30.04.2026 Справа № 756/14802/24
Справа № 756/14802/24
Провадження № 1-кп/756/684/26
30 квітня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
під час проведення судового засідання у кримінальному провадженні №12024100050003475 від 02.11.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Фащівка Луганської області, громадянина України, працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,
Прокурор звернувся з клопотанням про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. 24.12.2025 року судом зупинено провадження у справі у зв'язку з перебуванням обвинуваченого у лавах ЗСУ, однак на запит прокурора військова частина надала інформацію про те, що ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину. Оскільки обвинувачений на військовій службі не перебуває, суд про це не повідомив, на судові засідання не з'являється, під час розгляду справи неодноразово змінював місце проживання, а тому наразі неможливо встановити його місце проживання, наявні всі підстави вважати, що ОСОБА_5 переховується від суду. Крім того, прокурор вважає, що ОСОБА_5 може чинити незаконний вплив на свідків, оскільки йому відомі їх анкетні дані.
Разом із клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор подав клопотання про дозвіл на затримання обвинуваченого, з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою.
Ухвалою суду від 20.03.2026 року задоволено клопотання прокурора і надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, також обвинуваченого оголошено в розшук і у зв'язку із цим, зупинене судове провадження.
30.04.2026 року до суду надійшло повідомлення про затримання ОСОБА_5 на підставі ухвали суду.
Ухвалою суду від 30.04.2026 року відновлено судове провадження, призначено розгляд клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою, на 14.00 год. 30.04.2026 року, про що повідомлено учасникам справи.
З метою виконання ухвали суду, 30.04.2026 року працівниками поліції ОСОБА_5 , із застосуванням заходів фізичного примусу (так як відмовився виконувати вимоги працівників поліції щодо прибуття до суду у їх супроводі) був доставлений до будівлі суду та перебував у конвойному приміщенні суду.
Від працівників конвойної служби поліції надійшла інформація, що ОСОБА_5 відмовляється виходити із конвойного приміщення суду для слідування до зали судового засідання, ліг на підлогу, поводить себе агресивно і неадекватно.
Секретарем судового засідання був відвіданий ОСОБА_5 , який перебував у конвойному приміщенні суду, але на пропозицію прослідувати до зали судового засідання для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, категорично відмовився, зняв з себе одяг, поводився неадекватно.
В судовому засіданні в якості свідка було допитано начальника конвойної служби поліції ОСОБА_6 , який повідомив, що ОСОБА_5 перебуває у конвойному приміщенні суду, відмовляється виходити звідти до зали суду, перебуває у психічно збудженому стані. Дозволені заходи фізичного примусу у їх розумних межах, які могли би бути застосовані до обвинуваченого для його доставки до зали суду, вичерпані.
В судовому засіданні суд поставив на обговорення можливість розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу без участі обвинуваченого, з урахуванням встановлених обставин його категоричної відмови брати участь у судовому засіданні.
Прокурор вважав можливим провести розгляд клопотання без участі обвинуваченого.
Захисник вважав неможливим такий розгляд, оскільки це є порушенням прав обвинуваченого.
Суд ухвалив можливим провести розгляд клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу без участі обвинуваченого, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
У частині 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Отже, положення КПК України передбачають можливість розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише з підстав, викладених у частині 6 ст. 193 КПК України.
Водночас, закон не передбачає, як має діяти суд у разі категоричної відмови обвинуваченого бути присутнім під час розгляду такого клопотання і неможливості подальшого застосування до нього заходів примусу, для забезпечення його участі у засіданні.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 2 ст. 11 КПК України, забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
Згідно з п.п. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Суд зазначає, що положення Конвенції, а також національного законодавства не заперечують право особи відмовитись від наданих їй гарантії справедливого судового розгляду, у відкритий чи мовчазний спосіб. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови. Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому суспільному інтересу («Сейдовіч проти Італії» (Sejdovic v. Italy) [ВП], 2006, § 86; «Дейкхайзен проти Нідерландів» (Dijkhuizen v. the Netherlands), § 58).
У справі «Падагуц проти України» (заява № 62818/16) Європейський суд з прав людини зазначив, що загальні принципи стосовно процесуальних гарантій у провадженні щодо тримання під вартою наведені в рішенні у справі «А. та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (A. and Others v. the United Kingdom) [GC], заява № 3455/05, пункти 203 і 204, ЄСПЛ 2009, з подальшими посиланнями). Зокрема, Суд підкреслює, що надання затриманому можливості бути заслуханим особисто або через представника включена до переліку основоположних гарантій процедури, що застосовується у питаннях позбавлення свободи (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia) [GC], заява № 5826/03, пункт 161, від 22 травня 2012 року). Рівність не буде забезпечено, якщо прокурору буде надана можливість усно викласти свої зауваження під час розгляду справи, тоді як затриманому чи його захиснику буде відмовлено у такій можливості (див., наприклад, рішення у справі «Самойла та Чонка проти Румунії» (Samoila and Cionca v. Romania), заява № 33065/03, пункти 74 і 76, від 04 березня 2008 року). Водночас, надаючи оцінку скарзі заявника у вказаній справі, яка була мотивована розглядом клопотання про продовження запобіжного заходу без участі заявника, який відмовився від участі у засіданні, а також його захисника, який не прибув до суду, Суд зазначив, що відмова заявника взяти участь у засіданні не звільняла органи державної влади від їхніх зобов'язань за пунктом 4 статті 5 Конвенції забезпечити участь захисника заявника у згаданому засіданні.
Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , незважаючи на роз'яснення та допустимі заходи примусу, категорично і без зазначення мотивів відмовився брати участь у судовому розгляді клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що суд розцінює як відмову обвинуваченого від наданих йому процесуальних гарантій.
Суд враховує неможливість подальшого застосування до обвинуваченого фізичного примусу для змушування його бути присутнім у судовому засіданні, що могло би бути наслідком жорстокого або нелюдського поводження з обвинуваченим, та несумісним із завданнями кримінального провадження та принципом верховенства права.
Суд зважає на те, що законом передбачена обов'язкова участь обвинуваченого у розгляді такого клопотання, і такий обов'язок перш з все має на меті реалізацію права на захист обвинуваченого, права бути вислуханим.
Водночас, недвозначна відмова обвинуваченого від участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, та чинення фізичного опору працівникам конвойної служби для забезпечення його присутності у засіданні, не може мати наслідком уникнення обвинуваченого від розгляду відповідного клопотання і можливих наслідків його розгляду, оскільки такий підхід робив би неможливим виконання завдань кримінального провадження, та ставив би їх досягнення у залежність від бажання обвинуваченого брати участь у судовому засіданні.
З цих підстав, враховуючи, що в судовому засіданні присутній захисник обвинуваченого, який мав побачення із ним після затримання, суд вважає можливим, за таких виключних обставин, провести розгляд клопотання прокурора за відсутності обвинуваченого, за участі його захисника, що за таких умов забезпечить право на захист обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з викладених у ньому підстав.
Захисник заперечив проти клопотання, оскільки порушується право обвинуваченого на участь у судовому засіданні.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно зі статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 289 КК України.
Із клопотання прокурора та доданих до нього документів встановлено, що 02.11.2024 року обвинувачений був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний період доби.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24.12.2025 року розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_5 зупинено до його звільнення з військової служби, оскільки відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 , він приступив до служби 14.08.2025 р.
Однак, як вбачається з витягу із наказу командира військової частини №345 від 11.12.2025 року, солдат ОСОБА_5 вважається таким, що з 10.12.2025 року самовільно залишив військову частина та його виключено із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
У зв'язку із цим, ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 02.02.2026 року кримінальне провадження відновлено за клопотанням прокурора.
Незважаючи на залишення військової служби, обвинувачений не повідомив про це суд, не надав відомості про свою адресу і засоби зв'язку, повістка на 11.03.2026 р. направлялась за останнім відомим місцем проживання останнього, однак повернулась у зв'язку із відсутністю адресата. Будь-яких клопотань на адресу суду від обвинуваченого чи його захисника - не надходило.
Ухвалою суду від 20.03.2026 року задоволено клопотання прокурора і надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, також обвинуваченого оголошено в розшук і у зв'язку із цим, зупинене судове провадження.
Згідно з протоколом затримання від 29.04.2026 року, ОСОБА_5 було затримано 29.04.2026 року о 22.14 год., про що в присутності захисника і свідків йому були роз'яснені підстави затримання і його права, однак від підписання протоколу ОСОБА_5 відмовився.
ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення, у вчиненні особливо тяжкого злочину. При цьому, на цій стадії суд не вирішує питання доведеності винуватості.
Аналізуючи дані про особу обвинуваченого, суд приймає до уваги, що він не працевлаштований, не одружений, раніше не судимий, однак стосовно обвинуваченого в іншому суді на розгляді перебуває обвинувальний акт за ч. 3 ст. 185 КК України.
Крім того, згідно з документами військової частини, ОСОБА_5 залишив місце служби, про що суд не повідомив, на судові виклики не з'являвся, був оголошений у розшук у зв'язком з ухиленням від суду. Під час розгляду справи ОСОБА_5 неодноразово змінював місце проживання, використовував тимчасові місця проживання, отже не має постійного місця проживання.
Виходячи із тяжкості злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_5 та інкримінованих обставин такого злочину, у сукупності із наведеними даними про його особистість, суд вважає наявним ризик, що обвинувачений перебуваючи на волі, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Інший заявлений прокурором ризик у виді впливу на свідків, суд вважає недоведеним, з урахуванням тривалості розгляду цього кримінального провадження, та відсутності таких фактів протягом всього часу.
Суд приходить до висновку про доведеність прокурором того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам, оскільки на даному етапі особисте зобов'язання, порука, не є достатніми для гарантування поведінки обвинуваченого виходячи із встановлених судом ризиків, тяжкості кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає можливим визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що буде достатнім для гарантування належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
З огляду на встановлені ризики, особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, суд вважає що клопотання прокурора слід задовольнити.
Водночас, з урахуванням неадекватної поведінки обвинуваченого, що було продемонстровано ним, суд вважає необхідним, з метою попереднього встановлення стану психічного здоров'я обвинуваченого, та можливо надання йому медичної допомоги за необхідності, зобов'язати Державну установу «Київський слідчий ізолятор» та Філію Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області організувати проведення медичного огляду ОСОБА_5 лікарем-психіатром, та у найкоротший строк надати суду копії медичних документів за результатами такого медичного огляду.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 193, 194, 197, 369, 372, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 28 червня 2026 року включно, узявши його під варту у залі суду.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 з-під варти.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави звільнити обвинуваченого з-під варти та покласти на нього такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися із міста Києва без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) здати до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання на зберігання свій паспорт, який дає право виїзду з України (за наявності);
5) утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити строком два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави заставодавцем покласти на нього обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого і його явки за викликом суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Зобов'язати Державну установу «Київський слідчий ізолятор» та Філію Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області організувати проведення медичного огляду ОСОБА_5 лікарем-психіатром, та у найкоротший строк надати суду копії медичних документів за результатами такого медичного огляду.
Ухвала в частині вирішення питання щодо запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Повна ухвала оголошена 01.05.2026 р. о 12.30 год.
Суддя ОСОБА_1