Іменем України
30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 990/131/23
адміністративне провадження № П/990/131/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді Коваленко Н.В., суддів: Стародуба О.П., Кравчука В.М., Єзерова А.А., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» до Президента України, треті особи: Національний банк України, Рада національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним і скасування Указу в частині,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» (SIA «ROYAL PAY EUROPE») (далі також ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП», Товариство, позивач) звернулося до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Президента України (далі - також відповідач), треті особи: Національний банк України, Рада національної безпеки і оборони України (далі - також Нацбанк, НБУ, РНБО відповідно), у якому просить визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 12 січня 2023 року № 14/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 січня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відносно ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП», які зазначені у пункті 1 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 січня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», строком на п'ять років (далі - також оскаржений, спірний Указ).
2. В обґрунтуванні позову Товариство наводить аргументи про те, що є юридичною особою, зареєстрованою у Латвійській Республіці, й здійснює свою господарську діяльність починаючи з 01 березня 2016 року. Позивач зауважує, що ROYAL PAY - система електронних платежів та агрегатор платіжних методів, а також сучасна білінгова платформа для невеликих та середніх компаній. Основний вид діяльності - інша допоміжна діяльність з надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення.
3. Зазначає, що за час своєї роботи на фінансовому ринку Товариство заслужило репутацію відповідального та прозорого підприємства, не отримавши жодного попередження, стягнення чи штрафу з боку наглядових органів як Латвійської Республіки, так України, не мала жодних претензій зі сторони НБУ щодо здійснюваної господарської діяльності.
4. З таких обставин, введення оскарженим Указом у дію рішення РНБО про застосування санкцій до Товариства, на думку останнього, не є співмірним вчиненому порушенню, якого, при цьому, за твердженням позивача, він навіть не вчиняв. Вважає, що це призвело до порушення права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном і становить втручання держави у право на мирне володіння майном (грошовими коштами, розміщеними на поточних рахунках в українських банках, на загальну суму 1 809 952 981,22 гривень, 3 490 199,10 доларів США, 54 316,25 євро).
5. Позивач стверджує, що спірний адміністративний акт глави держави ґрунтується на свавільному застосуванні закону й це суперечить як чинному національному законодавству, так і юридичним позиціям Конституційного Суду України, нормам міжнародного права (статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини), порушує передбачені статтями 41, 42 Конституції України права та гарантії як власника, впливає на виконання визначеного у статті 67 Конституції України обов'язку щодо сплати податків.
6. Також наголошує, що ані оскаржений Указ, ані рішення РНБО, яке ним введене в дію, не містять жодного обґрунтування чи відомостей стосовно того, які саме дії слугували підставою для застосування санкцій. Підкреслює, що у вказаних адміністративних актах наявні лише загальні покликання на норми права та цитування їх змісту.
7. Звертає увагу, що позивачем не вчинялись жодні дії, які б створювали реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету й територіальній цілісності України, оскільки це у першу чергу потягнуло б за собою відкриття кримінальних проваджень за ознаками злочинів проти основ національної безпеки та злочинів, пов'язаних із війною, що у спірних відносинах не має місце та підтверджує відсутність будь - яких даних, які б давали відповідачу фактичні та юридичні підстави для накладення на Товариство санкцій.
8. Обґрунтовуючи підстави позову, ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» наголошує, що не має жодного відношення до збройної агресії рф проти України та до сприяння і фінансування терористичної діяльності в Україні, що додатково підтверджує відсутність підстав для застосування санкцій до Товариства.
9. Товариство зазначає, що не володіє прямо або опосередковано (через іншу фізичну чи юридичну особу) будь-якою часткою резидента іноземної держави, держави, визнаної згідно із законом державою - окупантом та/або державою - агресором по відношенню до України, а також: не володіє жодними матеріальними активами в рф; не має дочірніх компаній чи представництв у рф; не володіє будь-якими акціями в російських компаніях; не має права опосередковано використовувати, управляти чи розпоряджатися будь-якими активами в рф (на основі будь-якої угоди, не пов'язаної з правом власності); не здійснює жодних платежів на рахунки третіх сторін у російських фінансових установах; не отримує жодних коштів від третіх осіб зі своїх рахунків у російських фінансових установах.
10. Стверджує й про те, що будь-яких (у тому числі ділових) відносин з рф, ані Товариство, ані її єдиний кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_1 не мають і не мали на момент застосування санкцій.
11. У позовній заяві наводяться доводи й про те, що з моменту відкриття рахунків у банках Товариство використовувала розміщені на рахунках кошти виключно для їх переказу між власними рахунками та оплатою комісійної винагороди банку за обслуговування рахунку у євро. Тобто, за аргументами позивача, жодних переказів коштів, які мали хоча б якесь відношення до рф (фізачних та/або юридичних осіб рф), Товариство не здійснювало взагалі. При цьому позивач виокремлює, що дата останньої операції за банківськими рахунками є 31 грудня 2022 року, тоді як санкції застосовані до Товариства 14 січня 2023 року.
12. Тому позивач стверджує, що застосування санкцій саме до ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» не ґрунтується на законі та не обумовлені інтересами суспільства.
13. Наполягає Товариство й на тому, що відповідачем та РНБО порушений закріплений у частині другій статті 3 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції» принцип прозорості, оскільки спірний Указ та введене ним в дію рішення РНБО невмотивовані, не містить жодних покликань на відповідні нормативні документи, а у відкритому доступі відсутній жодний документ НБУ, який можливо було б проаналізувати на предмет наявності підстав для внесення пропозицій щодо застосування санкцій до позивача. Відсутність же такої інформації створює перешкоди Товариству для оскарження адміністративних актів, наявних у процедурі застосування санкцій.
14. Наводить аргументи про те, що норми Закону України «Про санкції» не містять чітких критеріїв, які б дозволяли однозначно зрозуміти умови, за яких до особи можуть бути застосовані санкції, й за такого правового регулювання утворює передумови для сваволі у їх застосуванні. Повторюючи доводи про невмотивованість спірного Указу, Товариство акцентує увагу на тому, що зазначення у такому адміністративному акті самого лише покликання на пункт 1 частини першої статті Закону України «Про санкції» як на підставу для застосування санкцій, без наведення відомостей про конкретні факти та обставини, має ознаки свавілля зі сторони Президента України та РНБО, яке має бути припинене судом.
15. Наводячи практику ЄСПЛ та національне судове правозастосування, Товариство наполягає, що будь яке обмеження права володіння майном, включаючи арешт майна, замороження рахунків позивача, розглядається як втручання у сферу прав, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а отже має здійснюватися із дотриманням вимог (гарантій), які нею передбачені. Однак, як стверджує Товариство, у спірних правовідносинах такі вимоги та гарантії дотримані не були, а тому вважає, що оскаржений Указ видано відповідачем протиправно, з порушенням вимог законодавства та необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення.
16. Представник Президента України проти позову заперечує та вважає, що заявлені у позовній заяві вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
17. За позицією відповідача, норми статей 102, 106 та 107 Конституції України, статей 3, 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України», статей 1 та 5 Закону України «Про санкції» чітко встановлюють правило, за яким уповноважені законом відповідні органи державної влади, зокрема й НБУ, вносять на розгляд РНБО пропозиції щодо застосовування санкцій виключно за наявності достатніх підстав.
18. Зазначає, що у спірних правовідносинах санкції до позивача застосовані на підставі рішення РНБО, прийнятого за результатом розгляду пропозицій Національного банку України. Таке рішення РНБО введене в дію Указом Президента України, як це передбачено статтею 5 Закону України «Про санкції».
19. Такі обставини, на думку відповідача, підтверджують, що оскаржений у цій справі адміністративний акт видано Президентом України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
20. У відзиві на позов відповідач також стверджує, що застосування санкцій до позивача у цьому випадку ґрунтується на визначених у статті 3 Закону України «Про санкції» принципах та здійснене за наявності наведених у цій же статті достатніх підстав.
21. Вказує, що чинне законодавство не містить положень, які б зобов'язували вказувати підстави для застосування санкцій у відповідному рішенні РНБО або в указі Президента України, яким його введено в дію.
22. За доводами відповідача, пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про санкції» достатньо виразно пояснює (визначає), які суспільні відносини підлягають захисту з боку держави від неправомірних посягань та які суспільно небезпечні діяння мають на меті припинити (чи запобігти їм) шляхом застосовування санкцій.
23. У зв'язку з цим відповідач вважає, що положення Закону України «Про санкції» викладено зрозуміло й так, щоб учасники регламентованих ним відносин, у тому числі й позивач, могли з достатньою передбачуваністю визначити характер його дії та наслідки застосування.
24. Враховуючи передбачену законом мету застосування санкцій та цілі, які переслідуються законодавцем у сфері спірних у цій справі правовідносин, відповідач вважає, що втручання у права та інтереси підсанкційних осіб, зокрема у майнові, ґрунтується на принципах пропорційності, відповідності меті та ефективності. Президент України наводить аргументи про те, що реалізація наявних у нього повноважень стосовно введення в дію відповідних рішень РНБО про застосовування санкцій, зокрема й щодо Товариства, здійснюється в інтересах суспільства, передбачена Конституцією та законами України, тобто ґрунтується на нормах права (має легітимну основу), й відповідає загальним принципам міжнародного права, Конвенції та Протоколам до неї, практиці ЄСПЛ.
25. Тому відповідач переконаний, що у спірних правовідносинах втручання у майнові права Товариства відбулось з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямований оскаржений Указ, тобто пропорційно.
26. З огляду на вищенаведене представник Президента України просить відмовити у задоволенні позову.
27. У відповіді на відзив позивач підкреслює, що у адміністративному судовому процесі обов'язок доказування правомірності (законності) оскаржених до суду рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача - суб'єкта владних повноважень, однак у відзиві на позов жодних конкретних фактичних підстав для застосування санкцій до Товариства відповідач так і не навів й не спростував наведені у позовній заяві доводи.
28. Реагуючи на доводи відзиву про відсутність у РНБО або у Президента України законодавчо закріпленого обов'язку вказувати у відповідному рішенні чи в указі конкретні підстави для застосування санкцій, позивач у відповіді на відзив зазначає, відповідач, в силу наявних у нього конституційно правового статусу та повноважень у спірних правовідносинах, не виконує суто церемоніальну функцію та повинен самостійно оцінити наявність й достатність підстав для введення санкцій.
29. У цьому ж випадку, як вважає Товариство, відповідач реалізував свої повноваження без здійснення будь-якої аналітичної діяльності у вигляді оцінки доцільності, законності та обґрунтованості підстав для застосування санкцій до позивача й видання спірного Указу.
30. З цих підстав, на думку Товариства, не заслуговують на увагу й наведені відповідачем у відзиві аргументи про дотримання ним усіх принципів та засад, зокрема, визначених міжнародними договорами, для втручання у право позивача на мирне володіння майном, за яких таке втручання може бути визнано пропорційним та легітимним.
31. Рада національної безпеки і оборони України надала до Верховного Суду пояснення, у яких зазначила, що відповідно до Конституції та законів України є координаційним органом при Президентові України.
32. Водночас зауважила, що ані Конституцією, ані Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України» не передбачено суб'єкта та механізму представництва інтересів РНБО в судах України, що виключає можливість участі у адміністративному процесі у правовому статусі сторони чи третьої особи. Пояснень по суті спору РНБО до Верховного Суду не надала.
33. Національний банк України надав Суду пояснення, у яких наполягає на необґрунтованості доводів та вимог позовної заяви, оскільки, на його думку, фактичні та юридичні підстави для застосування санкцій до Товариства у дійсності існували й підтверджуються інформацією та документами, отриманими НБУ від Офісу генерального прокурора, матеріалами фінансового розслідування стосовно Товариства, проведеного Державною службою фінансового моніторингу України (далі - також Держфінмоніторинг), відомостями з відкритих джерел, зокрема, засобів масової інформації та мережі Інтернет, а також даними, отриманими за результатами здійсненого Нацбанком безвиїзного нагляду за дотриманням банками України вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення.
34. Пояснюючи викладені у пропозиції Національного банку України підстави для застосування санкцій, представник НБУ у ході судового розгляду цієї справи зазначав (письмові пояснення на а.с. 39-43 у томі 2), що 19 лютого 2022 року від Офісу генерального прокурора до Нацбанку надійшов лист № 10/1/2-59077ВИХ-22 від 19 лютого 2022 року (а.с. 44-45 у томі 2), у якому повідомлялось, що за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000000454 від 01 березня 2021 року за частиною третьою статті 212, частиною четвертою статті 110-2, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, за фактами виведення безготівкових активів за межі території України фізичними особами - резидентами України, за попередньою змовою зі службовими особами банківських установ України, з метою маскування джерел походження грошових коштів та майна, вчинення фінансових операцій з резидентами країни агресора, що призводить до підриву економічної безпеки України і становить загрозу економічним інтересам України в особливо великому розмірі тощо.
35. Представник НБУ також повідомив, що під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, виявлені факти здійснення банками ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів, порушує обмеження, установлені постановою Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (зі змінами).
36. (інформація для службового користування).
37. (Інформація для службового користування).
38. Тому Нацбанк наполягав на наявності значної загрози національним інтересам та національній безпеці України, оскільки кінцевим бенефіціарним власником компанії SIA «ROYAL PAY EUROPE» є громадянин російської федерації, а діяльність вказаної компанії може використовуватись для обходу міжнародних санкцій та фінансування держави, що здійснила збройну агресію проти України, легалізації (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом від незаконної організації грального бізнесу на території України та російської федерації.
39. Вказані обставини, за доводами НБУ, є об'єктивними та підтверджені документально й підтверджують існування як фактичних, так і юридичних підстав для внесення відповідної пропозиції до РНБО, а отже й для прийняття рішення про застосування санкцій та для його введення в дію спірним Указом Президента України.
40. У своїх поясненнях НБУ також вказує, що Товариство є суб'єктом, до якого можуть бути застосовані санкції. При цьому вважає, що процедура застосування санкцій до позивача та вимоги законодавства у спірних правовідносинах були дотримані, а права та інтереси ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» не порушені.
41. В грудні 2024 року НБУ подала до Верховного Суду додаткові письмові пояснення, у яких доповнила попередні мотиви в частині обставин, якими обґрунтовувались фактичні підстави для застосування санкцій до Товариства, а також звернула увагу на обставини, установлені в постанові Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 вересня 2024 року у справі № 991/11112/23 за позовом Міністерства юстиції України до ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» про застосування до вказаного товариства санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», та стягнення активів у дохід держави. До пояснень НБУ додані докази на підтвердження наведених у поясненнях обставин.
42. З вищевказаними додатковими поясненнями та доданими до них документами ознайомлені представник позивача та відповідач, які щодо долучення їх до матеріалів справи не заперечували.
43. У зв'язку з вищенаведеним НБУ просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом
44. 28 грудня 2022 року Національний банк України (далі - також НБУ, Нацбанк) направив до Апарату Ради національної безпеки і оборони України (далі - також РНБО, Рада) лист № 25-0005/225/ДСК «Про пропозицію щодо застосування санкцій до SIA «ROYAL PAY EUROPE»» (далі - також пропозиція НБУ щодо застосування санкцій).
45. (Інформація для службового користування).
46. (Інформація для службового користування).
47. (Інформація для службового користування).
48. (Інформація для службового користування).
49. (Інформація для службового користування)
50. Внесену Національним банком України пропозицію щодо застосування санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» (SIA «ROYAL PAY EUROPE») РНБО розглянула шляхом письмового голосування членів Ради та відповідно до статті 10 Закону України «Про раду національної безпеки і оборони України» і за результатом голосування прийняла рішення від 12 січня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
51. Вказаним рішенням РНБО вирішила, зокрема: відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції» підтримати внесену НБУ пропозицію щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій); застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до юридичної особи згідно з додатком (пункти 1 та 2 рішення РНБО).
52. У додатку до зазначеного рішення РНБО вказано ті ж самі ідентифікаційні дані (повне найменування та реквізити) юридичної особи, до якої застосовуються санкції, а також вид обмежувального заходу (відповідно до Закону України «Про санкції»), що й у пропозиції НБУ щодо застосування санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» (SIA «ROYAL PAY EUROPE»).
53. Рішення РНБО від 12 січня 2023 року, разом із проєктом Указу Президента України про введення його в дію і супровідними документами до них, надіслане відповідачу.
54. У пояснювальній записці до проєкту Указу Президента України про введення в дію рішення РНБО від 12 січня 2023 року (пункт 6) вказано, що реалізація заходів, передбачених рішенням РНБО, яке вводитиметься в дію Указом Президента України, сприятиме реалізації права України на захист відповідно до мети, визначеної частиною першою статті 1 Закону України «Про санкції».
55. Указом Президента України від 12 січня 2023 року № 14/2023 постановлено увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 січня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (пункт 1). Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування (пункт 3).
56. Указ Президента України від 12 січня 2023 року № 14/2023 набрав чинності 14 січня 2023 року з дня його опублікування у офіційному виданні - газеті Урядовий кур'єр від 14 січня 2023 року № 10.
57. Верховний Суд ухвалою від 03 липня 2023 року відкрив провадження у справі, що розглядається, й призначив її до розгляду в судовому засіданні з викликом учасників справи.
58. На підставі заявлених НБУ та представником позивача клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб, Верховний Суд ухвалою від 03 серпня 2023 року постановив, зокрема, залучити Національний банк України та Раду національної безпеки і оборони України як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, до участі у розгляді цієї справи.
59. Суд відхиляє доводи РНБО стосовно неможливості її участі в адміністративному судовому процесі й з цього приводу звертає увагу на те, що Рада національної безпеки і оборони України у спірних правовідносинах діяла при виконанні нею публічно - владних управлінських функцій на основі законодавства, визначених, зокрема, у нормах статті 107 Конституції України, статті 4 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» та статті 5 Закону України «Про санкції», а отже, з огляду на наведене та враховуючи закріплений за цим органом Конституцією та законами України правовий статус, охоплюється зазначеним у пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначенням суб'єкта владних повноважень і може бути учасником судового процесу в адміністративному суді, брати участь у розгляді адміністративних справ, у тому числі, як третя особа.
60. На підставі заявлених сторонами клопотань Суд неодноразово, ухвалами від 07 грудня 2023 та від 15 травня 2024 року, витребовував докази, які слугували підставою для внесення на розгляд РНБО пропозиції щодо застосування санкцій до позивача. Отримані на виконання зазначених ухвал докази містили у собі службову інформацію.
61. Ухвалою, занесеною секретарем до протоколу судового засідання, що відбулось 15 травня 2024 року, колегія суддів ухвалила: перейти у закрите судове засідання, оскільки в матеріалах справи наявні документи, що містять інформацію з обмеженим доступом, яка охороняється законом, а саме - службову інформацію.
62. У проведених у цій справі закритих судових засіданнях, які відбувались за участю представників позивача, відповідача та третьої особи - НБУ, суд надавав слово учасникам справи для пояснень, які були надані як усно безпосередньо в судових засіданнях, так і письмово.
63. Закінчивши дослідження усіх наявних у справі доказів та врахувавши позицію учасників справи, Суд продовжив розгляд справи в письмовому провадженні.
64. Надалі розгляд справи та ухвалення рішення суду по суті спору здійснювалось Судом в письмовому провадженні.
65. Конституція України.
Частина перша статті 17.
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Частини перша, друга статті 102.
Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Пункти 1, 17 та 18 частини першої, частина третя статті 106.
Президент України: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України. Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Частини перша, третя, сьома та восьма статті 107.
Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України. Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.
66. Закон України від 05 березня 1998 року № 183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України».
Пункт 1 частини першої статті 3.
Функціями Ради національної безпеки і оборони України є: внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони.
Абзаци третій, сьомий пункту 1 частини першої статті 4.
Відповідно до функцій, визначених Конституцією України та цим Законом, Рада національної безпеки і оборони України: 1) розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Стратегії національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України, приймає рішення щодо: проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Президента України, директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони; заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру відповідно до масштабу потенційних та реальних загроз національним інтересам України.
67. Закон України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції».
Стаття 1.
З метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Пункт 1 частини першої, частина друга статті 3.
Підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об'єктивності, відповідності меті та ефективності.
Пункти 1, 4, 5, 7, 12 частини першої статті 4.
Видами санкцій згідно з цим Законом є: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом.
Абзац перший частини першої, абзац перший частини третьої, частина п'ята статті 5.
Пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.
68. Надаючи оцінку зазначеним у позовній заяві підставам позову та наведеним на їх обґрунтування аргументам, Верховний Суд, повно і усебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши в судових засіданнях усі наявні в матеріалах справи докази, вислухавши усні, й враховуючи надані учасниками справи письмові пояснення, виходить з такого.
69. Закон України «Про санкції» встановлює (запроваджує) ряд обмежень демократичних прав і свобод певних суб'єктів у випадку загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також задля протидії терористичній діяльності.
70. Цей Закон дозволяє за визначених у ньому умов обмежувати певні права та свободи, зокрема, право власності, право на підприємницьку діяльність тощо, не змінюючи при цьому провідних (ключових) цінностей, що становлять основу Конституції України.
71. Позаяк главою держави і гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, прав і свобод людини і громадянина є Президент України, а використання санкцій в особливий спосіб перебуває на межі втручання в права особи, гарантовані Конституцією України, Закон України «Про санкції» передбачає, що рішення стосовно застосування певного виду санкцій приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України, на якого власне й покладається відповідальність гарантувати як національні інтереси, національну безпеку, суверенітет і територіальну цілісність України, так і принципи правової держави, права і свободи людини і громадянина.
72. У цьому сенсі Законом України «Про санкції» досить чітко і передбачувано визначено підстави, умови, мету застосування санкцій.
73. У спірних правовідносинах юридичні (правові) підстави для застосування до позивача санкцій ґрунтуються на нормах пункту 1 частини першої статті 3 вказаного Закону.
74. За змістом зазначених норм фактичними підставами для застосування санкцій є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
75. Верховний Суд наголошує, що оспорений у цій справі Указ Президента України, будучи індивідуальним адміністративним актом, не вибуває з-під судового контролю адміністративних судів й підлягає перевірці на відповідність визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, за якими суд перевіряє законність, зокрема, рішень суб'єктів владних повноважень. Для цього адміністративний суд на підставі з'ясованих у справі обставин та зібраних у ній доказів, перевіряє, чи мали місце у спірних правовідносинах фактичні підстави для застосування санкцій, чи вчиняв у цьому конкретному випадку позивач будь-які дії, що охоплюються нормами пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про санкції» і визначені законом як реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України.
76. Суд враховує, що застосування санкцій є кінцевим результатом реалізації повноважень у сфері національної безпеки та оборони України, закріплених за Президентом України у Конституції України та Законі України «Про санкції», й можливе виключно за сукупності таких умов як наявність фактичних і юридичних (нормативних) підстав для застосування відповідних обмежувальних заходів (санкцій) та точного дотримання встановленої законом процедури.
77. У зв'язку з цим Верховний Суд визнає, що повноваження Президента України у спірних правовідносинах не мають характеру необмеженої влади й чітко окреслені у відповідних нормах національного законодавства.
78. Норми, які регламентують діяльність Президента України у спірних в цій справі правовідносинах, у повній мірі відповідають верховенству права (правовладдю) й таким його елементам як юридична визначеність та якість закону, є чіткими (не допускають множинного тлумачення і є доступними для сприйняття усіма суб'єктами врегульованих ними правовідносин) і зрозумілими у застосуванні, дозволяють з достатньою точністю спрогнозувати та передбачити наслідки їх практичної реалізації.
79. Під час здійснення судового контролю за виданим відповідачем Указом вирішального значення для правильного розв'язання спору у справі, що розглядається, набувають питання про те, чи не є викладені у оскарженому Указі Президента України висновки про наявність фактичних та юридичних (нормативних) підстав для застосування санкцій до Товариства довільними та нераціональними, чи підтверджуються вони фактичними обставинами справи та наявними у її матеріалах доказами, чи не є вони помилковими щодо фактів, які мали місце у спірних правовідносинах.
80. Відповідь на окреслені вище питання дозволить установити, чи діяв Президент України, видаючи оспорений Указ, відповідно до критеріїв, закріплених у нормах частини другої статті 19 Конституції України, тобто у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, чи було обране ним рішення спрямоване на досягнення мети, з якою йому надано таке повноваження, а також відповісти на головне питання спору: чи є оскаржений позивачем Указ Президента України протиправним і чи порушує він права та охоронювані законом інтереси Товариства.
81. Під час розгляду цієї справи Верховний Суд на підставі наявних у справі доказів з'ясував, що уведене в дію спірним Указом рішення РНБО про застосування санкцій до Товариства прийняте за результатом розгляду пропозиції, внесеної Національним банком України, який за нормами абзацу першого статті 5 Закону України «Про санкції» віднесений до суб'єктів, уповноважених вносити на розгляд РНБО пропозиції щодо застосування санкцій.
82. З огляду на наведене Верховний Суд висновує, що у спірних правовідносинах пропозиція стосовно застосування санкцій до SIA «ROYAL PAY EUROPE» внесена на розгляд РНБО належним та уповноваженим на це відповідно до закону суб'єктом й викладена у листі Національного банку України від 28 грудня 2022 року № 25-0005/225/ДСК «Про пропозиції щодо застосування санкцій до SIA «ROYAL PAY EUROPE» (а.с. 3-4 тому 1 документів для службового користування).
83. (Інформація для службового користування).
84. На підставі отриманих на виконання ухвал Верховного Суду доказів, у яких міститься інформація з обмеженим доступом (службова інформація та банківська таємниця), і яким присвоєно гриф «Для службового користування», Суд з'ясував наступне.
Щодо фінансової діяльності та руху коштів на рахунках ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП», відкритих в українських банках.
(Інформація для службового користування).
Станом на дату накладення санкцій на рахунках Товариства залишилось: у АТ АКБ «КОНКОРД» 767 259 102,92 гривень; у АТ «КРИСТАЛБАНК» 1 042 693 878,30 гривень; 3 490 199,10 доларів США; 54316,25 євро (а.с. 7 том 1).
Відповідно до наявної у виписках з рахунків інформацією (а.с. 87 - 130 том 1) виплати усіх депозитних вкладів здійснювались (повертались) достроково або у зв'язку з достроковим розірванням договору. Транзакції здійснювались виключно між власними рахунками у одному чи декількох українських банках.
Щодо засновника ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» (SIA «ROYAL PAY EUROPE») ОСОБА_2 та пов'язаності з російськими капіталами та бізнес-структурами, які становлять загрозу національній безпеці України, підтримують і / або фінансують збройну агресію проти України, перебувають під санкціями відповідно до законодавства України.
На підставі наявних у справі доказів Суд установив, що, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» і його єдиним засновником є ОСОБА_3 , який має громадянство, у тому числі країни - агресора (російської федерації), проживав на території росії у м. Брянськ. Ці обставини підтверджуються установчим договором (договором про заснування) SIA «ROYAL PAY EUROPE» від 15 лютого 2016 року (а.с. 54-55 у томі 1; а.с. 213 у томі 2).
Згідно з установчим договором SIA «ROYAL PAY EUROPE» такий підписаний ОСОБА_4 як єдиним засновником вказаного товариства, який у повному обсязі сплатив увесь статутний капітал у грошах до подання заяви про реєстрацію товариства у розмірі 15000 EUR на рахунок Товариства. Усі частки статутного капіталу належать ОСОБА_5 , який вказаний в установчому договорі як голова правління Товариства. В установчому договорі наведені такі дані про ОСОБА_2 : ОСОБА_6 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація, паспорт виданий 27 липня 2012 року в росії НОМЕР_1 , № паспорту НОМЕР_2 .
Обставини стосовно того, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» і його єдиним засновником є саме ОСОБА_3 , який має подвійне громадянство, у тому числі країни - агресора (російської федерації), і фактично проживає на її території у м. Брянськ, підтверджуються інформацією, наявною у довідці з Реєстру підприємців Латвійської республіки від 27 березня 2023 року № 7-3-27719 (а.с. 36-37 у томі 1)
У цій же довідці міститься інформація про те, що ОСОБА_3 є головою правління SIA «ROYAL PAY EUROPE» з правом представляти капітальне товариство окремо, є єдиним учасником вказаного товариства, якому належить 15000 часток по 1,00 EUR в загальній сумі 15000 EUR, тобто увесь основний капітал. Згідно з відомостями вказаної довідки ОСОБА_3 є єдиним контролером Товариства та єдиним справжнім набувачем вигоди. Державна приналежність цієї особи вказана як Республіка Кіпр, яка визначена як країна постійного проживання ОСОБА_2 .
Згідно ж з відомостями установчого договору SIA «ROYAL PAY EUROPE» такий підписаний ОСОБА_4 як єдиним засновником вказаного товариства, який у повному обсязі сплатив увесь статутний капітал у грошах до подання заяви про реєстрацію товариства у розмірі 15000 EUR на рахунок Товариства. Усі частки статутного капіталу належать ОСОБА_5 , який вказаний в установчому договорі як голова правління Товариства. В установчому договорі (а.с. 54-55 у томі 1) наведені такі дані про ОСОБА_2 : ОСОБА_6 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація, паспорт виданий 27 липня 2012 року в росії НОМЕР_1 , № паспорту НОМЕР_2 .
Те, що ОСОБА_3 має паспорт громадянина російської федерації, підтверджується й копією договору купівлі - продажу земельних ділянок, укладеним у Лімасолі 27 червня 2017 року між Компанією ALMONASTER LIMITED та ОСОБА_4 (а.с. 200-208 у томі 2).
У Статуті ТОВ «Роял Пей Юроп» (SIA «ROYAL PAY EUROPE») (а.с. 218-220 у томі 2), який датований 1 лютого 2019 року і підписаний ОСОБА_4 як учасником і головою правління вказаного товариства, помічник присяжного нотаріуса Ризького окружного суду Ілзе Пілсетніеце засвідчив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином російської федерації та з його слів проживає за адресою: АДРЕСА_1 , російська федерація. Особа ОСОБА_2 перевірена за паспортом громадянина російської федерації НОМЕР_2 , виданим 27 липня 2012 року у російській федерації.
У анкеті клієнта - юридичної особи - нерезидента ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» (а.с. 226-229 у томі 2), заповненої ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», зазначені відомості про те, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником Товариства й станом на 26 вересня 2022 року країною його постійного місця проживання є російська федерація.
(Інформація для службового користування).
При цьому, ОСОБА_7 (НОМЕР_3) зазначений як керівник ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» (SIA «ROYAL PAY EUROPE»). Така обставина підтверджується довідкою Головного Управління ДПС у м. Києві від 17 червня 2021 року № 2126590200601 (а.с. 86 у томі 1). Зі змісту вказаної довідки також вбачається, що Товариство взяте на облік як платник податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру. Відповідно до зазначеної довідки повне найменування платника податків вказане як ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» (SIA «ROYAL PAY EUROPE»), місцезнаходження якого є м. Київ, провулок Феодосійський, будинок 14, квартира 78. Керівник Товариства - ОСОБА_7 . ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» взяте на облік у контролюючих органах як нерезидент, що відкриває рахунки в банках України.
(Інформація для службового користування).
За інформацією з Державного реєстру санкцій (https://drs.nsdc.gov.ua/) усі вищевказані особи перебувають під санкціями до 2073 року на підставі Указу Президента України № 145/2023 від 10 березня 2023 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 10 березня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», позиції 88, 89, 90 додатку 1 до вказаного Указу відповідно.
(Інформація для службового користування).
85. (Інформація для службового користування).
Крім того, за інформацією, яка міститься у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с. 222-225; сформована 21 квітня 2022 року) ОСОБА_1 є засновником (учасником) юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ ПЕЙ РУС» (ООО «РОЯЛ ПЕЙ РУС»), якому належать 100 відсотків часток зазначеного Товариства (адреса товариства: 123610, місто Москва, Наб. Краснопрєснєнская, будинок 12, під'їзд 6, приміщення 703В).
86. Заперечуючи проти позову, НБУ в поданих до Верховного Суду додаткових письмових поясненнях (а.с. 182-189 у томі 2), окрім іншого, покликалась на наявність судових рішень Вищого антикорупційного суду (далі - також ВАКС), а саме - на рішення ВАКС від 31 травня 2024 року та постанову Апеляційної палати ВАКС від 26 вересня 2024 року у справі № 991/11112/23, які набрали законної сили (є додатком до пояснень).
87. Дослідивши зміст вказаних судових рішень, які наявні у матеріалах справи та розміщенні у Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів з'ясувала, що здійснюючи розгляд справи № 991/11112/23 ВАКС та Апеляційна палата ВАКС установили такі обставини.
Букмекерська контора « 1XBET» здійснює партнерську діяльність із ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» та ТОВ «Роял Пей Рус». Зокрема, « 1XBET» спільно із платіжною системою під брендом Royal Pay проводять акції по залученню клієнтів та застосування до них заохочень.
З 2015 року офіційний веб-сайт 1xbet.com заблокований, однак він продовжив роботу в рф через «дзеркальний веб-сайт» (веб-сайт, що точно повторює функціонал основного вебсайту, за виключенням адреси), а саме через вебсайт « 1xstavka.ru»
В судових рішеннях у справі № 991/11112/23 звернута увага на безпосередній зв'язок ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» з « 1XBET» не тільки через спільну безтермінову акційну пропозицію на території рф та надання переваги поміж інших платіжних систем саме Royal Pay, але й через низку непрямих ознак їх діяльності на території України, а саме: ТОВ «Твоя бетінгова компанія», яка на території України використовувала торгову марку « 1XBET» на підставі ліцензійного договору між ТОВ «Твоя бетінгова компанія» та «Navasard Limited» (т.4 а.с.124). Директором ТОВ «Твоя бетінгова компанія» зазначався ОСОБА_7, який був довіреною особою ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» на представництво інтересів з усіх питань щодо укладення та підписання договорів від імені компанії та в її інтересах з АТ «Мегабанк».
У цих же судових рішеннях відображені обставини про те, що ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» є невід'ємною складовою незареєстрованого утворення у складі ТОВ «Роял Пей Рус», ТОВ «Ставка Ру», «Navasard Limited», ТОВ «Твоя бетінгова компанія». Зазначена група компаній має ознаки об'єднаного підприємства, визначеного ст. 118 ГК, за винятком її офіційної реєстрації. Тому ВАКС виснував, що ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» необхідно вважати суб'єктом, який є невід'ємним елементом ланцюгу з надання букмекерських послуг ТОВ «Ставка Ру» та торгової марки « 1XBET».
Встановлено, що ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» володіє платіжною системою під брендом Royal Pay та надає послуги обробки платежів компаніям, які здійснюють діяльність в мережі Інтернет та зареєстровані, зокрема, на території Європейського Союзу та рф.
Букмекерська контора « 1XBET» використовує платіжну систему Royal Pay для поповнення ігрового рахунку беттера через існуючі обмеження в рф та закриття багатьох сайтів, які виконують посередницькі послуги з поповнення ігрових рахунків букмекерської контори « 1XBET». Поповнення рахунків здійснюється за допомогою ваучера Royal Pay, який застосовуються для здійснення анонімних платежів, у т.ч. для поповнення ігрових рахунків букмекерської контори « 1XBET».
ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» - це суб'єкт групи компаній електронної комерції, до якої входило також ТОВ «Ставка Ру» та «Navasard Limited», яка володіє торговою маркою « 1XBET». Вони є пов'язаними суб'єктами, а їх діяльність створює єдиний ланцюг отримання прибутку. Ця спільна діяльність вчинялася тривалий час і не містила строку її закінчення, що свідчить про сталі партнерські відносини між ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» та « 1XBET».
Через те, що « 1XBET» здійснювало нелегальну діяльність в мережі інтернет, суд першої інстанції у справі № 991/11112/23 дійшов висновку, що ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» як володілець платіжної системи Royal Pay забезпечувало рух коштів від гравців до надавачів послуг поза контролем російських фіскальних та дозвільних органів. Крім цього за допомогою платіжної системи Royal Pay здійснювалася легалізація коштів учасників букмекерських послуг « 1XBET». Відповідно ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» завдяки контрольованою нею платіжною системою Royal Pay забезпечує букмекерську діяльність « 1XBET» та отримання фінансової вигоди « 1XBET» та ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП».
Окрім цього, суд першої інстанції у справі № 991/11112/23 на підставі зібраних в провадженні доказів установив, що букмекерська компанія « 1XBET» спонсорує реп-батли.
Так, в одному із відео, розміщеному на відеохостингу You Tube, учасники такого батлу, змагаючись між собою, зачитують тексти, при цьому допущені у виступі одного з його учасників висловлювання принижують український народ, національну символіку України, формують у глядачів викривлене враження про Україну і українців та очевидно є такими, що розпалюють ненависть до Українського народу, національної символіки і національної ідентичності України. На фоні під час проведення реп-батлу відображено логотипи « 1XBET».
Під час відтворення у судовому засіданні у справі № 991/11112/23 відеозапису реп-батлу «Тот Самый Коля 3 раунд 140 29.05.2022», судом першої інстанції встановлено, що захід відбувається на фоні зображень « 1XBET», тобто онлайн букмекера, який виступає партнером платіжної системи Royal Pay, що використовується при здійсненні онлайн ставок. Присутні особи на одязі мають символіку « 1XBET», що свідчить про організацію та підтримання « 1XBET» цього заходу. У схожому дослідженому відеозапису реп-батлу « 140 BMP BATTLE_KNOWNAIM x GoKILLA» ведучий акцентує увагу на підтримці цього заходу « 1XBET» та використання на сайті промокоду « 140 BMP». На те, що букмекером у даному випадку є « 1XBET» вказує невербальна та вербальна поведінка ведучого, та зображення « 1XBET» на яких фокусується зоровий контакт глядачів. Крім цього на початку батлу лунають вислови про те, щоб бути крутим потрібен тільки «один Х». Тобто букмекер з однойменною назвою « 1XBET», який приймає онлайн ставки, серед яких партнерська платіжна система Royal Pay, якій надається перевага поряд з іншими платіжними системами.
Як зазначив суд першої інстанції у справі № 991/11112/23, із досліджених доказів вбачається, що при проведенні реп-батлу інтернет ресурс « 1xBet» містив інформацію про надання переваги платіжній системі Royal Pay, яка належить ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП», як партнерській організації. Своєю чергою підтримка реп-батлу з демонстрацією логотипу « 1XBET» безумовно вказує на участь та сприяння проведення заходу ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» як партнера « 1XBET», що забезпечує прийом онлайн ставок на сайті « 1xBet». Отже, демонстрація під час реп-батлу логотипу « 1XBET» інформує глядачів та учасників про те, що захід відбувся за підтримки « 1XBET». До підтримки реп-батлу залучена платіжна система Royal Pay, про що прямо зазначено на сайті « 1xBet».
88. Таким чином обставинами, установленими під час розгляду справи № 991/11112/23, підтверджено, що ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» є партнером у діяльності « 1XBET», що забезпечує рух фінансів при проведенні онлайн-ставок від необмеженого кола осіб, які здійснюють ставки і відповідно мають доступ як до самих заходів, під час яких допускаються дії, що завдають істотної шкоди національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, в якості глядачів, так і до публічно розповсюджених відеозаписів таких заходів. Разом з тим, електронне супроводження таких заходів через представлення належної платіжної платформи, використання якої призводить до отримання прибутків, сприяє їх проведенню, заохочує до участі, що в свою чергу, підвищує попит необмеженого кола осіб як на участь у букмекерській діяльності в якості гравців, так і на перегляд відповідних відео в якості глядачів.
89. Як виснував суд першої інстанції у справі № 991/11112/23, ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» шляхом надання та забезпечення фінансових інструментів відіграло істотну роль в організації та проведенні вказаного реп-батлу, чим сприяло вчиненню дій, спрямованих на розпалювання ненависті до Українського народу, його культури, державної мови, національної ідентичності, які створили загрозу національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України.
90. Такі обставини, з'ясовані Верховним Судом на підставі наявних у справі та досліджених у судовому засіданні доказів, у своїй сукупності та у їх взаємозв'язку спростовують доводи Товариства про відсутність будь-якої пов'язаності ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» з російською федерацією як країною - агресором, її бізнес структурами та російським капіталом, а також аргументи позивача про те, що у складі учасників Товариства відсутні громадяни російської федерації, й про те, що його засновник ОСОБА_3 є лише громадянином Кіпру та не проживає на території російської федерації.
91. Суд підкреслює, що викладені вище факти та події мали місце під час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, яке розпочалось 24 лютого 2022 року й стало продовженням розпочатої росією з окупації Криму у 2014 році загарбницької війни, яка досі триває, та активно підтримується республікою білорусь. Загальновідомим є той факт, що розпочата росією війна проти України має гібридний характер, що передбачає активне використання агресором будь-яких методів та заходів, у тому числі із залученням інформаційних, економічних та інших ресурсів, для поширення серед громадян України та людей по всьому світу проросійських наративів та пропаганди, які спрямовані на виправдання збройної агресії та військових злочинів проти України та її Народу, підрив економіки та обороноздатності України, дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації, дискредитацію легітимно обраної влади, розпалювання ворожнечі, розкол суспільства тощо, тоді як діяльність ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» спільно з іншими, пов'язаними з нею, суб'єктами сприяють реалізації зазначених цілей, а отже очевидно становлять загрозу національній безпеці України, доводять обґрунтованість підстав для застосування санкцій.
92. (Інформація для службового користування).
93. ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» є бізнес партнером букмекерської контори « 1XBET» та являється невід'ємним елементом ланцюгу з надання букмекерських послуг під торговою маркою « 1XBET», а завдяки контрольованою нею платіжної системи «Royal Pay» забезпечує букмекерську діяльність « 1XBET» та отримання цим букмекером і самим Товариством фінансової вигоди - прибутку, частина з якого спрямовується на фінансування публічних антиукраїнських заходів, які виправдовують несправедливу війну і збройну агресію росії проти України, з їх відкритою демонстрацією в мережі Інтернет та доступом до таких трансляцій необмеженої кількості глядачів по всьому світу, що об'єктивно підриває авторитет України та її офіційної влади, негативно впливає на сприйняття України в очах міжнародної спільноти, паплюжить честь українського Народу, який вже не перший рік продовжує героїчно протистояти жорстокій та безпрецедентній збройній агресії російської федерації, підтриманій республікою білорусь, її намаганням окупувати Україну та знищити українську ідентичність і державність.
94. Єдиним контролером, засновником, учасником, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП», головою правління вказаного Товариства (з правом представляти його окремо) і єдиним справжнім набувачем вигоди від здійснення його діяльності є ОСОБА_1 , до якого, за інформацією Державного реєстру санкцій, Указом Президента України від 10 березня 2023 року № 145/2023 застосовані санкції. Ця ж особа має громадянство російської федерації, яка є країною - агресором, і має постійне місце проживання у росії в місті Брянськ.
95. При цьому, з'ясовані у справі, що розглядається, а також у справі № 991/11112/23 обставини, доводять, що ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» є невід'ємною складовою незареєстрованого утворення (групи) у складі ТОВ «Роял Пей Рус», засновником якого також є ОСОБА_8 , ТОВ «Ставка Ру», «Navasard Limited», яка володіє торговою маркою « 1XBET», та ТОВ «Твоя бетінгова компанія», яку Київська прокуратура підозрює у шахрайстві та фінансуванні дій, спрямованих на зміну меж державного кордону України, керівником якої є ОСОБА_7, який, водночас, є уповноваженою особою ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» в українських банках.
96. Отримані в результаті такої спільної діяльності ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» кошти розміщувались на рахунках, відкритих, зокрема, у білоруських банках, з яких і були перераховані кошти (в російських рублях та доларах США) на рахунки Товариства, відкриті в банках України, частина з яких у подальшому перераховувалась на рахунки SIA «ROYAL PAY EUROPE» у латвійських банках, прямий доступ до яких як єдиний вигодонабувач зазначеного Товариства мав ОСОБА_1 , який перебуває під санкціями.
97. Верховний Суд окремо зауважує, що розпочата росією з окупації Криму у 2014 році загарбницька війна та подальше повномасштабне вторгнення активно підтримуються республікою білорусь, що визнано на офіційному рівні, зокрема, Верховною Радою України й відображено у її постанові від 02 травня 2023 року № 3087-IX. У зв'язку з цим провадження Товариством господарської діяльності на території республіки булорусь з відкриттям рахунків у банківських установах цієї країни, а отже й сплата податків та інших обов'язкових відповідно до законів цієї країни платежів у її державний бюджет, який використовується для фінансування, зокрема, армії, сприяє посиленню економічного та військового потенціалу білорусі як союзника росії і також утворює загрозу для національної безпеки України.
98. Враховуючи спільний характер діяльності ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» та, зокрема, «Navasard Limited», яка володіє торговою маркою « 1XBET», а також взаємопов'язаність між собою цих суб'єктів у ланцюжку надання букмекерських послуг під торговою маркою « 1XBET», Верховний Суд вважає, що діяльність ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» напряму сприяє отриманню прибутку мережею онлайн казино та букмекерських контор під брендом «1XBET», який відкрито підтримує розпочату росією війну та невиправдану збройну агресію рф проти України, й за рахунок отриманого від такої діяльності прибутку спонсорує антиукраїнські заходи, спрямовані, зокрема, на підтримку так званої «СВО» та її учасників.
99. Встановлені судовим розглядом цієї справи та підтверджені наявними у її матеріалах доказами обставини про те, що ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП», яка перебуває під контролем підсанкційної фізичної особи - громадянина російської федерації (країни, яка здійснює збройну агресію проти України), є партнером бренду « 1XBET», який створений підсанкційними особами та яким володіє юридична особа - нерезидент, на яку також накладені санкції згідно з законодавством України, і співорганізатором, у тому числі у фінансовому аспекті, вищевказаних антиукраїнських заходів, дають Верховному Суду підстави визнати обґрунтованими викладені у пропозиції НБУ про застосування санкцій мотиви стосовно наявності реальної загрози національній безпеці України внаслідок здійснюваної позивачем діяльності та засвідчують слушність доводів Нацбанку і Президента України про існування доведених фактів щодо використання діяльності й прибутку Товариства на шкоду національним інтересам, що об'єктивно створює реальну загрозу національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України.
100. Доведені судовим розглядом цієї справи обставини та наявні у її матеріалах докази підтверджують факти пов'язаності ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» з підконтрольними російським юридичним та фізичним особам суб'єктами - резидентами рф, які спільно з позивачем фінансують антиукраїнські заходи та беруть в них безпосередню участь, активно і відкрито підтримують так звану «СВО» та російську збройну агресію проти України, сприяють поширенню у інформаційному проросійських наративів, які виправдовують війну проти України та повномасштабне вторгнення російських військ на її територію, що вже призвело до порушення територіальної цілісності України, прав і свобод її громадян, тимчасової окупації частини її суверенної території, численних людських жертв.
101. З огляду на статус ОСОБА_8 як кінцевого вигодонабувача, єдиного контролера та кінцевого бенефіціарного власника SIA «ROYAL PAY EUROPE», а також враховуючи накладення на нього санкцій Україною і факт його постійного проживання у місті Брянськ на території російської федерації, отриманий від діяльності вказаного Товариства прибуток, розмір якого є значним й вимірюється в мільярдах рублів, також сприяє продовженню розпочатої росією збройної агресії та війни проти України, подальшій окупації її територій.
102. Це підтверджує виникнення загрози національним інтересам, безпеці і суверенітету й охоплюється підставами для застосування санкцій у розумінні норм пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про санкції».
103. Верховний Суд, дотримуючись закріпленого у процесуальному законі принципу офіційного з'ясування всіх обставин у цій адміністративній справі, надавав оцінку та досліджував не лише надані сторонами докази, а й докази, які були витребувані Судом, містили у собі інформацію щодо предмета доказування, відповідали встановленим до них критеріям і у своїй сукупності та взаємозв'язку спростовували доводи позивача про відсутність як фактичних, так і юридичних підстав для застосування санкцій до ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП», які колегія суддів відхиляє.
104. Повно і всебічно дослідивши наявні у справі докази та з огляду на з'ясовані у справі обставини, Верховний Суд висновує, що викладені у пропозиції НБУ про застосування санкцій до SIA «ROYAL PAY EUROPE» (ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП») мотиви стосовно необхідності вжиття таких заходів є обґрунтованими та засновані на об'єктивних, підтверджених доказами фактах, що позивач під час розгляду цієї справи у суді не спростував. Викладені НБУ висновки щодо наявності підстав для внесення до РНБО пропозиції щодо застосування санкції до позивача не є довільними та / або нераціональними, не є помилковими щодо фактів.
105. З'ясовані у справі, що розглядається, обставини, не доводять того, що НБУ як ініціатор застосування санкцій у спірних правовідносинах, РНБО або Президент України, реалізовуючи наявні у них повноваження, вийшли за межі наданої їм компетенції, яка чітко окреслена у законодавстві, оскільки реалізували такі повноваження відповідно до закону та за наявності підтверджених документально відповідних об'єктивних фактів.
106. У рішенні від 21 грудня 2021 року № 3-р/2021 Конституційний Суд України виокремив, що Україна має право захищати свою незалежність, свій державний суверенітет і свою територіальну цілісність шляхом здійснення таких системних заходів і застосування засобів, що є співмірними, допустимими і прийнятними з огляду на рівень небезпеки, загроз і викликів, що постали перед нею.
107. З урахуванням установлених у цій справі та підтверджених доказами обставин наявні у Президента України та фактично реалізовані ним у спірних правовідносинах повноваження відповідають меті, з якою вони йому надані, й застосовані заходи є співмірними, допустимими і прийнятними з огляду на рівень небезпеки і загроз, що постали перед Україною в умовах війни.
108. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи Товариства стосовно того, що в разі вчинення Товариством дій, які б створювали реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету й територіальній цілісності України, це неодмінно потягнуло б за собою відкриття відповідних кримінальних проваджень за ознаками злочинів проти основ національної безпеки та злочинів, пов'язаних із війною, що у спірних відносинах не мало місця, та, на думку позивача, підтверджує відсутність будь яких даних, які б давали відповідачу фактичні та юридичні підстави для накладення санкцій.
109. З приводу таких доводів колегія суддів звертає увагу на те, що подібні за змістом аргументи вже були предметом оцінки у Великій Палаті Верховного Суду, яка в постанові від 24 червня 2025 року у справі № 990/8/24 зазначила, що передбачений Законом України «Про санкції» механізм реагування на наявні та потенційні загрози національній безпеці істотно відрізняється від механізму захисту охоронюваних законом прав та інтересів від кримінально-протиправних посягань та, відповідно, кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень.
110. Санкції в розумінні вищезазначеного Закону не є видом (формою, засобом, механізмом) відповідальності, оскільки дії, за фактом реалізації яких вони застосовуються до суб'єкта, котрий їх здійснив, у більшості випадків не містять ознак вольового протиправного порушення заборон, визначених відповідним законодавством, для кваліфікації якого необхідно встановити ознаки складу правопорушення. Наявність чи відсутність відповідного вироку та/або порушеного кримінального провадження за ознаками злочину, пов'язаного з посяганням на інтереси національної безпеки, територіальної цілісності чи подібного до них, не є обставиною, з якою Закон України «Про санкції» пов'язує підстави для застосування санкцій.
