печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53706/18-ц
пр. 2-800/25
17 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ «КБ «Приватбанк»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2 259,34 грн., інфляційні нарахування у розмірі 8 811,84 грн. та пеню у розмірі 165 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 29.05.2015 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір «Стандарт на 12 місяців» № SАМDNWFD0070648769101, за умовами якого позивач розмістив на депозитному рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти. Відповідачем було відкрито позивачу карткові рахунки та видано картки № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 , на яких відповідно до довідок ПАТ КБ «Приватбанк» знаходилися грошові кошти, а саме, карткові рахунки: № НОМЕР_5 - залишок у сумі 3 492,36 грн.; № НОМЕР_3 - залишок у сумі 5 157,82 грн.; № НОМЕР_6 - залишок у сумі 16 324, 10 грн. АТ КБ «Приватбанк» листом від 03.09.2015 року за № 20.1.0.0.0/7-20150826/431 повідомив позивача про розірвання відкритих на його ім'я договорів банківського обслуговування в односторонньому порядку, посилаючись на п. 2.1.2 Правил та умов банківського обслуговування, після чого грошові кошти на рахунках позивача були заблоковані та не повернуті позивачу. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2017 року у справі № 201/8210/16-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «КБ «Приватбанк» про стягнення сум депозитних вкладів. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором № SАМDNWFD0070648769101 від 29.05.2015 року у сумі 716,21 грн. Стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в межах залишку за рахунком НОМЕР_4 у сумі 16 324,10 грн. Стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в межах залишку за рахунком НОМЕР_7 у сумі 3 492,36 грн. Стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в межах залишку за рахунком НОМЕР_3 у сумі 5 157,82 грн. Стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 158, 4 грн. Проте, відповідач добровільно виконати рішення суду не захотів, у зв'язку з цим 26.07.2018 року державним виконавцем Печерського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Менчиць Н.Є. було відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду у справі № 201/8210/16-ц. 10.08.2018 року виконавче провадження було закінчене з підстав повного фактичного виконання судового рішення. Отже, у зв'язку з невиконанням банком грошового зобов'язання позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нараховано відповідачу 3% річних за період часу з 04.09.2015 року по 12.01.2018 року у розмірі 2 259,34 грн. та інфляційні втрати за період часу з 01.10.2015 року по 31.07.2018 року у розмірі 8 811,84 грн. Крім того, на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 3% пені за період часу з 04.09.2015 року по 12.01.2018 року у розмірі 824 659,70 грн., яку зменшив до 165 000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2018 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
07.06.2019 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2019 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.10.2019 року.
26.07.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Куценка О.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що позивач здійснив розрахунок пені за період часу з 04.09.2015 року по строк повного повернення вкладу 10.08.2018 року, що виходить за межі спеціальної позовної давності. Позивач не вірно застосовує норму ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до правовідносинах, які склалися між сторонами, оскільки предметом спору в частині заборгованості у розмірі 24 974,28 грн. є договори банківських рахунків, а не договори банківського вкладу, які передбачають отримання прибутку та є фінансовою послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк, у зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язань за договорами банківського рахунку, зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, але не більше 10% від суми переказу. Окрім того, позивач не вірно здійснює розрахунок пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно заборгованості за договором банківського вкладу у сумі 716,21 грн. У постанові Верховного суду від 21.02.2018 року у справі № 759/13827/15 наведено формулу розрахунку пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Представник відповідача зазначає, що позивач звернувся до суду 31.10.2018 року, а здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період часу з 04.09.2015 року по 10.08.2018 року, що частково виходить за межі загальної позовної давності. Позивач звернувся до банку із заявою про закриття поточних рахунків 14.08.2015 року (отримана банком 25.08.2015 року), а із заявою про припинення договору банківського вкладу - 06.05.2016 року (отримана банком 11.05.2016 року). Таким чином, прострочення банку за зобов'язанням по договорам банківського рахунку (24 974,28 грн.) почалося з 26.08.2015 року, а за договором банківського вкладу (716,21 грн.) - 14.05.2016 року (згідно п. 20 Договору банківського вкладу, договір розривається в односторонньому порядку шляхом повідомлення однією стороною інші за два банківські дні до такого розірвання).
26.09.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Рибінцева С.С. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній вказав, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
В судове засідання 01.10.2019 року з'явились представник позивача та представник відповідача.
В судовому засіданні 01.10.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.10.2019 року щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав та просив в позові відмовити.
Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 01.10.2019 року приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву та відповідь на відзив; зобов'язано представника позивача надати належним чином засвідчену копію рішення Касаційного цивільного суду від 27.06.2018 року, докази відкриття карткових рахунків із зазначенням сум, а також докази виконання виконавчого провадження, відповідно до ст. 240 ЦПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 21.01.2020 року.
17.01.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Рибінцева С.С. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, не заперечують щодо ухвалення заочного рішення у справі.
В судове засідання 21.01.2020 року з'явились представник відповідача.
Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2020 року приєднано до матеріалів справи заяву, та у зв'язку із неявкою позивача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 27.04.2020 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.04.2020 року, у зв'язку із запровадженням карантинних заходів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 221 «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-2019», а також відповідно до листа Ради судів України за вих. № 9рс-186/20 від 16.03.2020 року про встановлення особливого режиму роботи судів України, розгляд справи було відкладено до 01.09.2020 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.09.2020 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання позивача щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно з ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 15.12.2020 року.
07.12.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Рибінцева С.С. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, не заперечують щодо ухвалення заочного рішення у справі.
14.12.2020 року на електрону пошту Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Куценка О.В. надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 320/5115/17-ц.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.12.2020 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 13.04.2021 року.
Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 13.04.2021 року, визнано явку представника позивача та представника відповідача обов'язковою; у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 30.08.2021 року.
В судовому засіданні 30.08.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 30.08.2021 року щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав та просив в позові відмовити.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2021 року, відповідно до ч. 2 ст. 240 ЦПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 01.11.2021 року.
29.10.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Гайдамащука О.В. надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 320/5115/17-ц.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2021 року клопотання представника відповідача - адвоката Гайдамащука О.В., про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів задоволено та провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду рішення у цивільній справі № 320/5115/17-ц.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2025 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів поновлено, та призначено судове засідання для розгляду по суті на 17.06.2025 року
11.06.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Пономаря С.Г. надійшло клопотання про проведення судового засідання, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було передано головуючому судді 16.06.2025 року
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.06.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача - Пономаря С.Г. про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.
17.06.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Пономаря С.Г. надійшла заява, у якій останній просить розглядати справу, призначену на 17.06.2025 року, без фіксування технічними засобами. Також, у зв'язку з неявкою позивача, просить відкласти розгляд засідання, а в задоволенні позову просить відмовити.
В судове засідання 17.06.2025 року учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 07.12.2020 року просив суд розглядати справу за його відсутності.
Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, 29.05.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір № SАМDNWFD0070648769101 «Стандарт на 12 місяців», за умовами якого позивач розмістив на депозитному рахунку № НОМЕР_1 відкритий на виконання умов цього договору 200 грн., а відповідач зобов'язався нараховувати на суму вкладу проценти. Строк розміщення вкладу сторонами було узгоджено з 29.05.2015 року по 29.05.2016 року, але автоматично продовжувався на новий термін (а.с. 30).
Відповідно до Розділу «Дані за вкладом» договору «Стандарт на 12 місяців» № SАМDNWFD0070648769101 від 29.05.2025 року, залишок на вкладі станом на 16.03.2016 року 716,21 доларів США, вклад оформляється на 366 днів по 29.05.2015 року включно; банк відкриває особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховується вклад; на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 24 % річних; проценти за вкладом зараховуються на рахунок/картку № НОМЕР_1 ; період нарахування відсотків за вкладом - 1 місяць.
У пункті 20 Договору «Стандарт на 12 місяців» № SАМDNWFD0070648769101 зазначено, що сторони мають право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це один одному за два банківських дні до дати розірвання договору. Якщо Ви вимагаєте закрити Вклад «до запитання», то зобов'язання банку за депозитним вкладом припиняються, і вклад Вам повертається.
14.08.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «КБ «Приватбанк» із заявою, у якій просив закрити його рахунки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та видати через касу банку належні йому грошові кошти у розмірі 24 974,28 грн., яку ПАТ «КБ «Приватбанк» отримав 25.08.2025 року (а.с. 43).
06.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «КБ «Приватбанк» із претензією про виплату коштів на банківському рахунку, яка була отримана банком 11.05.2016 року, у якій зазначив, що не заперечує проти розірвання договорів банківського рахунку та банківського вкладу. Внаслідок припинення договірних відносин, вимагає своєчасного і повного здійснення розрахунків, шляхом: видачі коштів з наведених рахунків в межах наявних залишків у будь-якому відділенні банку, про що повідомити його (а.с. 44-46).
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2017 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі № 201/8210/16-ц, яким позов ОСОБА_1 до АТ «КБ «Приватбанк» про стягнення сум депозитних вкладів задоволено. Стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором № SАМDNWFD0070648769101 від 29.05.2015 року у сумі 716,21 грн. Стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в межах залишку за рахунком НОМЕР_4 у сумі 16 324,10 грн. Стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в межах залишку за рахунком НОМЕР_7 у сумі 3 492,36 грн. Стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в межах залишку за рахунком НОМЕР_3 у сумі 5 157,82 грн. Стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 158, 4 грн. (а.с. 11-13).
Вказаною постановою суду встановлено, що 04.03.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір депозитного вкладу «Стандарт на 6 місяців» № SAMDN80000740856602, за умовами якого позивач розмістив на депозитному рахунку № НОМЕР_8 відкритий на виконання умов цього договору 25 742,43 грн., що становило еквівалент 2451, 66 доларів США, а відповідач зобов'язався нараховувати на суму вкладу проценти. Строк розміщення вкладу сторонами було узгоджено з 04.03.2014 року по 04.09.2014 року, але автоматично продовжувався на новий термін.
