Номер провадження: 22-ц/813/6129/26
Справа № 504/1125/25
Головуючий у першій інстанції Сафарова А.Ф.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
16.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),
Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Доброславського районного суду Одеської області від 23 березня 2026 рокуу складі судді Сафарової А.Ф.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просило суд шлюб, зареєстрований 17.08.2019 Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис №2446 - розірвати та після розірвання шлюбу ОСОБА_3 змінити прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Заочним рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено: розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 17 серпня 2019 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис за № 2446; стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.; стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , втрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. 00 копійок.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Марочкіна В.О. надійшло письмове клопотання, за результатом якого представник просить змінити прізвище ОСОБА_2 на дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Додатковим рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 23 березня 2026 року у задоволенні позовної вимоги про зміну прізвища після розірвання шлюбу ОСОБА_2 з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » у справі № 504/1125/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу - відмовлено. У зв'язку з ухваленням додаткового рішення вважати заявлений ОСОБА_1 позов - задоволеним частково.
Додаткове рішення суду мотивоване тим, що відповідно до вимог чинного законодавства України, державна реєстрація зміни прізвища здійснюється за заявою того з подружжя, який змінив прізвище під час реєстрації шлюбу. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідної позовної вимоги та відмовив у її задоволенні.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати додаткове рішення Доброславського районного суду Одеської області від 23 березня 2026 року та ухвалити нове додаткове рішення, яким позовної вимоги про зміну прізвища після розірвання шлюбу ОСОБА_2 з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд ухвалюючи додаткове рішення посилався на звернення адвоката Гусельщиковой М.А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_2 після розірвання шлюбу начебто бажає мати прізвище - ОСОБА_4 . Разом з тим, про заяву адвоката Гусельщиковой М.А., на яку посилається суд, позивачу невідомо, як про надіслання, так і щодо її змісту та дати, що порушує рівність сторін та впливає на сутність справи. Водночас матеріали справи містять заяву адвоката Гусельщиковой М.А. від 19.03.2026, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про відмову від апеляційної скарги у справі № 504/1125/25, поява якої стала результатом особистих домовленостей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її майбутнього чоловіка про вирішення остаточно всіх питань, пов'язаних з розірванням шлюбу, у тому числі і зміною прізвища, а також подальшими діями та тимчасовим життям в Америці, що вказує про те, що адвокат Гусельщикова М.А. висловила особисту думку, яка не підтверджена будь-якими належними доказами. Заяву адвоката Гусельщиковой М.А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_2 після розірвання шлюбу начебто бажає мати прізвище - ОСОБА_4 до позивача не надходила, що вказує на самостійність вирішення спірного питання між судом та адвокатом Гусельщиковой М.А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , без участі позивача у справі.
Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 16.04.2026 з'явився представник ОСОБА_1 - адвокат Марочкін В.О.
Вакарчук А.Р. до суду не з'явилася, хоча була повідомлена належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направила.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_1 17.08.2019, перейшла на прізвище чоловіка.
Адвокат Марочкін В.О. який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 у позовній заяві визначив ОСОБА_8 з прізвища ОСОБА_4 на дошлюбне - ОСОБА_5 .
У відзиві на позовну заяву адвокат ОСОБА_9 , яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 зазначила, що остання бажає залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_4 », та вважає, що позовна вимога в цій частині є неприпустимою та не відповідає вимогам СК України.
Під час ухвалення судового рішення по справі Доброславським районним судом Одеської області не вирішено заявлену позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну прізвища з « ОСОБА_4 » на дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 по зміну прізвища після розірвання шлюбу.
Так, відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з приписами ч.6 ст. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» той з подружжя, який бажає відновити своє дошлюбне прізвище, повинен заявити про це в органі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що чинним законодавством України передбачено здійснення державної реєстрації зміни прізвища виключно за заявою того з подружжя, який змінив прізвище під час реєстрації шлюбу, у зв'язку із чим суд обґрунтовано ухвалив додаткове рішення в частині позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення принципу рівності сторін у зв'язку з посиланням суду на заяву адвоката Гусельщикової М.А., є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.
Так, особа має право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу (ст. 35 СК України), в процесі існування шлюбу (ст. 53 СК України), а також у зв'язку з розірванням шлюбу (ст. 113 СК України).
Змінити прізвище в процесі розірвання шлюбу може лише та особа, яка змінила своє дошлюбне прізвище на шлюбне при реєстрації шлюбу або за час його існування.
Отже з вищенаведеного вбачається, що вирішення питання щодо прізвища, яким особа буде іменуватися після розірвання шлюбу, залежить винятково від бажання особи, яка змінила своє прізвище. Думка другого з подружжя, навіть того, прізвище якого було обране як шлюбне прізвище, до уваги не береться.
Отже, колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання районного суду на відповідну заяву не свідчить про порушення процесуальних прав позивача ОСОБА_1 , оскільки зазначена обставина не була визначальною для вирішення спору та не покладена судом в основу оскаржуваного рішення як єдина чи вирішальна підстава.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, питання зміни прізвища після розірвання шлюбу відповідно до вимог чинного законодавства України вирішується виключно за заявою тієї особи, яка бажає змінити прізвище, та не залежить від волевиявлення іншого з подружжя чи наявності між ними домовленостей.
Отже, незалежно від наявності чи відсутності заяви адвоката Гусельщикової М.А., а також обізнаності позивача про її подання, такі обставини не впливають на правильність висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення відповідної позовної вимоги.
Посилання ОСОБА_1 на те, що позиція адвоката є особистою думкою та не підтверджена належними доказами, також не спростовують законності оскаржуваного рішення, оскільки суд виходив не з цієї заяви, а з приписів закону, які регулюють порядок зміни прізвища.
Інші доводи апеляційної скарги у цій частині зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду та не містять обставин, які б спростовували правильність його висновків.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п.1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Доброславського районного суду Одеської області від 23 березня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01.05.2026.
Головуючий Є.С. Сєвєрова
Судді: Л.М. Вадовська
О.М. Таварткіладзе