печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23156/25-ц
пр. 2-6667/25
20 листопада 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Зінченко І.І.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Тузової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів,-
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних від прострочених сум вкладу та відсотків за договором банківського вкладу «Стандарт» № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року за періоди з 26.05.2011 року по 14.09.2022 року в розмірі 34 736 доларів США 08 центів США та з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року в розмірі 6 935 доларів США 54 центів США, а всього на загальну суму 41 671 долар США 62 цента США; 3 % річних від прострочених сум вкладу та відсотків за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року за періоди з 04.01.2014 року по 14.09.2022 року в розмірі 31 433 доларів США 86 центів США та з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року в розмірі 8 160 доларів США 66 центів США, а всього на загальну суму 39 594 долари США 52 цента США; 3 % річних від прострочених сум вкладу та відсотків за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року за періоди з 10.12.2019 року по 14.09.2022 року в розмірі 12 567 доларів США 7 центів США) та з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року в розмірі 10 263 доларів США 59 центів США, а всього на загальну суму 22 831 долар США 29 центів США.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 05.11.2009 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) укладено договір банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724, сума вкладу 85 000 дол. США, строк вкладу складає 12 місяці, процентна ставка становить 13 % річних. 12.11.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Стандарт» № SAMDN01000712888603, сума вкладу 93 000 дол. США, строк вкладу складає 3 місяці, процентна ставка становить 7,75 % річних. 01.03.2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000724055013, сума вкладу 102 000 дол. США, строк вкладу складає 6 місяці, процентна ставка становить 8 % річних. 09.12.2019 року ОСОБА_3 повідомив АТ КБ «Приватбанк» про те, що не хоче продовжувати строк дії договорів та просив повернути суму вкладів та нараховані за договорами відсотки, шляхом видачі коштів в касі банку. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року у справі № 757/667/20-ц позовні вимоги ОСОБА_3 до АТ КБ «Приватбанк» про розірвання договорів, стягнення суми вкладів та штрафних санкцій задоволено частково; розірвано договори банківського вкладу № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року, № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року та № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року, стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 : суму вкладу по договору № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року в розмірі 85 000 доларів США та 111 589,86 доларів США процентів за вкладом; суму вкладу по договору № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року в розмірі 93 000 доларів США та 65 440,15 доларів США процентів за вкладом; суму вкладу по договору № №SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року в розмірі 102 000 доларів США та 63 469,15 доларів США процентів за вкладом. Постановою Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року у справі № 757/667/20-ц рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року в частині розрахунків відсотків змінено; стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 відсотки: за депозитним договором № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року в розмірі 66 543,12 доларів США; за депозитним договором № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року в розмірі 9 404,23 доларів США; за депозитним договором № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року в розмірі 18 493,17 доларів США. В іншій частині рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.07.2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09. 2021 року в незмінній частині та постанову Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року залишено без змін. На виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року, 11.08.2023 року Печерським районним судом міста Києва видано стягувачу ОСОБА_3 виконавчий лист у справі № 757/667/20-ц. 12.08.2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за договорами банківського вкладу № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року, № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року, № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року, укладеними між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 . Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2023 року у справі № 757/26208/22-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів, яке постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2024 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 3% річних від простроченої суми вкладу та ухвалено в цій частині нове рішення, а саме: стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 за період з 15.09.2022 року по 23.09.2022 року 3 % річних від простроченої суми за договором банківського владу № SAMDN01000708244724 - 62 долари США 88 центів; за договором банківського вкладу № SAMDN01000712888603 - 68 доларів США 79 центів; за договором банківського вкладу № SAMDN01000724055013 - 75 доларів США 45 центів, а всього: 207 доларів 12 центів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 21.02.2024 року постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 757/667/20-ц, виданого 11.08.2023 року Печерським районним судом м. Києва, та приєднано його до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2. 27.12.2024 року АТ КБ «Приватбанк» перерахував на валютний рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 352 719,20 дол. США, а 30.12.2024 року грошові кошти у вказаній сумі надійшли на валютний рахунок ОСОБА_2 31.01.2025 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. виконавче провадження № НОМЕР_3 було закінчено у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає, що поза увагою залишилися та не були заявлені до стягнення наступні періоди: перший - з дати розірвання договорів банківських вкладів і по 14.09.2022 року включно (за день до дати набрання законної сили рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27.09.2021 року у справі № 757/667/20-ц), та другий - з 24.09.2022 року (день, наступної після дати звернення до суду із позовом у справі № 757/26208/22-ц) по 26.12.2024 року (день перерахування коштів відповідачем). Отже, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум вкладу та відсотків за договором банківського вкладу «Стандарт» № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року за періоди з 26.05.2011 року по 14.09.2022 року в розмірі 34 736 доларів США 08 центів США та з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року в розмірі 6 935 доларів США 54 центів США, а всього на загальну суму 41 671 долар США 62 цента США; 3% річних від прострочених сум вкладу та відсотків за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року за періоди з 04.01.2014 року по 14.09.2022 року в розмірі 31 433 доларів США 86 центів США та з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року в розмірі 8160 доларів США 66 центів США, а всього на загальну суму 39 594 долари США 52 цента США; 3% річних від прострочених сум вкладу та відсотків за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року за періоди з 10.12.2019 року по 14.09.2022 року в розмірі 12 567 доларів США 7 центів США) та з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року в розмірі 10 263 доларів США 59 центів США, а всього на загальну суму 22 831 долар США 29 центів США, що разом становить 104 097,43 дол. США.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 року, справу було розподілено та 27.05.2025 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.05.2025 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
09.06.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Скрипко Є.В. надійшла заява про усунення недоліків, яка була передана головуючому судді 10.06.2025 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2025 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів, та підготовче засідання у справі призначено на 11.09.2025 року.
26.06.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Тузова В.О. надійшов відзив на позовну заяву, який передано головуючому судді 08.07.2025 року, у якому останній зазначив, що позивач має право нарахувати 3% річних на суму вкладів та відсотків за ними, виключно за період з 13.08.2023 року (наступний день, який йде за днем укладання договору про відступлення права вимоги) по 26.12.2024 року (день, що передує дню в який було виплачено грошові коштів ОСОБА_2 на підставі рішення суду у справі № 757/667/20-ц), і лише за умови доведення факту порушення банком грошового зобов'язання щодо виконання вказаного судового рішення. Банк вказує, що у рішенні суду у справі № 757/26208/22-ц, як і в справі № 757/667/20-ц, відсутні банківські реквізити (номери рахунків) стягувача. Більш того, заміна вибулого стягувача ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_2 відбулася на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2023 року та лише 12.02.2024 року ОСОБА_2 як новий стягувач звернувся до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення суду у справі № 757/667/20-ц. Банк звертає увагу на те, що позивач не надав доказів, які б підтверджували факт звернення до банку з вимогою чи заявою про добровільне виконання судового рішення у справі № 757/667/20-ц, а також не надав реквізитів власних банківських рахунків, необхідних для проведення валютних платежів. АТ КБ «Приватбанк» не могло виконати судове рішення у справі № 757/667/20-ц на користь ОСОБА_2 без наявності у банку інформації про банківські рахунки позивача, на які боржник (Банк) мав зарахувати грошові кошти. Представник відповідача вказує, що оскільки виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання рішення суду у справі № 757/667/20-ц було відкрито 21.02.2024 року, то саме з цього моменту розпочалося фактичне виконання рішення, а стягувач ( ОСОБА_2 ) мав можливість зазначити у заяві банківські реквізити для перерахування коштів; відповідно, нарахування 3% річних у межах даної справи може здійснюватися виключно за період часу після подання стягувачем такої вимоги до виконавчої служби. Отже, період нарахування 3% річних має складатися з 22.02.2024 року по 26.12.2024 року. Таким чином, наведений позивачем розрахунок 3% річних не відповідає ні вимогами закону, ні викладеним відповідачем аргументам та обставинам. Просить застосовувати строк позовної давності до позовних вимог позивача про стягнення 3% річних та відмовити у задоволенні позову у цій частині.
04.07.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Скрипко Є.В. надійшла відповідь на відзив, яка передана головуючому судді 07.07.2025 року, у якій останній зазначив, що доводи представника відповідача щодо відсутності банківських реквізитів для виконання рішення суду у справі №757/26208/22-ц не стосуються предмета доказування у даній справі, а саме обставин, що підтверджують заявлені вимоги позивача або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доводи відповідача про те, що права на компенсаційні платежі за минулі періоди не передавалися первісним кредитором ОСОБА_3 новому кредитору ОСОБА_2 , суперечить загальному принципу цесії, згідно з яким цесія передбачає передання всього комплексу прав, що належали первісному кредитору, включно із похідними вимогами, пов'язаними із порушенням основного зобов'язання. Період, зазначений у позовній заяві, за який нараховано 3 % річних, частково охоплюється часом, протягом якого строки позовної давності були продовжені та не застосовувалися. Доводи представника відповідача про те, що нарахування 3 % річних підлягає обмеженню останніми трьома роками перед поданням позову, не ґрунтуються на нормах закону, не враховують сутність правовідносин сторін та суперечать положенням п. 2 ч.1 ст. 268 ЦК України і сформованій судовій практиці у спорах про захист прав вкладників банків.
