46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
28 квітня 2026 року м.Тернопіль Справа № 921/52/26
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
за участю секретаря судового засідання Мисліцької Д.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП", м. Київ
до відповідача Збаразького міського комунального підприємства по благоустрою “ДОБРОБУТ» м.Збараж Тернопільського району Тернопільської області
про стягнення 27 660 грн 00 коп.
за участю представників:
позивача: Бондарук І.Ю., адвокат, ордер серії ВК №1035891 від 09.11.2021;
відповідача: Стецько А.В., юрист, довіреність без номера від 23.10.2023.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Приватне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" м. Київ звернулося 30.01.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Збаразької міської ради, м.Збараж Тернопільського району Тернопільської області, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 27 660,00 грн в порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно ст.ст. 29, 38 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача як роботодавця особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивачем спершу позов заявлено до Збаразької міської ради, спираючись на матеріали ДТП, де міська рада визначена власником автомобіля ВАЗ 21213 (д.н.з. НОМЕР_1 ) та роботодавцем особи, що є винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, про що зазначено, зокрема у постанові Збаразького районного суду від 27.01.2023 у справі № 598/185/23, якою водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП.
Після відкриття провадження у справі позивачем подано заяву №230000687024 від 25.02.2026 (вх.№1500 від 26.20.2026) про заміну неналежного відповідача на належного - МКП «ДОБРОБУТ», котру судом задоволено.
За доводами позивача, закон надає йому право обирати до кого пред'являти регресний позов - до водія-винуватця або до страхувальника (власника джерела підвищеної небезпеки), відтак, оскільки Збаразьке міське комунальне підприємство по благоустрою «ДОБРОБУТ» є страхувальником за полісом та законним володільцем автомобіля, саме до нього заявлено позовні вимоги. Розмір шкоди підтверджено ремонтною калькуляцією, страховим актом та платіжними документами про виплату страхового відшкодування потерпілій особі.
Правовими підставами позову визначено норми статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 1172, 1187, 1191 ЦК України, якими врегульовано питання відповідальності роботодавця за шкоду, завдану працівником, та право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.
Спростовуючи заперечення МКП «ДОБРОБУТ» позивачем зауважено, що право на регрес до страхувальника виникає за фактом керування водієм застрахованого транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння, тому посилання підприємства про те, що водій ОСОБА_1 у момент ДТП не виконував службові завдання не позбавляють страховика права вимагати кошти саме від МКП «ДОБРОБУТ» як від сторони договору страхування. Позивач вказує, що згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власниками транспортних засобів вважаються також особи, які є їх законними володільцями (користувачами). Оскільки МКП «ДОБРОБУТ» не спростовує законність володіння автомобілем, що підтверджується полісом та актом передачі автомобіля ВАЗ 21213 на баланс, підприємство несе відповідальність за шкоду, завдану даним об'єктом.
Свою позицію позивач підкріплює судовою практикою Верховного Суду, зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц), рішеннями господарських судів у аналогічних справах, у яких суди визнали законним право страховика на регрес саме до страхувальника-юридичної особи.
Заперечення відповідача.
Збаразькою міською радою у відзиві на позов висловлено заперечення проти позовних вимог, вважаючи себе неналежним відповідачем, адже водій ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах із Збаразькою міською радою та не обіймав посаду водія у раді, а зазначення у постанові Збаразького районного суду від 27.01.2023 інформації про те, що ОСОБА_1 працює водієм міської ради, є помилковим.
Наведені обставини слугували підставою для заявлення клопотання про заміну Збаразької міської ради на належного відповідача - МКП «ДОБРОБУТ».
Збаразьке МКП по благоустрою «ДОБРОБУТ» у відзиві на позов без номера від 24.03.2026 (вх.№ 2347 від 24.03.2026) заперечує позовні вимоги, посилаючись на те, що ДТП сталася в неробочий час, а водій ОСОБА_1 самовільно після здачі подорожнього листа використав службовий автомобіль для власних цілей. Будь-яких розпоряджень чи наказів про залучення його до роботи після закінчення зміни, підприємство не видавало. За фактом порушення трудової дисципліни та неправомірного використання майна було проведено службове розслідування, за результатами якого водія притягнуто до відповідальності.
