ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2026Справа № 910/16297/25
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АТЛАНТ"
до АВТОПІДПРИЄМСТВА ГОСПОДАРСЬКО-ФІНАНСОВОГО ДЕПАРТАМЕНТУ СЕКРЕТАРІАТУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ про стягнення заборгованості у розмірі 257 646,70 грн,
У грудні 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АТЛАНТ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до АВТОПІДПРИЄМСТВА ГОСПОДАРСЬКО-ФІНАНСОВОГО ДЕПАРТАМЕНТУ СЕКРЕТАРІАТУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості у розмірі 257 646,70 грн, з яких: 161 503,40 грн сума заборгованості з оплати за послуги, 41 634,80 грн інфляційних втрат, 14 243,27 грн три проценти річних, 40 265,23 грн пеня (неустойка) за прострочення оплати за послуги згідно з договором.
Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання зобов'язань за Договором № 149-21 про надання послуг з охорони об'єктів АТП ГФД СКМУ від 01.12.2021.
Ухвалою суду від 05.01.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено Товариству строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
09.02.2026 Підприємством до суду через систему «Електронний суд» були подані письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на позов, в яких відповідач просив суд поновити строк на подання відзиву на позов.
Частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску відповідачем строку для подання відзиву на позовну заяву та поновити відповідачу такий строк.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.
Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) “верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження».
Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі “Ruiz-Mateos проти Іспанії», пункт 63).
Принцип змагальності сторін нерозривно пов'язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні “справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27.10.1993, пункт 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996, п. 38).
Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу строку для подачі відзиву на позов та прийняття відзиву до розгляду.
13.02.2026 (сформовано 12.02.2026) Товариством через систему «Електронний суд» до суду було подане клопотання, в якому позивач просив суд відмовити в поновленні відповідачу строку на подання відзиву на позов та залишити письмові пояснення без розгляду.
З огляду на викладене вище щодо поновлення строку на подання відзиву, суд відхиляє клопотання позивача.
16.02.2026 (сформовано 13.02.2026) Товариством через систему «Електронний суд» до суду була подана відповідь на відзив.
26.02.2026 позивачем до суду була подана заява про надання доказів понесених судових витрат позивача в сумі 33 614,70 грн.
02.04.2026 відповідачем до суду через систему «Електронний суд» були подані заперечення на відповідь на відзив, які залишаються судом без розгляду, як такі, що подані поза строком, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 08.01.2026.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
01.12.2021, після визначення переможця публічної закупівлі "Охоронні послуги - за кодом СРV за ДК 021:2015 - 79710000-4 (послуги з охорони об'єктів АТП ГФД СКМУ)" ідентифікатор закупівлі иА-2021-10-13-002657-b між ТОВ «АТЛАНТ», як виконавцем, та АТП ГФД СКМУ, як замовником, було укладено договір №149-21 про надання послуг з охорони об'єктів АТП ГФД СКМУ (далі - договір).
Відповідно до пункту 3.1. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2022 року. Строк надання послуг з 01.01.2022 по 31.12.2022.
Згідно з пунктом 1.1 договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по наданню послуг: охоронні послуги - за кодом СРV за ДК 021:2015 - 79710000-4 (послуги з охорони об'єктів АТП ГФД СКМУ). За адресою м. Київ, вул. Некрасівська, 7, іменованих надалі "Об'єкт". Відповідно до умов даного договору та інших документів, що є додатками до даного договору, Замовник зобов'язується не протидіяти Виконавцю щодо надання послуг зазначених в п.1.1. даного Договору, оформляти у встановлений договором термін акт про надання охоронних послуг (додаток №1) та оплачувати обумовлену даним договором вартість (ціну) послуг, що надаються.
Відповідно до пункту 2.1 договору виконавець зобов'язаний:
- Надавати послуги з охорони об'єктів АТП ГФД СКМУ належної якості в обсязі трудовитрат і в терміни, передбачені даним договором і додатками до нього.
- Режим роботи персоналу виконавця - позмінно (робоча зміна не повинна перевищувати 24 години). Час приймання їжі не повинен впливати на систему охорони об'єкту.
- Підтримання громадського порядку у приміщеннях та на прилеглій території Об'єкта.
- Організувати контроль з метою недопущення фактів проникнення сторонніх осіб і транспорту на Об'єкт та виїзду з Об'єкта. Забезпечити на Об'єкті перепускний режим, контролювати ввіз та вивіз (внесення та винесення) товарно-матеріальних цінностей на територію та з території Об'єкта, по перепустках встановленого зразка Замовником.
- Не допускати розкрадання та/або знищення майна, а також приймати всі законні заходи для захисту від нападу на працівників, які знаходяться на Об'єкті.
- Не допускати заподіяння шкоди майну, що охороняється; про всі спроби здійснення протиправних дій доводити іти до відома керівництво Замовника і територіальних органів внутрішніх справ (поліції); затримувати осіб, що скоїли протиправні дії на Об'єкті, і забезпечувати їх передачу в органи внутрішніх спрів (поліцію).
- Здійснювати контроль за дотриманням вимог пожежної безпеки на Об'єкті. Забезпечити прийняття персоналом схорони заходів з ліквідації пожежі на об'єкті у випадку її виникнення та виклик пожежної охорони.
- Виконавець зобові язаний негайно сповіщати Замовника про всі обставини, які загрожують якості охоронних послуг, або створюють неможливість надання охоронних послуг за договором в цілому.
- Попереджувати виникнення надзвичайних та аварійних ситуацій.
- Забезпечити охоронців на об'єкті Замовника форменим одягом, індивідуальними засобами захисту.
- Ознайомити працівників Виконавця з наявними на Об'єкті правилами пожежної безпеки (Інструкцією) і місцем розташування первинних засобів пожежогасіння і систем протипожежного водопостачання.
- Забезпечити надання послуг згідно з умовами даного договору за допомогою співробітників Виконавця. Виконавець зобов'язаний надати Замовнику оригінали довідок про відсутність судимості співробітників Виконавця.
У випадку зміни кадрового складу Виконавця, Виконавець зобов'язаний повідомляти про це Замовника в письмовому вигляді не пізніше дня коли співробітник Виконавця приступив до охорони об'єкта Замовника. До письмового повідомлення про зміну кадрового складу Виконавця, Виконавець зобов'язаний падати оригінал довідки про відсутність судимості нового співробітника.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що замовник має право:
- В будь-який час здійснювати перевірку якості послуг, що надаються Виконавцем з можливістю складати акти перевірки якості надання Виконавцем послуг (Додаток № 5 до даного договору). Даний акт підписується представниками Замовника та представником Виконавця (генеральним директором або начальником охорони або оперативним черговим). В разі відсутності зазначених представників Замовника на території Об'єкта в момент складання акта (Додаток № 5 до даного договору), акт з боку Виконавця підписується старшим зміни, який має бути на території Об'єкта протягом всього часу надання послуг згідно даного договору.
- В випадку відмови представника Виконавця від підпису в зазначеному акті або відсутності повноважного представника Виконавця на території Об'єкта в момент складання акта, про це зазначається в акті. Копія акта перевірки якості надання Виконавцем послуг надається Виконавцю для вжиття відповідних заходів.
- В разі невиконання та/або неналежного виконання Виконавцем своїх обов'язків за цим Договором, не оплачувати охоронні послуги та/або оплачувати охоронні послуги в меншому розмірі та не підписувати акт про надання цих послуг, письмово обґрунтувавши всі підстави.
Згідно з пунктом 4.1 договору вартість (ціна) послуг, що виконуються по даному Договору, визначається розрахунком вартості падання охоронних послуг, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 2). Обсяг послуг може бути зменшено в залежності від реального фінансування та потреб Замовника. В разі невиконання та/або неналежного виконання Виконавцем своїх обов'язків за цим Договором оплата за ненадані та/або неналежно надані послуги не здійснюється або здійснюється в меншому розмірі відповідно складеного акта (Додаток №5 до даного договору).
Розрахунок за послуги, надані в поточному місяці, Замовник здійснює на підставі рахунка- фактури Виконавця та акта про надання послуг, підписаного Сторонами. Розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом виконання з відстрочкою платежу до 15 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (пункт 4.2 договору).
Відповідно до пункту 4.3 договору ціна цього Договору може бути зменшена (збільшена) за взаємною згодою Сторін, шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору. Зазначена сума Договору може бути переглянута за спільною згодою Сторін або з прийняттям нових законодавчих актів (зростання мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» , внаслідок росту інфляції з урахуванням коефіцієнту індексації, у зв'язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування- пропорційно до змін таких вставок та /або пільг з оподаткування), при умові надання Виконавцем відповідних обгрунтован их документів по зміні ціни Замовнику.
Форма оплати - безготівковий розрахунок (пункт 4.4 договору).
Пунктом 4.5 договору передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору або закінчення терміну дії договору, сторони складають акт звірки взаємних розрахунків, і є підставою для остаточного взаєморозрахунку між сторонами протягом 15 днів з моменту підписання його сторонами.
