Справа № 642/6874/25 (1-кс/642/307/26) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/345/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
23 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
власника майна - ОСОБА_7 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора про арешт майна у межах кримінального провадження № 42025222030000104 від 28.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 204, ч.1 ст. 209 КК України,-
Цією ухвалою накладено у кримінальному провадженні за № 42025222030000104 від 28.07.2025 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України, арешт на майно, власником якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони його користування, володіння, розпорядження, яке вилучене 21.02.2026 ході проведення обшуку квартири за адресою АДРЕСА_1 , а саме:
сигарети без марок акцизного податку України:
Strong - 40 блоків;
Прилуки - 12 блоків;
Brut white slims - 104 блоки;
Compliment violet - 11 блоків;
Brut leader - 17 блоків;
Mac Blue - 19 блоків;
Camel - 44 блоки;
Urta Black - 17 блоків;
Manchester- 26 блоків;
Marshall Red 100 - 47 блоків;
Desert Morning- 20 блоків;
Desert Evening - 23 блоки;
Winston Red - 5 блоків;
Marshall Red 80 - 1 блок;
Corset Red velvet- 1 блок;
King chocolate fusion - 1 блок;
Marlboro less smell - 24 блоки;
Marshall classic - 50 блоків;
Kansas state - 85 блоків;
Rothmans king size - 100 блоків;
OK RED - 54 блоки;
Marlboro touch - 24 блоки;
Kansas city - 2 блоки;
Winston blue - 14 блоків;
OK BLUE - 22 блоки;
Kent сірий - 27 блоків;
Compliment Red - 40 блоків;
Marshall Black - 42 блоки;
Bond Street - 45 блоків;
Lucky strike - 47 блоків.
Грошові кошти 534 купюри номіналом по 100 доларів США, загальною сумою 53 тисячі 400 доларів США; 7 купюр номіналом по 50 доларів США, загальною сумою 350 доларів США; 2 купюри номіналом по 5 доларів, загальною сумою 10 доларів США, загальна сума складає 53 тисячі 760 доларів США;
Грошові кошти 37 купюр номіналом по 100 євро, загальною сумою 3 700 ЄВРО; 65 купюр номіналом по 50 євро, загальною сумою 3 250 ЄВРО; 14 купюр номіналом по 20 євро, загальною сумою 280 ЄВРО; 4 купюри номіналом по 10 євро, загальною сумою 40 ЄВРО; 3 купюри по 5 євро, загальною сумою 15 ЄВРО, загальна сума складає 7 тисяч 285 ЄВРО;
Грошові кошти 22 купюри номіналом по 20 фунтів стерлінгів, загальною сумою 440 фунтів стерлінгів;
Мобільний телефон ТМ «Redmi NOTE 12 PRO» imei 1: НОМЕР_1 ; imei 2: НОМЕР_2 .
Визначено місцем зберігання вилученого майна, а саме мобільного телефону ТМ «Redmi NOTE 12 PRO» imei 1: НОМЕР_1 ; imei 2: НОМЕР_2 та тютюнових виробів - ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, розташований за адресою: м. Харків, вулиця Зброярська б. 1, а речові докази у вигляді грошей в іноземній валюті зберігати відповідно до п. 21 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104.
На зазначену ухвалу слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти та мобільний телефон.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат ОСОБА_8 посилався на те, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням кримінального процесуального закону та без належного з'ясування всіх обставин кримінального провадження. Вважав. що слідчий суддя не дотримався КПК України, при розгляді клопотання про арешт майна допустив порушення норм процесуального та матеріального права і неповноту судового розгляду, в результаті чого постановив незаконну ухвалу. Посилався також на е, що ОСОБА_7 підозра не пред'явлена, вона не причетна до діяльності злочинної групи, вказаної у витягу з ЄРДР. Вказував на те, що вилучені у ОСОБА_7 грошові кошти не мають відношення до будь-яких кримінальних проваджень, а також відсутні докази того, що вони отримані нею злочинним шляхом. Поряд з цим вказував про те, що ОСОБА_7 є ФОПом та зазначав, що її дохід у 2025 році становив 4140931,79 грн., що є значно більшим за вилучену суму грошових коштів під час проведення обшуку.
Заслухавши доповідь судді, доводи адвоката ОСОБА_8 та пояснення власника майна ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 ставить питання про скасування ухвали слідчого судді в часині накладення арешту на грошові кошти та мобільний телефон, а тому колегія суддів переглядає цю ухвалу лише в цій частині.
З матеріалів провадження вбачається, що СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2025 за № 42025222030000104 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України.
23.02.20256 року прокурор звернувся з клопотанням до слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова про накладення арешту на майно, яке було вилучене під час обшуку у ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на фактичні обставини кримінального провадження. Вказував на те що в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії отримано та зафіксовано докази протиправної поведінки ОСОБА_7 . Вказував, що у органу досудового розслідування є підстави вважати, ОСОБА_7 здійснює зберігання та збут контрафактної, безакцизної продукції, яку зберігає за адресою свого мешкання, тобто у її діях вбачаються ознаки складу злочинів, передбачених ч.1 ст. 204, ч.1 ст. 209 КК України. Враховуючи наведене, з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації мана як виду покарання та для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та використання в подальшому в протиправній діяльності просив накласти арешт на це майно.
Постановляючи рішення про задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя суду першої інстанції мотивував таке рішення тим, що в ході судового розгляду з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження прокурор довів, а власник майна ОСОБА_7 та її представник не спростували, що зазначене у клопотанні майно може містити відомості, які є предметом перевірки під час досудового розслідування у кримінальному проваджені № 42025222030000104 від 28.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 204, ч.1 ст. 209 КК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки рішення щодо задоволення клопотання прокурора ґрунтується на нормах чинного КПК України.
Відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах судового провадження вбачається, що 19.02.2026 року слідчим суддею Холодногірського районного суду м. Харкова постановлено ухвалу з дозволом на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , де здійснює свою діяльність пов'язану з незаконним збутом незаконно виготовлених підакцизних товарів ОСОБА_7 .
Враховуючи існування цієї ухвалі, колегія суддів вважає, що працівники поліції законно здійснили обшук у цій квартирі.
Щодо посилання захисника на відомості вищезазначеної ухвали про те, що прокурором не зазначено ідентифікуючих ознак грошових коштів, інших акцизних та підакцизних товарів, іншого майна, а також інших предметів або підстав вважати, що ці грошові кошти, майно та предмети, які можуть знаходитись в кв. АДРЕСА_2 , здобуті злочинним шляхом, а тому в цій частині клопотання було відмовлено в задоволенні, колегія суддів зазначає наступне.
Відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні, в межах якого накладено арешт на майно, внесені в тому числі, за ч.1 ст. 209 КПК України, а саме набуття майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.
Тобто, джерела походження виявлених та вилучених грошових коштів необхідно встановити під час проведення досудового розслідування.
Поряд з цим захисник посилався на податкову декларацію ОСОБА_7 за 2025 рік, в якій зазначено, що вона у 2025 році отримала значний дохід, а саме 4140931,79 грн, який значно перевищує вилучену у неї суму грошових коштів.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що в податковій декларації дійсно вказано, що ОСОБА_7 отримала дохід у 2025 році у розмірі 4140931,79 грн. (арк. 77-809), однак цей дохід вона отримала у національній валюті тобто гривні, а під час обшуку у ОСОБА_7 були виявлені грошові кошти у валютах інших держав, а саме у доларах США, євро та фунтах стерлінгів.
Поряд з цим належить врахувати, що ОСОБА_7 не надала будь-яких фактичних відомостей про те, що вона здійснювала обмін грошових коштів з національної валюти на валюту інших держав, а враховуючи те, що кримінальне провадження розслідується, в тому числі, за ч.1 ст. 209 КК України (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом), колегія суддів дійшла висновку про законність накладення арешту на ці грошові кошти, оскільки джерела їх походження будуть встановлюватися під час здійснення досудового розслідування.
Разом з цим залишилось не визначеним розмір витрат, оскільки отримання доходу не означає його збереження на протязі певного часу.
Тобто вказані обставини свідчать на користь доводів прокурора щодо накладення арешту з метою встановлення джерел походження грошових коштів.
Крім того, оскаржуваною ухвалою накладено арешт на мобільний телефон, який належить ОСОБА_7 .
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 не заперечувала, що здійснювала торгівлю тютюновими виробами та інгредієнтами для електронних цигарок, однак не повідомила джерело походження цього майна.
ОСОБА_7 використовує мобільний телефон, який під час обшуку у неї було вилучено, однак доступу до цього телефону органу досудового розслідування не надала.
Враховуючи такі пояснення ОСОБА_7 та кваліфікацію дій у цьому кримінальному провадженні, в тому числі за ч.1 ст. 209 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що у органу досудового розслідування існують підстави для проведення щодо цього телефону певних слідчих дій, в тому числі, передбачених ст. 264 КПК України, на що обґрунтовано посилався прокурор у своєму клопотанні.
Також належить врахувати, що постановою прокурора від 22 лютого 2026 року у цьому кримінальному провадженні, вилучені грошові кошти та мобільний телефон визнані речовими доказами.
Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як зазначено в ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилучених під час обшуку, в тому числі, грошових коштів та мобільного телефону ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити на собі сліди скоєння кримінального правопорушення або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для цього кримінального провадження і ці обставини, а також походження грошових коштів, стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Вилучені, під час обушку грошові кошти та мобільний телефон підлягають арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для арешту майна з підстав того, що вони не містять на собі слідів злочину не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майно, в тому числі, і грошові кошти, відповідають критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що накладення арешту на майно, в тому числі, на грошові кошти не позбавляє можливості зацікавлених осіб під час досудового розслідування надати всі необхідні відомості щодо його походження.
Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту майна, враховуючи можливість використання їх як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
Враховуючи вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ОСОБА_7 не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
Колегія суддів також враховує, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
У подальшому, за наявністю певних процесуальних підстав та фактичних обставин, що можуть бути встановлені під час досудового розслідування, власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст. 174 КПК України.
За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 376, 392, 395, 404, 405, 407 ч.3 п.1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2026 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :