ф
30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 420/20979/25
адміністративне провадження № К/990/38147/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/20979/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року (головуючий суддя Дубровна В.А.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року (колегія суддів у складі головуючого судді Ступакової І.Г., суддів - Бітова А.І., Лук'янчук О.В.)
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 15 січня 2025 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2024 роки без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року, на 01 січня 2025 року у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 30 січня 2020 року по 15 січня 2025 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року - 2102 гривні 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року - 2270 гривень 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року - 2481 гривня 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року - 2684 гривні 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року - 3028 гривень 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року - 3028 гривень 00 копійок на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 15 січня 2025 року, з обов'язковим зазначенням обставин, які були об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій, або доказів дотримання строку звернення до суду.
3. Суд першої інстанції зазначив, що до позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 15 січня 2025 року, слід застосовувати частину другу статті 233 КЗпП України, відповідно до якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
4. Суд указав, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, з ним повинні провести розрахунок всіх належних до виплати сум та видати грошовий атестат, в якому, зокрема, зазначається інформація про виплачені військовослужбовцю за час проходження служби основні та додаткові види грошового забезпечення, виплачену індексацію, залишок непогашеного нарахування; виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань, суми виплаченої одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби та інші види грошового забезпечення, не передбачені формою грошового атестата.
5. Вирішив, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
6. З огляду на викладене та ураховуючи, що позивач звернувся до суду 17 червня 2025 року з позовними вимогами, які охоплюють період з 19 липня 2022 року по 15 січня 2025 року, суд констатував, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду.
7. 15 липня 2025 року позивач направив до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначив, що відповідно до положень статті 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про її розмір та складові, при цьому перекладання відповідальності із роботодавця на робітника за неповідомлення про виплачену заробітну плату є недопустимим.
8. Указав, що лише після отримання листа- відповіді від 14 червня 2025 року №8/2036 отримав інформацію про виплачене грошове забезпечення, при цьому інших доказів надання позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні та інформації про порядок обчислення грошового забезпечення у оскаржуваний період відповідач не надав.
9. Зауважив, що з наказу про виключення зі списків особового складу військової частини не вбачаються суми, які були нараховані та виплачені при звільненні.
10. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у період з 19 липня 2022 року по 15 січня 2025 року повернуто позивачу.
11. Суди установили, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15 січня 2025 року №15 (по стройовій частині) позивачу повинні були видати грошовий атестат, а відтак вважали, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
12. Констатували, що матеріали справи не містять доказів не видачі відповідачем грошового атестату або довідки про грошові виплати у т.ч. на звернення позивача безпосередньо після виключення його зі списків особового складу військової частини.
13. Суди зазначили, що отримання відповіді на заяву позивача чи його представника не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона чи її представник почали вчиняти дії щодо реалізації права особи і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, як і не перериває такий строк.
14. Щодо доводів позивача про проходження ним військової служби суди констатували, що він не навів жодних обставин, що унеможливлювали впродовж тривалого часу звернутися до суду, у т.ч. участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях.
15. Додатково, суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач не був позбавлений можливості запитати у військовій частині роз'яснення щодо отриманих коштів, у той час як з відповідним запитом представник позивача звернувся до військової частини лише 23 травня 2024 року, тобто після закінчення строку звернення до суду.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
16. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та направити справу №420/20979/25 у цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.
17. У тексті касаційної скарги позивач зазначає, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, строк звернення до суду становить три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
18. Зауважує, що обов'язок письмового повідомлення про нараховане та виплачене грошове забезпечення (заробітну плату) з розшифровкою по видах із зазначенням конкретних сум, покладається безпосередньо на роботодавця.
19. Указує, що з метою отримання письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні та інформації про порядок обчислення грошового забезпечення позивач 23 травня 2025 року звернувся із заявою до відповідача. Відповідач надав лист від 14 червня 2025 року №8/2036, яким повідомив, що у період з 30 січня 2020 року по 15 січня 2025 року позивачу не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення.
20. 27 червня 2025 року позивач звернувся до суду з цим позовом.
21. Звертає увагу на те, що наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та грошовий атестат не є письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені при звільненні, адже із даних документів неможливо встановити щомісячне грошове забезпечення у період з 19 липня 2022 року по 15 січня 2025 року та одноразові види грошове забезпечення за 2022 - 2024 роки, чи виплачувались вони у повному обсязі чи ні. Отже, дата отримання позивачем указаних документів не може вважатися моментом початку відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом.
22. Додатково зазначає, що з першого дня повномасштабного вторгнення, а саме з 24 лютого 2022 по теперішній час позивач безперервно проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується додатками до позовної заяви.
23. У період з 2022 року по 2025 рік позивач систематично виконував бойові завдання, про що свідчить виплата додаткової винагороди у довідці ОК-5 протягом даного періоду.
24. Указує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постановах від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, від 06 липня 2023 року у справі №320/15312/21, проходження військової служби є поважною причиною для поновлення строків звернення до суду.
25. Від Військової частини НОМЕР_1 29 вересня 2025 року надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач зазначив про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.
ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
26. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 16 вересня 2025 року.
27. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2025 року для розгляду справи №420/20979/25 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів -Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
28. Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі №420/20979/25.
29. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2026 року справу №420/20979/25 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IV. Позиція Верховного Суду
30. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
31. У межах цього касаційного провадження необхідно вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця та інших похідних платежів за період з 19 липня 2022 року по 15 січня 2025 року.
32. Підставою для повернення позовної заяви слугував висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, становить три місяці й обчислюється з дня, коли він дізнався про порушення свого права.
33. Суди зазначили, що саме дата вручення позивачу грошового атестата (15 січня 2025 року) є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
34. Отже, звернувшись до суду з позовом лише 17 червня 2025 року, ОСОБА_1 пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.
35. Відповідаючи на питання, які порушені у касаційній скарзі, у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням цих відносин, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
36. Стаття 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18 липня 2022 року), визначала строки звернення до місцевого загального суду за вирішенням трудових спорів.
37. Зокрема, частини перша-друга статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18 липня 2022 року) установлювали, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення (1).
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (2).
38. Так, у наведеній редакції статті 233 КЗпП України законодавець виокремив спори про стягнення належної заробітної плати у окрему категорію та установив, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
39. Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
40. Аналіз наведеної редакції статті 233 КЗпП України свідчить про те, що законодавець установив:
1) Тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору (у тому числі - про стягнення належної працівнику заробітної плати) - для працівників, які продовжують перебувати у трудових відносинах;
2) Місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення для звернення до суду з позовом - у справах про звільнення;
3) Тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні - у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
41. У цій справі суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин частину другу статті 233 КЗпП України та зазначили, що позивач мав завершити свої правовідносини з відповідачем в частині виплати всіх сум, що належать працівникові, саме в день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (переведення), а відповідач повинен був письмово повідомити позивача про суми, нараховані та виплачені йому при виключенні зі списків особового складу частини.
42. Однак, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи позивача про те, що він продовжує військову службу, хоч і в іншій військовій частині.
43. Зокрема, у тексті апеляційної скарги позивач зазначав, що з 12 березня 2018 року по 15 січня 2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; а з 16 січня 2025 року по теперішній час - у Військовій частині НОМЕР_2 .
44. Звертав увагу на те, що військова служба закінчується у разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (пункт 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008).
45. З урахуванням наведеного переконував, що, у розумінні пункту 7 Положення №1153/2008, звільнення з військової служби по теперішній час не відбулось.
46. Колегія суддів наголошує, що частина друга статті 233 КЗпП України визначає строк звернення до суду зі спорами про звільнення та про належні при звільненні суми.
47. Строки звернення працівника до суду, визначені у частині другій статті 233 КЗпП України, пов'язані лише з актами, якими оформлюють припинення трудових відносин, що свідчить про те, що законодавець керувався фактом «остаточного розрахунку після звільнення».
48. Отже, з метою правильного обчислення строку звернення до суду з цим позовом та для вирішення питання яку частину статті 233 КЗпП України слід застосовувати до спірних правовідносин, судам слід надати оцінку наведеним доводам позивача та з'ясувати чи продовжує ОСОБА_1 перебувати на військовій службі.
49. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити яка частина статті 233 КЗпП України підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з'ясувати день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, установити початок відліку строку звернення до суду з цим позовом [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 15 січня 2025 року] та, за необхідності, з'ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
50. З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви про перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та інших похідних платежів за період з 19 липня 2022 року по 15 січня 2025 року є передчасним.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
51. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
52. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
53. У цій справі суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.
54. За таких обставин, з огляду на заявлені до суду касаційної інстанції вимоги, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню у відповідних частинах, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
V. Висновок щодо розподілу судових витрат
55. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі №420/20979/25 скасувати.
3. Справу №420/20979/25 направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і не оскаржується.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду