Справа № 643/2402/26 (1-кс/643/1502/26) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/302/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
23 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі секретарі - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
представника
власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62026170020000316 від 06.01.2026, -
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2026 рокузадоволено клопотання Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 про арешт майна у межах кримінального провадження № 62026170020000316 від 06.01.2026 за ч.3 ст. 332 КК України.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 08.02.2026 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме:
- три пластикові відра білого кольору, десять трьох літрових банок, одна двох літрова банка, одна банка «Nutella», одна пластикова банка та паперовий сверток в яких зберігається речовина рослинного походження зеленого кольору із характерним запахом, також було виявлено 36 запакованих пакетиків із семенами схожими на семена наркотичних рослин та нові пакетики для фасування, які перебувають у картонній коробці, які належать ОСОБА_11 ;
- грошові кошти у вигляді 21 купюри номіналом 1000 грн., 24 купюри номіналом 500 грн. та купюра номіналом 100 доларів США (PK89418777D), які належать ОСОБА_11 ;
- грошові кошти у вигляді 61 купюри номіналом 500 грн., 3 купюри номіналом 1000 грн., 59 купюр номіналом 100 доларів США та купюра 50 доларів США, які належать ОСОБА_10 .
Заборонено відчуження, розпорядження та користування арештованим майном, за винятком слідчого, прокурора у кримінальному провадженні або осіб, які діють за їх розпорядженням і винятково з метою забезпечення збереження та належного зберігання арештованого майна.
Визначення місце зберігання вищевказаного майна доручити стороні обвинувачення з урахуванням вимог Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ №1104 від 19.11.2012.
На зазначену ухвалу слідчого судді, ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій, просила її скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_8 посилалася на фактичні обставини провадження. Вважала, що висновки слідчого судді суду першої інстанції є необґрунтованими. Вказувала, що слідчий суддя жодним чином не обґрунтував необхідність накладення арешту на грошові кошти. При цьому вказувала, що грошові кошти не містять ознак отримання їх внаслідок злочинної діяльності. Вказувала також на те, що грошові кошти мають цілком законне походження та належать і вилучені у родини, яка багато років займається підприємницькою діяльністю, сплачує податки та декларує свої доходи, які значно перевищують суми вилучених грошових коштів. Вилучені грошові кошти належать ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які є приватними підприємцями. Поряд з цим вказувала на те, що близькі родичі ОСОБА_10 , а саме його дружина ОСОБА_8 та його сини ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не мають будь-якого відношення до організації та здійснення діяльності. Описаної у фабулі кримінального провадження, не є стороною кримінального провадження, про підозру їм не повідомлялось. Час на надання доказів для підтвердження правової позиції їм не надавався.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник власників майна - адвокат ОСОБА_7 повідомив, що між ним та власниками майна, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 узгоджена позиція, а тому просив апеляційну скаргу розглядати лише в частині вимог щодо скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту на грошові кошти.
Крім того, ОСОБА_8 просила поновити їй пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що в судовому засіданні в суді першої інстанції ані вона, ані інші власники майна участі не приймали, а про існування оскаржуваної ухвали дізнались лише 16.02.2026 року. Посилалась на положення п.3 ч.2 та абз.2 ч.3 ст. 395 КПК України. Згідно відомостей, які містяться в матеріалах цього провадження вбачається, що суд першої інстанції розглянув та задовольним клопотання про арешт майна без участі власників майна та без їх належного повідомлення.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 .
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції адвокат ОСОБА_7 повідомив, що власники майна ОСОБА_8 ОСОБА_12 , ОСОБА_11 повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Поряд з цим повідомив, що їх позиція з власниками майна узгоджена та у зв'язку з тим, що вони перебувають в іншій області просив розглянути апеляційну скаргу без участі власників майна.
Прокурор в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі власників майна.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_8 без участі власників майна, однак за обов'язковою участю їх представника - адвоката ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власників майна - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також пояснення прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та вважала ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно о вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи те, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу лише в частині щодо накладення арешту на грошові кошти, колегія суддів дійшла висновку про необхідність перегляду судового рішення лише в цій частині.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026170020000316 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
09.02.2026 прокурор звернувся до слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова з клопотанням про арешт майна по вказаному кримінальному провадженню.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на фактичні обставини кримінального провадження, а також вважав, що вилучене під час обшуку майно зберегло на собі сліди злочину та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, у цьому кримінальному провадженні планується призначення низки експертиз для проведення яких необхідно забезпечення вказаних речових доказів. Водночас вказував, що грошові кошти можуть підпадати під конфіскацію майна, а відтак є нагальна необхідність у їх збереженні.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2026 року задоволено клопотання прокурора щодо накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні.
Постановляючи таке рішення, слідчий суддя суду першої інстанції посилався на норми чинного законодавства, а також на практику ЄСПЛ.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді враховуючи наступне.
З матеріалів цього провадження об'єктивно вбачається, що під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було виявлені та вилучені грошові кошти.
Належить врахувати, що ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 29.01.2026 року надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 з метою відшукування та вилучення речей та документів, що зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення тощо, в тому числі, грошових коштів отриманих злочинним шляхом.
Прокурор звернувшись з клопотанням про накладення арешту на майно, в тому числі, грошові кошти, вважав, що саме ці кошти були отримані ОСОБА_13 злочинним шляхом.
Натомість, в матеріалах провадження міститься рапорт оперуповноваженого Другого оперативного відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_14 (арк. 17), в якому зазначено, що оперативним шляхом встановлено, що громадян ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Поряд з цим, з відомостей про особу ОСОБА_10 (арк. 18 - 23) вбачається, що на праві власності ОСОБА_10 належить земельна ділянка, нежитлові будівлі.
Належить врахувати, що в повідомленні про підозру ОСОБА_10 (арк. 55-62) зазначена адреса його реєстрації, а саме АДРЕСА_2 .
Отже в матеріалах цього провадження відсутні відомості про те, що ОСОБА_10 має у власності або проживає у будинку за адресою, в якій було проведено обшук.
Натомість, належить взяти до уваги, що відповідно до відомостей витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, будинок, в якому проводився обшук, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 .
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник власників майна зазначав, що лише ці особи, а саме власники, проживають у будинку, в якому проводився обшук, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_8 перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак однією родиною не проживають та родинних зв'язків не підтримують.
Належить врахувати, що матеріали справи не містять фактичних відомостей того, що ОСОБА_10 дійсно проживає в будинку, в якому було проведено обшук.
Прокурор в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції також не надала будь-яких фактичних відомостей та не посилалась на їх існування в матеріалах судового провадження на підтвердження того, що ОСОБА_10 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже колегія суддів дійшла висновку про відсутність фактичних відомостей на підтвердження того, що ОСОБА_10 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, грошові кошти були вилучені в домоволодінні, яке на праві власності належить, в тому числі, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 які постійно проживають у цьому будинку.
Відповідно до відомостей які містяться в матеріалах цього провадження об'єктивно вбачається, що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 є фізичними особами підприємцями.
Відповідно до відомостей поданої податкової декларації за 2025 рік, вочевидь вбачається, що ОСОБА_11 за 2025 рік отримав загальну суму доходу за звітній період у розмірі 1447873 грн. (арк. 137-140).
Поряд з цим, відповідно о відомостей поданої податкової декларації за 2025 рік, також вбачається, що ОСОБА_12 за 2025 рік отримав загальну суму доходу за звітній період у розмірі 1763000 грн. (арк. 141-143).
Прокурор в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не заперечувала того, що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 є фізичними особами підприємцями та дійсно проживають в будинку, у якому проводився обшук та були вилучені грошові кошти.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_8 вказувала,що вона разом з синами є приватними підприємцями та вилучені грошові кошти збирали для купівлі дизельного генератора на 20 кВт згідно договору суборенди приміщення п. 2.10 від 08.01.2026 року.
Відповідно до відомостей договору суборенди (арк. 120-123) вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_11 є орендодавцем нежитлового приміщення ат відповідно до п.2.10 цього договору орендодавець своїми силами та за свій рахунок повинен виконати роботи перед датою передачі приміщення, а саме: встановити дизель-генератор з наступними параметрами: мінімальна потужність для забезпечення живлення щита Орендаря - 20 кВт, система електроживлення - 3 (три) фазна.
Отже доводи апелянта про те, що фізичні особи-підприємці, які проживали у будинку, в якому було проведено огляд, мали значні доходи за 2025 рік та збирали особисті грошові кошти для купівлі потужного дизель-генератора, - заслуговують на увагу.
Належить врахувати, щ прокурор в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не надала будь-яких фактичних відомостей про те, що вилучені грошові кошти належать саме ОСОБА_10 , а також не надала будь-яких відомостей на спростування доводів сторони захисту.
Крім того, належить врахувати, що під час розгляду клопотання про арешт майна в суді першої інстанції власники майна участі не приймали, а тому не мали фактичної можливості надати відомості про належність вилучених під час обшуку грошових коштів.
За таких обставин апелянтами під час апеляційного розгляду поза розумним сумнівом доведено, що власниками грошових коштів - є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які в цьому судовому провадженні, згідно норм КПК - є третіми особами, на майно якої прокурор не просив у своєму клопотанні накласти арешт, помилково стверджуючи, що власником майна є ОСОБА_10 . При цьому під час апеляційного розгляду прокурор не надав будь-яких доказів що вилучені під час обшуку грошові кошти належать саме ОСОБА_10 , а також не надав відомостей, які спростовують відомості, зазначені в договорі суборенди та в податкових деклараціях, про отримання доходів від підприємницької діяльності, що свідчить про необґрунтованість доводів його клопотання про арешт майна в цій частині.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.
Колегія суддів бере до уваги, що під час апеляційного розгляду прокурором не надано будь-яких відомостей, що за місцем проживання ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 під час обшуку були вилучені грошові кошти саме набуті злочинним шляхом та які належать ОСОБА_10 .
Крім того, належить врахувати, що на час проведення обшуку, а також на час апеляційного розгляду по цьому кримінальному провадженню ані ОСОБА_8 , ані ОСОБА_11 , ані ОСОБА_12 - підозра не оголошувалася.
За таких обставин під час апеляційного розгляду встановлено, що доводи клопотання про арешт вилучених під час обшуку грошових коштів не підтверджують твердження прокурора та слідчого, що ці грошові кошти належать саме ОСОБА_10 та набуті злочинним шляхом, натомість ОСОБА_12 та ОСОБА_11 надали низку доказів на підтвердження їх права на ці грошові кошти, внаслідок чого апеляційні доводи щодо незаконного накладення арешту на грошові кошти є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.
Керуючись ст.ст. 98, ч. 5 ст. 100, 171, 173, 404, 405, п.2 ч.3. ст. 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Клопотання ОСОБА_8 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12.02.2026 року - задовольнити, поновивши їй цей строк.
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2026 рокускасувати в частині накладення арешту на грошові кошти у вигляді 21 купюри номіналом 1000 грн., 24 купюри номіналом 500 грн. та купюра номіналом 100 доларів США (РК89418777D); грошові кошти у вигляді 61 купюри номіналом 500 грн., 3 купюри номіналом 1000 грн., 59 купюр номіналом 100 доларів США та купюра 50 доларів США.
В решті ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2026 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.
Головуючий
Судді