Справа № 695/1341/26
номер провадження 2-з/695/3/26
01 травня 2026 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі
судді Апанасенко К.І.,
за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,
представника позивача Бобра Д.О.,
представника відповідача Сизька Д.Б.,
розглядаючи у підготовчому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
02.04.2026 до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Золотоніської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 10.04.2026 було відкрито провадження у справі.
01.05.2026 позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій вона просить вжити такі заходи забезпечення позову:
заборонити Золотоніській міській раді вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою площею 0,0569 га, кадастровий номер 7121583100:31:001:0501, у тому числі щодо укладення та підписання договору про встановлення земельного сервітуту з третіми особами, проведення земельних торгів;
заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію права власності, права земельного сервітуту та інших речових прав щодо земельної ділянки площею 0,0569 га, кадастровий номер 7121583100:31:001:0501;
заборонити державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру відомості, які стосуються земельної ділянки площею 0,0569 га., кадастровий номер 7121583100:31:001:0501, зокрема відомості про обмеження у використанні земель, сервітути.
Заява обґрунтована таким чином. Предметом позову в справі є, зокрема, визнання протиправними дій Золотоніської міської ради зі скасування (відміни) земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки площею 0,0569 га, кадастровий номер 7121583100:31:001:0501. Кінцевою метою звернення до суду є забезпечення реалізації права позивачки на отримання права користування вказаною земельною ділянкою на конкурентних засадах в тому стані, в якому це зазначено після подання позовної заяви.
Позивач з веб-порталу Золотоніської міської ради дізнався про ухвалення Золотоніської міською радою рішення про встановлення земельного сервітуту на спірну земельну ділянку, що включає, серед іншого, право розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм). Однак право оренди цієї земельної ділянки продавалось на спірному аукціоні учаснику, який подав найменшу цінову пропозицію, фактично нівелювавши мету проведення земельних торгів. При цьому згідно з інформацією з ДЗК та реєстру речових прав на нерухоме майно зазначене рішення Відповідача не реалізовано, державна реєстрація обмеженого речового права не відбулась.
Встановлення сервітуту на всю площу земельної ділянки з правом розміщення тимчасових будівель на користь іншого учасника торгів у період оскарження відміни аукціону свідчить про намір відповідача фактично передати право користування ділянкою юридичній особі, яка не стала переможцем торгів, поза конкурентною процедурою, робить судовий захист позивачки неефективним без вжиття заходів забезпечення позову.
Невжиття заходів забезпечення позову призведе до необхідності оскарження позивачкою договору сервітуту, у разі його укладення, а у разі розміщення на спірній земельній ділянці тимчасових споруд, будівельних матеріалів й до подання позовної заяви про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що значною мірою ускладнить ефективний захист порушених прав позивачки. Крім того, укладення договору сервітуту та державна реєстрація цього права зробить виконання рішення суду у цій справі неможливим.
Укладення та державна реєстрація договору сервітуту змінить правовий режим земельної ділянки, зокрема шляхом встановлення обтяження на всю її площу. Таким чином, об'єкт, щодо якого має бути виконано рішення суду, перестане існувати в первісному вигляді, що унеможливить виконання такого рішення.
У підготовчому засіданні 01.05.2026 представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову і просив її задовольнити.
Представник відповідача у підготовчому засіданні заперечував проти задоволення заяви і пояснив це різним предметом спору і предметом заяви, а також тим, що застосування пропонованих заходів забезпечення позову істотно обмежить права власника землі. Крім того, власник не обмежений встановлювати сервітут на земельну ділянку і у випадку її оренди, може це робити без згоди орендаря.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд керується такими нормами права.
Частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1-3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення (постанови ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
У дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22).
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування позовних вимог, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. У першу чергу суд має оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У немайновому спорі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявлених заходів забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам...
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів».
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу (постанова Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 910/4669/21).
Аналізуючи викладені в заяві про забезпечення позову обставини справи, суд дійшов наступних висновків щодо наявності підстав для застосування тих заходів забезпечення позову, які просить вжити позивач.
Предметом даного судового спору є визнання протиправними дій Золотоніської міської ради зі скасування (відміни) земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки площею 0,0569 га для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу за межами с.Деньги Черкаської області (кадастровий номер 7121583100:31:001:0501), а також зобов'язання відповідача відновити процедуру земельних торгів LRE001-UA-20260109-58038 з продажу права оренди земельної ділянки площею 0,0569 га для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу за межами с. Деньги Черкаської області (кадастровий номер 7121583100:31:001:0501) та вчинення дій щодо кваліфікації учасників.
Об'єктом спору є земельна ділянка комунальної власності площею 0,0569 га для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу за межами с. Деньги Черкаської області, кадастровий номер 7121583100:31:001:0501 (далі - спірна земельна ділянка).
Право оренди земельної ділянки та сервітут є різновидами речових прав на земельну ділянку.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України).
За ч. 1 ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Згідно з ч. 1 ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Як випливає з поданого позову та заяви про забезпечення позову, позивач претендує на використання вказаної земельної ділянки шляхом набуття права оренди на неї на земельних торгах, які були відмінені відповідачем і законність відміни яких позивач оспорює в даному цивільному спорі.
Згідно з наданою суду копією протоколу про результати земельних торгів у цивільній справі № 695/1341/26 (а.с. 16), 16.02.2026 відповідач скасував земельні торги з продажу права оренди спірної земельної ділянки для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу.
Отже, у разі проведення торгів із визначенням їхнього переможця потенційно переможець торгів незалежно від того, хто ним би був визначений, міг отримати в користування спірну земельну ділянку для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу.
Як випливає з копії рішення Золотоніської міської ради від 02.04.2026 № 72-58/VІІІ, після відміни вказаних земельних торгів Золотоніська міська рада вирішила укласти договір сервітуту на спірну земельну ділянку строком на 5 років з іншою особою - Приватним підприємством «Компанія «Надежда», що включатиме право останньої, зокрема, на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути.
Отже, у разі реалізації вказаного рішення міської ради (укладення договору та державна реєстрація речового права) ПП «Компанія «Надежда» набуде речове право на спірну земельну ділянку (сервітуту), яке за змістом є близьким речовому праву на цю земельну ділянку, що продавалося на спірному земельному аукціоні (праву оренди). Реалізація відповідних речових прав виглядає як взаємовиключна. Адже в разі зведення сервітуарієм тимчасових споруд на земельній ділянці розміщення й експлуатація об'єктів дорожнього сервісу стане або утрудненою, або взагалі неможливою без попереднього знесення тимчасових споруд. Тому суд відкидає аргументи представника відповідача про те, що надання права оренди на земельну ділянку не впливає на можливість реалізовувати правомочності власника щодо встановлення сервітутів на відповідну земельну ділянку без погодження цього рішення з її орендарем.
Значить, у разі можливого задоволення позовних вимог про відновлення процедури земельних торгів виконання рішення суду стане утрудненим. Тому задля захисту права позивача доцільно застосувати окремі із запропонованих у заяві заходів забезпечення позову.
На даному етапі судового провадження суд не може дійти остаточних висновків про наявність у позивача цивільного права, яке вона захищає, що заперечив представник відповідача в підготовчому судовому засіданні. Це питання буде предметом судового розгляду в справі. Однак із наданих суду і проаналізованих вище документів суд дійшов висновку, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову здатні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Суд зауважує, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову надмірно обмежують повноваження власника земельної ділянки, і всі вони не перебувають у прямому зв'язку із заявленим позовом. Тому суд задовольняє частково заяву про забезпечення позову. Зокрема, з урахуванням обставин встановлення земельного сервітуту стосовно спірної земельної ділянки суд вважає за доцільне й обґрунтоване:
заборонити Золотоніській міській раді укладення та підписання договору про встановлення земельного сервітуту з третіми особами та проведення земельних торгів стосовно земельної ділянки площею 0,0569 га, кадастровий номер 7121583100:31:001:0501;
заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію права земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 0,0569 га, кадастровий номер 7121583100:31:001:0501;
заборонити державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру відомості, які стосуються сервітутів на земельну ділянку площею 0,0569 га (кадастровий номер 7121583100:31:001:0501).
У такому варіанті застосовані заходи забезпечення позову є співмірними із пред'явленими позовними вимогами. Крім того, заходи забезпечення позову вживаються тимчасово, на час судового вирішення справи. А значить надмірний тягар на власника земельної ділянки цим судовим рішенням не накладається.
Суд установив, що предметом спору є визнання незаконним відміни земельних торгів на право оренди спірної земельної ділянки, учасником яких була позивач, та їхнє поновлення задля визначення переможця цих торгів. Суд вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження, їй необхідно буде звертатися за захистом своїх прав повторно (скасовувати встановлений земельний сервітут тощо).
З огляду на викладене вище, враховуючи доведеність позивачем реальності загрози можливого утруднення захисту прав позивача в разі реалізації рішення відповідача про встановлення сервітуту на спірну земельну ділянку, співмірність пред'явленим позовним вимогам окремих із запропонованих заходів забезпечення позову, суд вбачає підстави для застосування указаних вище заходів забезпечення позову.
Суд підкреслює, що даним судовим рішення не вирішується заявлений позов та наперед не визначається результат розгляду справи по суті.
Статтею 154 ЦПК України визначені випадки, коли суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення. Підстави для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення позову судом не встановлені, і про це сторона відповідача не заявляла в підготовчому судовому засіданні.
З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, суд не вбачає підстав застосовувати зустрічне забезпечення.
Відповідно до ч. 7, 11 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
За статтею 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. 149-153, 259-261, 353-354 ЦПК, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
До набрання законної сили судовим рішення у цивільній справі № 695/1341/26:
заборонити Золотоніській міській раді укладення та підписання договору про встановлення земельного сервітуту з третіми особами та проведення земельних торгів стосовно земельної ділянки площею 0,0569 га, кадастровий номер 7121583100:31:001:0501;
заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію права земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 0,0569 га, кадастровий номер 7121583100:31:001:0501;
заборонити державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру відомості, які стосуються сервітутів на земельну ділянку площею 0,0569 га (кадастровий номер 7121583100:31:001:0501).
Ухвала набирає законної сили негайно після її постановлення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складання.
Суддя К.І. Апанасенко