30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 420/18454/25
адміністративне провадження № К/990/18081/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 420/18454/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у задоволенні рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 20 лютого 2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 20 лютого 2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 20 лютого 2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20 лютого 2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з клопотанням про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу відповідача залишено без руху на підставі частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема в частині сплати судового збору. Скаржнику надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху. Суд апеляційної інстанції встановив, що у наданий строк недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Військова частина НОМЕР_1 повторно подала апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені у клопотанні про поновлення строку. У зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам частини третьої статті 298 КАС України щодо дотримання строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
На виконання вимог ухвали суду апелянт подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій зазначив, що доводи Військової частини НОМЕР_1 визнані апеляційним судом недостатньо обґрунтованими, оскільки клопотання про поновлення строку не містить належних доказів, зокрема наказів командування про залучення осіб, відповідальних за підготовку апеляційної скарги, до заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а також відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Також, апелянт надав докази перебування особового складу Військової частини НОМЕР_1 , включно з працівниками юридичної служби, у районі ведення бойових дій під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а саме: бойове розпорядження командира НОМЕР_2 ОМБр, а також витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №36 від 05 лютого 2026 року та №41 від 10 лютого 2026 року.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 березня 2026 року відмовив у задоволенні заяви про усунення недоліків апеляційної скарги та відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Не погодившись з ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2026 року, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою .
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Водночас, порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху апеляційний суд встановив, що апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року відповідач подав 09 березня 2026 року, тобто з пропуском строку, встановленого законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції в ухвалі від 27 березня 2026 року указав, що вказані скаржником причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою не можуть бути визнані судом як поважні.
Водночас, скаржник в касаційній скарзі жодним чином не спростовує, встановлені судом апеляційної інстанції, обставини.
Відповідачем не обґрунтовано помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування норм процесуального права, не зазначено, які саме норми були застосовані неправильно чи порушені, та не доводить, як такі порушення вплинули на результат розгляду питання, що свідчить про формальний характер касаційної скарги.
Отже, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановлені ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного правового обґрунтування, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 420/18454/25 - повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяІ.В. Дашутін