Справа № 761/53878/25
Провадження № 2/761/7370/2026
(заочне)
05 березня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з даним позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у якому просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що перебуваючи на той час у шлюбі, позивачу на час роботи на відповідній посаді було надано службове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для проживання її сім'ї, яка складається з трьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_3 .
24 квітня 2024 року Шевченківським районним судом м. Києва у справі №761/3127/24 було ухвалено рішення про розірвання шлюбу та розірвано шлюб між Позивачем та Відповідачем. ОСОБА_2 з 2024 року проживає з іншою сім'єю та у іншій країні - Польща та надав додатково заяву згоду посвідчену у нотаріальній конторі в країні Польща щодо зняття його з реєстрації місця проживання
ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з тривалою, понад три роки без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації, крім того не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат по його утриманню житлового приміщення, у шлюбі з Позивачем не перебуває, а тому Позивач - ОСОБА_1 , вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою, оскільки Відповідач створює Позивачу перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном.
16 січня 2026 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Позивач у судове засідання не прибула. Про дату і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Відповідач у судове засідання не прибув. Про дату і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву не подавав.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на час роботи на відповідній посаді було надано службове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі розпорядження Солом'янської районної державної адміністрації від 08 серпня 2003 року №976, що оформлено Ордером від 27.10.2003р. №00045 на право зайняття службового жилого приміщення для проживання її сім'ї, яка складається з трьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_3 .
На підставі Ордеру від 27.10.2003р. №00045 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували своє місце проживанння у АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією (довідкою) виданою від 17.10.2025р. №109.109/Л-1131 про зареєстрованих осіб фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_1 .
24 квітня 2024 року Шевченківським районним судом м. Києва у справі №761/3127/24 було ухвалено рішення про розірвання шлюбу та розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
26 червня 2025 року, 23 липня 2025 року та 22 серпня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 комісією у складі техніка-доглядача Будинкоуправління №1 Київського квартирно експлуатаційного управління (балансоутримувач) та іншими мешканцями будинку було встановлено факт не проживання Відповідача з лютого 2022 року на дати оглядів житлового приміщення, що підтверджується Актом від 26.06.2025р., 23.07.2025р., 22.08.2025р.
19 серпня 2025 року ОСОБА_1 зверталась через центр надання адміністративних послуг до відділу з питань реєстрації Шевченківської РДА для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .
03 вересня 2025 року листом Шевченківської РДА №109-109/Л-951 відмовлено у знятті ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 надав заяву-згоду для надання до компетентних органів на зняття його з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною заявою від 14 жовтня 2025 року посвідченою нотаріусом в нотаріальній конторі в Кельцах країні Польща.
Згідно з відповіддю, наданою Головним центром обробки інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_2 перетнув державний кордон України 05 лютого 2022 року.
Щодо позовних вимог суд дійшов до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не мас права використовувати його для промислового виробництва.
Приписами статті 379 Цивільного кодексу України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.
Згідно положень статті 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до статті 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Таким чином, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.
У зв'язку із тривалою, понад три роки відсутністю за місцем реєстрації суд доходить до висновку, що ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відтак є наявними правові підстави для визнання ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, з огляду на вказані положення закону, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що факт реєстрації відповідача порушує права позивача, витрат на житлово-комунальні послуги відповідач не несе, позивач не бажає, щоб відповідач був зареєстрований в його власності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат суд дійшов до наступного висновку.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України й судові витрати (судовий збір) стягнути з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене, на підставі Конституції України, ст. ст. 16, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 57-61, 79, 133, 141, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити у повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Повний текст рішення виготовлений 05 березня 2026 року.
Суддя: