30 квітня 2026 рокусправа № 380/18451/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить :
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні та виплаті на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житла на підставі її рапорту від 15.07.2025 року.
Зобов'язати дії Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом (найом) житла на підставі його рапорту від 15.07.2025 року.
На обґрунтування позову вказує, що відмова Військової частини НОМЕР_1 у виплаті грошової компенсації за піднайом житла є протиправною, оскільки відповідач не врахував територіальний фактор забезпечення житлом. Хоча родина позивача дійсно отримала квартиру в місті Хмельницькому, це не може бути підставою для відмови, адже місцем проходження військової служби є АДРЕСА_1 . Згідно з вимогами Постанови КМУ №450, право на компенсацію втрачається лише у разі забезпечення військовослужбовця житлом у населеному пункті за місцем проходження служби або в безпосередній близькості від нього. Відстань між Хмельницьким та Львовом складає близько 240 км, що фізично не дозволяє ОСОБА_1 щодня своєчасно прибувати до місця виконання службових обов'язків. Крім того, отримане в Хмельницькому житло наразі є фактично непридатним для проживання через відсутність підключення до базових комунікацій (світла, води, газу), що підтверджується відповідною довідкою. Також відповідач припустився юридичної помилки, застосувавши при відмові пункт 7 Порядку №450, який визначає підстави для припинення вже призначених виплат, тоді як у випадку позивача мало місце первинне звернення. Оскільки держава не забезпечила позивача службовим житлом саме у місті Львові, вона має безумовне право на отримання грошової компенсації для оренди помешкання за місцем служби, а відмова житлово-побутової комісії прямо порушує норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 12.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх,№ 80957 від 09.01.2026) у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування вказує, що Обґрунтування позиції Військової частини НОМЕР_1 (Відповідача) полягає в тому, що родина Комисливих уже реалізувала своє право на забезпечення житлом від держави, що згідно з чинним законодавством є абсолютною підставою для припинення будь-яких додаткових виплат за піднайом. Відповідно до пункту 3 частини 3 Порядку забезпечення військовослужбовців житлом, право на отримання житла для постійного проживання надається один раз за весь час служби на всю сім'ю в цілому, і цей факт підтверджується добровільним отриманням підполковником ОСОБА_2 (чоловіком позивача) трикімнатної квартири у м. Хмельницькому за ордером від 19.05.2025 року. Оскільки позивач надавала письмову згоду на отримання цієї квартири в іншому населеному пункті та була включена до складу сім'ї при її розподілі, вона вважається повністю забезпеченою житлом від Національної гвардії України. Згідно з пунктом 7 Порядку №450, виплата компенсації припиняється з дня, наступного за днем отримання жилого приміщення, при цьому закон не пов'язує факт забезпечення житлом для постійного проживання виключно з містом проходження служби, якщо військовослужбовець сам погодився на отримання нерухомості в іншому регіоні. Доводи позивача про технічну непридатність квартири або наявність додаткових членів родини (дітей від попереднього шлюбу) розцінюються як спроба штучного погіршення житлових умов для збереження права на виплати, оскільки на момент отримання ордера сім'я підтвердила відповідність житла своїм потребам. Таким чином, виплата компенсації за оренду квартири у Львові за наявності власної нової квартири у Хмельницькому, отриманої від держави, призвела б до нецільового використання бюджетних коштів та подвійного забезпечення особи житловими благами. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від позивача на адресу надійшла відповідь на відзив (вх.№84649 від 22.10.2025) у якому критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві. Просить задовольнити позовні вимоги.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 з 24.11.2021 року по сьогоднішній час проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1 НГУ).
15.07.2025 року позивач подала відповідачу рапорт на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла.
Відповідно до витягу з протоколу №10 засідання житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 31.07.2025 року, ухвалено не включати молодшого сержанта ОСОБА_1 з родиною в потребу на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення.
В обґрунтування причини відмови позивачу у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житла зазначено наступне: «Родина зареєстрована в 3-ох кімнатній квартирі житловою площею 58,4 м.кв., загальною площею 96,6 м.кв. в АДРЕСА_2 з 19.05.2025 року. Згідно довідки від 11.07.2025 р. Західного територіального правління НГУ вищезазначену квартиру отримав чоловік - підполковник ОСОБА_2 у 2025 році (ордер ХМН № 000375 від 19.05.2025). Квартира надавалась на всіх членів родини в т.ч. на дружину - ОСОБА_1 , згідно рапорту підполковника ОСОБА_2 та згоди всіх повнолітніх членів родини на отримання житлової площі в іншому населеному пункті, відповідно п.4.2. наказу №278 від 28.07.2007 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям НГУ та членам їх сімей житлових приміщень...». Родина забезпечена від НГУ житловою площею в повному обсязі, згідно вимог житлового законодавства. До отримання житлової площі для постійного проживання, підполковник ОСОБА_2 забезпечувався жилим приміщенням для тимчасового проживання на всіх членів родини від ЗУ НГУ згідно укладеного договору. У зв'язку з отриманням житлової площі виплати припинились. Згідно п.7 постанови Кабінету міністрів України від 26 червня 2013р. №450 «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації....», в якому зазначено, що виплати грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення».
Вважаючи, що відмова відповідача у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення порушує її право на соціальний захист, відтак звернулась із цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Згідно з абз. 3, 4 ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов'язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 26.06.2013 затверджений Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям, зокрема Збройних Сил, за піднайом (найом) ними жилих приміщень, яким визначено розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень таким категоріям військовослужбовців Збройних Сил, як, зокрема, особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, її територіальний орган, (далі - військова частина) не орендує для них та членів їх сімей житло. (далі Порядок № 450).
У разі відсутності жилих приміщень для проживання військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.
Відповідно до п. 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006, у разі відсутності можливості розміщення військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, гуртожитках (сімейних гуртожитках) для військовослужбовців офіцерського складу, в тому числі для тих, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, та членів їх сімей військова частина орендує житло або за бажанням військовослужбовця виплачує йому грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення відповідно до Порядку № 450.
Відповідно до п.1 Порядок № 450 визначаються розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень , зокрема військовослужбовцям Збройних Сил, у тому числі особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу).
Згідно з п. 2 Порядку № 450 особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку , грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує: - у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - півтора розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року; - в інших населених пунктах - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються в 1,5 рази.
Відповідно до п. 4 Порядку № 450 грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця, зокрема особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при визначенні розміру грошової компенсації військовослужбовця за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначальним є саме місце проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини.
Крім того, відповідно до п. 3 Порядку № 450 виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється у межах відповідних бюджетних призначень, передбачених, зокрема Міноборони на відповідний рік.
Згідно з п. 6 розд. наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380, конкретний розмір компенсації за піднайом щороку визначається з огляду на наявний фінансовий ресурс, передбачений в кошторисі Міноборони для цієї виплати на відповідний бюджетний період.
Судом встановлено, що чоловік позивачки підполковник ОСОБА_2 отримав трикімнатної квартири у м. Хмельницькому за ордером від 19.05.2025 року. Суд критично оцінює доводи відповідача щодо того, що позивач надавала письмову згоду на отримання цієї квартири в іншому населеному пункті та була включена до складу сім'ї при її розподілі, вона вважається повністю забезпеченою житлом від Національної гвардії України,оскільки наявність довідки про відсутність комунікацій у квартирі АДРЕСА_3 додатково свідчить про те, що позивач фактично не може використовувати це житло за призначенням, що робить відмову в/ч ще більш необґрунтованою.
Крім цього, суд вказує, що право на житло використано "один раз на всю сім'ю", не є релевантним для компенсації за піднайом. Компенсація - це тимчасовий захід соціального захисту на період проходження служби в конкретній місцевості. Наявність квартири в іншому регіоні не позбавляє військовослужбовця права на належні умови служби за місцем призначення. Аналогічний підхід викладено у постановах у справах № 160/22855/24 та № 420/27325/24, де суди вказували, що забезпечення житлом в іншому місті не знімає з в/ч обов'язку забезпечити військовослужбовця за місцем служби.
З матеріалів справи судом встановлено, що місце проходження служби позивача є військова частина НОМЕР_1 НГУ у АДРЕСА_1 .
Згідно з позицією Верховного Суду у справі № 420/19337/23 (травень 2025 р.), суб'єкт владних повноважень не може змінювати обґрунтування свого рішення після його ухвалення. Пункт 7 стосується випадків, коли виплата вже здійснювалася. У даній справі йдеться про первинне звернення, тому комісія мала керуватися виключно пунктом 6.
З урахуванням вищенаведеного, суд висновує про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом (найом) житла на підставі його рапорту від 15.07.2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні та виплаті на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житла на підставі її рапорту від 15.07.2025 року.
3. Зобов'язати дії Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом (найом) житла на підставі його рапорту від 15.07.2025 року.
4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяГрень Наталія Михайлівна