27.03.2026 Справа № 756/3339/26
Справа № 756/3339/26
3/756/1360/26
27.03.2026 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що раніше притягався до адміністративної відповідальності:
- постановою Святошинського районного суду міста Києва від 30.09.2025 за ч. 3 ст. 130 КУпАП до адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років (справа №759/21617/25), яка набрала законної сили 13.10.2025,
за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
09.02.2026 о 01:48 на вул. Героїв полку «Азов», 4 у місті Києві водій ОСОБА_2 , будучи особою, котра постановою Святошинського районного суду міста Києва від 30.09.2025 №759/21617/25 була позбавлена права керування транспортним засобом на строк 10 років, керував повторно протягом року (постанова від 03.10.2025 серії ЕНА №5854242) транспортним засобом марки RENAULT LOGAN (д.н.з. НОМЕР_1 ), чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
З огляду на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення зазначення номеру мобільного телефону, судом було повідомлено ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи щодо нього на адресу проживання, повідомлену поліцейському під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до наявної в матеріалах роздруківки трекінгу відправлення, судове повідомлення не було вручено.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Каракуця проти України» від 16.05.2017).
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 (справа №911/3142/19) направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 (справа №913/879/17), від 21.05.2020 (справа №10/249-10/19), від 15.06.2020 (справа №24/260-23/52-б).
Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
ЄСПЛ, зокрема, в частині обґрунтування висновку про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, акцентується увага обов'язку учасника процесу демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосереднє відношення до нього, та недопустимості зневілювання ключового принципу верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового розгляду свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом (§35 рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989), оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
У рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» ЄСПЛ передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п. 1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Неповідомлення ОСОБА_2 актуального контактного номеру мобільного телефону на момент складання протоколу суд розцінює як зловживання правом останнім з метою затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому, зважаючи на вжиті судом заходи направлені на повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про дату, час та місце судового розгляду, з огляду на неявку в судове засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд, в силу положення ст. 268 КУпАП, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки її явка до судового засідання не є обов'язковою.
Вивчивши та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 в учиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Згідно підпункту «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Положеннями ст. 15 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 02.12.2021 №1257, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_2 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 09.02.2026 серії ЕПР1 №586581;
- даними, що містяться у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.10.2025 серії ЕНА №5854242 за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського №470453, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення та одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою, відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні, та кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як «повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами».
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого особі права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом; якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
У цій справі ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, - 09.02.2026, тобто до повного відбуття застосованого стягнення за попередньою постановою місцевого суду від 30.09.2025 щодо останнього за ч. 3 ст. 130 КУпАП, яка набрала законної сили 13.10.2025.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно до санкції вказаної норми з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 років.
На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до строку застосованого адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за цією постановою слід приєднати невідбуту частину такого адміністративного стягнення за постановою від 30.09.2025 за ч. 3 ст. 130 КУпАП та остаточно визначити ОСОБА_2 строк застосованого стягнення у виді позбавлення спеціального права - права на керування транспортними засобами - 16 (шістнадцять) років 6 (шість) місяців, початок якого слід обраховувати після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
При цьому, суд не вбачає обґрунтованих підстав для оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки до матеріалів адміністративної справи поліцейським не долучено довідку про належність транспортного засобу.
Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 цього Кодексу у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Керуючись статтями 33, 401, 126, 221, 276-280, 283-287, 289 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 7 (сім) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до строку застосованого адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за цією постановою приєднати невідбуту частину такого адміністративного стягнення за постановою Святошинського районного суду міста Києва від 30.09.2025 (справа №759/21617/25) та остаточно визначити ОСОБА_3 загальний строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами - 16 (шістнаднять) років 6 (шість) місяців.
Початок строку відбування ОСОБА_4 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами рахувати з моменту набрання постановою законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя А.В. Касьян