111. Що до тверджень сторони позивача про невмотивованість спірного Указу та рішення РНБО, яке введено в дію таким актом глави держави, Верховний Суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2025 року у справі № 9901/142/21, рішення про застосування санкцій у кожному випадку повинне мати обґрунтування щодо існування таких загроз через конкретну поведінку особи із зазначенням фактів, які свідчать про таку поведінку. Ступінь оцінки цих загроз належить до сфери повноважень РНБО і Президента України, однак для особи, до якої застосовані санкції, повинно бути зрозуміло причину застосування санкції. Обґрунтування підстави застосування санкцій не обов'язково повинне викладатись у рішенні РНБО та/або в указі Президента України, яким це рішення введено в дію, зважаючи на те, що такої вимоги нормативно-правовими актами не встановлено, проте обґрунтування має бути і воно повинне базуватися на конкретних фактах.
112. У цій справі Суд з'ясував, що такі факти при внесенні пропозиції НБУ про застосування санкцій до SIA «ROYAL PAY EUROPE» (ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП») були зазначені, як і надані докази, що інформація про такі факти була в розпорядженні РНБО та Президента України.
113. Позивач не мав перешкод у тому, щоб ознайомитись з такими фактами під час розгляду цієї справи у суді й таку можливість фактично реалізував, викладав як усно через свого представника у судових засіданнях, так і письмово свої міркування, доводи та заперечення стосовно обставин, які зумовили ініціювання питання про застосування до Товариства санкцій та прийняття з цього приводу рішення РНБО та указу Президента України про введення в дію такого рішення. Тому Верховний Суд відхиляє довід позивача про те, що відсутність у спірному указі та введеному ним в дію рішенні РНБО мотивів щодо конкретних фактів, які зумовили застосування санкцій, створило Товариству перешкоди для оскарження адміністративних актів у процедурі застосування санкцій.
114. У зв'язку з цим Верховний Суд констатує хибність тверджень позивача про безпідставність прийняття у спірних правовідносинах рішення РНБО про застосування санкцій до ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» та введення такого рішення в дію оспореним указом Президентом України, а також вважає помилковими доводи Товариства про невмотивованість зазначених актів, оскільки такі прийняті за наявності фактичних обставин, які визначені законом як підстави для застосування санкцій, що дозволяли реалізувати наявні у них та передбачені статтею 5 Закону України «Про санкції» повноваження.
115. Товариство не спростувало того, що застосування саме тих санкцій, які передбачені пунктами 1, 4, 5, 7, 12 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», у цьому конкретному випадку не відповідало характеру виявлених загроз національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України та не є адекватним таким загрозам.
116. Позивач стверджує, що внаслідок введення в дію рішення РНБО про застосування до нього санкцій відбулось порушення його права користуватися та розпоряджатися належним йому майном, що, за доводами позову, становить втручання держави у право Товариства на мирне володіння майном - грошовими коштами, розміщеними на поточних рахунках в українських банках.
117. У зв'язку з цим у позовній заяві наголошується, що оспорений у цій справі Указ глави держави суперечить як чинному національному законодавству, зокрема й рішенням Конституційного Суду України, так і нормам міжнародного права - статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини), порушує передбачені статтями 41, 42 Конституції України права та гарантії як власника, впливає на виконання визначеного у статті 67 Конституції України обов'язку щодо сплати податків.
118. Верховний Суд такі доводи відхиляє, виходячи з таких міркувань.
119. Санкції як економічні обмежувальні заходи є лише тимчасовими обмеженнями, які стосуються здебільшого втручання у право власності особи та носять превентивний характер.
120. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми. Перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, висловлена в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, параграфи 166 - 168).
121. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є ствердна відповідь на питання (в сукупності): 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало воно легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
122. Іншими словами, заходи втручання у право на мирне володіння майном мають відповідати таким умовам: втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві; якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів; втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними із цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для цього.
123. Частиною сьомою статті 41 Конституції України встановлено, що використання власності не може завдавати шкоди, зокрема, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Це узгоджується з положеннями пункту 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, які допускають реалізацію державою права вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
124. Тимчасове (строком на п'ять років) обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення торгівельних та фінансових операцій є втручанням держави у його право на мирне володіння майном.
125. Водночас, таке втручання у право позивача на мирне володіння майном ґрунтується на Законі України «Про санкції», тобто має належне правове підґрунтя в чинному національному законодавстві, та має легітимну мету - забезпечити контроль за власністю особи, діяльність якої несе загрозу національним інтересам України. Зазначена мета відповідає пункту 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
126. Втручання у право позивача на мирне володіння майном слід визнати пропорційним легітимній меті й таким, що не становить для нього надмірного тягаря з огляду на характер його дій, що стали підставою для втручання держави в його право. Таке втручання не позбавляє позивача права власності, а лише на певний час обмежує можливість реалізації цього права в Україні. За встановлених у справі обставин щодо діяльності позивача несприятливі наслідки запроваджених до нього санкцій дозволяють досягнути цілі, на які спрямовані рішення РНБО та оспорений Указ Президента України.
127. Президент України, РНБО і НБУ, урахувавши потребу невідкладного та ефективного реагування на створені внаслідок дій позивача наявні та потенційні загрози державним та національним інтересам, використали свої повноваження з належною метою, а саме для захисту національних інтересів, національної безпеки, права власності, сталого економічного розвитку України.
128. Застосування до позивача санкцій має превентивний характер, забороняючи позивачу вчиняти певні дії, що не дозволить йому зашкодити національним інтересам. Превентивний характер санкцій, на відміну від заходів юридичної, зокрема кримінальної відповідальності, не вимагає доведення вини особи у вчиненні дій, які РНБО та Президент України мають повноваження оцінити як реальні та/або потенційні загрози державним та національним інтересам. З урахуванням дискреційних повноважень цих суб'єктів владних повноважень щодо застосування санкцій достатнім є встановлення фактів, які б з певною мірою очевидності свідчили про такі загрози.
129. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що Президент України, видаючи оскаржений у цій справі указ, діяв у межах конституційних повноважень, у порядку та на підставі законодавства України, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямований цей Указ (пропорційно).
130. Верховний Суд підкреслює, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
131. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову .
132. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 640/6129/22.
133. Оскільки за результатом розгляду цієї справи Верховний Суд дійшов висновку про законність спірного указу Президента України та його відповідність критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й не виявив фактів порушення прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача, то у задоволенні заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» позовних вимог належить відмовити.
134. За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регламентує розподіл судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
135. Беручи до уваги те, що рішення у цій справі по суті спору прийняте не на користь позивача, Верховний Суд констатує відсутність передбачених процесуальним законом підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат.
136. Пункти 36, 37, 45-49, 83, абзаци з третього по сімнадцятий, з тридцятого по тридцять п'ятий, з тридцять сьомого по сорок перший, абзац сорок третій пункту 84, абзаци з першого по дев'ятий пункту 85 та пункт 92 цього рішення містять інформацію для службового користування, яка, в силу приписів пункту 139 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, у цій Системі не обробляється, й не підлягає оприлюдненню відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень».
Керуючись статтями 2, 22, 241-246, 250, 258, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» до Президента України, треті особи: Національний банк України, Рада національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним і скасування Указу в частині - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя Н.В. Коваленко
Судді: О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
А.А. Єзеров
С.М. Чиркін