29 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5276/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оілпродакшен» до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілпродакшен» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № ОПШ 043225 від 08.07.2025 р. Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про стягнення адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу № ОПШ 043225 від 08.07.2025 винесена без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття законного рішення, а отже має бути визнана протиправною та скасованою.
11 серпня 2025 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строк для надання відзиву (а.с.62).
19.08.2025 (вх.№ 24838/25) представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що під час перевірки позивача встановлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт». Оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством України.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
19.05.2025 відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України проводилась рейдова перевірка транспортних засобів на автомобільній дорозі М-14 (Одеса - Мелітополь - Новоазовськ).
19.05.2025 об 09:05 год., на 21 кілометрі автомобільної дороги М-14, інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області здійснено перевірку вантажного транспортного засобу (належного Позивачу) марки DAF модель XF 95, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
У зв'язку з виявленими під час здійснення рейдової перевірки обставин, було складено Акт № АР 094119 від 19.05.2025 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до Акту перевірки зафіксовано порушення законодавства, яке полягає у здійснені перевезень вантажів за відсутності, на момент проведення перевірки, документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон № 2344-III), а саме відсутні тахокарт водія за період з 21.04.2025 р. по 15.05.2025 року або бланку підтвердження водія ОСОБА_1 .
Водій зі змістом акту № АР 094119 від 19.05.2025 та інших складених документах був ознайомлений, що підтверджується відповідним підписом.
Управлінням Укртрансбезпеки в Кіровоградській області на адресу позивача було направлене запрошення на розгляд справи, позивача було викликано на 08 липня 2025 року.
08 липня 2025 року відповідач прийняв постанову № ОПШ 043225 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛПРОДАКШЕН» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. (а.с.7).
Не погоджуючись із даною постановою позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 79) (далі - Порядок № 1567).
Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку № 1567).
Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку № 1567).
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).
За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання водієм режиму праці та відпочинку.
Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).
Отже, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У справі, що розглядається, під час перевірки транспортного засобу позивача контролюючий орган виявив та зафіксував у акті перевірки від 19.05.2025 року № АР094119 порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» під час здійснення перевезень вантажів, перевізник не забезпечив водія тахометром режиму праці та відпочинку за період з 21.04.2025 по 15.05.2025 або бланком підтвердження діяльності водія, чим порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яку перебачено абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» .
За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Частиною першою статті 39 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Абзацами першим-третім частини другої статті 39 Закону № 2344-ІІІ визначено, що документами для регулярних пасажирських перевезень є:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм права вказує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються регулярні пасажирські перевезення, передбачених статтею 39 Закону № 2344-III, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 39 Закону № 2344-III документів, на підставі яких виконуються регулярні пасажирські перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до автомобільного перевізника санкцій, визначених абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Водночас суд зауважує, що законодавець під час визначення документів для здійснення регулярних пасажирських перевезень фактично не встановив їх вичерпного переліку, проте відзначив про необхідність наявності, в тому числі, інших документів, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Отже, у розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення № 340), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2).
Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Згідно з визначенням, наведеним у абзаці дванадцятому пункту 1.5 Положення № 340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
Своєю чергою, Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385:
контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Умови використання тахографів визначені розділом ІІІ Інструкції № 385.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до приписів пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники:
забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;
аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Пунктом 3.6 Інструкції № 385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:
правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Аналіз наведених норм вказує на те, що автомобільний перевізник, який здійснює регулярні пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, повинен обладнати транспортний засіб діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа, водій такого транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання, має із собою заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.
07 вересня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2819-IV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», яким постановила приєднатися до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.
20 грудня 2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева (далі Поправка № 6 до ЄУТР), в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Відповідно до пункту 6.4 Положення № 340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Отже, водії зобов'язані надавати посадовим особам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто, 29 тахокарт. Водночас факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений бланком підтвердження діяльності.
В акті перевірки від 19.05.2025 року № АР094119 встановлено, що у водія під час перевезення вантажу, на момент перевірки, були відсутні заповнені тахокарти за з 21.04.2025 по 15.05.2025 або бланки підтвердження діяльності за ці дні.
Позивач не заперечує відсутності вказаних документів у водія ОСОБА_1 на момент проведення перевірки, однак, зазначає, що у період з 09.01.2025 по 15.05.2025 водій ОСОБА_1 був закріплений за транспортним засобом FIAT Nuovo Doblo, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копією договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 09.01.2025 та копією наказу від 09.01.2025.
Суд звертає увагу на те, що перелічені документи не надаватись водієм під час рейдової перевірки, як вимагають положення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», також їх не було надано на розгляд справи 08.07.2025.
Окрім того, в акті рейдової перевірки №АР 094119 від 19.05.2025 в розділі «пояснення» водій не зазначає, що керував іншим транспортним засобом.
Проте суд підкреслює, що під час проведення перевірки водій має надати тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом, що прямо випливає зі змісту Поправки № 6 до ЄУТР.
Тобто, у позивача як автомобільного перевізника був обов'язок забезпечити водія, який здійснював перевезення вантажу, тахокартами за період з 21.04.2025 по 15.05.2025 або бланком підтвердження діяльності водія, який міг бути документальним підтвердженням того, що тахокарти за попередній період відсутні з об'єктивних причин. Адже тахокарта фіксує відомості про режим праці та відпочинку водія, а бланк підтвердження діяльності містить інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом.
Суд наголошує на приписах пункту 6.1 Положення № 340, відповідно до яких водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Тобто, водій транспортного засобу повинен у належний спосіб підтверджувати саме свій режим праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Отже, відповідно до обставин зазначених в акті перевірки, що не заперечується позивачем, під час перевірки 19 травня 2025 року водій ОСОБА_1 не підтвердив у належний спосіб режим праці та відпочинку за попередніх 28 днів, оскільки тахокарти за період з 21.04.2025 по 15.05.2025 та інших належних документів, які б підтверджували режим праці та відпочинку саме водія ОСОБА_1 за ці дні, надано не було.
Доводи позивача про те, що період з 09.01.2025 по 15.05.2025 водій ОСОБА_1 був закріплений за транспортним засобом FIAT Nuovo Doblo, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копією договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 09.01.2025 та копією наказу від 09.01.2025, суд не приймає до уваги оскільки, перелічені документи не надаватись водієм під час рейдової перевірки, як вимагають положення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та під час розгляду справи 08.07.2025.
З огляду на викладене вище суд резюмує, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено здійснення позивачем перевезення вантажу 19 травня 2025 року без надання усіх необхідних документів, які передбачені законодавством (тахокарт за за період з 21.04.2025 по 15.05.2025 або бланків підтвердження діяльності за ці дні), що є складом правопорушення, за яке абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.07.2025 року № ОПШ 043225 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
В задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Оілпродакшен» (ЄДРПОУ: 39759892, 25014, м. Кропивницький, вул. Олега Пашутіна, 13) до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845, 25004, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Героїв Маріуполя, 102) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА