СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/312/26
ун. № 759/15658/23
29 квітня 2026 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві в режимі відеоконференції клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу при розгляді кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62023100120000416 від 26.05.2023 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор: ОСОБА_4 ,
захисник: ОСОБА_5 ,
обвинувачений: ОСОБА_3 ,
встановив:
У провадженні Святошинського районного суду м.Києва знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 62023100120000416 від 26.05.2023 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 направив до суду клопотання в порядку ч.5 ст.201 КПК України про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов"язаний з триманням під вартою.
В судовому засіданні обвинувачений клопотання підтримав та вказував, що обставинами, які слугують підставою для зміни йому запобіжного заходу, є рішення ЄСПЛ у справі Рідкодубський проти України від 22.01.2026, винесене в тому числі і за його заявою, а також ухвала Великої Палати Верховного суду від 25.03.2026 року, оскільки вказаним рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, констатовано порушення у даній справі п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод через надмірне тримання його під вартою, а також встановлено спецефічні дефекти у зв"язку з відсутністю будь-яких доказів ризиків втечі та перешкоджання правосуддю, не розглянуто можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, наведення та повторення судами підстав тримання під вартою, які з часом стали неналежними. Також вказував, що ухвалою від 25.03.2026 ВПВС відмовила у відкритті провадження за його заявою за виключеними обставинами, посилаючись на те, що судові рішення вже вичерпали дію. Разом з тим у даній ухвалі наведено ряд правових висновків, які, на його думку, має врахувати суд І-ої інстанції при вирішенні питання запобіжного заходу, зазначаючи, що одним із способів виконання рішення ЄСПЛ є відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції, а також у вказаній ухвалі зазначено, що у ситуації, коли заявник продовжує перебувати під вартою у межах кримінального провадження, розгляд якого триває, відновлення попереднього юридичного стану має здійснити суд., що розглядає кримінальне провадження. Оскільки національними судами визнано порушення Конвенції через надмірне тримання його під вартою, на його думку суд зобов"язаний застосувати встановлений міжнародним та національним законодавством принцип restitutio in integrum та відновити його право на свободу.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримала.
Прокурор проти клопотання заперечував.
Заслухавши доводи обвинуваченого, думку захисника та прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить наступного.
Судом установлено, що ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 23.03.2026 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, по 21.05.2026 року включно та визначено розмір застави, який, на думку суду, здатний забезпечити виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Підставами для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою стали наявність ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ухилятися від суду, не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, характер та обставини вчинення злочину, вагомість здобутих доказів, наявність суспільного інтересу, тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану в Україні, що спричинило загибель військовослужбовця та даних про особу обвинуваченого та процесуальну поведінку обвинуваченого з моменту скоєння смертельної ДТП і по теперішній час, а також було враховане рішення ЄСПЛ у справі Рідкодубський та ін. проти України від 22.01.2026.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_3 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення вищезазначених ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 201 КПК захисник підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу. Згідно із ч. 4 цієї статті таке клопотання розглядається слідчим суддею згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.
Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов'язків.
Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді, суду. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу, або його продовження, нових обставин, які свідчать про зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, або його продовження, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв'язку з плином часу судового розгляду.
Тому, при розгляді питання про зміну запобіжного заходу суд має виходити з того, чи доводить особа, яка подала відповідне клопотання, наявність обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому, такі обставини мають бути новими, тобто які з'явилися після постановлення попередньої ухвали про застосування/продовження запобіжного заходу, або не були відомі суду.
Разом з тим, проаналізувавши клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу та вислухавши його доводи, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченим не наведено таких нових обставин, які не були відомі при постановленні попередньої ухвали судом.
А тому на підставі вищенаведеного, враховуючи, що обвинуваченим не наведено нових обставин, які можуть слугувати підставою для зміни запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що у задоволенні його клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 201, 331, 372, 376, 392-395 КПК України, суд,-
постановив:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та оголошено 01.05.2026 року.
Суддя: ОСОБА_1