЄСПЛ зробив у рішенні від 05.06.2018 року у справі «Артур Іванов проти Росії» (заява № 62798/09). А тому за цих обставин сума моральної шкоди у розмірі 5000,00 що еквівалентна 102 Євро є занадто низькою і такою, що не відображує завданих моральних страждань позивачці зі сторони відповідача.
До того ж в апеляційній скарзі, скаржницею акцентується увага на тому, що вона двічі в суді першої інстанції зверталась з заявами, щодо обов'язку відповідача надати відповіді на питання: - Чи поніс відповідальність голова Пересипської районної адміністрації Одеської області (раніше Суворовська) Сергій Кондратюк за порушення прав ОСОБА_1 які були встановлені судовим рішенням від 27.11.2024 року у справі № 420/29082/24 ? Якщо так то надайте цьому докази, якщо ні то з яких причин не поніс.
- Чи понесла відповідальність посадова особа Пересипської районної адміністрації Одеської області (раніше Суворовська) за порушення прав ОСОБА_1 які були встановлені судовим рішенням від 21 вересня 2021 р. у справі № 420/3091/21 ? Якщо так то надайте цьому докази, якщо ні то з яких причин не поніс відповідальність.
Проте, суд першої інстанції на вищезазначені заяви жодним чином не відреагував, а тому це питання ставиться до суду апеляційної інстанції.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 представник Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради Мельник О.О. подала на неї відзив, в якому зазначено, що апеляційна скарга подана безпідставно та необґрунтовано, просять її залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
У відзиві зауважується, що Пересипська районна адміністрація вважає недоведеним факт спричинення позивачці моральної шкоди в сумі 270 277, 00 грн, оскільки підстави на які вона посилається не доводять зв'язку між протиправною поведінкою районної адміністрації, яка була допущена на думку позивачки та у душевних стражданнях.
Крім того, акцентується увага на тому, що ОСОБА_1 не надала до суду доказів, які б вказували на те, що вона пережила душевні страждання, яких вона зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою відповідача. Стороною відповідача, зауважується, що будь яких розрахунків щодо суми компенсації моральної шкоди ОСОБА_1 , а ні в позовній заяві, а ні в апеляційній скарзі не надає, а лише зазначає, шо при визначені розміру відшкодування моральної шкоди позивачка керується усталеною практикою ЄСПЛ, який у своєму препедентному праві вказав, що при вирішенні питання щодо компенсації моральної шкоди за порушення прав людини, гарантовані Конвенцією, національні суди мають виходити із сум, присуджених ЄСПЛ у подібних правовідносинах.
Щодо поставлених позивачкою питань до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, на які нею не було отримано відповіді при розгляді справи в суді першої інстанції, сторона відповідачів зазначає, що враховуючи , що предметом доказування у даній справі є встановлення факту завдання моральної шкоди, і викладені питання позивача не відносяться до предмету розгляду вказаної справи, а тому, враховуючи приписи п. 2 ч. 6 ст. 93 ЦПК України Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради скористалась під час розгляду справи в першій інстанції правом на відмову в наданні відповідей на поставлені позивачкою питання про що повідомляють у даному заперечені.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином, шляхом надсилання судової повістки до їх електронного кабінету, що підтверджується довідкою про отримання електронного документу.
Від скаржниці ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі, доводи апеляційної скарги підтримує у повному обсязі.
Положення ст. 13 ЦПК України свідчать, що кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .
ОСОБА_1 , в свою чергу є матір'ю ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_2 відповідно.
В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси на розгляді перебувала справа №752/7784/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , за участю третіх осіб: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод в спілкуванні та встановлення способів спілкування бабусі та онуки.
В ході розгляду справи, 07.02.2021 року позивачем було направлено інформаційний запит до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради. Отримавши відповідь, позивач вважала таку інформацію недостовірною, що і стало підставою для звернення до суду.
За наслідками такого звернення рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 був задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до Пересипської (до перейменування Суворовська) районної адміністрації Одеської міської ради про визнання бездіяльності щодо надання не достовірної інформації.
Також, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі № 420/29082/24, яке набрало законної сили, був задоволений позов ОСОБА_1 до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Предметом розгляду даної справи є твердження ОСОБА_6 про завдання їй моральної шкоди неправомірною бездіяльністю органу місцевого самоврядування в особі Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, що було підтверджено рішеннями адміністративного суду.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції переглядається в частині його оскарження, а саме не повного стягнення моральної шкоди.
Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
Під час визначення компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту.
Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості; по своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції проаналізувавши встановлені обставини цієї справи, дійшов до вірного висновку, що позивачем не доведено, що на відновлення отриманих нею моральних страждань необхідно стягнути моральну шкоду саме у розмірі 270 277,00 грн, виходячи з обсягу душевних, емоційних та психологічних страждань, ступеню моральних переживань, яких зазнала ОСОБА_1 в результаті неналежного розгляду її звернень до районної адміністрації.
Колегією суддів враховуються, що пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13-797) роз'яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
Крім того, у переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власного практикою в аналогічних справах.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги характер моральних страждань, які перенесла позивач, враховуючи її турботи і хвилювання, необхідність звернення до суду, щодо захисту своїх прав, а також виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та співмірності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн, що є справедливим та співмірним перенесеним ОСОБА_1 моральним стражданням.
Твердження скаржниці, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховані висновки ЄСПЛ, щодо подібних правовідносин безпідставними, оскільки прецедентна практика ЄСПЛ не має прямого зобов'язального характеру, щодо конкретної суми - вона враховується як орієнтир, а не жорстка прив'язка до євро еквівалентів.
Крім того, колегія суддів наголошує, що ЄСПЛ встановлює мінімальні стандарти справедливості, однак національний суд при визначенні розміру моральної шкоди керується передусім внутрішнім законодавством (ст. 23 ЦК України, постанови Пленуму ВСУ).
Також, суд не приймає посилання скаржниці на те, що суд першої інстанції жодним чином не відреагував на питання, які нею були поставлені відповідачу, оскільки заявлені питання не відносяться до предмету розгляду вказаної справи.
За таких, обставин, колегія суддів вважає за потрібним, роз'яснити скаржниці, що отримання відповідей на заявлені нею питання до відповідача, вона може отримати самостійно, шляхом безпосереднього усного чи письмового звернення до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, поза межами цього провадження.
Загалом доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях, оскільки позивачкою під час апеляційного розгляду не доведено наявність підстав для збільшення розміру моральної шкоди.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивачки цього не спростовують, то рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 22 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко