30 квітня 2026 року м.Чернігів Справа № 620/2046/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департамента патрульної поліції та просить наступне.
1. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) щодо не зарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу служби в Національній поліції України наявної на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислуги років з 29.08.2014 по 11.10.2017 року у Державній кримінально-виконавчій службі, що становить у календарному обчисленні 03 (три) роки 01 (один) місяць 13 (тринадцять) днів.
2. Зобов'язати Департамент патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу служби в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 29.08.2014 по 11.10.2017 року у Державній кримінально-виконавчій службі, що становить у календарному обчисленні 03 (три) роки 01 (один) місяць 13 (тринадцять) днів.
Ухвалою судді від 09.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 з 29.08.2014 року проходила службу у Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора відділу охорони Чернігівської виправної колонії № 44.
Відповідно до наказу Управління Державної пенітенціарної служби України №124 о/с від 29.08.2014 позивачці присвоєно спеціальне звання рядовий внутрішньої служби.
Наказом державної установи «Чернігівська виправна колонія (№44)» «З особового складу» від 11.10.2017 №165/ос, старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу охорони «Чернігівської виправної колонії (№ 44)» було звільнено згідно із п.7 ч.І ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
Після звільнення з установи, позивачку було прийнято на службу до Національної поліції України (наказ ДПП № 484 о/с від 17.11.2017).
Капітан поліції ОСОБА_1 перебуває на службі в поліції з 20.11.2017 по теперішній час, займаючи посаду старшого інспектора відділу служби освітньої безпеки управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції з 11.08.2025.
Позивачці стало відомо, що до її стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, не було зараховано стаж служби у Державній кримінально-виконавчій службі України.
13.01.2026 позивачка направила звернення до ДПП з метою зарахування стажу службу в ДКВС України, обґрунтовуючи свої вимоги і опираючись на чинне законодавство України та судову практику у тотожних справах.
З отриманої відповідь на звернення від 27.01.2026 позивачка дізналась, що їй було відмовлено у зарахуванні стажу служби у ДКВС України.
Не погодившись з цим, позивачка звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому, частина п'ята статті 23 Закону України «Про Державну кримінально виконавчу службу України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників ДКВС України.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально- виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
На позивачку, як особу рядового складу ДКВС України, під час проходження - служби, розповсюджувалась дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Відповідно до положень ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Позиція щодо зарахування вислуги років в Державній кримінально- виконавчій службі України до стажу служби у Національній поліції України підтримана Верховним Судом в постанові від 20 жовтня 2022 року №160/11127/20 (адміністративне провадження №К/9901/33170/21). В зазначеній постанові Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення першої інстанції, дійшов висновку, що стаж служби в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 240/30024/21, у якій зазначено, що служба в органах Державної кримінально виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а тому має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII зараховуватися до стажу служби в поліції.
З огляду на наведене, суд дійшов переконання, щодо необхідності зобов'язати відповідача зарахувати до стажу служби позивачки у поліції службу у Державній кримінально-виконавчій службі України з 29.08.2014 по 11.10.2017 року, що становить у календарному обчисленні 03 (три) роки 01 (один) місяць 13 (тринадцять) днів та зобов'язання ДПП зарахувати до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 29.08.2014 по 11.10.2017 року у Державній кримінально-виконавчій службі, що становить у календарному обчисленні 03 (три) роки 01 (один) місяць 13 (тринадцять) днів.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департамента патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявної на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислуги років з 29.08.2014 по 11.10.2017 року у Державній кримінально-виконавчій службі, що становить у календарному обчисленні 03 (три) роки 01 (один) місяць 13 (тринадцять) днів.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 29.08.2014 по 11.10.2017 року у Державній кримінально-виконавчій службі, що становить у календарному обчисленні 03 (три) роки 01 (один) місяць 13 (тринадцять) днів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 30 квітня 2026 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