01 травня 2026 року
м. Київ
справа №161/25412/25
адміністративне провадження № К/990/17178/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М. І.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2026 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року
у справі № 161/25412/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2026 року позов задоволено.
Скасовано постанову №09/5351 від 01 листопада 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. та закрито справу про адміністративне правопорушення.
10 лютого 2026 року представник позивача подала заяву про ухвалення додаткового рішення у зазначеній адміністративній справі щодо вирішення питання витрат на правничу допомогу. Просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2026 року, залишеним без змін Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року, ухвалено додаткове рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд скасувати постанову №09/5351 від 01.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП.
Згідно до приписів частин першої та другої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Таким чином, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Серед іншого, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме:
1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 3 статті 143 КАС України);
2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина 6 статті 143 КАС України);
3) судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 252 КАС України).
У таких випадках суд виносить додаткове рішення у порядку, визначеному статтею 252 КАС України.
Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження рішення суду першої інстанції, після його перегляду в апеляційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Водночас згідно з частиною третьою статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Своєю чергою, стаття 286 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відтак, судові рішення, ухвалені за наслідками апеляційного перегляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності касаційному оскарженню не підлягають.
Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким же, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
За таких обставин додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2026 року, залишене без змін Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року, касаційному оскарженню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 161/25412/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Ж. М. Мельник-Томенко
М. І. Смокович