Також постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2018 року встановлено, що у ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк» було відкрито поточні рахунки, які обслуговуються картками № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 .Станом на 16.03.2016 року на карткових рахунках ОСОБА_1 знаходяться грошові кошти на загальну суму 24 974,28 грн., з яких: на картковому рахунку № НОМЕР_6 - залишок у сумі 16 324, 10 грн., на картковому рахунку № НОМЕР_5 - залишок у сумі 3 492,36 грн.; на картковому рахунку № НОМЕР_3 залишок у сумі 5 157,82 грн.; що підтверджується довідкою, виданою ПАТ КБ «Приватбанк» 16.03.2016 року, в доступі до яких позивача обмежено.
Частиною 5 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За нормою ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
У частині першій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У частині першій статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами існували зобов'язальні правовідносини з договору банківського вкладу.
Договором банківського вкладу передбачено право сторін достроково розірвати договір з повідомленням про це іншої сторони за два банківські дні до розірвання договору.
Позивач скористався правом на дострокове розірвання депозитного договору, направивши банку вимогу про повернення вкладів, яка отримана останнім 11.05.2016 року, що під час розгляду справи банк не заперечував.
Отже, позивач до закінчення строку дії договору виявив намір про розірвання договору банківського вкладу та ініціював процедуру повернення йому грошових коштів.
Після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов'язання.
Так, як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, кошти, які стягнені судовими рішеннями у справі № 202/8210/16-ц, надійшли на рахунки позивача 10.08.2018 року.
Суд звертає увагу на те, що зобов'язання вважається виконаним належним чином із часу зарахування коштів на рахунки стягувача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення».
У пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) міститься висновок про те, що «за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зазначено, що: «після розірвання договорів банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов'язань згідно зі ст. 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначила, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Після розірвання договорів банківського вкладу (депозиту) банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов'язань згідно ст. 625 ЦК України.
Суд зазначає, що факт прострочення виконання грошового зобов'язання АТ КБ «Приватбанк» встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, та вказані зобов'язання продовжували існувати до моменту виконання рішення суду.
За таких обставин, ОСОБА_1 має право на стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, розрахованих в межах позовних вимог та з врахуванням загальних строків позовної давності до моменту виконання рішень суду, враховуючи, що у вказані періоди зобов'язання було невиконане та продовжувало існувати до моменту виконання відповідного рішення суду.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд не погоджується з ним, оскільки позивачем неправильно взято період, за який необхідно здійснювати розрахунок.
Так, суд не погоджується з доводами позивача, що 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню з відповідача за період часу з 04.09.2015 року по 12.01.2018 року, оскільки початком нарахування 3% річних є 14.05.2016 року (дата розірвання договору), а кінцевим строком нарахування - 10.08.2018 року (дата зарахування коштів).
Отже, у спірному випадку 3 % річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за період часу з 14.05.2016 року по 10.08.2018 року, що складає 819 календарних днів.
Таким чином, суд наводить розрахунок 3% річних за невиконання відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором банківського вкладу за період часу з 14.05.2016 року по 10.08.2018 року, тобто за 819 днів: 716,21 грн. (сума боргу) х 3% х 819 днів : 365 = 48,18 грн., та за договором банківського рахунку за період часу з 31.10.2015 року по 10.08.2018 року, тобто за 1015 днів: 24 974,28 грн. (сума боргу) х 3% х 1015 днів : 365 = 2 081,43 грн., що разом становить 2 129,61 грн.
При цьому, розмір інфляційних нарахувань за договором банківського вкладу (716,21 грн. - сума боргу) за період часу з 14.05.2016 року по 10.08.2018 року складає 186,20 грн., та за договором банківського рахунку (24 974,28 грн. - сума боргу) за період часу з 01.11.2015 року по 10.08.2018 року складає 8 980,36 грн., що разом становить 9 166,56 грн.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3% вартості послуг за кожен день прострочення на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкуренто спроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Як визначено у п. 5 ч. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець- це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.
Згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Якщо вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
Відтак, пеня, передбачена ч. 5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів» застосовується в разі порушення виконання договірного зобов'язання на користь споживача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) викладено правову позицію про те, що пеня, передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов'язання на користь споживача, однак якщо між сторонами припинено правовідносини з договорів банківського вкладу, то з часу такого припинення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Тобто після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті ст. ст. 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов'язання.
Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов'язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи ст. 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто, з моменту розірвання договору банківського вкладу пеня, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», не нараховується.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2023 року у справі 757/37163/20-ц.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ураховуючи те, що між позивачем та АТ КБ «Приватбанк» припинено правовідносини з договору банківського вкладу, то положення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини.
Відтак, пеня за договором «Стандарт на 12 місяців» № SАМDNWFD0070648769101 від 29.05.2015 року, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», не нараховується, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», то судовий збір, який підлягав сплаті за подання позову, стягується з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то в дохід держави за рахунок відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 1, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 15, 16, 526, 610, 625, 627, 629, 638, 639, 640, 651, 653, 1058, 1060, 1061, 1070, 1075 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за прострочення грошового зобов'язання три проценти річних у розмірі 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 61 коп. та інфляційні нарахування у розмірі 8 811 (вісім тисяч вісімсот одинадцять) грн. 84 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 04.08.2025 року.
Суддя І.В. Григоренко