печерський районний суд міста києва
757/22168/26-ц
2-8834/26
/про забезпечення позову/
01 травня 2026 року
Суддя Печерського районного суду м. Києва Єрмічова В. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарска Ірина Анатоліївна про усунення від права на спадкування,
У провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарска І. А. про усунення від права на спадкування.
01.05.2026 ухвалою Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.
Разом із позовною заявою позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Войнарскій І. А. (номер свідоцтва № НОМЕР_1 ) вчиняти нотаріальні дії щодо оформлення спадкових прав та видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) після смерті ОСОБА_3 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа № 1/2026), до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Заява обґрунтована тим, що що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_3 нотаріусом Войнарскою І. А. відкрито спадкову справу № 1/2026. До складу спадщини входить значна кількість часток спадкодавця в об'єктах нерухомого майна (квартири, гаражі в Печерському районі м. Києва).
Необхідність забезпечення позову обумовлена тим, що шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчується 11.05.2026. Після цієї дати відповідач, яка подала заяву про прийняття спадщини, має право отримати свідоцтва про право на спадщину. Отримання відповідачем таких документів дозволить їй зареєструвати право власності на спадкові частки у спірній нерухомості та їй нічого не буде перешкоджати негайно відчужити їх на користь третіх осіб (продати, подарувати, закласти тощо).
ОСОБА_1 просить застосувати захід, передбачений п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України: заборонити приватному нотаріусу вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, включно із видачею свідоцтв про право на спадщину відповідачу.
На переконання позивача цей захід є необхідним, співмірним та обґрунтованим, оскільки: він запобігає відчуженню та сприяє збереженню спадкового майна до остаточного вирішення в судовому порядку питання про склад спадкоємців - у разі відчуження спадкового майна відповідачем, заявник буде змушена ініціювати нові судові процеси про визнання правочинів недійсними та повернення спадкового майна, що істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення у цій справі та призведе до нових судових процесів для відновлення порушених прав позивача; запропонований позивачем захід забезпечення позову є співмірним, оскільки не позбавляє відповідача права на спадок, а лише тимчасово відкладає момент оформлення документів до вирішення спору судом; запропонований позивачем захід відповідає позиції Верховного Суду, який при подібних обставинах в ухвалі від 21.03.2024 у справі № 530/1685/23 та в ухвалі від 20.09.2023 у справі № 206/2163/23 відмовив у відкритті касаційних проваджень за касаційними скаргами на судові рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позовів шляхом накладення заборони нотаріусам на вчинення нотаріальних дій з видачі свідоцтв про право на спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З урахуванням означеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до них документи, дійшов такого висновку.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Така ж позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові 17.10.2018, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Cпівмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 за N 9).
При цьому, згідно з частинами 1, 2 ст. 151 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Установлено, що між сторонами виник спір з підстав усунення відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України.
Установлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І. А.
30.03.2026 (протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК) позивач ОСОБА_1 склала та особисто подала нотаріусу заяву у спадковій справі № 1/2026 про прийняття спадщини після смерті її померлого чоловіка ОСОБА_3 .
Суд вважає обґрунтованими твердження позивача, що шестимісячний строк для прийняття спадщини в даному випадку закінчується 11.05.2026, що після спливу цього строку спадкоємці можуть реалізувати своє право на ініціювання питання про одержання свідоцтв про право на спадщину та реалізувати свої спадкові права.
Суд погоджується, що забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу вчиняти нотаріальні дії з видачі відповідачеві свідоцтва про право на спадщину щодо спадкового майна її померлого батька до вирішення по суті справи про усунення відповідача від права на спадкування є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Суд, дослідивши матеріали справи та поданої заяви, враховуючи підстави, предмет позову, що стосується усунення відповідача від права на спадкування після смерті її батька, дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
Ураховуючи означене, заява про забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. При цьому, вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.
Згідно з ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З урахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення відповідно до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.
Керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд
Заяву про забезпечення позову задовольнити.
У порядку забезпечення позову заборонити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Войнарскій Ірині Анатоліївні (номер свідоцтва № НОМЕР_1 ) вчиняти нотаріальні дії щодо оформлення спадкових прав та видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) після смерті ОСОБА_3 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа № 1/2026) до набрання законної сили рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарска Ірина Анатоліївна про усунення від права на спадкування (справа 757/22168/26-ц).
Дані про позивача (стягувача):
ОСОБА_1 : зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_3 .
Дані про відповідача (боржника):
ОСОБА_2 : останнє відоме місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ;РНОКПП НОМЕР_2 .
Дані про третю особу:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарска Ірина Анатоліївна, адреса: місцезнаходження юридичної особи: вул. Заньковецької, 6, прим. 71, м. Київ, 01023; номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 5581.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Суддя В. В. Єрмічова