Враховуючи ці обставини, підприємство не може нести відповідальність за спричинену шкоду, адже норма ч. 3 статті 1187 ЦК України передбачає, що особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, зобов'язана відшкодувати шкоду на загальних підставах. Оскільки водій використав службовий автомобіль без дозволу, саме він повинен нести персональну відповідальність. Щодо права страховика на регресну вимогу до підприємства - страхувальника, визначене ст. 38 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідачем зазначено, що ця норма закону не встановлює безумовного обов'язку відповідача сплатити таку шкоду, якщо відсутні правові підстави для його цивільної відповідальності за дії водія.
МКП «ДОБРОБУТ» вважає, що регресна вимога має бути пред'явлена безпосередньо до винної особи - водія ОСОБА_1 та вказує, що власником ТЗ ВАЗ 21213 є Збаразька міська рада, а підприємство є лише його законним володільцем (балансоутримувачем).
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026 позовну заяву розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О.
Ухвалою суду від 03.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті позову. Підготовче засідання, призначене на 03.03.2026, відкладалося на 26.03.2026, а згодом на 14.04.2026.
Ухвалою суду від 03.03.2026 задоволено клопотання позивача №230000687024 від 25.02.2026 (вх.№1500 від 26.20.2026) та здійснено заміну неналежного відповідача - Збаразьку міську раду на належного - Збаразьке міське комунальне підприємство по благоустрою «ДОБРОБУТ».
Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 28.04.2026.
В судовому засіданні 28.04.2026 відповідно до ст.240 ГПК України проголошено скорочене (вступна те резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
21.10.2022 між Збаразьким міським комунальним підприємством по благоустрою «ДОБРОБУТ» як Страхувальником та Приватним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" як Страховиком укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений Полісом №EP-211644470 із строком дії з 31.10.2022 по 30.10.2023.
Об'єктом страхування визначено транспортний засіб легковий автомобіль 2000 року випуску марки ВАЗ, модель 21213, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 .
Полісом визначено страхові суми на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320 000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн. Розмір франшизи 0 грн, що означає повне відшкодування збитків у межах ліміту без вирахувань.
Страховий платіж в розмірі 1 186,00 грн сплачений страхувальником 21.10.2022.
Поліс зареєстровано в базі МТСБУ 21.10.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 037251, 16.01.2023 о 17 год. 30 хв. по вул. Незалежності в м.Збараж Тернопільського району Тернопільської області, відбулося зіткнення транспортного засобу ВАЗ 21213 (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 із транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER (д.н. НОМЕР_4 ), який був припаркований, що призвело до заподіяння матеріальних збитків останньому.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником автомобіля ВАЗ 21213 є Збаразька міська рада. Вказаний автомобіль Збаразькою міською радою згідно Акту передачі майна від 20.12.2021 передано в користування на баланс Збаразькому міському комунальному підприємству по благоустрою «ДОБРОБУТ».
Власником потерпілого транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER є ОСОБА_2 . що вбачається з Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 037252, Довідкою поліції про ДТП (Витяг з інформаційно-комунікаційної системи НПУ, ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ - 3023017555059798) зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).
Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року у справі №598/185/23 (провадження № 3/598/158/2023), яка набрала законної сили 07 лютого 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У Акті огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 23.01.2023, спеціалістом відділу врегулювання ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_4 в м. Збараж по вул. Набережна, 3 зафіксовано технічний стан пошкодженого автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_7 , та в Акті детально описано механічні дефекти, отримані внаслідок наїзду автомобіля ВАЗ.
Загальна вартість відновлювального ремонту, тобто ремонтних робіт та запасних частин згідно з актом та розрахунком склала 53 241,41 грн (без вирахування зносу).
На підставі цього Акту складено Ремонтну калькуляцію № 23-0687024 від 24.01.2023 у системі AUDATEX (ліцензія № 11700001), відповідно до якої, враховуючи застосування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля в розмірі 64%, вирахувано знос деталей та визначено матеріальні збитки у розмірі 29 669,30 грн (53 241,41-23 572,11).
У заяві про досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування від 27.01.2023, між потерпілою ОСОБА_2 та страховиком ПрАТ УСК "Княжа ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" досягнуто згоду про розмір страхового відшкодування у розмірі 27 660,00 грн
3 лютого 2023 року Тернопільською філією №4 ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» складено Страховий акт № 230000687024, яким визнано дану дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та визначено обсяг фінансових зобов'язань Страховика. Страховий акт ґрунтується на електронному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № EP-211644470, укладеному 21 жовтня 2022 року зі страхувальником - Збаразьким міським комунальним підприємством по благоустрою «ДОБРОБУТ»; об'єктом страхування за цим Полісом виступає автомобіль ВАЗ 21213 з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
У п.14 Страхового акту зазначено про право Страховика на зворотну вимогу до винного водія ОСОБА_1 на підставі підпункту «а» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» через керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а також підпункту «ґ» цієї статті.
