30 квітня 2026 рокусправа № 380/24724/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-1 та відповідач-2 відповідно), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 03 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період з 03 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у відношенні до позивача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у відношенні до позивача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати суми грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача суму грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у відношенні до позивача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати суми грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача суму грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у відношенні до позивача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати суми грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача суму грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування цього позову зазначив протиправність виплати грошового забезпечення, з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Позивач вважає, що скасування в судовому порядку 6 Постанови № 103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 дає підстави вважати, що розрахунковою величиною для обчислення грошового забезпечення є 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно. Тому позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою від 19 грудня 2025 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; відповідачам встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 28.01.2026 адміністративну справу №380/24724/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії прийнято до провадження судді Желік О.М.
На адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 надійшли відзиви на позовну заяву, у яких відповідачі проти позову заперечили, посилаючись на те, що при нарахуванні грошового забезпечення позивачу застосовувалась розрахункова величина у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762,00 грн, що, на їхню думку, відповідає чинному законодавству. Відповідач-2 також зазначив, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не створює підстав для автоматичного відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у частині визначення розміру грошового забезпечення від прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного календарного року. Відповідач-1 (Військова частина НОМЕР_1 ) також зазначив, що відповідальність за правильність нарахування грошового забезпечення покладається на командира військової частини НОМЕР_2 як місця штатної служби позивача, а не на розпорядника коштів вищого рівня, яким у спірний період виступала Військова частина НОМЕР_1 .
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 з 03 серпня 2021 року по 24 жовтня 2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.10.2025 № 311 позивача виключено із списків особового складу військової частини, що підтверджується витягом з відповідного наказу, долученим до матеріалів справи.
Судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_2 до 30 червня 2022 року знаходилась на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 . Відповідно, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу за період з 03.08.2021 по 30.06.2022 здійснювались Військовою частиною НОМЕР_1 як фінансовим органом.
Починаючи з 01 липня 2022 року Військова частина НОМЕР_2 отримала статус самостійного розпорядника коштів, і з цієї дати нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювались безпосередньо Військовою частиною НОМЕР_2 . Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі довідками про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за відповідні періоди.
Протягом усього спірного періоду з 03.08.2021 по 20.05.2023 відповідачами при нарахуванні ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням застосовувалась розрахункова величина у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, у розмірі 1762,00 грн. Невірне застосування розрахункової величини при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням зумовило заниження таких складових грошового забезпечення, а також похідних від них виплат, зокрема грошової допомоги на оздоровлення.
У листопаді 2025 року в інтересах позивача подано заяви до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 з вимогою здійснити перерахунок грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за спірні періоди. Відповіді на зазначені заяви сторонами надано не було, що, за висновком позивача, фактично є відмовою у проведенні перерахунку, у зв'язку з чим останній звернувся до суду.
Вирішуючи спір суд керується таким.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням.
Пунктом 4 Постанови № 704 у редакції, чинній до 24.02.2018, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому додатки 1 та 14 до Постанови № 704, у яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках норми права не містяться, натомість наведена інформація про арифметичну дію (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів окладів, та правила округлення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018, до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, яка набрала законної сили з дати її прийняття, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким, зокрема, було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відповідно до частини 1 статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Отже, в силу приписів частини 2 статті 265 КАС України пункт 6 Постанови № 103 та зміни до пункту 4 Постанови № 704 втратили чинність з 29 січня 2020 року. Відтак, з 29.01.2020 - з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення вищезазначених змін, тобто з визначенням розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 10.10.2022 у справі № 400/6214/21 та від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, в якій суд касаційної інстанції зазначив таке.
12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої пункт 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Разом з тим, як вказав Верховний Суд у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, з огляду на визначені у частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Верховний Суд також звернув увагу, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у первинній редакції, тобто із застосуванням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Таким чином, з урахуванням наведеного правового регулювання та висновків Верховного Суду, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - виникли підстави для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не сталої величини 1762,00 грн. Відтак, у спірному періоді (03.08.2021-20.05.2023) відповідачі зобов'язані були нараховувати посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.
Суд відхиляє посилання Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 на те, що застосування розрахункової величини 1762,00 грн є правомірним. Зазначена позиція суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, та підходу до застосування норм права, сформованому у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 10.10.2022 у справі № 400/6214/21 та від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а. Доводи відповідачів про протилежне зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.
Посилання Військової частини НОМЕР_2 на те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не створює підстав для автоматичного відновлення первинної редакції пункту 4 Постанови № 704, є безпідставним, оскільки прямо суперечить частині 2 статті 265 КАС України, відповідно до якої нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Наслідком визнання нечинним пункту 6 Постанови № 103 стало відновлення дії попередньої редакції пункту 4 Постанови № 704 в силу прямого припису закону, а не умовного «автоматизму» у розумінні відповідача.
Щодо доводу Військової частини НОМЕР_1 про те, що відповідальність за правильність нарахування грошового забезпечення у спірний період покладається на Військову частину НОМЕР_2 як місце штатної служби позивача, суд зазначає таке. Відповідно до пункту 4.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280, відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу. У спірному періоді з 03.08.2021 по 30.06.2022 Військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , що означає, що саме фінансовий орган Військової частини НОМЕР_1 здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення, а отже, ніс відповідальність за правильність таких нарахувань у цей період. Посилання Військової частини НОМЕР_1 на постанову Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 120/5485/21-а як на підставу для зняття з неї відповідальності є безпідставним: зазначена постанова стосується обставин, відмінних від обставин справи, що розглядається, а відтак не є релевантною до спірних правовідносин.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у повному розмірі в частині посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, за період з 03.08.2021 по 30.06.2022, з застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно, є протиправною. Бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у повному розмірі в частині посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, за період з 01.07.2022 по 20.05.2023, з застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, також є протиправною.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення у повному розмірі та зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок і виплату відповідних сум з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає змісту та суті порушеного права і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З приводу зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, то суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення необхідно проводити з урахуванням пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо непроведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 03 серпня 2021 року по 30 червня 2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення за період з 03 серпня 2021 року по 30 червня 2022 року, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на січня 2022 року відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо непроведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.