10.07.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Тузова В.О. надійшли додаткові пояснення, які передано головуючому судді 04.08.2025 року, у яких останній зазначив, що зобов'язання у відповідача перед ОСОБА_2 з виплати грошових коштів на підставі рішення суду у справі № 757/667/20-ц виникло на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2023 року, коли було здійснено заміну стягувача у виконавчому листі у даній справі. До того ж, у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі № 607/955/21, суд зауважує, що три проценти річних нараховуються на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування коштами (див. постанову Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 757/40017/17-ц (провадження № 61-4249св19). Таким чином, вимога ОСОБА_2 про стягнення 3% річних, нарахованих на суми процентів за вкладами, стягнутими у межах цивільної справи № 757/667/20-ц на користь ОСОБА_3 є неправомірною та задоволенню не підлягає. Наголошують, що ОСОБА_2 не є вкладником банку та не є стороною договорів банківських вкладів. Чинним законодавством України не передбачено можливість заміни сторони (вкладника) в договорі банківського вкладу. У межах даної справи можуть розглядатися лише вимоги щодо порушення банком прав та інтересів саме правонаступника, а не порушення прав вкладника. Тож, позивач (правонаступник) має довести суду, що він звертався до боржника (Банку) з вимогою про сплату на його користь коштів, а боржник йому відмовив або залишив без розгляду його вимогу. Вимоги ОСОБА_2 про стягнення з банку 3% річних є не зрозумілими, оскільки нараховуються за період, коли права та інтереси ОСОБА_2 не порушувалися банком, а саме до моменту отримання ним права вимоги до Банку, яке передав йому ОСОБА_3 на підставі Договору про відступлення права вимоги від 12.08.2023 року, та пред'явлення вимоги до Банку. Таким чином, вимоги позивача у даній справі виходять за межі обсягу можливого отримання ОСОБА_2 (як правонаступником) 3% річних, нарахованих на суми вкладів, у загальному розмірі 7 088,22 дол. США, не підлягають задоволенню з огляду на їх безпідставність та недоведеність.
11.09.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Войнаровського О.В. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 11.09.2025 року, без фіксування технічними засобами.
11.09.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Тузова В.О. надійшла заява розгляд справи, призначеної на 11.09.2025 року у її відсутність, в якій остання зазначає, що проти закриття підготовчого засідання у справі не заперечує.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів, та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 20.11.2025 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з викладених у відзивах підстав.
Вислухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що 05.11.2009 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу № SAMDN01000708244724 «Депозит VIP», сума вкладу 85 000,00 дол. США, строк вкладу 12 місяців (з 05.11.2009 року до 05.11.2010 року включно), процентна ставка - 13 % річних (а. с. 15-17).
12.11.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу № SAMDN0100712888603 «Стандарт», сума вкладу 93 000,00 дол. США, строк вкладу 3 місяці, процентна ставка - 7,75% (а. с. 18-20).
01.03.2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу № SAMDN0100724055013 «Депозит VIP», сума вкладу 102 000,00 дол. США, строк вкладу 6 місяців, процентна ставка 8 % річних (а.с. 21-23).
Згідно з п. 16 договору банківського вкладу № SAMDN01000708244724, п. 7 банківського вкладу № SAMDN01000712888603, п. 16 договору банківського вкладу № SAMDN01000724055013 сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це другу сторону за два банківських дня до дати розірвання.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року у справі № 757/667/20-ц позовні вимоги ОСОБА_3 до АТ КБ «Приватбанк» про розірвання договорів, стягнення суми вкладів та штрафних санкцій задоволено частково. Розірвано укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») договір банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року.
Розірвано укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») договір банківського вкладу № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року.
Розірвано укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») договір банківського вкладу № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 суму вкладу по договору № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року в розмірі 85 000 доларів США та 111 589,86 доларів США процентів за вкладом.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 суму вкладу по договору № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року в розмірі 93 000 доларів США та 65 440,15 доларів США процентів за вкладом.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 суму вкладу по договору № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року в розмірі 102 000 доларів США та 63 469,15 доларів США процентів за вкладом (а. с. 25-35).
