01 травня 2026 року
м. Київ
справа №380/14140/24
адміністративне провадження № К/990/13489/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Желєзного І.В., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 у справі №380/14140/24 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо призначення ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
- визнати протиправним та скасувати рішення шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 1 від 15.05.2024 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора щодо ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Львівської обласної прокуратури від 03.06.2024 № 822к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органах прокуратури або на іншій рівнозначній посаді в органах прокуратури з 04.06.2024;
- стягнути з Львівської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 04.06.2024 по день ухвалення судового рішення про поновлення на посаді.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 1 від 15.05.2024 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора щодо ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Львівської обласної прокуратури від 03.06.2024 № 822к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органах прокуратури з 05.06.2024.
Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 05.06.2024 по 17.10.2025 в розмірі 777 713,40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 47 810,25 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 в частині стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 05.06.2024 по 17.10.2025 в розмірі 777 713,40 грн скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 05.06.2024 по 17.10.2025 в розмірі 760 714, 20 грн. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 25.03.2026 Офіс Генерального прокурора через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2026 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної скарги документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
14.04.2026 до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що підставою перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України із посиланням на те, що судами не враховано постанови Верховного Суду від 27.06.2022 у справі № 640/25941/19, від 14.03.2024 у справі № 280/3460/22, від 08.02.2024 у справі № 640/8351/22 в частині врахування висновків Верховного Суду щодо застосування пунктів 7, 9, 14, 17 розділу II Закону № 113-ІХ, пункту 11 розділу І Порядку № 221, та від 04.05.2023 у справі № 640/1818/20 в частині врахування висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом Генерального прокурора 17.10.2019 № 233, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи.
Аналізуючи означені доводи скаржника, Верховний Суд виходить з такого.
Так, Верховним Судом встановлено, що перевіряючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін [зокрема, в частині визнання протиправним та скасування рішення шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 1 від 15.05.2024 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора щодо ОСОБА_1 ] суд апеляційної інстанції, з урахуванням установлених у цій справі обставин, послався на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 22.08.2023 у справі №640/24464/20, від 26.12.2022 у справі №300/2744/21, від 28.04.2022 у справі №420/12089/20, в яких суд касаційної інстанції, серед іншого, зазначив, що позивач дійсно був обізнаний із правилами проведення атестації й наслідками їх недотримання, але водночас, не можна залишити поза увагою чи применшувати значення обставин, які спричинили відсутність позивача на іспиті, що у цьому випадку, по суті, і лежить в основі рішення про неуспішне проходження атестації.
Повертаючись до цієї справи, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач надіслав на електронну адресу шістнадцятої кадрової комісії заяву, в якій повідомив, що проходить лікування та за станом здоров'я не може прибути на іспит, та вказав медичний висновок про непрацездатність ЗТС4-КХ4А-4Е2В-53А4.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виснував, що з метою повної та об'єктивної оцінки та застосування відповідних наслідків комісія повинна встановлювати фактичні причини неявки для проходження атестації або одного з її етапів, визначити чи такі причини пов'язані із: самостійним рішенням прокурора не приймати участь у такій процедурі або неявкою прокурора, обумовленою певними об'єктивними причинами (підтвердженими належними та допустимими доказами).
На підставі означеного суди констатували, що позивач не прибув на іспит з об'єктивної і поважної причини, а рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації не є результатом атестування як такого, адже позивач його по суті не проходив.
Ураховуючи встановлені фактичні обставини, які перешкодили ОСОБА_1 прибути на іспит у визначені дату і час, суди дійшли одностайного висновку про те, що рішення шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №1 від 15.05.2024, хоча й ухвалено з дотриманням формальних умов і процедур, передбачених пунктом 11 розділу І Порядку №221, проте не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності.
Отже, ураховані, у тому числі, судом апеляційної інстанції висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 11 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, стосуються подібних правовідносин, що створює підстави для застосування пункту 6 частини першої статті 333 КАС України.
З урахуванням наведеної актуальної практики Верховного Суду, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду викладених постановах у постановах Верховного Суду від 27.06.2022 у справі № 640/25941/19, від 14.03.2024 у справі № 280/3460/22, від 08.02.2024 у справі № 640/8351/22.
Водночас необґрунтованим є покликання скаржника щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2023 у справі № 640/1818/20 щодо застосування пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом Генерального прокурора 17.10.2019 № 233, позаяк означений Порядок не було застосовано судами при вирішенні спору.
Отже, враховуючи те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Таким чином, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Висновки суду апеляційної інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 у справі №380/14140/24.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
І.В. Желєзний
О.Р. Радишевська ,
Судді Верховного Суду