Справа №:755/6075/26
Провадження №: 2/755/6612/26
про залишення заяви без руху
"01" травня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія - ВР» про визнання трудових відносин припиненими, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування шкоди,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Будівельна компанія - ВР» про визнання трудових відносин припиненими, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування шкоди.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
Статтею 175, 177 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява, серед іншого, повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов'язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.
При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва позивачем заявлено такі вимоги:
1)Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Будівельна компанія-ВР» припиненими з 02 березня 2026 року.
2) Зобов'язати відповідача оформити звільнення відповідно до вимог законодавства України.
3)Стягнути з ТОВ «Будівельна компанія - ВР» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 213 311,32 грн.
4)Стягнути з ТОВ «Будівельна компанія - ВР» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 34 811,32 грн.
5)Стягнути з ТОВ «Будівельна компанія - ВР» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 59 500,00 грн з подальшим його нарахуванням до дня фактичного проведення розрахунку.
6)Стягнути з ТОВ «Будівельна компанія - ВР» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.
Водночас, всупереч вимогам пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позивачем не визначено ціну позову, з урахуванням заявлених позивачем вимог.
Таким чином, позивачем заявлено одну самостійну вимогу немайнового характеру про визнання трудових відносин припиненими, самостійну майнову вимогу про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, а також самостійну вимогу про відшкодування моральної шкоди у грошовому виразі.
Суд враховує, що згідно із частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від
28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.
Позивачем обрано спосіб відшкодування моральної шкоди саме шляхом її компенсації вартісного виразу, тобто шляхом стягнення грошових коштів.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід зазначити ціну позову з урахуванням положень частини першої статті 176 ЦПК України.
При цьому суд враховує, що згідно із частиною четвертою статті177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України від
08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328 гривень.
При цьому частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як уже зазначалося раніше, позовна заява містить самостійну позовну вимогу немайнового характеру про визнання визнання трудових відносин припиненими, а також дві самостійні вимоги про стягнення грошових коштів: заробітної плати та середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, а також моральної шкоди.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Поряд з цим слід наголосити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Таким чином, позивач не звільнений від сплати судового збору за вимогами про визнання трудових відносин припиненими та стягнення моральної шкоди.
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, при поданні позовної заяви, що містить вимогу немайнового характеру сума, що підлягає сплаті за кожну з немайнових вимог становить 1 064,96 грн (розраховано з урахуванням коефіцієнту пониження).
Також, підпунктом першим пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, враховуючи розмір заявленої позивачем грошової оцінки спричиненої моральної шкоди, сума судового збору, що підлягає сплаті за заявлену позовну вимогу майнового характеру становить 8 000,00 грн (розраховано з урахуванням коефіцієнту пониження).
Таким чином, загальна сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем при зверненні з даним позовом до Дніпровського районного суду міста Києва складала 9 064,96 грн.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. А відповідно до частини другої цієї статті суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - № UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Водночас, судом встановлено, що до позовної заяви не долучено документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до пункту 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК позовна заява повинна містити: міст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частинами першою, п'ятою статті 177 ЦПК України встановлено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно із частинами першою, другою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
До позовної заяви позивачем долучено неякісно виготовлені копії документів, зокрема трудової книжки позивача, у зв'язку з чим такі копії не є доступними для звичайного читання та опрацювання, й не є такими, що повно і чітко відображають зміст інформації та відомостей, внесених до них. Зокрема, з їх змісту неможливо встановити реквізити документу та інформацію про зміст, що виключає технічну можливість її дослідження як доказу.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до статті 185 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху із зазначенням недоліків заяви та наданням строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія - ВР», про визнання трудових відносин припиненими, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування шкоди, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - два дні з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Хромова