Постановою Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року у справі № 757/667/20-ц, рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року в частині розрахунку відсотків змінено, стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 відсотки за депозитним договором № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року в розмірі 66 543,12 доларів США; стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 відсотки за депозитним договором № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року в розмірі 9 404,23 доларів США; стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 відсотки за депозитним договором № SAMDN01000724055013 від 01.03. 2012 року в розмірі 18 493,17 доларів США. В іншій частині рішення залишити без змін (а. с. 36-47).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.07.2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09. 2021 року в незмінній частині та постанову Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року (а. с. 48-56).
З постанови Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.07.2023 року встановлено, що 23.05.2011 року ОСОБА_3 звертався із заявою про розірвання депозитного договору № SAMDN01000712888603, 02.04.2014 року ОСОБА_3 звертався із заявою про розірвання депозитного договору № SAMDN01000724055013, та 09.12.2019 року ОСОБА_3 звертався із заявою про розірвання депозитного договору № SAMDN01000708244724.
Київський апеляційний суд у постанові від 14.09.2022 року врахував, що такі договори є розірваними, у зв'язку із чим нарахування відсотків за ними повинно здійснюватися за ставкою «На вимогу» у розмірі 0,01%, зокрема за договором № SAMDN0100712888603 нарахування відсотків «На вимогу» судом здійснено з 25.05.2011 року, за договором № SAMDN0100724055013 з 04.01.2014 року, за договором № SAMDN01000708244724 з 10.12.2019 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
На виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року, 11.08.2023 року Печерським районним судом міста Києва видано стягувачу ОСОБА_3 виконавчий лист у справі № 757/667/20-ц (а.с. 57-58).
12.08.2023 року між ОСОБА_3 (далі - Сторона - 1) та ОСОБА_2 (Сторона - 2) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1. якого, Сторона - 1 передала Стороні - 2, а Сторона - 2 прийняла від Сторони - 1 право вимоги на отримання:
- суми вкладу за договором № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року в розмірі 85 000 доларів США та 66 543,12 доларів США відсотків за вкладом та 66 543,12 доларів СПА відсотків за вкладом,
- суми вкладу за договором № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року в розмірі 93 000 доларів США та 9 404,23 доларів США відсотків за вкладом,
- суми вкладу за договором № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року в розмірі 102 000 доларів США та 18493,17 доларів США відсотків за вкладом, стягнутих з АТ КБ «Приватбанк» на користь Сторони - 1 на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року у справі № 757/667/20-п, зміненого постановою Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 11.07.2023 року, та виданого 11.08.2023 року Печерським районним судом міста Києва на їх виконання виконавчого листа;
а також будь-яких сум (відсотків, пені, штрафу, трьох відсотків річних, інфляційних втрат тощо), які можуть бути нараховані і/або стягнуті (сплачені) за договорами банківського вкладу № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року, № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року, № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року, укладеними між Стороною - 1 та АТ КБ «Приватбанк», у т.ч., але не виключно, в межах справи № 757/26208/22-ц за позовом Сторони - 1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів (пені, трьох процентів річних) за договорами банківського вкладу, яка перебуває у провадженні Печерського районного суду міста Києва (а. с. 59-60).
Відповідно до п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги від 12.08.2023 року, право вимоги, зазначене у пункті 1.1. договору, вважається переданим з моменту підписання цього договору сторонами та передачі Стороною - 1 Стороні - 2 документації, а саме: договору банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року; договору банківського вкладу № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року; договору банківського вкладу № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року; інших документів (квитанцій, банківських виписок, заяв, повідомлень, листів тощо в оригіналах і/або копіях), пов'язаних із вищеперерахованими договорами банківського вкладу; оригінала виконавчого листа, виданого 11.08.2023 року Печерський районним судом м. Києва у справі № 757/667/20-ц; копій матеріалів цивільної справи № 757/667/20-ц та № 757/26208/22-ц.
Пунктом 2.2. Договору про відступлення права вимоги від 12.08.2023 року визначено, що документація, передбачена у пункті 2.1. Договору, передається в момент укладення цього договору, що підтверджується його підписанням та актом приймання-передачі документації.
На виконання умов Договору про відступлення права вимоги від 12.08.2023 року сторони 12.08.2023 року склали та підписали акт приймання-передачі документації за Договору про відступлення права вимоги від 12.08.2023 року, згідно з яким було передано Стороною - 1 Стороні - 2 вищезазначені договори банківського вкладу, а також відповідну документацію, у т. ч. копії матеріалів цивільної справи № 757/667/20-ц та № 757/26208/22-ц (а.с. 61-62).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2023 року у справі № 757/667/20-ц замінено вибулого стягувача ОСОБА_3 , на його правонаступника - ОСОБА_2 , у виконавчому листі, виданого 11.08.2023 року Печерським районним судом м. Києва у справі № 757/667/20-ц (а.с. 63-68).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2023 року у справі № 757/26208/22-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів (а.с. 80-86), яке постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2024 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 3% річних від простроченої суми вкладу та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 за період з 15.09.2022 року по 23.09.2022 року 3% річних від простроченої суми за договором банківського владу № SAMDN01000708244724 - 62 долари США 88 центів; за договором банківського вкладу № SAMDN01000712888603 - 68 доларів США 79 центів; за договором банківського вкладу №SAMDN01000724055013 - 75 доларів США 45 центів, а всього 207 доларів 12 центів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 87-96).
21.02.2024 року поставною головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 757/667/20-ц, виданого 11.08.2023 року Печерським районним судом м. Києва (а. с. 69-70).
21.02.2024 року поставною головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. приєднано виконавче провадження № НОМЕР_3 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 (а. с. 72-73).
27.12.2024 року АТ КБ «Приватбанк» перерахувало на валютний рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 352 719,20 дол. США, а 30.12.2024 року кошти у вказаній сумі надійшли на валютний рахунок ОСОБА_2 , відкритий в АТ «УкрСиббанк», що підтверджується квитанціями (а. с. 75-77).
31.01.2025 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. виконавче провадження № НОМЕР_3 було закінчено у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 78-79).
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Відповідно до ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 ЦК України).
Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського вкладу сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу або розірвання договору банківського вкладу на вимогу однієї із сторін у разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) зазначено, що «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зробила висновок, що «після розірвання договорів їх умови припинили діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договору у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов'язань на вимогу однієї зі сторін. Однак при вирішенні спору судами не враховано, що виплата передбачених пунктом 1 договорі та встановлених статями 1061, 1070 ЦК України проценти поширюються лише на період дій договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховувалися. Після розірвання договорів банківського вкладу за судовим рішенням проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов'язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються. Тому положення статті 1070 ЦК України до правовідносин, які виникли після рішення суду, яким припинено договори вкладу, не застосовуються.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.04.2022 року у справі № 321/1260/19 (провадження № 61-1297св22) зробив висновок про те, що з моменту розірвання договору вкладу нарахування передбачених договором процентів припиняється, а права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як визначено у ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказане також підтверджується правовим висновком Верховного суду України від 01.10.2014 року, викладеним у справі № 6-113цс14.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом якого грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Так, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року було розірвано три договори банківських вкладів та стягнено суми вкладів та проценти за користування ними, яке постановою Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року змінено в частині розрахунків відсотків. В решті рішення суду залишено без змін.
27.12.2024 року АТ КБ «Приватбанк» виконав постанову Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року у справі № 757/667/20-ц, та перерахував на валютний рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 352 719,20 дол. США., отже у позивача виникло право на застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Окрім того, постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2024 року у справі № 757/26208/22-ц стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 за період з 15.09.2022 року по 23.09.2022 року 3 % річних від простроченої суми за договором банківського владу № SAMDN01000708244724 - 62 долари США 88 центів; за договором банківського вкладу № SAMDN01000712888603 - 68 доларів США 79 центів; за договором банківського вкладу № SAMDN01000724055013 - 75 доларів США 45 центів, а всього: 207 доларів 12 центів.
Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих на суми вкладів за договорами банківських вкладів за період з 24.09.2022 року (дата, по яку стягнуто з відповідача 3 % річних постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2024 року) по 26.12.2024 року (день, що передує дню перерахування банком позивачу вкладів та відсотків за ними), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, 3 % річних, нарахованих на суму вкладу (93 000,00 дол. США) за договором банківського вкладу «Стандарт» № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року за період 24.09.2022 року по 26.12.2024 року, становить - 6 298,63 доларів США; 3 % річних, нарахованих на суму вкладу (102 000,00 дол. США) за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року за період 24.09.2022 року по 26.12.2024 року, становить - 6 908,17 доларів США; 3 % річних, нарахованих на суму вкладу (85 000,00 дол. США) за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року за період з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року, становить - 5 756,80 доларів США, що разом становить 18 963,60 доларів США.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних від сум процентів, нарахованих на вклади за перший період з дати розірвання договорів банківських вкладів і по 14.09.2022 року включно (за день до дати набрання законної сили рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27.09.2021 року у справі № 757/667/20-ц), та за другий період з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року, слід зазначити наступне.
Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 09.11.2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) навела правовий висновок про те, що нарахування 3% річних за ст. 625 ЦК України повинно здійснюватися виключно на суму вкладу, тобто до бази для нарахування не можуть бути включені проценти, нараховані на вклад.
В постанові Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі № 607/955/21-ц (провадження № 61-10450св22) суд зауважив, що 3 % річних нараховуються на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування коштами (див. постанову Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 757/40017/17-ц (провадження № 61-4249св19)).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та від 20.03.2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення 3 % річних від сум процентів, нарахованих на вклади, задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих на суми вкладів за період з дати розірвання договорів банківських вкладів і по 14.09.2022 року включно (за день до дати набрання законної сили рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27.09.2021 року у справі № 757/667/20-ц), слід зазначити наступне.
Так, представник АТ КБ «Приватбанк» у відзиві на позовну заяву просив застосувати наслідки спливу позовної давності.
Як визначено у ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц зробила правовий висновок, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Як визначено у ч. 3 та ч. 4 ст. 268 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц, п.п. 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16).
Так, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом 16.05.2025 року.
Отже, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, початком нарахування трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем є 16.05.2022 року, відтак, право позивача на стягнення коштів з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України обмежується періодом з 16.05.2022 року по 16.05.2025 року.
При цьому, доводи представника позивача про дотримання ними позовної давності при зверненні до суду з цим позовом, у зв'язку із дією Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Закону України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» не заслуговують на увагу, оскільки, право позивача на стягнення коштів з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України обмежується періодом з 16.05.2022 року по 16.05.2025 року.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних від простроченої суми вкладу за договором банківського вкладу «Стандарт» № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року за період з 26.05.2011 року по 14.09.2022 року в розмірі 31 546,11 доларів США; 3 % річних від простроченої суми вкладу за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року за період з 04.01.2014 року по 14.09.2022 року в розмірі 26 609,42 доларів США; 3 % річних від простроченої суми вкладу за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року за період з 10.12.2019 року по 14.09.2022 року в розмірі 7 049,18 доларів США, задоволенню не підлягають, оскільки нараховані поза межами трирічного строку позовної давності.
Доводи представника позивача про те, що позовна давність не поширюється на вимоги про стягнення 3 % річних у зв'язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання з видачі депозитних вкладів, є безпідставними, оскільки на вказані вимоги поширюється загальний строк позовної давності.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про неправомірність нарахування 3 % річних до 12.08.2023 року, обґрунтовані тим, що Договір про відступлення права вимоги від 12.08.2023 року не передбачав передачі ОСОБА_2 права на отримання компенсаційних нарахувань за минулі періоди, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).
Стаття 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, на підставі Договору про відступлення права вимоги від 12.08.2023 року ОСОБА_2 набув прав кредитора у зобов'язанні, що виникло з договорів банківського вкладу № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року, № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року, № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року, укладеними між ОСОБА_3 та АТ КБ «Приватбанк».
Аналізуючи викладене, суд дійшов, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов'язання є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, з урахуванням строку позовної давності, а саме, 3 % річних підлягають стягненню за період часу з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року у розмірі 18 963,60 доларів США.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у загальному розмірі 15 140, 00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 3422 від 06.06.2025 року. Інших доказів на підтвердження понесення судових витрат сторонами не надано.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 2 758,50 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 11, 256, 257, 261, 268, 512, 514, 526, 610, 612, 625, 627, 629, 653, 1058, 1060, 1061 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 82, 90, 92, 95, 133-141, 258, 259, 263-268, 272, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 3 % річних від простроченої суми за договором банківського вкладу «Стандарт» № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року за період з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року у розмірі 6 298 (шість тисяч двісті дев'яносто вісім) доларів США 63 цента; 3 % річних від простроченої суми за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року за період з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року у розмірі 6 908 (шість тисяч дев'ятсот вісім) доларів США 17 центів; 3 % річних від простроченої суми за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року за період з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року у розмірі 5 756 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість) доларів США 80 центів.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 758 (дві тисячі сімсот п'ятдесят вісім) грн. 50 коп.
Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 15.01.2026 року.
Суддя І.В. Григоренко