На підставі платіжної інструкції від 03.02.2023 № 009220 ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» виплачено ОСОБА_2 27 660,00 грн страхового відшкодування згідно зі Страховим актом №230000687024 від 03.02.2023.
Отже, позивач виконав свої зобов'язання перед Страхувальником згідно ст.108 Закону України «Про страхування».
ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» звернулося до суду з даним позовом (з урахуванням клопотання №230000687024 від 25.02.2026 (вх.№1500) з метою захисту та відновлення свого порушеного майнового права на зворотну вимогу (регрес) до відповідальної особи - Страхувальника за Полісом.
Позивач вважає, що оскільки водій застрахованого автомобіля ОСОБА_1 на момент ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння, тому на підставі п.п. «а» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» компанія набула право вимагати повернення виплачених коштів саме від страхувальника - МКП «ДОБРОБУТ». При цьому, позивачем зазначено, що в розумінні п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власниками транспортних засобів вважаються не лише юридичні особи - власники ТЗ, а й законні володільці (користувачі).
Відповідач в свою чергу, вказує, що ДТП сталася 16.01.2023 приблизно о 17:30год., тоді як робочий день на підприємстві закінчується о 17:15год., тому зсилаючись на Правила внутрішнього трудового розпорядку та Табель обліку робочого часу зауважив, що водієм 16.01.2023 о 17:15 повернуто автомобіль на стоянку та здано Подорожній лист.
Таким чином, на момент ДТП він не виконував своїх трудових обов'язків, тобто використав самовільно службовий автомобіль для власних цілей, що додатково встановлено при проведенні службового розслідування.
Відповідно до Табеля обліку робочого часу за січень 2023 року ОСОБА_1 16 січня 2023 року відпрацював 8 годинний робочий день.
Згідно Подорожнього листа службового легкового автомобіля № 86 від 16.01.2023 слідує, що у день ДТП водій виїхав з гаража о 08:15год., а повернувся о 17:15год. про що в листі власноручно проставлено підпис водія ОСОБА_1 .
З Акту № 1 від 17.01.2023 комісії у складі головного інженера ОСОБА_5 (голова комісії), майстра по благоустрою ОСОБА_6 та електромонтера ОСОБА_7 , створеної для проведення службового розслідування даного випадку за наказом № 13-од від 17 січня 2023 року, встановлено, що 16.01.2023 року о 17:15год. водій ОСОБА_1 повернув автомобіль на стоянку та здав подорожній лист, підписавшись про повернення транспортного засобу. Після здачі листа він повернувся до автомобіля та самовільно заволодів ним для власних потреб. За результатами службового розслідування встановлено порушення водієм трудової дисципліни, посадової інструкції та Правил внутрішнього трудового розпорядку та в подальшому на підставі наказу № 14 від 23.01.2023 ОСОБА_1 оголошено догану.
Мотиви та норми закону, з яких суд виходить, ухвалюючи рішення.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 27660,00грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент скоєння ДТП), договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми, та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
В силу приписів ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21213 державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідача як страхувальника, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована позивачем за полісом обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-211644470 від 21.10.2022.
Отже, страхувальником за даним полісом є відповідач.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. (п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Як зазначено вище, позивач сплатив страхове відшкодування у сумі 27660,00 грн. потерпілій стороні, що підтверджується платіжною інструкцією інструкції від 03.02.2023 № 009220.
Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 січня 2023 року у справі 598/185/23 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст.124 КУпАП. Дане рішення набрало законної сили.
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Господарським судом встановлено, що станом на 16.01.2023 законним володільцем автомобіля ВАЗ 21213 був страхувальник - Збаразьке міське комунальне підприємство по благоустрою «ДОБРОБУТ», з яким водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах на дату вчинення ДТП - 16.01.2023.
Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це його законний володілець.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Отже, відповідач як володілець транспортного засобу несе відповідальність за заподіяну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи нарівні із власником наземного транспортного засобу.
Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Пунктом 38.1.1.пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик, після виплати страхового відшкодування, має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (підпункт «а»); якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (п.п. «ґ») (йдеться про обов'язок водія письмово надати страховику повідомлення про ДТП протягом трьох робочих днів).
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №910/2603/17 виснувано про те, що ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Таким чином, норми спеціального закону надають страховику, який виплатив страхове відшкодування, альтернативне право на звернення з позовом у порядку регресу або до страхувальника, або до водія забезпеченого транспортного засобу, у визначених Законом випадках.
За встановлених обставин, суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що спеціальною нормою закону страховика наділено повноваженнями в порядку регресу на звернення про стягнення шкоди тільки до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та який керував транспортним засобом, оскільки відповідно до норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" саме на страховика покладено право вибору подачі регресного позову або до страхувальника, або до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду (п.п. 38.1.1 "а" п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Аналогічний правовий висновок наведено в ухвалі Верховного Суду у справі 910/3114/19 від 27 вересня 2019 року.
Позивач в даній справі, на підставі діючого законодавства, скористався таким правом та звернувся до відповідача, як страхувальника та володільця транспортного засобу за участі якого заподіяно збитки з позовом про їх відшкодування в порядку регресу.
Відповідач стверджує, що водій ОСОБА_1 діяв у позаробочий час як приватна особа, утім з Табелю обліку робочого часу за січень 2023 року вбачається, що водій у день ДТП 16 січня 2023 року відпрацював повний робочий день, тобто 8 годин. Факт перебування у трудових відносинах на дату події відповідачем не оспорюється, а лише заперечується виконання трудових обов'язків у конкретну годину (17:30год.).
Суд враховує, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не пов'язує право на регрес до страхувальника виключно з виконанням водієм трудових обов'язків, якщо причиною регресу є керування у стані алкогольного сп'яніння (п.п. «а» п. 38.1.1 ст. 38 Закону). Для виникнення права на регрес достатньо самого факту, що особа, якій підприємство довірило керування забезпеченим транспортним засобом, перебувала в стані сп'яніння, що має місце у спірному випадку.
Оскільки автомобіль ВАЗ 21213 передано Збаразькою міською радою на баланс КП «ДОБРОБУТ» (Акт від 20.12.2021), саме підприємство є його законним володільцем, що прирівнює його до власника в розумінні страхового законодавства.
Проведення підприємством службового розслідування, видача наказу №14 від 23.01.2023 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (догани) за порушення посадової інструкції свідчить про порушення водієм трудової дисципліни, зокрема встановлених Правил використання службового автомобіля, недотримання яких є підставою для застосування підприємством певних видів відповідальності до особи, яка їх порушила(як-от, оголошення догани, позбавлення премій тощо). Водночас, вказані документи є внутрішніми документами підприємства, котрі не можуть підтверджувати неправомірність використання автомобіля в даному випадку, водієм ОСОБА_1 поза волею підприємства.
Суд вважає, що використання працівником службового автомобіля у неробочий час не свідчить про неправомірне/самовільне використання транспортного засобу. Дана обставина не підтверджує відсутність або припинення трудових відносин між власником (володільцем) транспортного засобу та його працівником. Внутрішній розпорядок дня підприємства не може обмежувати встановлене законом право страховика на регрес до юридичної особи-страхувальника, яка виступає стороною договору страхування та володільцем автомобіля.
Матеріали справи не містять доказів звернення підприємства до правоохоронних органів з фіксацією ними факту вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
На підставі оцінки поданих сторонами доказів, суд доходить висновку, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц.
За таких обставин, у силу положень ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу, виплачений розмір страхового відшкодування.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, наведеного учасниками справи.
Щодо інших аргументів відповідача, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників даної справи позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні, а зроблені в процесі розгляду даного господарського спору заяви не спростовують обставин, встановлених на підставі наявних у справі доказів.
Висновки господарського суду.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи положення ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, до позивача перейшло право вимоги до відповідача (особи, відповідальної за завдані збитки) у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у розмірі понесених витрат), тобто у заявленій сумі, відтак дослідивши подані сторонами докази та надавши їм правову оцінку, суд, на підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин по справі та діючого законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимог позивача.
Розподіл судових витрат.
Зважаючи на докази, подані на підтвердження понесених судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.2, 4, 42, 46, 73-84, 86, 123, 129, 220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Збаразького міського комунального підприємства по благоустрою "ДОБРОБУТ" (вулиця Д.Галицького, будинок 91, місто Збараж, Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 32807813) на користь Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (вулиця Глибочицька, будинок 44, місто Київ, ідентифікаційний код 24175269) - 27660грн 00коп. завданої шкоди в порядку регресу та 2662грн 40 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Повне рішення складено 01.05.2026.
Суддя Н.О. Андрусик