Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
01.05.2026 р. справа №520/6618/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Військової частини НОМЕР_1 в особі Позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - Відповідач №1, Суб'єкт владних повноважень №1), 12 Регіональної військово-лікарської комісії (далі за текстом - Відповідач №2, Суб'єкт владних повноважень №2)
проскасування рішень суб"єкта владних повноважень, спонукання суб"єкта владних повноважень до вчинення конкретного управлінського волевиявлення, -
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування положень Довідки №2025-1103-1520-3724-3 від 03.11.2025 Позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 в частині встановлення ОСОБА_2 причинного зв'язку захворювання “Бронхіальна астма»: “Захворювання, Так, пов'язане з проходженням військової служби»; 2) зобов'язання Позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 встановити ОСОБА_2 причинний зв'язок захворювання “Бронхіальна астма»: “Захворювання, Так, пов'язане із захистом Батьківщини» та невідкладно видати ОСОБА_2 нову Довідку з урахуванням цих змін; 3) визнання протиправним та скасування у повному обсязі рішення Державної організації (установи, закладу) - “12 Регіональна військово-лікарська комісія», оформлене у вигляді Протоколу засідання від 20.01.2026 №2026-0120-1533-1856-3. 1) визнання протиправним та скасування положень Довідки №2025-1103-1520-3724-3 від 03.11.2025 Позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 в частині встановлення ОСОБА_2 причинного зв'язку захворювання “Бронхіальна астма»: “Захворювання, Так, пов'язане з проходженням військової служби»; 2) зобов'язання Позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 встановити ОСОБА_2 причинний зв'язок захворювання “Бронхіальна астма»: “Захворювання, Так, пов'язане із захистом Батьківщини» та невідкладно видати ОСОБА_2 нову Довідку з урахуванням цих змін; 3) визнання протиправним та скасування у повному обсязі рішення Державної організації (установи, закладу) - “12 Регіональна військово-лікарська комісія», оформлене у вигляді Протоколу засідання від 20.01.2026 №2026-0120-1533-1856-3.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що тривалий проміжок участі у бойових діях призвів до суттєвого погіршення стану здоров»я у вигляді небезпечних тяжких хронічних захворювань, а саме: 1) гіпертонічна хвороба ІІ стадії (КІМ 1.4/1.3 мм) 3 ступеню; 2) Гіпертензивне серце (гіпертрофія міокарду лівого шлуночка). Ризик високий.ІХС: Атеросклеротичний кардіосклероз. ХСН ст. В за АСС/АНА зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка (68 % за даними УЗД-серця від 29.09.2025). ІІ ФК за NYHA; 3) Стабільна стенокардія напруги ІІ ФК. Постміокардичний (за даними МРТ-серця від 19.11.2025) та атеросклеротичний міокардіофіброз; 4) Бронхіальна астма IV ступеню, персистуючий важкий перебіг, стадія загострення, неконтрольована. Пневмофіброз. ЛН ІІ-ІІІ ступеню; 5) Цукровий діабет 2 тип, вперше виявлений. Ожиріння ІІ ступеню, змішаного генезу. Дифузний зоб І ступеню. Еутиреоз; 6) Остеохондроз поперекового відділу хребта. Спондильоз. Спондилоартроз. Кили дисків L4-L5, L5-S1. Іритація корінців L3, S1. Стеноз хребтового каналу на рівні L5-S1. Порушення функцій хребта. Виражений больовий та міотонічний синдроми; 7) Деформація носової перетинки без порушення функцій дихання. Під час проходження медичного огляду у період 25.10.2025р.-31.10.2025р. членами Позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 було зроблені наступні висновки: хірург - придатний до подальшого проходження військової служби; травматолог - придатний для подальшого проходження військової служби; офтальмолог - придатний до подальшого проходження військової служби; невропатолог - придатний до подальшого проходження військової служби; отоларинтолог - придатний до подальшого проходження військової служби; психіатр - придатний до подальшого проходження військової служби; кардіолог - придатний до подальшого проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦКтаСП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв»язку, оперативного забезпечення, охорони; пульманолог - придатний до подальшого проходження військової служби; кардіолог - придатний до подальшого проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦКтаСП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв»язку, оперативного забезпечення, охорони із встановленням захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини; терапевт - придатний до подальшого проходження військової служби; кардіолог - придатний до подальшого проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦКтаСП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв»язку, оперативного забезпечення, охорони. Результати проходження медичного огляду оформлені Довідкою Позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 №2025-1103-1520-3724-3 від 03.11.2025р., згідно з якою встановлені діагнози: Н52.1, Н52.2 (складний післяопераційний (ЛКЗ 2022р.) короткозорий астигматизм правового ока з різницею рефракції у двох головних меридіанах 1,0Д, при короткозорості в меридіані найбільшої аметропії 1,5 Д, при гостроті зору з корекцією 1,0. Гострота зору лівого ока без корекції 1,0) - захворювання не пов»язані з проходженням військової служби; I11.9, J45, E11, E66, E04.0, I67.8, M47.80, M42.1 (Гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступеню. Атеросклероз брахіоцефальних артерій. Ризик 3. СН 0 ступеню. Бронхіальна астма, персистуюча, середньої тяжкості. Цукровий діабет, 2 тип, середньої тяжкості. Ожиріння ІІ ступеню. Еутиреоз. Дисциркуляторна енцефалопатія І стадії з цефалгічним синдромом, астено-вегетативними розладами. Вертеброгенна цервікокраніалгія, торакалгія, двобічна люмбоішіалгія в стадії нестійкої ремісії. Розповсюджений міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта, протрузія L5-S1 із незначним порушенням функцій - захворювання пов'язані з проходженням військової служби; на підставі статті 39б, 47б, 13б, 41в, 64в графи ІІІ Розкладу хвороб - придатний до подальшого проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦКтаСП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв»язку, оперативного забезпечення, охорони. Заявник твердить про порушення процедури проведення медичного огляду позаштатною ВЛК, позаяк: 1) лікар-пульманолог втсановила юридичний факт - пов»язаність захворювання із захистом батьківщини, котрий не був врахований у Довідці Позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 №2025-1103-1520-3724-3 від 03.11.2025р.; 2) позаштатною ВЛК не була врахована довідка Військової частини НОМЕР_2 від 15.03.2024р. №1692/799 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв»язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, довідка Військової частини НОМЕР_3 від 28.07.2025р. №1572/4024 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв»язку із військовою агресією Російської Федерації проти України; 3) позаштатною ВЛК не було дотримано п.п.1.1 глави 1 Розділу ІІ, п.1.2 глави 1 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України в частині невідповідності медичних діагнозів попередніх медичних обстежень діагнозу лікаря-пульманолога як члена Позаштатної ВЛК. Рішення органу військово-медичної експертизи у формі Довідки Позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 №2025-1103-1520-3724-3 від 03.11.2025р. було оскаржено до 12 Регіональної військово-лікарської комісії. Згідно з рішенням 12 Регіональної військово-лікарської комісії у формі Протоколу засідання від 20.01.2026 №2026-0120-1533-1856-3: Цукровий діабет 2 тип, середньої тяжкості. Дифузний зоб І ступеню. Еутиреоз. Вертебногенна цервікокраніалгія, торакалгія, двобічна люмбоішиалгія з іритацією корінців L3, S1 в стадії нестійкої ремісії належать до захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби; Гіпертонічна хвороба ІІ стадії (КІМ 1.4/1.3 мм) 3 ступеню; Гіпертензивне серце (гіпертрофія міокарду лівого шлуночка). Ризик високий. ІХС: Атеросклеротичний кардіосклероз. ХСН ст. В за АСС/АНА зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка (68 % за даними УЗД-серця від 29.09.2025). ІІ ФК за NYHA. Атеросклероз брахіоцефальних артерій. Бронхіальна астма IV ступеню, персистуючий тяжкий перебіг, неконтрольований. Пневмофіброз. ЛН ІІ-ІІІ ступеню. Ожиріння ІІ ступеню, змішаного генезу. Остеохондроз поперекового відділу хребта. Спондильоз. Спондилоартроз. Кили дисків L4-L5, L5-S1. Стеноз хребтового каналу на рівні L5-S1. Порушення функцій хребта. Деформація носової перетинки без порушення функцій дихання - належать до захворювань, не пов»язаних з проходженням військової служби. Заявник твердить про порушення процедури проведення медичного огляду 12 Регіональною військово-лікарською комісією, позаяк: 1) Регіональною ВЛК були розглянуті не усі документи скарги; 2) Регіональною ВЛК безпідставно змінено причинний зв»язок захворювання «Бронхіальна астма» із проходженням військової служби, бо медичні документи стосовно цього захворювання слід тлумачити як - «в дитинстві не знаходився на обліку з приводу бронхіальної астми, терапію не приймав»; 3) 12 Регіональною ВЛК проігноровано, що розвиток захворювання - «Бронхіальна астма» пов»язаний з участю у бойових діях; 4) висновок Регіональної ВЛК стосовно того, що захворювання не призвели до непридатності до військової служби (хоча б і тимчасової) є помилковими і у майбутньому буде спростований відповідною експертною командою з оцінювання повсякденого функціонування особи для встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності.
Відповідач №1 - Військова частина НОМЕР_1 в особі позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії (далі за текстом - Відповідач №1, Суб»єкт владних повноважень №1, ВЛК) із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що військово-лікарська комісія діяла виключно в межах наданих їй законом повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням №402, яким прямо передбачено, що саме ВЛК уповноважена на колегіальній основі визначати ступінь придатності до військової служби та встановлювати причинний зв'язок захворювань, а її висновки є результатом спеціальних медичних знань і належать до дискреційних повноважень, які не можуть бути підмінені оцінкою суду. При цьому суд не вправі втручатися у професійну діяльність лікарів ВЛК чи переоцінювати медичні висновки, а перегляд таких рішень здійснюється у встановленому адміністративному порядку вищими ВЛК, зокрема регіональною або Центральною ВЛК.
Відповідач №2, 12 Регіональна військово-лікарська комісія (далі за текстом - Відповідач №2, Суб»єкт владних повноважень №2, ВЛК) із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що рішення ВЛК прийнято в межах наданих законом повноважень, на підставі всебічного та об'єктивного аналізу медичних документів і відповідно до Положення №402. При цьому встановлено, що більшість захворювань позивача мають хронічний, багатофакторний та тривалий характер розвитку (частина з них існувала до служби), не супроводжувались пораненнями чи медичними зверненнями під час участі у бойових діях, а тому відсутній необхідний причинно-часовий зв'язок із захистом Батьківщини, що є обов'язковою умовою для встановлення такого зв'язку. Водночас окремі захворювання вже визнані пов'язаними з проходженням служби, а інші обґрунтовано - ні, що підтверджено висновками компетентного колегіального органу, втручання у дискреційні повноваження якого та переоцінка медичних висновків судом є неприпустимими, тому підстав для скасування рішення ВЛК чи задоволення позову не існує.
Окрім того, Відповідач №2 просив визнати причину пропуску подання відзиву на позовну заяву поважною.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Приписами ч.1 ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 2 ст.77, ч.3 ст.79, ч.4 ст.162 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом із тим, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 13.05.2025р. у справі №380/28215/23 "суд, керуючись принципом «ex-officio», демонструє активність у провадженні, оскільки процесуальним законом його уповноважено самостійно, без отримання на те згоди заінтересованих осіб вчиняти такі дії, які гарантуватимуть, що ухвалені ним рішення повністю відповідатимуть вимогам принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі.".
Водночас Відповідач №2 не довів поважності причин пропуску строку на подання відзиву, оскільки, отримавши ухвалу суду 30.03.2026р., подав відзив лише 27.04.2026р., при цьому не навів жодних об'єктивних обставин, які б перешкоджали своєчасному поданню, та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження поважності такого пропуску, що виключає підстави для його поновлення.
Відтак, згаданий процесуальний документ відповідача 32 підлягає долученню до матеріалів справи (позаяк прийняття іншого процесуального рішення ч.2 ст.29 Контситуції України у кореспонденції з приписами КАС України не передбачено), але без оцінки наведених у ньому доводів.
Разом із тим, надані Відповідачем №2 на вимогу суду докази мають бути враховані судом під час розв'язання по суті, адже були витребувані за ініціативою у порядку ч.4 ст.9 КАС України, а не подані стороною за власною ініціативою.
Позов було отримано судом - 25.03.2026р.
Рішення про відкриття провадження в адміністративній справі було прийнято - 30.03.2026р.
Відзив на позов було відповідача №1 отримано судом - 03.04.2026р.
Відповідь на відзив на позов відповідача №1 була отримана судом - 06.04.2026р.
Відзив на позов було Відповідача №2 отримано судом - 27.04.2026р. З наведених вище міркувань суд не оцінює доводи цього процесуального документу.
30.04.2026р. судом були отримані додаткові пояснення сторони позивача із викладенням власних суб'єктивних суджень з приводу умов проходження військової служби у межах спірних правовідносин.
01.05.2026р. судом були отримані пояснення Військової частини НОМЕР_4 з приводу умов проходження військової служби заявником за штатними військовими посадами в організаційній структурі згаданої військової частини.
Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, відомі учасникам спору і у даному конкретному випадку відсутні будь-які перешкоди у наданні доказів відносно таких відомостей, строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заяви ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру, завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.
Тож суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, вивчивши доводи усіх приєднаних до справи процесуальних документів, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв»язку, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевіривши обґрунтованість доводів сторін приєднаними до справи доказами, вирішуючи спір по суті, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
З приєднаних до матеріалів справи доказів судом з»ясовано, що заявник народився - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; належить до громадянства України; документований паспортом громадянина України № НОМЕР_5 .
За твердженнями сторони позивача, у межах спірних правовідносин заявник обіймав наступні штатні військові посади: з 31.05.2022р. по 09.06.2022р. стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ; з 10.06.2022р. по 23.09.2022р. - стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ; з 24.09.2022 по 28.02.2023р. сержанта з матеріального забезпечення мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 ; з 01.03.2023р. по 19.06.2023р. - начальника групи цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_2 ; з 20.06.2023р. по 08.11.2023р. - помічника командира з правової роботи військової частини НОМЕР_2 ; з 09.11.2023р. по 13.05.2024р. офіцера відділу логістики штабу військової частини НОМЕР_6 ; з 14.05.2024р. по 16.08.2024р. - офіцера групи планування штабу військової частини НОМЕР_3 ; з 17.08.2024р. по 27.07.2025р. - помічника командира з правової роботи військової частини НОМЕР_3 ; з 28.07.2025р. по 13.12.2025р. - зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 ; з 14.12.2025р. - офіцера юридичної служби Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут».
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 15.03.2024р. №1692/799 заявник у періоди 30.06.2022р.-07.08.2023р., 06.09.2023р.-08.09.2023р., 30.09.2023р.-30.09.2023р., 30.10.2023р.-07.11.2023р. брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв»язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 28.07.2025р. №1572/4024 заявник у період 29.09.2024р.-10.11.2024р., 19.12.2024р.-23.07.2025р. брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв»язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.
Доказів особистої та безпосередньої участі заявника у веденні бойових дій матеріали справи не містять, судом з власної ініціативи у порядку ч.4 ст.9 КАС України джерел здобуття таких доказів не відшукано.
Надана заявником довідка Військової частини НОМЕР_3 від 28.07.2023р. №1572/4024 засвідчує обставини участі заявника у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а не особисту та безпосередню участь заявника у веденні бойових дій.
У межах спірних правовідносин заявник проходив медичний огляд у Позаштатній гарнізонній військово-лікарській комісії Військової частини НОМЕР_1 .
Членами згаданої ВЛК було зроблені наступні висновки: хірург - придатний до подальшого проходження військової служби; травматолог - придатний для подальшого проходження військової служби; офтальмолог - придатний до подальшого проходження військової служби; невропатолог - придатний до подальшого проходження військової служби; отоларинтолог - придатний до подальшого проходження військової служби; психіатр - придатний до подальшого проходження військової служби; кардіолог - придатний до подальшого проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦКтаСП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв»язку, оперативного забезпечення, охорони; пульманолог - придатний до подальшого проходження військової служби; кардіолог - придатний до подальшого проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦКтаСП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв»язку, оперативного забезпечення, охорони із встановленням захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини; терапевт - придатний до подальшого проходження військової служби; кардіолог - придатний до подальшого проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦКтаСП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв»язку, оперативного забезпечення, охорони.
Результати проходження цього медичного огляду оформлені Довідкою Позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 №2025-1103-1520-3724-3 від 03.11.2025р., згідно з якою встановлені діагнози: Н52.1, Н52.2 (складний післяопераційний (ЛКЗ 2022р.) короткозорий астигматизм правового ока з різницею рефракції у двох головних меридіанах 1,0Д, при короткозорості в меридіані найбільшої аметропії 1,5 Д, при гостроті зору з корекцією 1,0. Гострота зору лівого ока без корекції 1,0) - захворювання не пов»язані з проходженням військової служби; I11.9, J45, E11, E66, E04.0, I67.8, M47.80, M42.1 (Гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступеню. Атеросклероз брахіоцефальних артерій. Ризик 3. СН 0 ступеню. Бронхіальна астма, персистуюча, середньої тяжкості. Цукровий діабет, 2 тип, середньої тяжкості. Ожиріння ІІ ступеню. Еутиреоз. Дисциркуляторна енцефалопатія І стадії з цефалгічним синдромом, астено-вегетативними розладами. Вертеброгенна цервікокраніалгія, торакалгія, двобічна люмбоішіалгія в стадії нестійкої ремісії. Розповсюджений міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта, протрузія L5-S1 із незначним порушенням функцій - захворювання пов'язані з проходженням військової служби; на підставі статті 39б, 47б, 13б, 41в, 64в графи ІІІ Розкладу хвороб - придатний до подальшого проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦКтаСП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв»язку, оперативного забезпечення, охорони.
Рішення органу військово-медичної експертизи у формі Довідки Позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 №2025-1103-1520-3724-3 від 03.11.2025р. було оскаржене заявником до 12 Регіональної військово-лікарської комісії.
Згідно з рішенням 12 Регіональної військово-лікарської комісії у формі Протоколу засідання від 20.01.2026 №2026-0120-1533-1856-3: Цукровий діабет 2 тип, середньої тяжкості. Дифузний зоб І ступеню. Еутиреоз. Вертебногенна цервікокраніалгія, торакалгія, двобічна люмбоішиалгія з іритацією корінців L3, S1 в стадії нестійкої ремісії належать до захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби; Гіпертонічна хвороба ІІ стадії (КІМ 1.4/1.3 мм) 3 ступеню; Гіпертензивне серце (гіпертрофія міокарду лівого шлуночка). Ризик високий. ІХС: Атеросклеротичний кардіосклероз. ХСН ст. В за АСС/АНА зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка (68 % за даними УЗД-серця від 29.09.2025). ІІ ФК за NYHA. Атеросклероз брахіоцефальних артерій. Бронхіальна астма IV ступеню, персистуючий тяжкий перебіг, неконтрольований. Пневмофіброз. ЛН ІІ-ІІІ ступеню. Ожиріння ІІ ступеню, змішаного генезу. Остеохондроз поперекового відділу хребта. Спондильоз. Спондилоартроз. Кили дисків L4-L5, L5-S1. Стеноз хребтового каналу на рівні L5-S1. Порушення функцій хребта. Деформація носової перетинки без порушення функцій дихання - належать до захворювань, не пов»язаних з проходженням військової служби.
Заявник твердить про порушення процедури проведення медичного огляду 12 Регіональною військово-лікарською комісією, позаяк: 1) Регіональною ВЛК були розглянуті не усі документи скарги; 2) Регіональною ВЛК безпідставно змінено причинний зв»язок захворювання «Бронхіальна астма» із проходженням військової служби, бо медичні документи стосовно цього захворювання слід тлумачити як - «в дитинстві не знаходився на обліку з приводу бронхіальної астми, терапію не приймав»; 3) 12 Регіональною ВЛК проігноровано, що розвиток захворювання - «Бронхіальна астма» пов»язаний з участю у бойових діях; 4) висновок Регіональної ВЛК стосовно того, що захворювання не призвели до непридатності до військової служби (хоча б і тимчасової) є помилковими і у майбутньому буде спростований відповідною експертною командою з оцінювання повсякденого функціонування особи для встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності.
Стверджуючи про протиправність рішень органів військово-медичної експертизи у формі Довідки №2025-1103-1520-3724-3 від 03.11.2025 Позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 та Протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 20.01.2026 №2026-0120-1533-1856-3, заявник ініціював даний спір.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідачі є суб»єктами владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачами наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також на відносини з реалізації відповідачами наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Суд зазначає, що згідно з ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
За приписами ст.ст.17 і 65 Конституції України до згаданих вище обов'язків людини перед суспільством належить обов»язок з приводу захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності України у спосіб відбуття військової служби відповідно до закону.
Таким законом є Закон України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов»язок і військову службу", згідно з п.3 ст.1 якого військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов»язок і військову службу" правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Проходження військовозобов»язаними та військовослужбовцями медичного огляду запроваджено приписами ч.13 ст.2 та ч.2 ст.21 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з ст.70 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992р. №2801-ХІІ військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".
Відповідно до ст.691 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992р. №2801-ХІІ комплексна оцінка обмежень повсякденного функціонування проводиться з метою визначення обмежень, що перешкоджають або унеможливлюють виконання особою повсякденної діяльності у спосіб та в об'ємі нарівні з іншими людьми і призводять до обмеження повсякденного функціонування.
Комплексна оцінка обмежень повсякденного функціонування може включати в себе оцінювання у сфері охорони здоров'я, соціальній, освітній cферах, сфері зайнятості, сфері фізичної культури та спорту та інших сферах повсякденного функціонування за потреби особи.
Оцінювання у сфері охорони здоров'я проводиться шляхом оцінювання повсякденного функціонування.
Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування, критерії направлення на оцінювання повсякденного функціонування затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов'язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стосовно процедури встановлення стану здоров»я громадянина України чоловічої статі відносно придатності до виконання військового обов»язку у якості військовослужбовця суд зазначає, що відносини з проведення військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України унормовані приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (затверджено наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800; далі за текстом - Положення №402).
Стосовно процедури комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування та оцінювання повсякденного функціонування суд зазначає, що відносини з проведення комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування та оцінювання повсякденного функціонування унормовані приписами Порядку проведення повсякденного функціонування особи (затверджений постановою КМУ від 15.11.2024р. №1338; далі за текстом - Порядок №1338).
Тож, процедура військово-лікарської експертизи та процедура комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування та оцінювання повсякденного функціонування є різними механізмами оцінювання стану відповідності (придатності) організму людини до виконання різних функцій, а відтак, обсяги компетенції спеціалістів у цих сферах не перетинаються між собою.
Відтак, висновки медичних оглядів у процедурі комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування та оцінювання повсякденного функціонування не мають жодного юридичного значення для органів військово-медичної експертизи.
За визначенням п.п.1.2 Розділу І Положення №402 (чинного станом на час виникнення спірних правовідносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд військовозобов'язаних.
Згідно з п.2.1 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів. Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства. Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі проводиться із застосуванням удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, електронної печатки та електронної позначки часу. Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об'єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.
Відповідно до п.2.2 Розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Згідно з п.п.2.3.1 Розділу І ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Відповідно до п. 2.3.3 Положення, на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
У силу спеціального застереження п.п.2.3.5 Розділу І Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
За правилами п.п.2.4.5 Розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до п.п.2.4.6 Розділу І Положення №402 за рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
У силу спеціального застереження п.п.2.4.10 Розділу І Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Підпунктом 2.5.1 Розділу І Положення №402 зазначено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
За правилами п.п.2.5.2 Розділу І Положення №402 позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.
За приписами п.3.3 Розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я.
Згідно з п.3.4 Розділу І Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров'я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.
Згідно з п.п.1.1 Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Відповідно до п.1.2 Розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Згідно з п.20.1 Розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Голова або члени ВЛК відповідальні за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв). ВЛК мають право приймати постанови на виїзних засіданнях та у випадках визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців під час лікування за кордоном - дистанційно, на підставі оригіналів медичних та військово-облікових документів або належним чином їх засвідчених копій.
Відповідно до п.20.2 Розділу ІІ постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.
Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.
Суд зауважує, що правила медичного огляду військовослужбовців установлені нормами Глави 6 Розділу ІІ Положення №402 на відміну від правил медичного огляду військовослужбовців, котрі установлені нормами Глави 3 Розділу ІІ Положення №402.
Згідно з абз.1 п.6.1 Глави 6 Розділу ІІ Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
З положень наведеної норми права слідує, що командир конкретної військової частини віднесений законодавцем до кола осіб, котрі мають повноваження на прийняття рішення з приводу направлення військовослужбовця на медичний огляд.
Водночас із цим, згідно з абз.2-4 п.6.1 Глави 6 Розділу ІІ Положення №402 прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.
Керівники органів управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, за потреби, направляють на медичний огляд ВЛК військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання в дисциплінарному батальйоні або до кримінального покарання у вигляді арешту.
З положень наведеної норми права слідує, що одним із приводів для реалізації командиром військової частини повноваження на направлення військовослужбовця на медичний огляд є рекомендація лікаря закладу охорони здоров'я (установи) у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Тож відсутність згаданої вище рекомендації лікаря або виявлення захворювання, котре об»єктивно нездатне зумовити непридатність до військової служби унеможливлює вчинення суб»єктом владних повноважень - командиром військової частини управлінського волевиявлення з приводу направлення військовослужбовця на медичний огляд.
Згідно з п.6.4 Глави 6 Розділу ІІ Положення №402 у разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров'я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи).
Як то указано у п.6.9 Глави 6 Розділу ІІ Положення №402, медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).
Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.
Зі змісту наведених норм права слідує, що приписами Положення №402 командиру військової частини не надано повноважень з приводу прийняття рішення про направлення військовослужбовця на проходження медико-соціальної експертизи, а повноваження командира військової частини з приводу прийняття рішення про направлення військовослужбовця на проходження медичного огляду у військово-лікарській комісії може бути прийнято виключно за рекомендацією лікаря у випадку, коли ознаки виявленого захворювання можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Системно аналізуючи зміст наведених вище норм права, суд доходить до переконання про те, що органи військово-лікарської експертизи є незалежними, самостійними, окремими державними колегіальними органами, (владна управлінська компетенція яких не перетинається із обсягом повноважень ані органів військового управління - територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки районного чи регіонального рівня), ані інших військових формувань чи органів військового управління і котрі наділені законодавцем виключною компетенцією на вчинення управлінських волевиявлень з приводу визначення придатності громадянина за станом здоров'я на момент проведення конкретного медичного огляду до військової служби.
Правильність саме такого тлумачення додатково підтверджується, зокрема, положеннями п.72 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затверджений постановою КМУ від 16.05.2024р. №560; далі за текстом - Порядок №560), де указано, що рішення щодо придатності резервіста та військовозобов'язаного для проходження військової служби за станом здоров'я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Вимоги до функціонування органів військово-лікарської експертизи як органів публічної адміністрації сформульовані у п.2.4 Розділу ІІ Положення №402, де указано, що члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об'єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.
Ці ж самі вимоги до функціонування органів публічної адміністрації сформульовані законодавцем і у приписах ч.2 ст.2 КАС України.
Згідно з п.20.1 Порядку №402 Положення постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог цього Положення.
Як то указано у п.22.4 Розділу ІІ Положення №402, документи, якими оформлюються постанови ВЛК, підписуються головою, всіма членами ВЛК, які брали участь у засіданні, та секретарем ВЛК не пізніше наступного робочого дня після проведення засідання ВЛК.
Відомості з документів, якими оформлені постанови ВЛК, сформовані в електронній формі, автоматично переносяться до книги протоколів засідань військово-лікарської комісії, яка ведеться в електронній формі засобами ІКС. При цьому у ній відображаються відомості в обсязі згідно з додатком 18 до цього Положення.
У разі відсутності технічної можливості формування постанов ВЛК засобами ІКС книга протоколів засідань військово-лікарської комісії ведеться у паперовій формі секретарем ВЛК. Один примірник свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) зберігається як додаток до книги протоколів. У книгу протоколів, медичну карту стаціонарного хворого та картку обстеження та медичного огляду записуються дата та зміст постанови штатної ВЛК.
У штатних ВЛК протоколом є також бланк свідоцтва про хворобу, довідки, надіслані для затвердження (контролю) або перегляду постанов, якщо документ, яким оформлено остаточну постанову, підписується головою, членами комісії, які брали участь у засіданні, і секретарем.
Особлива думка голови або членів ВЛК вноситься безпосередньо до документа, яким оформлюється постанова ВЛК.
Застосовуючи наведені норми права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що думка окремого члена військово-лікарської комісії (чи окремого лікаря, який проводив медичний огляд особи) не має вирішального значення, позаяк рішення органів військово-лікарської експертизи приймаються колегіально.
Тож, у межах спірних правовідносин довід заявника про те, що позаштатна ВЛК повинна була керуватись виключно висновком лікаря - пульмонолога про пов'язаність захворювання «Бронхіальна астма» із захистом Батьківщини слід кваліфікувати у якості юридично неспроможного.
У силу спеціального застереження п.20.2 Положення №402 постанови штатних ВЛК можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.
За правилами п.20.3 Розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту, зокрема: а) "Придатний"; б) "Непридатний".
Згідно з п.п. «а» п.20.3 Розділу ІІ Положення №402 постанова про придатність приймається у випадках придатності особи: до військової служби; до військової служби за контрактом; до служби у військовому резерві; для підготовки до участі у МО; до участі у МО; до служби (роботи) у національному персоналі; до навчання у ВВНЗ; до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення; до підводного водіння танків; до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; до навчання в учбовій частині за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта; до служби водолазом на глибині до _____ метрів, водолазом-глибоководником на глибині до ____ метрів, акванавтом на глибині до ____ метрів; до навчання (служби) за спеціальністю; до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони; до військової служби за контрактом у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони).
Згідно з п.п. «б» п.20.3 Розділу ІІ Положення №402 постанова про непридатність приймається у випадках не придатності особи: до військової служби; до військової служби за контрактом; для підготовки до участі у МО; до участі у МО; до служби (роботи) у національному персоналі; до навчання у ВВНЗ; до служби на підводних човнах, надводних кораблях, морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом, підрозділах спеціального призначення; до навчання в учбовій частині за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта; до підводного водіння танків; до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; до служби у військовому резерві (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається); до служби на підводних човнах, придатний до служби на надводних кораблях (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається); до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (постанова приймається під час дії воєнного стану); до подальшого проходження зборів (постанова приймається щодо призваних на збори військовозобов'язаних, резервістів).
Також у силу спеціального застереження п.20.3 Розділу ІІ Положення №402 постанова «Непридатний до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців» приймається під час дії воєнного стану на підставі статей 2, 7, 11, 12г, 13г, 24, 32, 37, 44, 48, 56, 59, 65, 72, 77б, 81 Розкладу хвороб у випадках, коли для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців. У мирний час та під час дії особливого періоду (за винятком періоду дії воєнного стану) у таких випадках приймається постанова «Непридатний до військової служби».
Суд відмічає, що у межах спірних правовідносин заявник був визнаний придатним до проходження військової служби з окремими обмеженнями і у процедурі медичного огляду жодне із захворювань не було кваліфіковане або як таке, що спричиняє непридатність (у тому числі і тимчасову) особи до військової служби, або виникло вперше після початку проходження військової служби та знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв»язку із умовами несення військової служби.
Також суд відмічає, що у межах спірних правовідносин заявник не подавав документів про отримання поранень, травм, контузій під час проходження військової служби.
Згідно з п.21.1 Розділу ІІ Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Відповідно до п.21.2 Розділу ІІ Положення №402 причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Пунктом 21.3 Розділу ІІ Положення №402 передбачено, що причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у осіб, звільнених з військової служби визначають штатні ВЛК; у осіб, звільнених з військової служби інших військових формувань та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 20.
У випадку прийняття штатними ВЛК рішення про відсутність підстав для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, у розділ Х протоколу, оформленого за формою, наведеною в додатку 20 до цього Положення, заноситься відповідне рішення.
За правилами п.21.5 Розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України;
б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни;
в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов'язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту;
г) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення;
ґ) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період участі в бойових діях, забезпечення бойової діяльності військ (флотів) на території інших країн (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій;
д) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби».
е) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо воно виникло під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.
є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності;
ж) «Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» - якщо захворювання виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу) і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби або коли захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби.
У силу спеціального застереження п.21.5 Розділу ІІ Положення №402 зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.
Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що захворювання може бути кваліфіковано таким, що пов'язане із захистом Батьківщини у разі наявності однієї із обов»язкових умов, а саме: або виникнення захворювання вперше під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, або досягнення вже наявним захворюванням у зазначені періоди військової служби рівня непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Фактів існування таких випадків відносно заявника у межах спірних правовідносин органами військово-лікарської експертизи не констатувалось, судом у ході розгляду справи за власною ініціативою у порядку ч.4 ст.9 КАС України джерел здобуття таких доказів не відшукано.
Окремо суд зазначає, що відповідні положення національного закону України у сфері проведення військово-лікарської експертизи не містять приписів, котрі б запроваджували презумпцію безумовної та неспростовної пов»язаності усіх захворювань військовослужбовця саме з умовами проходження публічної служби.
Тому саме зацікавлена особа у порядку ч.1 ст.77 КАС України повинна довести наявність безпосереднього та прямого причинно-наслідкового зв»язку між конкретними умовами проходження/несення військової служби та погіршенням стану здоров'я за рахунок виникнення нових захворювань чи прогресування старих захворювань.
Сама по собі обставина декларування зацікавленою особою існування такого зв»язку не може бути кваліфікована судом у якості достатнього доказу саме цієї причини погіршення стану здоров»я безвідносно до виконання суб'єктом владних повноважень приписів ч.2 ст.77 КАС України, позаяк суб»єкт владних повноважень - орган військово-лікарської експертизи об'єктивно не володіє достатнім обсягом відомостей і документів про усіх захворювання людини з дитинства.
Також, застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що захворювання може бути кваліфіковано таким, що не пов'язане із проходженням військової служби - або якщо захворювання виникло до призову на військову службу, або якщо захворювання не було діагностовано під час призову, але патогенетично почало розвиток до призову на військову службу і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби, або коли захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби.
Відтак, у межах спірних правовідносин в частині епізоду захворювання «Бронхіальна астма» відповідний орган військово-лікарської експертизи правильно витлумачив зміст словоформи - «в дитинстві знаходився на обліку з приводу бронхіальної астми, терапію не приймав» на відміну від запропонованої заявником версії - «в дитинстві не знаходився на обліку з приводу бронхіальної астми, терапію не приймав», адже факт не знаходження особи у дитинстві на обліку з приводу бронхіальної астми беззаперечно виключає потребу у подальшій деталізації у спосіб використання словосполучення - «терапію не приймав».
Суд повторно наголошує, що на суспільні відносини з приводу реалізації відповідачем функцій суб"єкта владних повноважень повною мірою поширюється дія приписів ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тлумачення змісту ч.2 ст.19 Конституції України міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.12.2023р. у справі №160/7116/19, де указано, що "52. Водночас судова палата наголошує на тому, що одним із конституційних принципів, на якому повинна базуватися діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, є принцип, відповідно до якого ці органи, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
53. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
54. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.".
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 24.03.2026р. по справі №640/9010/22 Верховний Суд неодноразово викладав висновки з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16.04.2020р. у справі №495/5105/17, постанова від 13.03.2020р. у справі №805/2340/17-а), яка є невід'ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб'єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб'єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.
У постанові від 30 липня 2020 року у справі № 824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб'єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; на обґрунтування органом влади прийняття несприятливих актів; на визначення порядку їх оскарження, на відшкодування заподіяної шкоди.
Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб'єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.
Суд відмічає, що як то указано у п.1.1 Розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
За приписами п.1.2 Розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я.
Згідно з п.6.8 Розділу ІІ Положення №402 на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.
Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.
Під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов'язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров'я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.
Відповідно до п.6.9 Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).
Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.
Застосовуючи положення наведених норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що ані Відповідачем №1, ані Відповідачем №2 у межах спірних правовідносин не було вчинено діянь, котрі б призводили до виникнення обґрунтованих сумнівів або у дотриманні процедури реалізації владної управлінської функції у сфері військово-лікарської експертизи, або у достовірному відтворенні відомостей медичних документів та результатів візуального огляду та особистого спілкування з пацієнтом.
Стосовно сутності правової природи процедури медичного огляду у порядку Положення №402 суд зазначає, що орган військово-лікарської експертизи засвідчує відповідність стану здоров»я особи здатності фізичного виконання військового обов'язку саме на момент проведення медичного огляду, а відтак, будь-які попередні медичні огляди і висновки лікарів - спеціалістів цивільних закладів охорони здоров'я (за виключенням окремих екстраординарних випадків) не мають істотного чи суттєвого юридичного значення для військово-лікарських комісій, бо виключно лікарі органів військово-лікарської експертизи наділені законом компетенцією у сфері співвідношення конкретних власних діагнозів з придатністю до військової служби.
Національний закон України не наділяє пріоритетом висновки стосовно діагнозів лікарів - спеціалістів цивільних закладів охорони здоров'я перед висновками лікарів військово-лікарських комісій.
Тож, усі подані заявником медичні документи про попередні медичні огляди, консультації і висновки не мають переваги над діагнозами лікарів військово-лікарських комісій і у межах спірних правовідносин не доводять поза розумним сумнівом помилковості останніх.
Стосовно правової природи повноважень органів військово-лікарської експертизи суд зазначає, що у розумінні п.7 ч.1 ст.2 Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 24.06.2025р. у справі №520/22373/24, постанови Верховного Суду від 08.07.2025р. у справі №280/2822/23, постанови Верховного Суду від 11.03.2025р. у справі №120/18717/23, постанови Верховного Суду від 07.05.2025 у справі №520/9626/24, постанови Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №540/913/21, постанови Верховного Суду від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, постанови Верховного Суду від 23.06.2023 у справі №160/6214/21 дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
За змістом Положення №402 будь-які повноваження органів військово-лікарської експертизи не можуть бути кваліфіковані судом у якості дискреційних, позаяк військово-лікарська комісія як орган публічної адміністрації об'єктивно не здатна правомірно прийняти одночасно два і більше або різних діагнозів відносного одного і того ж самого захворювання одного і того ж самого учасника суспільних відносин, або підтвердити чи відмовити у підтвердженні зв»язку поранення (травми, каліцтва, захворювання) військовослужбовця із захистом Батьківщини, або підтвердити чи відмовити у підтвердженні зв»язку поранення (травми, каліцтва, захворювання) військовослужбовця із проходженням військової служби.
Тож, лише одне із окреслених управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації у конкретному випадку конкретної життєвої ситуації учасника суспільних відносин буде правомірним.
Суд у порядку ст.ст.6, 8, 19, 124 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ч.1 ст.2, ч.2 ст.2, ч.4 ст.242 КАС України повинен здійснювати дієвий судовий контроль за відсутністю фактів свавілля суб»єкта владних повноважень - органу військово-лікарської експертизи, виходу за межі повноважень, використання повноважень попри сформульовану законом мету, явного та очевидного спотворення (перекручення, викривлення) справжніх обставин фактичної дійсності, дефектів (недоліків, вад, помилок, хиб) у предметі чи обсягах дослідження.
Утім, у даному конкретному випадку обсяг поданих стороною позивача у межах цієї справи доказів та суть наведених стороною позивача аргументів не доводять існування у межах спірних правовідносин окреслених вище факторів.
Не доводять існування у межах спірних правовідносин окреслених вище факторів і посилання ж заявника на долучені до справи наукові публікації у сфері медицини і у сфері юриспруденції.
Стосовно доводів заявника про особисту та безпосередню участь у бойових діях суд відзначає, що відносно військовослужбовців Збройних Сил України конкретизація видів участі у бойових діях та видів участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв»язку із військовою агресією Російської Федерації проти України послідовно у часі відбувалась у спосіб видання Міністром оборони України телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022р. №248/1217, телеграми від 25.03.2022р. №248/1298, Окремого доручення від 23.06.2022р. №912/з/29, наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44, наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566.
Згаданих у цих розпорядчих документах доказів про особисту та безпосередню участь саме у бойових діях (як-то: рапортів командира відповідного підрозділу; витягів з журналу ведення бойових дій) заявник до органів військово-лікарської експертизи у межах спірних правовідносин не подавав.
До того ж суд зважає, що матеріали справи не містять жодних об'єктивних даних про те, що усі перелічені у позові захворювання заявника виникли вперше після початку проходження військової служби унаслідок конкретних умов проходження військової служби та хоча б разово досягли рівня непридатності до військової служби.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обов»язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У межах спірних правовідносин суб»єктами владних повноважень були вчинені управлінські волевиявлення у формі рішень.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єктами владних повноважень було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були з'ясовані із достатньою повнотою, зміст належної норми права був витлумачений вірно, реально вчинені управлінські волевиявлення не призвели до погіршення правового становища приватної особи як учасника суспільних відносин, бо за відсутності як об»єктивних даних про виникнення згаданих у позові заявника захворювань вперше після початку проходження військової служби саме унаслідок конкретних умов проходження військової служби, так і об»єктивних даних про досягнення цими захворюваннями саме унаслідок конкретних умов проходження військової служби рівня непридатності до військової служби органи військово-лікарської експертизи були позбавлені правомірної можливості бажані для заявника рішення.
Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки - не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
У ході розгляду справи судом не виявлено рішень судів, висновки котрих б підлягали поширенню на спірні правовідносини у порядку ч.4 ст.78 КАС України або у порядку ч.5 ст.242 КАС України.
Стосовно клопотання позивача про постановлення окремої ухвали з приводу введення суду в оману суд відмічає, що згідно з ч.1 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Згідно з ч.4 ст.45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно з п.2 ч.1 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Діяння сторони судової справи (або представника сторони судової справи) з приводу введення суду в оману охоплюється змістом п.2 ч.1 ст.149 КАС України і проявляється, зокрема, в явному, очевидному, умисному, усвідомленому, цілеспрямованому реалізації наміру на викривлення (спотворення, перекручення) справжніх обставин фактичної дійсності.
Згадане діяння за правовою суттю та спрямованістю повинно відрізнятись від добросовісної, доброчесної та сумлінної реалізації тактики та стратегії захисту прав (інтересів) сторони судової справи.
У межах спірних правовідносин судом не виявлено доказів існування фактів, котрі визначені процесуальним законом у якості підстав для постановлення окремої ухвали.
Стосовно клопотання позивача про застосування до Військової частини НОМЕР_7 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу суд відмічає, що згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1 ст.242); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч.2 ст.242); обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242); судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч.4 ст.242).
За загальним правилом ч.5 ст.44, ч.2 ст.79, ч.3 ст.79, ч.4 ст.161, п.1 ч.4 ст.162 КАС України докази до суду повинні подати сторони.
Водночас із цим, відповідно до ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відтак, приписи ч.4 ст.9 КАС України кореспондують положеннями ч.ч.1-4 ст.242 КАС України і у разі неналежної реалізації учасниками справи процесуальних прав чи неналежного виконання учасниками справи процесуальних обов"язків в частині подання до суду повного обсягу доказів, котрі всебічно та вичерпно висвітлюють дійсні обставини спірних правовідносин (котрі входять до предмету доказування), обтяжують суд обов"язком витребувати необхідні для розгляду справи докази за власною ініціативою.
За правилом ч.6 ст.80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Згідно з ч.7 ст.80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
За визначенням ч.1 ст.144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Згідно з п.3 ч.1 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
Ухвалою суду від 30.03.2026р. було витребувано у Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 докази: про обов'язки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_8 ) за штатними військовими посадами з 24.02.2022р.; про місця проходження військової служби з 24.02.2022р.; про умови проходження заявником військової служби з 24.02.2022р. (зокрема, про особисту та безпосередню участь у веденні бойових дій); про поранення, травми, контузії, спричинені виконанням обов'язків військової служби з 24.02.2024р.
На виконання ухвали суду від 30.03.2026р. Військовою частиною НОМЕР_7 , як правонаступником Військової частини НОМЕР_2 , надано до суду наявні у службових документах Військової частини НОМЕР_2 відомості з приводу заявника.
Сам по собі факт того, що, на думку позивача, подані документи є неповними або не містять усієї інформації, яка, на його переконання, має значення для справи, не свідчить про неподання доказів без поважних причин у розумінні пункту 3 частини першої статті 149 КАС України.
При цьому позивачем не доведено, що у військової частини НОМЕР_7 наявні інші документи, які не були подані суду, або що така військова частина умисно ухилилась від виконання ухвали суду чи безпідставно не повідомила про неможливість подання певних доказів.
З урахуванням наведеного, підстави для застосування до Військової частини НОМЕР_7 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу відсутні.
Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-246, 249, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Клопотання 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 27.04.2026р. про поновлення строку на подання відзиву на позов - залишити без задоволення.
Клопотання ОСОБА_1 від 05.04.2026р. про винесення окремої ухвали - залишити без задоволення.
Клопотання ОСОБА_1 від 28.04.2026р. про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу - залишити без задоволення.
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко