Справа № 761/46670/25
Провадження 1-кп-195/26
ухвала
Іменем України
28 квітня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 62025000000000951 від 22.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1, ч.2 ст.309, ч.1 ст.263 КК України,
В провадженні Обухівського районного суду Київської області знаходиться вказане кримінальне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14.01.2026 матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 вересня 2025 року за №62025000000000951, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, направлено до Обухівського районного суду Київської області за підсудністю, для розгляду.
28.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, відповідно до якого зазначено, що в межах розгляду справи існують обставини, що дають підстави стверджувати про необхідність заміни ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою, на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з ув'язненням обвинуваченого в ДУ “Київський слідчий ізолятор», та які не були розглянуті та взяті до увагу судом під час постановлення ухвали від 10.03.2026 по справі № 761/46670/25. Клопотання обґрунтовано тим, що в обвинуваченого під час утримання в ДУ “Київський слідчий ізолятор» стан здоров'я погіршився. З огляду на наявну в сторони захисту інформацію, надану уповноваженими особами ДУ “Київський слідчий ізолятор», під час перебування в місцях попереднього ув'язнення, в ОСОБА_4 було вперше виявлено цукровий діабет ІІ типу, однак, будь-яких клінічних обстежень функціонування щитовидної залози останнього, як і постійного контролю рівню цукру в крові, працівниками установи не здійснювалось та не здійснюється на момент розгляду відповідного клопотання. Відповідно до клопотань сторони обвинувачення про продовження тримання під вартою ОСОБА_4 , сторона обвинувачення як на підставу безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилається на положення ч. 6 ст. 176 КПК України. Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Тобто фактично, сторона обвинувачення обґрунтовує необхідність подальшого продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою саме у зв'язку з обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України. Натомість, як було зазначено вище, межею покарання за вчинення відповідного злочину є позбавлення волі від 3 до 5 років, майже половину строку з яких (1 рік і 4 місяці) ОСОБА_4 перебуває у місцях попереднього ув'язнення.
Утримання ОСОБА_4 у місцях попереднього ув'язнення виключно на підставі пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, без належного застосування процедури судового контролю, та належного обґрунтування необхідності подальшого застосування безальтернативного запобіжного заходу, є таким, що грубо порушує конституційні права та свободи ОСОБА_4 .
Крім того в судовому засідання захисниками подано клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на особисту поруку ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів ОСОБА_4 , оскільки тільки такий запобіжний захід здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Ризики, встановлені судом під час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому не зменшились, є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують необхідність продовження строку дії застосованого запобіжного заходу, яке підтримав в підготовчому судовому засіданні та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в клопотанні.
В судовому засіданні захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , подане клопотання підтримали з підстав викладених в ньому. Додатково зазначили, що обвинувачений перебуває під вартою протягом тривалого часу, у нього наявні захворювання, медичний огляд та належну допомогу йому в умовах перебування під вартою йому не надають, ухвалу суду в частині медичної допомоги працівники СІЗО не виконують. Обвинувачений має проблеми із здоровям пов'язані із участю в бойових діях, потребує постійного медичного огляду та лікування, психологічної допомоги. В зв'язку з цим, просять змінити запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема домашній арешт, заставу. Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які проходили з обвинуваченим військову службу та приймали участь у бойових діях згодні взяти ОСОБА_4 на поруки. Щодо задоволення клопотання прокурора заперечують, оскільки ризики стороною обвинувачення є необґрунтованими та є аналогічними які подавались прокурором в попередніх клопотаннях.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив суд задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу та застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Вказав, що має погане самопочуття, належну медичну допомогу та лікування йому не надають, в березні 2026 року, перебуваючи в камері він втратив свідомість, проте належної допомоги не отримав, також він отримав поранення під час бойових дій, щодо яких потрібно постійних медичний супровід. Щодо клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, заперечив оскільки прокурором не доведено необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що перебуває під вартою більше одного року, ризики прокурором не доведені.
Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, Подане клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів ОСОБА_4 підтримав та просив задовольнити, додатково зазначив, що ризики не зникли, доказів, що обвинувачений через його медичний стан не може перебувати під вартою не має.
Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_9 показав, що надавав медичну допомогу ОСОБА_4 потягом 2023 року, в нього наявні ряд захворювань зокрема через участь в бойових діях та отриманими пораненнями. Обвинувачений потребує постійного належного медичного огляду та лікування, теперішній стан обвинуваченого не може охарактеризувати оскільки не має актуальних медичних даних. Медична допомога в СІЗО надається не в повній мірі та не на належному рівні враховуючи його стан здоров'я та втрату свідомості.
Заслухавши учасників кримінального провадження, свідка, осіб які виявили намір взяти обвинуваченого на поруки, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим в інкримінованих йому злочинах, дані про його особу, з огляду на те, що судове провадження по справі ще не закінчено, зважаючи на необхідність виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігти спробам переховуватися від суду, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, суд вважає доцільним продовжити строк тримання обвинуваченому ОСОБА_4 під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які приймались до уваги при обранні запобіжного заходів суду не подавалось. У цьому кримінальному провадженні зважаючи на сукупність наявних у справі доказів та враховуючи доводи всіх учасників процесу, не вбачається достатньо підстав вважати тримання ОСОБА_4 , під вартою таким, що порушує його право, передбачене ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, оскільки саме такий запобіжний захід є обґрунтованим і достатнім для досягнення мети кримінального провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Враховуючи сукупність вказаних вище і повідомлених сторонами кримінального провадження обставин, суд вважає, що продовження раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 є виправданими, оскільки у даному випадку наявність конкретного суспільного інтересу щодо вирішення справи про вчинення суспільно небезпечних діянь превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Таким чином, вбачаються достатні підстави для продовження дії раніше обраного запобіжного заходу.
Доводи прокурора ґрунтуються на наданих судді доказах і є достатніми для задоволення клопотання. Достатніх правових і фактичних підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора суд не вбачає. Доводи клопотання прокурора суд вважає переконливими.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації учасниками їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
В тому числі, у ході судового засідання прокурор зобов'язаний доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, тобто у будь-якому разі суд зобов'язаний з'ясувати наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Між тим, слід звернути увагу, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків; запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження; забезпечення можливості виконання процесуальних рішень. При цьому одного лише посилання на можливість протидії підозрюваним досудовому розслідуванню є недостатнім, воно повинно підтверджуватись відповідними матеріалами, які містять незаперечні фактичні дані про таке. А спроби таким чином компенсувати недоліки та неповноту досудового розслідування шляхом жорсткості запобіжного заходу не можуть бути виправдані жодною метою.
Щодо клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до положень ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень про застосування практики Європейського суду з прав людини", суд у своїх рішеннях повинен також застосовувати практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи мають належним чином досліджувати можливість застосування альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі Вренчев проти Сербії ).
Із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.11.2025 постановленою у справі № 761/46670/25 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 17.01.2026 включно, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13.10.2026 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 до 13.03.2026 включно. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10.03.2026 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 08.05.2026 включно.
Під час застосування та продовження строків запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 , суддею враховано обґрунтованість підозри та наявність ризиків передбачених статтею 177 КПК України, а під час зміни запобіжного заходу та продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, враховано існування обставин, які вказують на те, що заявлені ризики не зменшилися.
Відповідно до положень частини 1 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Згідно приписів частини 3 статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Таким чином, суд вважає, що матеріали клопотання захисника ОСОБА_5 не містять належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо дійти висновку про зміну запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Суд також враховує, що за своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений у ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисних дій, спрямованих на пособництво провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, за попередньою змовою групою осіб, незаконному зберіганні без мети збуту наркотичного засобу, обіг якого заборонено, у великих розмірах, а також на придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а також те, що як встановлено матеріалами досудового розслідування ОСОБА_4 разом із особами здійснював протиправні дії протягом тривалого часу, є обґрунтовані підстави вважати, що залишаючись на волі, він у подальшому може продовжити свою злочинну діяльність, тому суд доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід ОСОБА_4 , ніж тримання під вартою на даному етапі судового провадження не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є досить вагомими і достатніми для залишення застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд доходить висновку, що клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на запобіжний захід який не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема взяття обвинуваченого на поруки - задоволенню не підлягає.
Ризики, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу залишаються актуальними, доводи захисників та обвинуваченого суд вважає непереконливими і необґрунтованими, а тому відсутні достатні підстави для зміни запобіжного заходу, оскільки наявні ризики не зменшувались.
Крім того, відповідно до вимог частини четвертої статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Таким чином, клопотання захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу не підлягає до задоволення.
За таких обставин, клопотання прокурора слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 33, 176-178, 183, 194, 196-197 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Київський слідчий ізолятор», продовживши строк тримання під вартою строком на 60 днів, до 26 червня 2026 року включно.
В задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на особисту поруку ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - відмовити.
Повторно зобов'язати адміністрацію Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України невідкладно забезпечити належний медичний огляд ОСОБА_4 відповідно до стану здоров'я та надати Обухівському районному суду Київської області інформацію щодо стану його здоров'я з відповідними документами.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 7-денний строк з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.04.2026.
Головуючий суддя ОСОБА_1