Справа № 607/6550/26Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.
Провадження № 33/817/239/26 Доповідач - Тиха І.М.
Категорія - ч.1 ст.184 КУпАП
04 травня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Р.Б. на постанову Тернопільського мівськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень в дохід державного бюджету.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.
Згідно із постановою суду, 17 березня 2026 року о 19 год. 40 хв. ухилилася від виконання, передбачених ст. 8, 12 ЗУ "Про охорону дитинства та ст. 150 Сімейного кодексу України батьківських обов'язків щодо неналежного догляду та виховання неповнолітніх синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилось в тому, що останні залишилися без догляду, загубилися та були знайдені гр. ОСОБА_4 , а саме діти залишилися без нагляду, покинули місце проживання та перебували у ТРЦ "Новус", що за адресою вул. Перля, 3 у м. Тернополі.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвоката Молень Р.Б. просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що лише після отримання копії оскаржуваної постанови та ознайомлення з її змістом зміг подати апеляційну скаргу.
Також просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вказує на те, що ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а є невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Зазначає, що матеріали справи не містять доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання обов'язку щодо догляду малолітніх дітей, оскільки відсутня сукупність обставин, які вказують на стійку, постійну протиправну направленість її поведінки, яка б стосувалась умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків. Посилається на те що малолітні ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до прибуття матері перебували в магазині не самі, а в супроводі старшої сестри, що підтверджується матеріалами відеофіксації.
Вказує на те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в тому чи іншому діянні, оскільки він не узгоджується зі стандартом доказування “поза розумним сумнівом».
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи допустив грубе порушення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - відмовив в задоволенні усного клопотання про ознайомлення із матеріалами справи, не надав можливості користуватись правничою допомогою, відмовив в задоволенні усного клопотання про відкладення розгляду справи. Також зазначає що в порушення приписів 254 КУпАП працівники поліції відмовили в наданні та не надали ОСОБА_1 примірник протоколу про адміністративне правопорушення, не надіслали такий на її адресу за допомогою засобів поштового зв'язку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та її представника - адвоката Моленя Р.Б., які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
За змістом ч.2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, визнати поважною причину його пропуску, оскільки лише після отримання ним копії оскаржуваної постанови та ознайомлення з її змістом була подана апеляційна скарга.
Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які належно оцінені судом першої інстанції і детально викладені у постанові.
Обґрунтовуючи такий свій висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адмінправопорушення, суд вірно поклав в основу оскаржуваної постанови наявні в матеріалах справи докази, а саме дані, відображені у:
-протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА №150241 від 17.03.2026, згідно з яким 17 березня 2026 року о 19 год. 40 хв. ухилилася від виконання, передбачених ст. 8, 12 ЗУ "Про охорону дитинства та ст. 150 Сімейного кодексу України батьківських обов'язків щодо неналежного догляду та виховання неповнолітніх синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилось в тому, що останні залишилися без догляду, загубилися та були знайдені гр. ОСОБА_4 , а саме діти залишилися без нагляду, покинули місце проживання та перебували у ТРЦ "Новус", що за адресою вул. Перля, 3 у м. Тернополі.;
-відеозаписі з нагрудної камери поліцейського №477660, на якому зафіксовано перебування малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в магазині “Новус» без нагляду батьків;
-рапорті поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області від 17.03.2026, яким встановлено, що 17.03.2026 о 19 год. 40 хв. у АДРЕСА_1 було опрацьовано завдання із лінії 102. Прибувши за вказаною адресою, було виявлено заявника ОСОБА_4 , який повідомив, що виявив малолітніх дітей без нагляду батьків, які знаходилися у ТРЦ "Новус" та взяли товари з полиці супермаркету, не розрахувавшись за них. Було встановлено матір ОСОБА_1 та на останню складено протокол за ч. 1 ст. 184 КУпАП;
-даних реєстрації ЄО №13409 від 17.03.2026 зі служби 102, згідно яких встановлено, що 17.03.2026 надійшло повідомлення ОСОБА_4 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 у ТРЦ "Новус" ходять дві дитини 5-6 років без нагляду батьків, потрібен наряд поліції, більше інформації не відомо. Прибувши за вказаною адресою виявлено заявника ОСОБА_4 , який повідомив, що виявив малолітніх дітей без нагляду батьків, які знаходилися у ТРЦ "Новус". Було встановлено матір ОСОБА_1 та на останню складено протокол за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги місцевим судом були дотримані у повному обсязі і будь-яких порушень під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку не встановлено.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Доводи апелянта про порушення права на захист спростовуються матеріалами справи, оскільки ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи судом, що підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Отже, вона мала реальну можливість реалізувати своє право на ознайомлення із матеріалами справи, заявлення клопотань та надання доказів, які зрештою були подані в судовому засіданні, де апелянт змогла висловила власну позицію щодо обставин справи.
Щодо твердження про те, що з матеріалів відеофіксації слідує, що малолітній ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до прибуття матері перебувають в магазині не самі, а в супроводі старшої сестри, то такі не слід брати до уваги, оскільки з тих самих матеріалів відеофіксації слідує, що ОСОБА_7 знайшов малолітніх хлопчиків самих, а потім вже після виклику поліції до них підійшли інші діти.
Також, щодо доводів апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування “поза розумним сумнівом», то з матеріалів справи слідує, що вина особи підтверджується не лише протоколом а й відеозаписом з нагрудної камери поліцейського №477660, рапортом поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області від 17.03.2026, даними реєстрації ЄО №13409 від 17.03.2026 зі служби 102, які у сукупності доводять вину ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи допустив грубе порушення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - відмовив в задоволенні усного клопотання про ознайомлення із матеріалами справи, не надав можливості користуватись правничою допомогою, відмовив в задоволенні усного клопотання про відкладення розгляду справи, є безпідставними та такими, що не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була позбавлена можливості ознайомитися з матеріалами справи у встановленому законом порядку безпосередньо в суді, брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення, заявляти клопотання, подавати докази та користуватися іншими правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Жодних даних про те, що особі було відмовлено у реалізації цих прав під час судового розгляду, не встановлено. Більше того, посилання апелянта виключно на процесуальні порушення не спростовують установлених судом фактичних обставин та не ставлять під сумнів наявні у справі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Також, твердження про те, що в порушення приписів 254 КУпАП працівники поліції відмовили в наданні та не надали ОСОБА_1 примірник протоколу про адміністративне правопорушення, не надіслали такий на її адресу за допомогою засобів поштового зв'язку, спростовані наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського з якого слідує, що ОСОБА_1 роз'яснено її права та обов'язки, можливість користуватись правовою допомогою та повідомлено про розгляд справи, проте від підпису в протоколі остання відмовилась, як і відмовилась отримувати копію протоколу під підпис, зазначила що пояснення надасть у суді.
Таким чином, апелянт не навів жодного доводу, який би ставив під сумнів об'єктивність чи допустимість доказів, покладених в основу рішення суду першої інстанції. Встановлена сукупність доказів дає достатні підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Разом з тим, підставними є посилання на малозначність правопорушення.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи те, що дане адміністративне правопорушення не становить великої суспільної шкідливості , а також те що на утриманні ОСОБА_1 перебуває одинадцять дітей, вважаю, що постанову суду слід скасувати, а справу закрити у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Керуючись ст.ст.22, 294 КУпАП,-
Поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Р.Б. задовольнити частково, постанову Тернопільського мівськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП - скасувати, а справу провадженням закрити за малозначністю правопорушення, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та оголосивши їй усне зауваження.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя