Провадження № 2/537/232/2026
Справа № 524/4447/25
24.04.2026 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання Бакай М.С., представників позивача Пихтіної Ю.А., Чухліб Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,
встановив:
У квітні 2025 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулося до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії надані за адресою опалювального об'єкта: АДРЕСА_1 у сумі 49114,92 грн., інфляційних втрат у сумі 6291,17 грн, трьох відсотків річних в сумі 1831,84 грн, пені в сумі 152,44 грн, а також прохало стягнути понесені судові витрати у сумі 3028 грн.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.05.2025 року дану позовну заяву направлено за підсудністю до Кременчуцького районного суду Полтавської області.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04.06.2025 року позовну заяву направлено за підсудністю до Автозаводського районного суду Полтавської області.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.08.2025 року дану позовну заяву направлено за підсудністю до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 23.10.2025 року означену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін
Свої вимоги позивач мотивував тим, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії у нежитлове приміщення фізичної особи ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 42,10 м2, що належить відповідачу на праві приватної власності. Нежитлове приміщення фізичної особи ОСОБА_1 має підключення до внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку АДРЕСА_1 , який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ). Також, дане приміщення оснащено індивідуальним розподільним приладом обліку теплової енергії. В підтвердження обсягів теплової енергії, спожитої на опалення нежитлових приміщень позивач надав пояснення про проведення нарахування на прикладі одного місяця.
Позивач вказував, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про теплопостачання» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 і регламентовані Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії, що регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Пунктом 13 вказаної Постанови визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги. З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Форма індивідуального договору про надання комунальної послуги, затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, 1023 від 08.09.2021.
01.12.2021 Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» як виконавцем послуг з постачання теплової енергії, на офіційному веб-сайті підприємства було проінформовано споживачів про можливість обрання моделей договірних відносин та опубліковано публічний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії та публічний договір приєднання про надання послуги з постачання гарячої води.
Позивачем зазначено, що рішення співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 про вибір моделі договірних відносин протягом 30-деного строку з моменту опублікування не надаволось, тому відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» взаємовідносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 врегульовано індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, і опублікований на офіційному сайті підприємства. Договору присвоєно № 5355.
Позивач вказав, що з листопада 2022 року надає послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідачу. Тарифи на послугу з постачання теплової енергії та їх формування і встановлення здійснювалися уповноваженими органами на підставі рішень Полтавської обласної ради.
Позивачем здійснювались нарахування відповідачу за двоставковими тарифами, які встановлені рішеннями Полтавської обласної ради, зокрема:
- № 477 від 30.09.2022 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго»;
- № 669 від 28 липня 2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;
- № 687 від 26 вересня 2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;
- № 854 від 30 серпня 2024 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Відповідно до умов п.30-34 Договору №5355, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
-плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019 № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
-плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) ( пункт 30).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Позивач вказав, що у відповідача утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 49114,92 грн. за період з 01.11.2022 по 31.12.2024. Також на підставі ст. 625 ЦК України та п. 45 Договору № 5355 позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 152,44 грн, збитки від інфляції у розмірі 6291,17 грн., 3 % річних у розмірі 1831,84 грн.
19.11.2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення в яких остання зазначила, що з позовними вимогами не погоджується. Вказала, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить їй на праві власності, обладнане індивідуальним вузлом обліку теплової енергії (лічильником) MULTICAL 302 DN 15, зав. № 67294903/34/15. Зазначений прилад обліку є справним, що підтверджується Свідоцтвом про повірку № ИИ-00301120923017, яке чинне до 12 вересня 2027 року. Розрахунок позивача базується на показнику загального споживання будинку в доказ чого долучаються акти зняття показів приладів обліку теплової енергії в житлових будинках в яких відсутні підписи представників споживачів, що суперечить ч. 2 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Також відповідач вказала, що акти зняття показників приладів обліку теплової енергії» складені та підписані не представником позивача, а представником іншої юридичної особи ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ». Розрахунки містять суттєві порушення. Зазначила, що позивач не надав суду доказів технічного паспорта будинку, акта обстеження системи опалення, які б підтверджували відсутність проектної документації на будинок, фактичну наявність та функціонування приладів опалення у місцях загального користування (під'їздах). Стягнення плати за опалення МЗК у максимальному розмірі 25% без підтвердження фактичного надання цієї послуги є неправомірним. Розрахунки заборгованості, додані до позову, підписані представниками, повноваження яких на складання первинних бухгалтерських документів не підтверджені належним чином.
15.12.2025 від представника позивача надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача в яких представник позивача зазначила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити. Додатково вказали, що відповідно до положень Методики № 315, у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальний обсяг теплової енергії за кожний розрахунковий період опалювального сезону розподіляється на наступні складові: - обсяг теплової енергії, спожитої на опалення приміщення споживача; - обсяг теплової енергії, спожитої на загальнобудинкові потреби опалення. Дійсно, нежитлове приміщення відповідача оснащено індивідуальним розподільним приладом обліку теплової енергії допущено до експлуатації на підставі свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинного до 14 липня 2025 року, однак для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1-3 розділу VI цієї Методики. Крім того, відповідно до пункту 8 розділу ІV Методики, обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, визначається спрощено, як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку, і складає для 4-5 поверхової будівлі - 25% від загальноспожитого обсягу. Отриманий обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками приміщень (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням) пропорційно до опалюваних площ їх приміщень. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» як виконавцю доступу до будинку, в тому числі приміщень у яких встановлено вузли комерційного обліку для зняття показань будинкового засобу обліку теплової енергії надавався балансоутримувачем будинку. Згідно пункту 1 Розділу ІІ Методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі, комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (зі змінами в редакції наказу Міністерства розвитку громад на території України від 28.12.2021 року № 358) загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Пунктом 1 Розділу ІІІ Методики № 315 загальний обсяг спожитої у будівлі/ будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді визначається так: за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) за його наявності; розрахунковим методом у разі тимчасового виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку відповідно до розділу XI цієї Методики; розрахунковим методом у разі відсутності вузла комерційного обліку за нормою споживання теплової енергії у будівлі/будинку. Таким чином, за положеннями розділів ІІ та ІІІ Методики № 315 у разі наявності у будинку вузла комерційного обліку теплової енергії, загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді визначається за його показаннями. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії на опалення здійснюється відповідно до розділів III, IV. З огляду на викладене, в разі наявності оснащення житлового будинку вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО Т/Е), допущеного до експлуатації, загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі визначається виключно за його показниками. Щодо посилання відповідача на недоведеність направлення рахунків на оплату, долучених до позовної заяви, то сформовані надавачем послуг рахунки та акти направлялися споживачу простою кореспонденцією, що не є порушенням, та підтверджується реєстрами листів відділення збуту м. Кременчук за спірний період. Норми чинного законодавства та умови індивідуального договору № 5355 свідчать про правомірність нарахованих відповідачу пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. З огляду на викладене, заперечення відповідача на позов є необґрунтованими, оскільки не спростовують доводів та аргументів, викладених в обґрунтування позовної заяви, а тому, позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.
