справа №380/2812/25
про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду
01 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника відповідача про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди 01.01.2023-16.01.2023; 27.01.2023-03.02.2023; 03.02.2023-06.02.2023; 06.02.2023-08.03.2023; 09.03.2023-23.03.2023; 31.03.2023-10.04.2023 у розмірі 100 000 грн., пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди 01.01.2023-16.01.2023; 27.01.2023-03.02.2023; 03.02.2023-06.02.2023; 06.02.2023-08.03.2023; 09.03.2023-23.03.2023; 31.03.2023-10.04.2023 у розмірі 100 000 грн., пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за періоди з 28.04.2022-24.06.2022 (3 дні квітня 2022), 16.01.2023-26.01.2023, 11.04.2023-23.04.2023 безпосередньої участі у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії) у розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за періоди з 28.04.2022-24.06.2022 (3 дні квітня 2022), 16.01.2023-26.01.2023, 11.04.2023-23.04.2023 безпосередньої участі у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії) у розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 за періоди 01.01.2023-16.01.2023; 27.01.2023-03.02.2023; 03.02.2023-06.02.2023; 06.02.2023-08.03.2023; 09.03.2023-23.03.2023; 31.03.2023-10.04.2023 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого за періоди 01.01.2023-16.01.2023; 27.01.2023-03.02.2023; 03.02.2023-06.02.2023; 06.02.2023-08.03.2023; 09.03.2023-23.03.2023; 31.03.2023-10.04.2023 та здійснити її виплату з урахуванням проведених виплат.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 28.04.2022 по 30.04.2022 та за період з 16.01.2023 по 26.01.2023 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів за період з 28.04.2022 по 30.04.2022 та за період з 16.01.2023 по 26.01.2023 та здійснити її виплату з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 30.09.2025.
Як встановлено із комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», судом було виготовлено виконавчі листи у справі, які видано 21 жовтня 2025 року.
10.03.2026 представник позивача подала до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій просила зобов'язати військову частину НОМЕР_1 протягом одного місяця з дня набрання чинності ухвалою про встановлення судового контролю подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 380/2812/25. Заява обґрунтована тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 у справі №380/2812/25 станом на 09.03.2026 є невиконаним, жодних виплат відповідачем на користь позивача на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, здійснено не було. З вказаного вбачається умисне невиконання відповідачем рішення суду, у зв'язку із чим просить встановити судовий контроль за його виконанням.
Ухвалою суду від 20.03.2026 клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - задоволено та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 у справі №380/2812/25 разом з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення.
21.04.2026 представник позивача подав заяву при виконання рішення суду, у якій зазначив, що військова частина НОМЕР_1 , як розпорядник бюджетних коштів третього рівня, фінансується забезпечувальним органом - розпорядником коштів вищого рівня. Отримання коштів відбувається за результатами розгляду заявок на фінансування. Військова частина НОМЕР_1 щомісячно робить заявку на отримання коштів по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Виконання судових рішень, які набрали законної сили, та потребують видатків за напрямком грошового забезпечення фінансуються з бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України з КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника військової частини ІІ та ІІІ рівня розпорядника бюджетних коштів. Таким чином, військова частина НОМЕР_1 через викладені об'єктивні причини не має змоги оплатити позивачу суму заборгованості на виконання рішення суду. Заборгованість буде виплачена позивачу невідкладно після виділення коштів на відповідні цілі.
23.04.2026 представник відповідача подав до суду заяву, у якій просив долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують нарахування заборгованості та залишок коштів на рахунку військової частини НОМЕР_1 .
Представник позивача 29.04.2026 подала заперечення на звіт відповідача, у яких вказала, що додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168, є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, тобто має чітко визначену економічну природу як виплата, пов'язана з проходженням військової служби. Судовим рішенням у цьому випадку встановлено обов'язок не здійснити компенсаційну чи відшкодувальну виплату, а саме нарахувати та виплатити належне грошове забезпечення, право на яке виникло у військовослужбовця у відповідні періоди служби. З огляду на викладене, застосування коду економічної класифікації видатків бюджету 2800 “Інші поточні видатки» є необґрунтованим та помилковим, оскільки зазначений код використовується для видатків, що не мають визначеної економічної категорії або мають компенсаційний характер.
При розгляді звіту відповідача про виконання рішення суду суд виходить із такого.
Конституція України гарантує обов'язковість судового рішення, що є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129 Основного Закону); держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25- 26 березня 2011 року [CDL-AD(2011)003rev], зазначила, що «юридична визначеність» вимагає додержання принципу res judicata, що в тому числі охоплює виконання остаточних рішень судів (пункт 46).
Судовий контроль є одним з найефективніших способів забезпечення виконання судових рішень, оскільки є гарантією дотримання закону та прав інших суб'єктів; дозволяє мінімізувати можливість зловживань; стимулює зобов'язану особу виконувати судові рішення добровільно та без застосування до неї відповідних санкцій; передбачає можливість застосування додаткових заходів для виявлення реальних перешкод у виконанні судового рішення, зокрема шляхом реагування на це окремими судовими рішеннями; сприяє підвищенню рівня довіри суспільства до судової системи.
Схожі правові висновки зроблені Конституційним Судом України у рішенні щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Вимоги до звіту викладені у частинах 2-3 статті 382-2 КАС України.
Відповідно до частин 1-3 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Отже, з указаних законодавчих положень вбачається, що суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30 червня 2022 року у справі № 826/9960/15, а також Верховним Судом в ухвалах від 11 серпня 2020 року у справі №160/3586/19, від 17 вересня 2024 року у справі №200/3958/19-а, від 25 лютого 2025 року у справі № 580/2522/24, від 03 березня 2025 року у справі № 160/5259/20.
Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19.
Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення суду від 08.08.2025 у справі №380/2812/25 відповідачем було проведено перерахунок позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на загальну суму 358 723,84 грн. Проте виплата коштів не була проведена у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках військової частини НОМЕР_1 за Кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ 2800).
Щодо доводів представника позивача про те, що застосування коду економічної класифікації видатків бюджету 2800 “Інші поточні видатки» до грошових сум, які належить виплатити на виконання рішення суду є необґрунтованим та помилковим, оскільки зазначений код використовується для видатків, що не мають визначеної економічної категорії або мають компенсаційний характер суд зазначає таке.
Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
За приписами до пункту 2.23 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, що є додатком до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280, військова частина має право здійснювати видатки виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань загального фонду бюджету, спеціального фонду, помісячного розпису асигнувань, а також у передбачених випадках згідно з річним розписом за видатками надходжень, доведених органом ДКСУ, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.
Наказом Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012, затверджено Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (далі - Інструкція № 333)
Економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. (пункт 1.1. глави 1 Інструкції № 333).
Відповідно до підпункту 2.1.1.2 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 глави 2 Інструкції № 333 за кодом 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» здійснюються наступні видатки:
1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат;
2) заохочення, передбачені законодавством;
3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, згідно із законодавством;
4) одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до підпункту 9 пункту 2.6 глави 2 Інструкції № 333 за кодом 2800 «Інші поточні видатки» здійснюються видатки, які не пов'язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі, окрім іншого, виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктом 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо:
відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду;
інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом;
відшкодування судових витрат.
У свою чергу, підпункт 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 глави 2 Інструкції № 333, Код 2730 «Інші виплати населенню» передбачає виплати на виконання рішень, прийнятих національними судами на користь фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду».
Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду» (далі - бюджетні кошти), для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, суд зазначає, що видатки державної установи, якою є відповідач в цій справі, за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» передбачають саме видатки на виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу).
Тому, незалежно від економічної суті призначення тієї суми, яку було зобов'язано нарахувати та виплатити за рішенням суду від 08.08.2025 у справі №380/2812/25 боржник відповідач зобов'язаний виплатити таку суму виключно за рахунок коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», дотримуючись бюджетної дисципліни, і суд не може своїм рішенням змінювати такий порядок виплати.
Поряд із цим, суд зазначає, що відповідач обґрунтовує невиплату позивачеві належних йому сум на виконання рішення суду від 08.08.2025 у справі №380/2812/25 відсутністю на його казначейських рахунках коштів на виплату за КЕКВ «Інші поточні видатки». Відповідач зазначає, що виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника військової частини ІІ та ІІІ рівня розпорядника бюджетних коштів.
Разом із цим суд зазначає, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів з метою отримання на рахунки коштів на виконання рішення суду від 08.08.2025 у справі №380/2812/25, зокрема, шляхом звернення до розпорядників коштів вищого рівня із заявами про нарахування коштів на виконання рішення суду, формування відповідних заявок-розрахунків на фінансування для виплати грошового забезпечення, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ "Інші поточні видатки" тощо. Тому з доданих документів суд не може встановити факт виконання відповідачем рішення суду.
З огляду на це, суд вважає доцільним у межах розпочатої за ініціативою позивача процедури судового контролю зобов'язати відповідача подати новий звіт про виконання судового рішення, із долученням до нього доказів вжиття відповідачем усіх належних заходів з метою забезпечення виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 293-295, 381-1, 382-382-3 КАС України, суд
установити військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 у справі №380/2812/25.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) протягом одного місяця з дня отримання цієї ухвали подати до суду новий звіт про виконання судового рішення, із долученням до нього доказів вжиття відповідачем усіх належних заходів з метою забезпечення виконання рішення суду, враховуючи висновки суду, висловлені у цій ухвалі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Чаплик І.Д.