Справа № 132/1345/26
Провадження №2-н/132/76/26
Іменем України
про відмову у видачі судового наказу
01 травня 2026 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області, Карнаух Н.П., розглянувши заяву Комунального підприємства «УК «Житловик» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком,
Комунальне підприємство «УК «Житловик» (далі - КП «УК «Житловик»), в особі представника за дорученням Фещук Валентини Василівни, 22.02.2026 звернулося до Калинівського районного суду Вінницької області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 5409,24 грн, яка складається із основного боргу за послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 4868,17 грн; 3% річних в розмірі 158,85 грн; інфляційних втрат в розмірі 382,22 грн за період з березня 2025 року по квітень 2026 року, а також понесених витрат з оплати судового збору в розмірі 332,80 грн.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2026 цю заяву передано на розгляд судді Карнауху Н.П.
Розглянувши матеріали зави КП «УК «Житловик» про видачу судового наказу, суддя дійшов висновку, що у видачі судового наказу за цією заявою необхідно відмовити з таких підстав.
Наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом.
Захист права у наказному провадженні може мати місце за наявності безспірної вимоги стягувача, що підтверджується належно оформленими письмовими документами.
Відповідно до положень статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 ЦПК особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні свій вибір.
Стаття 163 ЦПК України містить перелік вимог до форми і змісту заяви про видачу судового наказу.
Зокрема, положеннями п. 2 ч. 2 ст. 163 ЦПК України встановлено, що у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, всупереч вказаним вимогам у заяві відсутні відомості про наявність електронного кабінету у заявника КП «УК «Житловик». При цьому, відповідно до положень ч. 6 ст. 14 ЦПК України юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 163 ЦПК України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу, серед іншого, додається документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника.
Частинами 1, 3 ст. 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність.
Водночас вказана справа не є малозначною, оскільки КП «УК «Житловик» звернулося до суду із заявою в порядку наказного провадження, а не позовного, тому, згідно із положеннями ч. 3 ст. 58, ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником цього комунального підприємства у вказаній справі може бути адвокат та/або особа, уповноважена діяти від його імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи).
При цьому, заяву КП «УК «Житловик» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком підписано представником Фещук В.В.
На підтвердження повноважень представника Фещук В.В. до заяви про видачу судового наказу додано копію довіреності від 05.01.2026, відповідно до якої КП «УК «Житловик» в особі директора Шатова В.В. доручило Фещук В.В. здійснювати представництво його інтересів в суді.
В пунктах 18, 25 ухвали від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування у цивільному, господарському й адміністративному видах судочинства можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».
Однак, доказів того, що Фещук В.В. є адвокатом, або що вона діє від імені заявника КП «УК «Житловик» в порядку самопредставництва до заяви про видачу судового наказу не додано.
Згідно із положеннями пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу також повинно бути зазначено обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує ці обставини.
Зі змісту заяви КП «УК «Житловик» вбачається, що боржник ОСОБА_1 станом на квітень 2026 року допустив виникнення заборгованості у розмірі 4868,17 грн за період з березня 2025 року по квітень 2026 року.
На підтвердження цих вимог до заяви, зокрема, долучено карту розрахунків КВ (утримання будинку) (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 2025-02 по 2026-04, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Згідно із цією картою розрахунків споживачу за період з березня 2025 року по квітень 2026 року КП «УК «Житловик» щомісячно нараховано 347,76 грн за послуги з утримання будинку. З матеріалів заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинку вбачається, що ця заборгованість виникла у квітні 2025 року та поступово зростала щомісяця на 347,76 грн, і за 12 місяців у квітні 2026 року її розмір досяг суми 4868,17 грн.
Незважаючи на це, заявником проведено розрахунок інфляційних витрат та 3% річних за 397 днів прострочення виходячи із суми боргу в розмірі 4868,17 грн. Під час обрахунку заборгованості у цій частині не враховано поступове збільшення суми заборгованості та безпідставно проведено обчислення інфляційних витрат та 3% річних за весь період заборгованості із загальної суми 4868,17 грн. Тобто, при відповідному розрахунку взято за основу розмір заборгованості, якого не існувало на початку періоду відповідного розрахунку.
Беручи до уваги те, що згідно із матеріалами заяви про видачу судового наказу розмір заборгованості ОСОБА_1 змінювався щомісяця, то розрахунок інфляційних витрат та 3% річних має бути проведено окремо по кожному місяцю, коли виникла відповідна заборгованість.
Враховуючи наведене, згідно із положеннями ст. 79 ЦПК України вказані розрахунки заборгованості не можуть бути взяті до уваги як достовірні.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що заявник не обґрунтував обставини, на яких ґрунтується його вимога про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 5409,24 грн, яка складається із основного боргу за послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 4868,17 грн; 3% річних в розмірі 158,85 грн; інфляційних втрат в розмірі 382,22 грн за період з березня 2025 року по квітень 2026 року.
Положеннями пунктів 1, 2, 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, серед іншого, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
При цьому, суддя роз'яснює заявнику наслідки відмови у видачі судового наказу. А саме, згідно із ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Тому, відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
На підставі викладеного, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 165, 260, 261 ЦПК України, суддя
Відмовити Комунальному підприємству «УК «Житловик» у видачі судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком.
Роз'яснити заявнику, що згідно із ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Заявник у цьому випадку також має право звернутися з тими самими вимогами у порядку позовного провадження.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати на адресу заявника.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Н.П. Карнаух