20.01.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву разом з відзивом на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволені позову. В обґрунтуванні відзиву вказала, що відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 42,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане приміщення обладнане індивідуальним вузлом обліку теплової енергії (лічильником) MULTICAL 302 DN 15, зав. № 6729490. Лічильник прийнятий на абонентський облік, опломбований та є справним. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», розрахунки за послуги здійснюються виключно на підставі вузлів комерційного (загальнобудинкового) та розподільного (індивідуального) обліку. Нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку по АДРЕСА_1 . Об'єктом теплопостачання є житловий будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Позивачем належним чином не доведено факт споживання відповідачем теплової енергії у спірний період з 01.11.2022 по 12.2024 у визначеному ним розмірі в позовній заяві. Позивач не надав суду належного та перевірюваного розрахунку обсягів теплової енергії, спожитої саме приміщенням відповідача. Матеріали справи містять пояснення та зведені таблиці позивача, з яких неможливо встановити фактичний обсяг споживання теплової енергії відповідачем у кожному розрахунковому періоді та перевірити правильність такого розрахунку. Представник відповідача вказав, що позивач, обраховуючи обсяги теплової енергії на потреби опалення приміщення використовує показник S (загальна площа приміщень будинку) - 1101,6 м? (або 1100,3 м? у різні періоди), однак не надав технічного паспорта на багатоквартирний будинок, без якого неможливо перевірити загальну площу всіх квартир та нежитлових приміщень, площі лоджій/балконів, які не опалюються. Представник відповідача вказала, що до позовної заяви не додано роздруківки (архіви) показань загальнобудинкового вузла комерційного обліку за спірний період, не надано жодних доказів, які б підтверджували походження та обґрунтованість розміру максимального теплового навантаження приміщення 0,001840 Гкал/год, яку можна визначити зокрема з технічної документації, проектних матеріалів, актів приєднання, розрахунків або погоджених зі споживачем документів, з яких можливо встановити, яким чином визначено зазначений показник. Вважає, що відсутність доказів, що підтверджують цю вихідну величину, а також загальну площу будинку та нежитлових приміщень свідчить про недоведеність розміру заявленої до стягнення заборгованості. Вимоги про стягнення штрафних санкцій (пені, інфляційних, 3% річних) є похідними від основної вимоги. Оскільки основна сума боргу розрахована невірно та на підставі непідтверджених вихідних даних, нарахування санкцій є безпідставним.
27.01.2026 року від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій остання просила у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відзиву на позов відмовити, а відзив на позов представника відповідача залишити без розгляду. Додатково вказала, що надані до суду разом з позовною заявою розрахунки, підтверджуються поясненнями щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення приміщення відповідача на прикладі одного місяця, Інформацією щодо обсягів теплової енергії та Інформацією про розмір опалювальних площ приміщень вказаного житлового будинку, які відображають механізм та підтверджують правильність проведених позивачем нарахувань. Що стосується різниці загальної площі приміщень будинку АДРЕСА_1 , слід врахувати наступне. На сьогодні загальна площа будинку за адресою: АДРЕСА_1 складає 1101,60 кв.м. Разом з тим, станом на квітень 2023 року загальна площа цього будинку складала саме 1100,30 кв.м. Розбіжність у загальній площі будинку виникла за рахунок нежитлового приміщення (стоматкабінету), що належить ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (згідно з якими площа квартир складала = 41,1 кв.м. + 44,00 кв.м. = 85,1 кв.м.), у зв'язку із їх реконструкцією (загальна площа 85,1 кв.м., що відображено в Акті готовності до експлуатації (Реконструкція квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 під стоматологічний кабінет з влаштування окремого входу), та поданням до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у квітні 2023 року Технічного паспорту на нежитлове приміщення, згідно з яким площа стоматологічного кабінету складала вже 86,4 кв.м. Таким чином, коригування площі було здійснено з моменту надання Технічного паспорту, а різниця складає саме 1,3 кв.м. (86,4 кв.м. - 85,1 кв.м.). Що стосується врахування площі лоджій, балконів та терас, то відповідно до пункту 2 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 опалювана площа (об'єм) приміщення - загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас. Щодо обґрунтованості обсягу теплового навантаження застосованого позивачем при розрахунку умовно-постійної частини двоставкового тарифу, то відповідно до запису Кременчуцької філії ПАТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» від 22.05.2015 № 05-13-07/478 в Робочому проекті «Реконструкції системи опалення нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 » 2015 року при погодженні реконструкції системи опалення нежитлового приміщення відповідача визначено теплове навантаження - 1 840 ккал/год. Таким чином, на момент надання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача було затверджено теплове навантаження Qоп. = 1 840 ккал/год. Оскільки 1 Гкал/год = 1 000 000 ккал/год, відповідно 1 840 ккал/год, відображених в робочому проекту було переведено у Гкал/год наступним чином: Qоп. = 1 840 ккал/год/1 000 000 ккал/год = 0,001840 Гкал/год. На прикладі листопада 2024 року нарахування умовно-постійної частини двоставкового тарифу (місячної абонентської плати на одиницю теплового навантаження) становило: 0,001840 Гкал/год х 183 906,15 грн/Гкал/год = 338,39 грн (без ПДВ). Вищезазначене нарахування умовно-постійної частини двоставкового тарифу було відображено в рахунках на оплату в графі «Нараховано за приєднане теплове навантаження». Аналогічним чином проведені нарахування умовно-постійної частини за інші періоди. Щодо загального обсягу теплової енергії спожитої будинком АДРЕСА_1 , який підтверджується Актами зняття показників приладів обліку теплової енергії, то як зазначалося в позовній заяві, нежитлове приміщення, власником якого є відповідач підключене до внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку по АДРЕСА_1 , який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО Т/Е) та допущено до експлуатації на підставі свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 14 липня 2021 року, чинного до 14 липня 2025 року , що відповідачем не спростовується. При цьому сам відповідач вказуючи, що акти зняття показань будинкового приладу обліку теплової енергії не є допустимими доказами жодних доказів на їх спростування не надав. Разом з тим, відповідач не надав свою версію розрахунку (контррозрахунок).
23.02.2026 року представником позивача було подано до суду додаткові пояснення у справі, де, зокрема, вказали, що у даній справі відсутні підстави для застосування до правовідносин норм статті 714 ЦК України і відповідно до положень чинного законодавства правовідносини сторін регулюються Типовим індивідуальним Договором про надання послуги з постачання теплової енергії, форма якого затверджена Кабінетом Міністрів України, а порядок укладання визначений Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Правовідносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», як виконавцем послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та споживачами лівобережної частини міста Кременчука в період з листопада 2022 року по березень 2025 року, на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради від 20.10.2022 року №1508, не є ідентичними заміні кредитора у зобов'язанні внаслідок правонаступництва, так як ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» як юридична особа свою діяльність не припиняла, а іншого способу переходу прав та обов'язків у матеріальному правонаступництві, ніж шляхом укладення відповідного правочину з переведення боргу за погодженням з кредитором приписами статей 513, 520, 521 ЦК України не передбачено. Що стосується наслідків зміни постачальника у зв'язку із переданням цілісного майнового комплексу в частині внесення змін до договору між споживачами та попереднім постачальником щодо застосовування тарифу на послугу з постачання теплової енергії та гарячу воду, то зміна постачальника у зв'язку із переданням цілісного майнового комплексу не може мати наслідком застосовування тарифу на теплову енергію та гарячу воду, який був встановлений для попереднього постачальника, оскільки чинним законодавством не передбачена.
16.03.2026 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення де позивач просить прийняти, приєднати та врахувати при ухваленні рішення науково-правовий висновок щодо підстав та наслідків зміни постачальника у відносинах з постачання теплової енергії, підготовлений кандидатом юридичних наук, доцентом, доцентом кафедри цивільного права ОСОБА_3 та кандидаткою юридичних наук, старшою науковою співробітницею, доценткою кафедри фінансового права ОСОБА_4 . Національного юридичного Університету імені Ярослава Мудрого від 27.02.2026 № 126-01-207.
14.04.2026 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення заперечення, згідно яких відповідач просить при ухваленні рішення керуватися правовими висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 04.02.2026 р. у справі № 524/12722/24, а не Науково-правовим висновком, долученим позивачем, який не є доказом у розумінні статті 76, 115 ЦПК України. Натомість, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних нор права, викладених в постановах Верховного Суду. Тож, судова практика Верховного Суду має безапеляційну перевагу над будь-якими доктринальними міркуваннями, науковими коментарями чи висновками науковців, наданими на приватне замовлення однієї зі сторін спору.
23.04.2026 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення де сторона позивача вказує, що висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 524/12722/24, на яку посилається у запереченнях відповідач, про зобов'язання вчинити дії, а саме здійснити перерахунок вартості постачання теплової енергії та постачання гарячої води відповідно до тарифів, які діяли для позивача станом на 24 лютого 2022 року покладений на ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» стосувався конкретного споживача. Встановлені в справі № 524/12722/24 обставини мають індивідуальний характер, що означає їх унікальність, базування на конкретних доказах, предмету спору та підставах позову, поданих позивачем до суду. Саме через таку індивідуальність встановлені судом факти з однієї справи не застосовуються автоматично до інших, навіть ідентичних спірних правовідносин (відсутність прямої преюдиції)
У судовому засіданні представники позивача Пихтіна Ю.А., Чухліб Г.О. позовні вимоги підтримували у повному обсязі та наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав вказаних у позовній заяві та поданих до суду письмових заяв по суті справи.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача Рудницька А.В. не з'явилися, від представника надійшла заява, згідно якої просять справу розглянути без їх участі в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, приходить до наступного.
Судом встановлено, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 42,10 м2.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,10 м2 належить ОСОБА_1 .
Взаємовідносини між співвласниками багатоквартирного будинку за адресою за адресою: АДРЕСА_1 та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» починаючи з 01.11.2022 врегульовано Індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і опубліковані на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Виходячи з викладеного, взаємовідносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та фізичною особою ОСОБА_1 , як із власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку врегульовано Індивідуальним Договором №5355 про надання послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,10 м2.
За умовами п.1 Індивідуального договору про надання послуги від 01 листопада 2022, він являється публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 вказаного договору він є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Договору).
Згідно пункту 17 Індивідуального договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.
Відповідно до умов п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з : плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 Договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 Договору).
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 Договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 Договору).
Пунктами 51, 52, 55 Індивідуального договору врегульовано, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 листопада 2022 і діє в частині постачання Т/Е (опалення) по 31 грудня 2022 (згідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а в частині розрахунків до їх повного здійснення. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними.
Водночас об'єктом теплопостачання є житловий будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.
Досліджуючи наявні докази суд вбачає, що позивачем належним чином не доведено факт споживання відповідачем теплової енергії у спірний період з 01.11.2022 по 31.12.2024 у визначеному ним розмірі.
Позовна вимога про стягнення грошових коштів може бути задоволена лише за умови, якщо її розмір є таким, що піддається арифметичній (математичній) перевірці судом. Якщо ж заявлена до стягнення сума не може бути верифікована та перевірена у ході судового розгляду, така вимога не підлягає задоволенню навіть за наявності загальних підстав для позову.
Як убачається з матеріалів справи, надані позивачем пояснення та зведені таблиці, з яких неможливо встановити фактичний обсяг споживання теплової енергії відповідачем у кожному розрахунковому періоді та перевірити правильність такого розрахунку.
Позивач, обраховуючи обсяги теплової енергії на потреби опалення приміщення ФО ОСОБА_1 , послався на Методику розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 року №315, яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Методики №315 загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії у кожному розрахунковому періоді розподіляється на:
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб (визначається спрощено та складає 25% від загального обсягу, спожитої будинком, теплової енергії, згідно п. 8, розділу IV Методики, (ст. 7) та розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (ст. 4), (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень (ст. 3), згідно п. 12, розділу IV Методики;
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень (прим) визначається як різниця загального обсягу, спожитої у будинку, теплової енергії та обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень, обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення та обсягу теплової енергії, спожитої на забезпечення загальнобудинкових потреб, (ст. 11 = ст. 6 - ст 8 - ст. 10 - ст. 7); розподіляється на площі житлових/нежитлових приміщень, підключених до ЦСО (ст. 5), пропорційно до площі кожного приміщення.
Тобто обсяг теплової енергії, спожитої на опалення житлових та нежитлових приміщень, визначається як різниця загального обсягу спожитої теплової енергії у будинку та обсягу теплової енергії витраченого на загальнобудинкові потреби, обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення, обсягу спожитої теплової енергії приміщень, що оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень.
Розраховані обсяги теплової енергії, що припадають на нежитлове приміщення фізичної особи ОСОБА_1 наведені в таблиці "Інформація щодо обсягів теплової енергії, відпущеної на потреби опалення приміщення".
Відповідно до статті 13 Закону з 01.12.2021 споживачам послуги щомісяця проводиться нарахування плати за абонентське обслуговування. Розмір плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії у розрахунку на одного абонента (з урахуванням витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку) становить 29,38 грн/міс (з ПДВ).
Також позивачем надано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії.Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за послугу з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу, умовно-постійна частина), а також нарахування абонентської плати за спірний період.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», розподіл обсягів комунальної послуги між споживачами здійснюється з обов'язковим урахуванням показань вузлів розподільного (індивідуального) обліку. Позивач здійснював нарахування Відповідачу виходячи із загального обсягу споживання будинку розрахунковим методом (за площею).
Разом з тим, із сукупності складових, необхідних для визначення обсягу теплової енергії, спожитої конкретно визначеним споживачем, убачається, що позивачем не доведено одну з базових вихідних величин розрахунку (тобто загальну площу всього будинку). Зі змісту Робочого проекту вбачається визначена проектантом тепловіддача та теплове навантаження даного конкретного приміщення а не всього будинку. Натомість позивач, здійснюючи нарахування відповідачу розрахунковим методом (умовно-постійна та умовно-змінна складові), використав показник максимального теплового навантаження на рівні 0,001840 Гкал/год та абстрактну загальну площу будинку 1101,6 кв.м, що не відповідає Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315.
При цьому, суд звертає увагу, що позивачем в ході розгляду справи належним чином обгруновувалася різниця загальної площі приміщень житлового будинку до 1101,60 м2 за попередньої площі 1100,30 м2, яка виникла за рахунок нежитлового приміщення (стоматологічного кабінету), однак жодним чином не було доведено суду його попередня загальна площа - 1100,30 м2 до вказаних змін.
Позивачем не надано суду жодного належного доказу (технічного паспорта багатоквартирного будинку), який би обґрунтовував застосування саме таких вихідних даних для розрахунку. Застосування позивачем формул згідно з Методикою № 315 без підтвердження їх базових величин первинною технічною документацією свідчить про довільність таких нарахувань, з яких можливо встановити, яким чином визначено зазначений показник.
За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність застосування умовно-постійної складової двоставкового тарифу, оскільки саме від величини максимального теплового навантаження та документально доведену загальну площу будинку залежить її розмір. Відсутність доказів, що підтверджують цю вихідну величину, свідчить про недоведеність розміру заявленої до стягнення суми заборгованості в цій частині.
Тобто, за таких обставин, з наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме вихідні дані взяті позивачем для обрахунку обсягу спожитої відповідачем теплової енергії, що позбавило можливості як відповідача надати контррозрахунок так і суд здійснити самостійний розрахунок чи перевірку наявного розрахунку.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необгрунтованість та недоведеність позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», а тому їх задоволенні слід відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, тож понесені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 3028 грн залишаються на позивачеві.
Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 526, 527, 530, 610, 611, 629 Цивільного Кодексу України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про теплопостачання», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, суд,
ухвалив:
У задоволенні позовної заяви Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - відмовити.
Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич
Повний текст рішення складено 29.04.2026 року.