Згідно з пунктом 4.6 договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 01.08.2022) сума цього договору становить 2 141 219,00 гривень без ПДВ. Відповідно вартість за одну добу становить 5 209,80 грн без ПДВ.
Згідно з пунктом 5.1 договору надання Виконавцем послуг з охорони об'єктів АТП ГФД СКМУ Замовнику за даним договором оформляється двостороннім актом про надання послуг з охорони об'єктів АТП ГФД СКМУ. Акт про надання послуг з охорони об'єктів АТП ГФД СКМУ оформляється і підписується сторонами щомісяця, не пізніше третього робочого дня місяця, що наступає за місяцем, у якому послуги були надані. Акт про надання послуг з охорони об'єктів АТП ГФД СКМУ є первинним обліковим документом, що підтверджує надання за даним договором Виконавцем послуг і отримання цих послуг Замовником.
На виконання умов укладеного договору ТОВ «АТЛАНТ» у період з січня 2022 року по грудень 2022 року (включно) надав відповідачу послуги охорони. На підтвердження факту надання послуг позивачем до суду надані складені, підписані та скріплені печатками обох сторін Акти надання послуг, а саме акт № 1 від 14.02.2022 за січень 2022 року, акт № 4 від 28.02.2022 за лютий 2022 року, акт № 6 від 31.03.2022 за березень 2022 року, акт № 8 від 30.04.2022 за квітень 2022 року, акт № 9 від 01.06.2022 за травень 2022 року, акт № 13 від 05.07.2022 за період з 01.06.2022 по 05.06.2022, акт № 14 від 05.07.2022 за період з 06.06.2022 по 30.06.2022, акт № 15 від 08.08.2026 за липень 2022 року, акт № 17 від 09.09.2022 за серпень 2022 року, акт № 18 від 04.10.2022 за вересень 2022 року, акт № 21 від 01.11.2022 за жовтень 2022 року, акт № 23 від 05.12.2022 за листопад 2022 року.
Звертаючись із даним позовом, ТОВ «АТЛАН» зауважує, що відповідач ухиляється від підписання акту надання послуг за грудень 2022 року та відповідно не здійснив оплату наданих послуг в розмірі 161 503,40 грн. З метою підписання акту позивач скеровував акт на адресу відповідача 24.01.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи долучений опис вкладення в цінний лист та відповідна накладна відділення поштового зв'язку АТ «Укрпошта» (0308706212722).
При цьому, позивач зазначав, що відповідач 28.12.2022 скерував на адресу позивача лист (1№ 166/а) в якому повідомив про надання неякісних послуг в грудні 2022 року та відповідне застосування штрафу, передбаченого пунктом 6.6 договору. У вказаному листі Підприємство повідомило позивача про необхідність надання відповідного акту з врахуванням штрафу для проведення відповідної оплати послуг в грудні 2022 року. На підтвердження фактів неякісного надання послуг відповідачем до листа були долучені Акти перевірки якості надання Виконавцем охоронних послуг від 01.12.2022, від 09.12.2022, від 21.12.2022 та від 23.12.2022.
ТОВ «АТЛАН» не погоджуючись із такими твердженнями відповідача, зважаючи на ухилення Підприємства від оплати наданих послуг в грудні 2022 року, Товариство звернулось із даним позовом до суду, в межах якого просило суд стягнути з відповідача 161 503,40 грн заборгованості з оплати за послуги, 41 634,80 грн інфляційних втрат та 14 243,27 грн три проценти річних, розрахованих за період з 16.01.2023 по 26.12.2025, а також 40 265,23 грн пені за період 16.01.2023-16.07.2023.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у своєму відзиві посилався на те, що позивачем у грудні були надані неякісні послуг, що засвідчено відповідними актами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір №149-21 про надання послуг з охорони об'єктів АТП ГФД СКМУ за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, сторонами не спростовано, що позивачем були надані відповідачу послуги охорони. Натомість спір між сторонам виник щодо вартості таких послуг.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Керуючись наведеними приписами процесуального закону, судом досліджені представлені суду документи, зокрема, Акти перевірки якості надання Виконавцем охоронних послуг від 01.12.2022, від 09.12.2022, від 21.12.2022 та від 23.12.2022, якими зафіксовані факти неякісно наданих послуг. Зі змісту вказаних актів слідує, що директором позивача висловлено незгоду щодо актів від 01.12.2022 та від 09.12.2022, натомість в актах від 21.12.2022 та від 23.12.2022 містяться зауваження щодо наведених обставин надання неякісних послуг.
При цьому, суд зауважує, що умовами пункту 2.2.2 договору передбачено, що у разі невиконання та/або неналежного виконання Виконавцем своїх обов'язків за цим договором, замовник має право не оплачувати охоронні послуги та/або оплачувати охоронні послуги в меншому розмірі та не підписувати акт про надання цих послуг, письмово обґрунтувавши всі підстави.
Крім того, пунктом 6.6 договору передбачено, що за порушення умов зобов'язання щодо якості послуг з Виконавця стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків від вартості неякісно наданих послуг.
Системно проаналізувавши наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт надання послуг невідповідної якості наділяє правом відповідача не підписувати акт, а також зменшити вартість таких послуг. Водночас наведене не спростовує обов'язку Підприємства оплатити надані послуги.
Суд враховує зауваження позивача та приписи пункту 6.6 договору, враховує, що сам факт надання послуг неналежної якості мав місце 01.12.2022, 09.12.2022, 21.12.2022 та 23.12.2022, тому дійшов висновку про наявність підстав зменшення вартості наданих послуг у вказані дати на двадцять відсотків.
Таким чином за розрахунком суду вартість послуг, що підлягає сплаті позивачу Підприємством становить 157 335,56 грн (161 503,40 грн - 4 167,84 грн), де 4 167,84 грн=5209,80 грн*4*20%.
Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Беручи до уваги умови розділу 4 договору, суд дійшов висновку про те, що строк оплати послуг, наданих у грудні 2022 року є таким, що настав 16.01.2023.
Підприємством не представлено суду доказів повної оплати отриманих послуг з охорони, наданих у грудні 2022 року.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати платежів за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає частково обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 157 335,56 грн.
Щодо вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Тотожної правової позиції щодо правомірності застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України за порушення зобов'язання з виплати страхового відшкодування дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.02.2020 у справі №758/16044/16-ц та від 20.07.2020 у справі №910/14293/19.
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за період визначений позивачем з урахуванням строку виконання грошового зобов'язання, визначеного вище, а також зважаючи на імперативність приписів частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, дійшов висновку про правомірність стягнення з Підприємства трьох процентів річних у розмірі 13 888,63 грн та інфляційних втрат у розмірі 41 634,80 грн.
Умовами пункту 6.5 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати послуг за договором Замовник зобов'язується сплатити пеню за кожний день прострочення від суми, що підлягає оплаті, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє Замовника від обов'язку оплатити надані послуги.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені, суд дійшов висновку про правомірність стягнення з Підприємства пені у розмірі 39 226,13 грн.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ "АТЛАНТ", а саме про стягнення 157 335,56 грн заборгованості з оплати наданих послуг, 39 226,13 грн пені, 41 634,80 грн інфляційних втрат, 13 888,63 грн три проценти річних.
Згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Щодо судового збору суд відзначає.
Згідно з приписами частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Преамбулою Закону України "Про судовий збір" передбачено, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить - 3 028,00 гривень.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на вказане, беручи до уваги, що позовна заява подана до суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", розмір судового збору за подання даного позову про стягнення 257 646,70 грн становив 3 091,76 грн.
При цьому, суд відзначає, що ТОВ «АТЛАНТ» має право на повернення судового збору в розмірі 772,94 грн з Державного бюджету України в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Згідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що на ТОВ «АТЛАНТ'має бути покладений обов'язок відшкодування позивачу 3 025,02 грн судового збору.
Питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу буде вирішуватись в порядку приписів статті 244 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АТЛАНТ" про стягнення заборгованості у розмірі 257 646,70 грн задовольнити частково.
2. Стягнути із АВТОПІДПРИЄМСТВА ГОСПОДАРСЬКО-ФІНАНСОВОГО ДЕПАРТАМЕНТУ СЕКРЕТАРІАТУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ (04053, Україна, місто Київ, вулиця Драча Івана, будинок 7; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03538993) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АТЛАНТ" (03049, Україна, місто Київ, вулиця Воробйова Генадія Генерала, будинок 13г квартира 87; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20589905) 157 335,56 грн заборгованості з оплати наданих послуг, 39 226,13 грн пені, 41 634,80 грн інфляційних втрат, 13 888,63 грн три проценти річних та 3 025,02 грн судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
4. У іншій частині позовних вимог про стягнення 4 167,84 грн заборгованості з оплати наданих послуг, 1 039,10 грн пені, 354,64 грн три проценти річних та 66,74 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.