Справа № 369/6251/25
Провадження № 2/369/3658/26
29 квітня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О., розглянувши заяву представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», адвоката Буракова Ігоря Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гровінг Стейт" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя, -
встановила:
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гровінг Стейт" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 року, справу № 369/6251/25 передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О., згідно розпорядження № 1688 від 09.12.2025 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.12.2025 року дану справу прийнято до провадження та призначено на підготовче засідання на 17.02.2026 року на 14.00 годин.
17.02.2026 року підготовче засіданні відкладено у зв'язку з перебування суддя на лікарняному, наступна дата визначена 24.04.2026 року о 14.00 годині
24.04.2006 підготовче засідання відкладено у зв'язку з неявкою відповідачів на 24.07.2026 року на 11.00 годин.
Представник позивача, адвокат Бураков І.О. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якому просив накласти арешт на земельні ділянки кадастровий номер 3222481601:01:050:0208, площею 0,0753 га, та кадастровий номер земельні ділянки кадастровий номер 3222481601:01:050:0207, площею 0,0752 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 до набрання рішення за даним позовом законної сили.
Заява обґрунтована тим, що суд розглядає даний позов про визнання позивача іпотекодержателем спірних земельних ділянок на підставі того, що у позивача виникло право згідно договору від 09.09.2019 року укладеного між позивачем та АТ «ОКСІ Банк» про відступлення прав за іпотечним договором від 18.02.2028 року. Згідно кредитного договору від 18.02.2008 року укладеного з відповідачем ОСОБА_2 , останній в забезпечення виконання зобов'язань уклав договір іпотеки та передав в іпотеку земельну ділянку за кадастровим номером 3222481600:02:006:0088, площею 0,1505 га), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , як дружина надала згоду на укладання вказаних угод. Згодом вказана земельна ділянка була поділена да дві земельні ділянки кадастровий номер 3222481601:01:050:0208, площею 0,0753 га, та кадастровий номер земельні ділянки кадастровий номер 3222481601:01:050:0207, площею 0,0752 га., відповідно до рішення суду від 29.12.2010 року. Кредит не повернутий, зобов'язання не виконані. Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача. Оскільки відповідачі вже вчинила правочин щодо відчуження земельної ділянку, що належала відповідачу ОСОБА_2 є побоювання, що ОСОБА_1 може відчужити земельні ділянки на користь третіх осіб, що істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду. Дані обставини вважає представника позивача є підставою для накладання арешту на вказані вище земельні ділянки. Також надав доповнення до заяву про забезпечення позову щодо відомостей про державну реєстрацію право власності на одну земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1 .
Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї матеріали та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборону вчиняти певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову ключовим є встановлення судом:
1) наявності спору між сторонами;
2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами;
4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
За загальним принципом цивільного судочинства, який застосовується і при розгляді заяв про забезпечення позову, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12, 81 ЦПК України).
У заяві не йдеться та з доданих до неї матеріалів не вбачається обставин, які би свідчили про те, що відповідач ОСОБА_1 до та після подачі вказаного позову вживала чи вживає заходів щодо відчуження спірного майна. В свою чергу, суд звертає увагу на те, що вказаний позов було подано до суду 11.04.2025 року, тобто рік тому, відповідачі обізнані про наявний спір, відповідач ОСОБА_1 , якій належать дані спірні земельні ділянки, висловили у відзиві свою позицію щодо позовних вимог. Жодних доказів про те, що за вказаний час відповідач ОСОБА_1 намагалася вчинити будь-які дії з вказаними земельними ділянками які б свідчили про можливе ускладнення виконання рішення суду, представником позивача не надано. Натомість, саме лише припущення позивача щодо можливості відчуження відповідачем спірного майна є не обґрунтованим та безпідставним.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що представником позивача не доведено наявності реальної загрози відчуження нерухомого майна, а також не надано доказів, які б свідчили про можливе утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду без застосування заходів забезпечення позову. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на нерухоме майно, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Суд роз'яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд
постановила:
У задоволенні заяви представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», адвоката Буракова Ігоря Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гровінг Стейт" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Наталя Хацько