30 квітня 2026 року
м. Київ
справа №932/19865/25
адміністративне провадження № К/990/19562/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 932/19865/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркт Сервіс Группе» про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркт Сервіс Группе», у якому оскаржував постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17 грудня 2025 року позовна заява була залишена без руху через виявлення її недоліків, встановлено позивачеві десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 07 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркт Сервіс Группе» про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення було повернуто позивачеві.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати державного мита. Апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Надано десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення зазначених недоліків шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду:
- документа про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством;
- належним чином оформленої апеляційної скарги із зазначенням повного найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
- доказів надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю «Паркт Сервіс Группе» копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху. Суд апеляційної інстанції встановив, що у наданий строк недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України, а саме: через несплату судового збору, не належним чином оформленої апеляційної скарги із зазначенням повного найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) та відсутністю доказів надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю «Паркт Сервіс Группе» копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів. Суд надав десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.
Судом встановлено, що копію зазначеної ухвали апелянт отримав 12 лютого 2026 року о 14:19 в електронному кабінеті користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою Третього апеляційного адміністративного суду про доставку електронного повідомлення.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків.
Суд також зазначає, що чинне законодавство передбачає обов'язок учасників справи вчиняти процесуальні дії на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
У тексті касаційної скарги заявник не заперечує, що на виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року ним не було подано до суду доказів сплати судового збору або заяви/клопотання із зазначенням обставин, які перешкоджали виконанню процесуальних дій у встановлений строк.
Стосовно доводів позивача про нерозгляд судом апеляційної інстанції клопотання щодо направлення судових рішень на домашню адресу Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини сьомої статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
При цьому за змістом КАС України суд не має обов'язку надсилати паперову копію судового рішення особі, яка зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що, однак, не позбавляє таку особу права на отримання паперової копії судового рішення за окремою заявою.
Такі підходи висловлені у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 520/8180/22, від 27 травня 2023 року у справі № 240/7840/22 та від 25 квітня 2024 року у справі № 640/16820/21. Це свідчить про додатковий факультативний характер і не може тлумачитися як безумовне та автоматичне отримання рішення у паперовій формі.
Суд звертає увагу, що метою обов'язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІСТ є можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.
Частиною одинадцятою статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення.
Як встановлено судом, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянт отримав 12 лютого 2026 року о 14:19 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд», що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного повідомлення.
Отже, суд апеляційної інстанції належним чином виконав обов'язок щодо направлення процесуального документа.
Крім того, використання позивачем підсистеми «Електронний суд» для подання касаційної скарги свідчить про наявність у нього електронного кабінету та обізнаність із порядком електронного обміну документами.
Таким чином, посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції порядку направлення судових рішень є безпідставними.
Стосовно доводів позивача про нерозгляд судом апеляційної інстанції клопотання про звільнення від сплати судового збору Верховний Суд зазначає таке.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання, обґрунтовано виходив із правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, якою відступлено від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 13 грудня 2016 року (№ 21-1410а16).
Відповідно до зазначеної правової позиції, особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору у розумінні Закону України «Про судовий збір», а у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач та відповідач як рівноправні сторони в адміністративній справі мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку. Вказаний Закон винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі звернула увагу, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду цей Закон не передбачає.
Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з цим суд апеляційної інстанції зазначив, що, Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не навів передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» підстав для звільнення від сплати судового збору та не подав відповідних доказів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції належним чином розглянув клопотання позивача та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у його задоволенні, а доводи позивача є необґрунтованими.
Отже, Суд вважає, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження відповідачем ухвали про повернення апеляційної скарги та з урахуванням положень статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 932/19865/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркт Сервіс Группе» про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов