Справа № 299/5961/25
Іменем України
17 квітня 2026 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Собослоя Г.Г.,
суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року позовну заяву у справі № 299/5961/25 визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням АТ КБ «Приват Банк» оскаржив таке у апеляційному порядку та просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч.1ст.353 цього Кодексу), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2025 року АТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02.12.2025 позовну заяву АТ КБ «Приват Банк» залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю вимогам п. п. 8, 9 ч.3 ст. 175 ЦПК України, а саме:
1) не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів таких документів: виписки за договором № б/н, укладеним з ОСОБА_1 , за період з 22.05.2023 року до 17.11.2025 року, виданої 17.11.2025 року АТ КБ "ПриватБанк"; довідок про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), та про кредитну картку, видану ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № б/н, від 17.11.2025 року відповідно № 0000004943635413 та № 0000004943632258, виданих АТ КБ "ПриватБанк", копії яких додано до заяви;
2) відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Для усунення недоліків судом було встановлено термін протягом п'яти днів з часу отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду позовної заяви із зазначенням відомостей, які відсутні, та доказу надсилання відповідачу копії виправленої позовної заяви.
На виконання ухвали суду першої інстанції позивач подав заяву, сформовану у системі «Електронний суд» 04.12.2025 року , з поясненнями того, що позивачем дотримані вимоги п. 8 та п. 9 частини третьої статті 175 ЦПК України, зокрема, зазначено у додатках до позовної заяви, щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів або електронних доказів, копії яких додані до позовної заяви, та містить попередній розрахунок судових витрат. Які позивач поніс , у зв'язку з розглядом справи у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.12.2025 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивач вимоги ухвали суду від 02.12.2025 не виконав, а відтак позовна заява підлягає поверненню.
Однак, з таким висновком не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії», «Гору проти Греції», «Михолапа проти Латвії»).
Також ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії").
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175, 177 ЦПК України.
Так, відповідно до пунктів 8 та 9 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: … 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі №160/11095/20 від 13.04.2022 залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб'єктивною.
Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивачем на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України було чітко зазначено відомості про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових та електронних доказів. У розділі «Додатки» щодо кожної позиції вказано, чи надається суду оригінал, чи копія, із зазначенням конкретного володільця такого оригіналу (Позивач або Відповідач) - а.с. 5. Таким чином, позивач не лише формально, а й фактично надав суду всю необхідну інформацію для ідентифікації джерел доказів.
Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не зазначено відомостей щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів доказів (зокрема: виписки за договором № б/н, укладеним з ОСОБА_1 , за період з 22.05.2023 року до 17.11.2025 року, виданої 17.11.2025 року АТ КБ "ПриватБанк"; довідок про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), та про кредитну картку, видану ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № б/н, від 17.11.2025 року відповідно № 0000004943635413 та № 0000004943632258, виданих АТ КБ "ПриватБанк",), копії яких додано до заяви, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Як вбачається із змісту позовної заяви (аркуш справи 5), позивачем щодо зазначених доказів вказано, що до суду подаються оригінали цих документів.
Разом з тим, перевірка статусу доказів (чи є вони оригіналами, чи копіями) та встановлення їх першоджерел є складовою частиною процесу доказування. Згідно з ч. 6 ст. 95 та п. 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, такі питання мають вирішуватися судом на стадії підготовчого засідання або розгляду справи по суті. Технічні неточності в описі доданих файлів не можуть бути підставою для обмеження доступу до правосуддя та перешкоджати розгляду справи по суті. Повернення позову за таких умов є проявом надмірного формалізму та безпідставним обмеженням права на доступ до правосуддя.
Відтак, недолік, описаний в ухвалі суду, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вся необхідна інформація містилася на а.с. 5 позовної заяви. Більше того, позовна заява містить попередній розрахунок судових витрат (а.с. 4 абзаци 3-8), що свідчить про дотримання Позивачем вимог ст. 175 ЦПК України..
Таким чином, оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч.1 ст.379ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.368, ч. 2 ст.369, п. 6 ч. 1 ст.374, п. 4 ч. 1 ст.379,381,382,384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити.
Ухвалу судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 17 квітня 2026 року.
Головуючий:
Судді: