01 травня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/484/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання судового рішення у справі № 360/484/24 за адміністративним позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 360/484/24 за адміністративним позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі також - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
За наслідками розгляду вказаної справи 17 червня 2024 року Луганським окружним адміністративним судом ухвалено рішення, яке набрало законної сили 13 серпня 2024 року, яким позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01 лютого 2024 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити з 01 лютого 2024 року виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач, посилаючись на не виконання відповідачем зазначеного судового рішення, звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в порядку статті 382 КАС України.
За результатами розгляду вказаної заяви позивача, судом 07 квітня 2025 року постановлено ухвалу, якою відповідну заяву позивача задоволено та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, протягом трьох місяців з дня отримання вказаної ухвали, подати до суду звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 360/484/24.
На виконання наведеної ухвали, 23 червня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано до суду звіт про виконання судового рішення у справі № 360/484/24.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання судового рішення у справі № 360/484/24 та у зв'язку частковим виконанням такого рішення встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області новий строк для подання звіту про його виконання, - три місяці з дня отримання цієї ухвали.
На виконання вищевказаної ухвали суду 01 жовтня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано до суду звіт про виконання судового рішення у справі № 360/484/24.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання судового рішення у справі № 360/484/24 та встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 360/484/24, - три місяці з дня отримання вказаної ухвали.
На виконання вищевказаної ухвали суду 13 січня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано до суду звіт про виконання судового рішення у справі № 360/484/24.
Ухвалою суду від 22 січня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання судового рішення у справі № 360/484/24 та встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 360/484/24, - три місяці з дня отримання зазначеної ухвали.
На виконання вищевказаної ухвали суду 22 квітня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано до суду звіт про виконання судового рішення у справі № 360/484/24.
У звіті зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року в адміністративній справі № 360/484/24 виконано повністю. Позивачу здійснено перерахунок та виплату пенсії, після проведеного перерахунку сума пенсії становила 12822,05 грн.
Щодо виплати заборгованості з пенсії, що утворилась внаслідок перерахунку пенсії, відповідач вказав, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов'язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку № 649, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов'язань з приписами бюджетного законодавства.
Відповідач вказав, що факт наявності заборгованості ним не заперечується, виплата нарахованої суми пенсійних виплат за судовим рішенням буде проведена за наявності відповідного бюджетного фінансування Пенсійним фондом України.
Ухвалою суду від 24 квітня 2026 року призначено звіт до розгляду в порядку письмового провадження. Запропоновано ОСОБА_1 , у строк не пізніше трьох днів з моменту отримання копії вказаної ухвали, надати до суду письмові пояснення щодо звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання судового рішення у даній справі. Також цією ухвалою запропоновано ОСОБА_1 та Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області, у строк не пізніше трьох днів з моменту отримання копії цієї ухвали, надати до суду пояснення щодо питання зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення суду сум пенсії.
Позивач правом на подання письмових пояснень щодо звіту та питання зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі не скористався.
Відповідач правом на подання письмових пояснень щодо питання зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі також не скористався.
Перевіривши поданий відповідачем звіт, суд зазначає таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 360/484/24, яке набрало законної сили 13.08.2024, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01 лютого 2024 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити з 01 лютого 2024 року виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 жовтня 2024 року, з урахуванням щомісячної доплати 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», що підтверджується відповідним рішенням (протоколом) про перерахунок пенсії, яке надано відповідачем.
З розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача від 04.04.2025, вбачається, що за період з лютого 2024 року по вересень 2024 року відповідачем нараховано за пенсійною справою позивача доплату в розмірі 2000 грн щомісячно, на загальну суму 16000,00 грн.
Відповідач звертався до Пенсійного фонду України з листом від 09.01.2026 № 1000-0902-5/3649, в якому просив розглянути питання щодо виділення коштів на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі № 360/484/24.
Листом Пенсійного фонду України від 27.01.2026 № 2800-030101-9/6775 повідомлено, серед іншого, що нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень. Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік не затверджено. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена в бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік після його затвердження.
Судом встановлено, що станом на момент розгляду цього звіту, заборгованість з щомісячної доплати до пенсії позивача в розмірі 16000,00 грн, що виникла внаслідок її перерахунку на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 360/484/24, не виплачена, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії від 29.04.2026.
Відповідач посилається на те, що ним здійснено усіх залежних від нього заходів для повного виконання рішення суду в цій справі, однак заборгованість з пенсії буде виплачено після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного вбачається, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року, «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року, «Шаренок проти України» від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Надаючи оцінку вжитим відповідачем заходам для виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Як вже зазначалось вище, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 360/484/24, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 жовтня 2024 року, з урахуванням щомісячної доплати 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що вказаним судовим рішенням також покладено на відповідача обов'язок щодо здійснення виплати позивачу з 01 лютого 2024 року вказаної щомісячної доплати.
Однак доказів виплати спірної щомісячної доплати до пенсії, до матеріалів справи не додано.
Сума доплати по перерахунку становить 16000,00 грн та відповідач зазначає, що виконання рішення суду в повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Тобто, зазначена доплата до пенсії до теперішнього часу не виплачена.
Отже, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 360/484/24 в частині здійснення виплати доплати до пенсії з 01.02.2024, залишається невиконаним.
Водночас, неможливість повного виконання цього рішення зумовлена відсутністю у відповідача бюджетних асигнувань, призначених для виконання рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність у цьому випадку таких підстав.
Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Разом з тим, суд зазначає, що не можна вважати фактично виконаним рішення суду шляхом здійснення виключно перерахунку пенсії позивача та внесення заборгованості з пенсії, що утворилась внаслідок такого перерахунку, на облік до відповідних автоматизованих систем відповідача, адже порядок та спосіб, у який таке судове рішення мало бути виконано, встановлений у його резолютивній частині судового рішення.
Відтак, відповідачем не доведено повного та фактичного виконання рішення суду у даній справі, не надано доказів виплати на користь позивача належних йому коштів.
Водночас, суд погоджується з позицією відповідача, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов'язане з об'єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України.
Таким чином, аналізуючи причинно-наслідковий зв'язок невиконання в повному обсязі рішення суду, суд вважає відсутніми ознаки вини та умислу у діях відповідача та відповідно робить висновок про недоцільність застосування до нього штрафних санкцій.
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом в ухвалі від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24, при розгляді звіту у подібних правовідносинах та за подібних обставин, та причин невиконання судового рішення.
За наведених обставин суд вважає, що наявні правові підстави для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання судового рішення в цій справі.
Разом з тим, при розгляді звіту суд також виходить з наступного.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (пункт 40 цього рішення) вказав, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Суд зазначає, що незважаючи на встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в цій справі та неодноразове встановлення відповідачу нових (додаткових) строків для виконання рішення суду, такі заходи не призвели до повного виконання такого рішення в частині виплати позивачу заборгованості з щомісячної доплати до пенсії.
Водночас, як вже мовилось, відповідач не виконує судове рішення у зв'язку з об'єктивними причинами, які не залежать від його волі, а саме відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, а тому у суду відсутні правові підстави для застосування до керівника відповідача відповідних санкцій (накладення штрафу), які є єдиним заходом, передбаченим адміністративно-процесуальним законодавством, для спонукання до виконання судового рішення в порядку судового контролю.
Відтак, на переконання суду, відповідні процесуальні дії, вчиненні в межах судового контролю, зокрема, встановлення нового строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення, є неефективними, за встановлених обставин відсутності бюджетних призначень для виконання в повному обсязі рішення суду, оскільки не призвели до виконання судового рішення в цій справі, яке залишається невиконаним протягом тривалого часу.
Отже, суд не вбачає доцільності у черговому встановленні відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення в цій справі та продовження судового контролю.
Водночас, за приписами статті 382-3 КАС України та, зокрема, частини 9 цієї статті, суд за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення може розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Отже, згідно з положеннями частин 1 та 3 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Як вже мовилось, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 360/484/24 на відповідача покладено обов'язок поновити виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії, починаючи з 01.02.2024.
Разом з тим, судом встановлено, що незважаючи на поновлення виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії з 01 жовтня 2024 року, заборгованість з її виплати за період з лютого 2024 року по вересень 2024 року в розмірі 16000,00 грн не виплачена, тобто рішення суду в частині виплати в повному обсязі належних позивачу коштів фактично не виконується протягом тривалого часу після набрання таким рішенням законної сили (понад двадцять місяців) та після встановлення судового контролю за його виконанням (понад дванадцять місяців).
При цьому, відсутність бюджетних асигнувань, а також посилання відповідача на черговість фінансування судових рішень, свідчить про наявність обставин, які істотно ускладнюють його виконання у спосіб, визначений рішенням суду.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 378 КАС України саме такі обставини - істотне ускладнення або фактична неможливість виконання судового рішення - є підставою для зміни способу і порядку його виконання.
Крім того, положення частини 3 статті 378 КАС України вказують, що невиконання протягом двох місяців судового рішення щодо пенсійних виплат є самостійною та достатньою підставою для зміни способу його виконання шляхом стягнення відповідної суми коштів.
Стадія виконання судового рішення є невід'ємною складовою судового процесу та завершальною стадією розгляду справи, а отже, на цій стадії підлягають застосуванню загальні принципи адміністративного судочинства, зокрема принципи верховенства права, обов'язковості судових рішень, ефективного судового захисту та забезпечення реального поновлення порушеного права. Зміна способу та порядку виконання судового рішення спрямована не на надання переваг окремому стягувачу, а на усунення перешкод для реального виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання для боржника.
Таким чином, судом встановлено наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі № 360/484/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заборгованості з щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», за період з 01.02.2024 по 30.09.2024 в сумі 16000,00 грн.
Отже, підсумовуючи суд вказує, що за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення в цій справі, суд, керуючись положеннями статей 378 та 382-3 КАС України, вважає за необхідне:
- прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання судового рішення у справі № 360/484/24;
- змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі № 360/484/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заборгованості з щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», за період з 01.02.2024 по 30.09.2024 в сумі 16000,00 грн;
- припинити судовий контроль за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі № 360/484/24, встановлений ухвалою від 07 квітня 2025 року.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 249, 256, 294, 378, 382, 382-1, 382-2, 383-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання судового рішення у справі № 360/484/24.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі № 360/484/24 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити з 01 лютого 2024 року виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) нарахованої, але не виплаченої заборгованості з щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», за період з 01.02.2024 по 30.09.2024 в сумі 16000,00 грн (шістнадцять тисяч гривень 00 коп.).
Припинити судовий контроль за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі № 360/484/24, встановлений ухвалою від 07 квітня 2025 року.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Качанок