30 квітня 2026 року справа № 580/3945/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Гайдаш В.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Територіального управління служби судової охорони в Черкаській області до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Територіального управління служби судової охорони в Черкаській області (далі - позивач) до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 09.04.2026 у виконавчому провадженні №79888587 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн;
- відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 09.04.2026 до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області (далі ТУ ССО у Черкаській області, Управління) надійшла постанова про накладення штрафу від 09.04.2026, винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вельган Оксаною Василівною у виконавчому провадженні ВП № 79888587 при примусовому виконанні виконавчого листа № 580/3602/22 від 05.06.2025, що видав Черкаський окружний адміністративний суд. Зазначеною постановою державного виконавця за невиконання рішення суду на ТУ ССО у Черкаській області накладений штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. ТУ ССО у Черкаській області не погоджується з вищевказаною постановою про накладення штрафу, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернулось до суду.
Ухвалою суду від 21.04.2026 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 580/3602/22, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року (далі - рішення суду) заявлений ОСОБА_1 позов задоволений частково: - визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області (далі - Територіальне управління); - зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області прийняти наказ про призначення ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; - зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на підставі наказу додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року. - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
05.06.2025 у вказаній справі №580/33602/22 позивачу видано виконавчий лист про зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на підставі наказу додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року.
26.12.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вельган Оксаною Василівною при примусовому виконанні виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду по справі №580/3602/22 від 05.06.2022 відкрито виконавче провадження №79888587
Листом 12.01.2026 №354.06-17 ТУ ССО у Черкаській області повідомило державного виконавця, що Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області не має можливості виконати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №580/3602/22 у встановлений державним виконавцем строк у зв'язку з об'єктивними обставинами, що склалися. У листі вказано, що виплата грошового забезпечення здійснюється ТУ ССО у Черкаській області виключно за рахунок бюджетних коштів і інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Управління не має. Зазначили, що Управління є розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня та включене до мережі й підпорядковане Службі судової охорони. На виконання рішення суду Управлінням направлено запит № 54.07-281/ССО від 18.12.2023 до Служби судової охорони як розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щодо виділення кошторисних призначень на виплату додаткової винагороди на виконання рішення суду. Про вчинені дії повідомлено ОСОБА_1 листом від 14.12.2023 №54.06-580. Також повідомлено, що виплата коштів відбудеться негайно після надходження відповідних бюджетних асигнувань. Територіальним управлінням була скорегована потреба в коштах на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі №580/3602/22. Загальна потреба в коштах для виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі №580/3602/22 становить 176 854,83 грн., що включає в себе всі обов'язкові податки та платежі (в т.ч. податок на доходи фізичних осіб - 22 738,48 грн.; єдиний соціальний внесок - 27 791,47 грн; військовий збір - 6 316,24 грн.; кошти, що підлягають виплаті ОСОБА_1 - 120 008,64 грн.). Відповідно до розпорядження Служби судової охорони від 10.01.2024 №5/ОД з метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби судової охорони (далі - Служби) коштів за судовими рішеннями в Службі запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень на користь працівників Служби в порядку черговості, а саме: за датою набуття законної сили рішення суду. На 2024 рік Службі було затверджено кошторис за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» в сумі 6973,6 тис. грн. Кошторис Територіального управління на 2024 рік (після змін) за вказаною програмою складав 1000,00 грн, які були списані органами казначейства в порядку безспірного списання, зокрема на Вашу користь. На 2025 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» Службі затверджено кошторис в сумі 6720,8 тис. грн. У свою чергу кошторис Територіального управління на 2025 рік за вказаною програмою складав 500 грн., які були доступні згідно з планом асигнувань у грудні 2025 року та були списані в порядку безспірного списання органами казначейства на погашення виконавчих документів про стягнення коштів, що вже обліковуються в ДКСУ. Відповідно до додатка до листа Служби від 10.01.2025 №01.30-02.2-76/вн Територіальному управлінню Служби судової охорони у Черкаській області. Листом від 26.05.2025 №11-10499/25 Державна судова адміністрація України, що є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, повідомила Службу судової охорони, що всі затверджені видатки у 2025 році за програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» в розмірі 10 млн. грн. розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. ДСА України на разі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на погашення заборгованості за рішеннями суду, ухваленими на користь працівників Служби судової охорони. Станом на дату складання цього листа кошторис Територіального управління на 2026 за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» не затверджено. Зазначили, що керівництвом Служби судової охорони та ДСА України проводяться всі можливі в межах компетенції дії щодо збільшення видатків за програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» для погашення заборгованості за рішеннями суду ухвалених на користь співробітників Служби. Вказують, що Територіальним управлінням були вчинені конкретні, залежні від нього заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а неповне його виконання зумовлене обставинами, незалежними від Територіального управління та такими, що об'єктивно унеможливлюють наразі виконання рішення. Просили врахувати зазначену вище інформацію в рамках виконавчого провадження №79888587 від 26.12.2025 з примусового виконання рішення.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вельган Оксани Василівни від 09.04.2026 ВП № 79888587 накладено штраф на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду у справі № 580/3602/22.
Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Подібні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Схожий підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи, псуд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі № 580/3602/22 ТУ ССО у Черкаській області здійснено розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року ОСОБА_1 , згідно з яким сума заборгованості складає 120008,64 грн, компенсація ПДФО 22738,48 грн, загальна потреба за КЕКВ 2800 - 176854,83 грн.
ТУ ССО у Черкській області після набрання рішенням суду по справі № 580/3602/22 законної сили було направлено Голові Служби судової охорони лист від 18.12.2023 року № 54.07-281/ССО «Щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду», в якому Управління просило виділити додаткові кошторисні призначення по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 178854,83 грн. До листа додано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 року по справі № 580/3602/22 та розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику ТУ ССО у Черкаській області.
Відповідно до розпорядження Служби судової охорони від 10.01.2024 №5/ОД з метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби судової охорони (далі - Служби) коштів за судовими рішеннями в Службі запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень на користь працівників Служби в порядку черговості, а саме: за датою набуття законної сили рішення суду.
На 2024 рік Службі було затверджено кошторис за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» в сумі 6973,6 тис. грн. Кошторис Територіального управління на 2024 рік (після змін) за вказаною програмою складав 1000,00 грн, які були списані органами казначейства в порядку безспірного списання, зокрема на Вашу користь.
На 2025 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» Службі затверджено кошторис в сумі 6720,8 тис. грн. У свою чергу кошторис Територіального управління на 2025 рік за вказаною програмою складав 500 грн., які були доступні згідно з планом асигнувань у грудні 2025 року та були списані в порядку безспірного списання органами казначейства на погашення виконавчих документів про стягнення коштів, що вже обліковуються в ДКСУ. Відповідно до додатка до листа Служби від 10.01.2025 №01.30-02.2-76/вн Територіальному управлінню Служби судової охорони у Черкаській області бюджетні асигнування на виконання рішень суду в 2025 році не передбачені.
Листом від 26.05.2025 №11-10499/25 Державна судова адміністрація України, що є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, повідомила Службу судової охорони, що всі затверджені видатки у 2025 році за програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» в розмірі 10 млн. грн. розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. ДСА України на разі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на погашення заборгованості за рішеннями суду, ухваленими на користь працівників Служби судової охорони.
Суд зазначає, що згідно з статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 161 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує ДСА України. Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з ДСА України. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з ДСА України.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома статті 161 Закону № 1402-VIII).
Згідно з частиною 3 статті 148 Закону № 1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема Служби судової охорони.
Відтак, Територіальне управління Служби судової охорони у Черкеаській області проводить виплати винятково за рахунок фінансового забезпечення на проведення таких виплат, яке здійснюється Державною судовою адміністрацією України - головним розпорядником бюджетних коштів.
Тож, виконання рішення суду від 27.10.2022 у справі № 580/3602/22 в частині виплати заборгованості з додаткової винагороди, залежить не тільки від дій позивача, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від головного розпорядника бюджетних коштів), присуджених за судовим рішенням виплат.
Таким чином судом установлено, що рішення суду в цій частині не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Подібну правову позицію сформовано Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, ухвалі від 23 січня 2021 року у справі № 611/26/17.
Отже суд зазначає, що обставини, на які посилається позивач, свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального підрозділу Служби судової охорони і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 09.04.2026 ВП № 79888587 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суди мають давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 314 від 14.04.2026.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, частиною 2 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області звернулось із позовом у цій справі не як суб'єкт владних повноважень на виконання покладених на нього функцій (завдань), а як юридична особа публічного права, а тому розподіл понесених позивачем у цій справі судових витрат слід здійснювати в загальному порядку.
Аналіз наведених норм з урахуванням обставин справи, дають підстави для висновку, що понесені позивачем у цій справі та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 812/246/18.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а також враховуючи те, що відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не є юридичною особою, оскільки є структурним підрозділом Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2662,40 грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 09.04.2026 у виконавчому провадженні №79888587 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиціїУкраїни (код ЄДРПОУ: 43315602, м. Київ, провулок Музейний, 2-Д) на користь Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області (18001, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 245, код ЄДРПОРУ:43324287) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