Справа № 953/8982/25 (1-кс/953/1367/26) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/403/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
22 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
законного представника
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та законного представника підозрюваного - ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11 березня 2026 року, якою застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби у кримінальному провадженні № 12025220000000984 від 21.08.2025, за ч.4 ст. 190КК України, -
11.03.2026 року слідчий СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025220000000984 від 21 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на фактичні обставини кримінального провадження, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, яка підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами.
Зазначав, що існує достатньо підстав вважати про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Також слідчий вважав, що стосовно підозрюваного має бути застосований запобіжний захід у вигляді саме тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11 березня 2026 року клопотанняслідчого задоволено частково.
Обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби у межах строку досудового розслідування до 07.05.2026 року включно. Також на ОСОБА_7 покладено певні процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі представник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_9 просила скасувати зазначену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити та передати неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_7 під нагляд його матері ОСОБА_9 та покласти на ОСОБА_7 відповідні процесуальні обов'язки.
В обґрунтування апеляційної скарги посилалась на незаконність та необґрунтованість, невмотивованість ухвали, та вважала, що вона постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження. Вважала, що слідчий суддя суду першої інстанції неповно дослідив всі обставини цього провадження, що, на її думку, обумовлює помилковість його висновків, оскілки вони не підтверджуються доказами. Які містяться в матеріалах цієї справи. Посилалась також на практику ЄСПЛ. Поряд з цим заперечувала вину ОСОБА_7 у вчиненні дій, які йому інкримінують. Поряд з цим вказувала на відсутність доказів існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Поряд з цим з апеляційною скаргою звернувся прокурор, який просив судову ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, посилаючись на фактичні обставини кримінального провадження, а також на обґрунтованість підозри, існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_9 та заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, а також доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_9 , дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що СУ ГУНП в Харківській області здійснює досудове розслідування в межах кримінального провадження № 12025220000000984 від 21.08.2025 за ч.4 ст. 190 КК України.
Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 слідчий суддя суду першої інстанції зазначив, що існує обґрунтована підозра, доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України. Поряд з цим слідчий суддя встановив недоведеним ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя дійшов висновку про можливість застосування менш суворого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 ніж тримання під вартою та вважав достатнім застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри та необхідності застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, який буде достатнім для запобігання ризикам, встановленим судом першої інстанції та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_7 є неповнолітньою особою,підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190КК України.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Відповідно до вимог ч.1 п.п.4,5 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому дій, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у заявах потерпілих; протоколах допиту потерпілих; протоколах НСРД; протоколі обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, може вдатися до таких дій.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Крім того, слідчим суддею врахована практика ЄСПЛ, конкретні обставини провадження, суворість покарання, яка є суттєвим, проте не єдиним елементом, що має враховуватись під час обрання запобіжного заходу, не може слугувати підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, твердження сторони обвинувачення про те, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПКУ країни є доведеним є необґрунтованими.
При встановленні відсутності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, прокурор не довів його існування, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась та судимостей не має, на що слушно послався слідчий суддя суду першої інстанції.
Належить також врахувати, що сторона обвинувачення не надала будь-яких фактичних відомостей про те, що ОСОБА_7 після обрання йому запобіжного щзаходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, здійснює дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Такі відомості не спростовують існування ризиків, однак вочевидь мінімізує їх існування.
Поряд з цим, ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, є неповнолітньою особою. Враховуючи такі відомості, а також відсутність відомостей про те, що ОСОБА_7 підозрюється чи обвинувачується у скоєнні інших кримінальних правопорушень, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку слідчого судді щодо недоведеності існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, з покладенням на підозрюваного певних процесуальних обов'язків в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а доводи апеляційної скарги правильності цього висновку не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції та вважає, що застосування до ОСОБА_7 іншого виду запобіжного заходу, ніж домашній арешт у певний період доби з покладенням на нього певних процесуальних обов'язків, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби стосовно ОСОБА_7 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та законного представника ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11 березня 2026 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Головуючий -
Судді :