01 травня 2026 року справа №320/40962/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши позовну у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТМА" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТМА" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати вимогу №Ю-12658524025 від 04.04.02024 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 32273,53 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення №02661324025 від 04.04.2024 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16136,77 грн.
Ухвалю суду від 19.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам, при цьому, позивач належним чином виконав вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» щодо своєчасного справляння єдиного внеску.
До суду від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "АРТМА" п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зі змінами, в результаті несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за травень 2014 року.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якого, у своєму відзиві відповідач не надав обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваних рішень та застосування санкцій, натомість, доводи контролюючого органу фактично відтворюють висновки акта перевірки, проте не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Вказано, що позивач погоджується із обставиною несвоєчасного подання звіту за про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації), проте, вказана обставина мала місце у 2014 році, тому давність притягнення товариства до відповідальності минула.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві, відповідно до ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 15.01.2024 №149, - проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТМА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2023, валютного - за період з 01.04.2017 по 30.09.2023, єдиного внеску на обов?язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2023 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.
За результатами перевірки Головне управління ДПС у м. Києві складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки позивача від 27.02.2024 №16655/26-15-07-02-03-03/34804018.
Названим актом, серед іншого, встановлено порушення позивачем п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) за травень 2014 року.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, товариством подано заперечення на акт. Однак, відповідачем, за результатами розгляду заперечень, висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.
Надалі, 04.04.2024 ГУ ДПС у м. Києві прийнято:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-12658524025 у сумі 32 273, 53 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій №02661324025, згідно якої на Позивача покладено обов?язок зі сплати штрафної санкції у сумі 16 136,77 грн. (надалі за текстом - Оскаржувані рішення).
Не погоджуючись з висновками акта перевірки, вважаючи вказані рішення контролюючого органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
За нормами п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.
Так, що за результатами перевірки, контролюючим органом було встановлено неподання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за травень 2014 року, внаслідок чого, знижено фонд оплати праці, на який нараховується єдиний внесок.
З даного приводу судом встановлено та не є спірним, що 15.06.2014 о 12:22:10 засобами електронного зв?язку ТОВ «АРТМА» направлено звітність - Додаток 4 «Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» за травень 2014 року (з таблицею 1 по якій проводяться нарахування в КОР платника).
Згідно квитанції 2 «автоматична обробка електронного документу/звіту виконана вдало (перелік попереджень за наявності). Дані завантажено до Реєстру застрахованих осіб.».
У подальшому, 17.06.2014 о 13:05:54 засобами електронного зв?язку, направлено звітність - Додаток 4 з табл. 5 за травень 2014 року. Згідно квитанції 2 автоматична обробка електронного документу/звіту виконана вдало, дані завантажено до реєстру застрахованих осіб.
Отже, суд звертає увагу, що звіт від 17.06.2014 вважається чинним, а попередній звіт від 15.06.2014 відображено в АІС «Податковий блок» в статусі «історії подання».
При цьому, як стверджено відповідачем та не заперечувалось позивачем, останній звіт від 17.06.2014 подано страхувальником до закінчення терміну подання звітності, але без таблиці 1 (по якій проводяться нарахування), нарахування в картці особового рахунку платника 71010000 у сумі 32273,53 грн.
Так, порядок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з нормами ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
У відповідності до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим періодом є календарний місяць, а для фізичних осіб - підприємців базовим звітним періодом є рік.
Водночас, в період, з якого у суб'єкта господарювання виникає обов'язок нарахувати єдиний внесок є не факт складання (подання) звіту, а факт нарахування заробітної плати (грошового забезпечення), і базою нарахування є нарахована заробітна плата, яка обчислюється на підставі бухгалтерських документів, а не даних Звіту по єдиному внеску.
З наведеного слідує, що позивач належним чином виконав вимоги Закону щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, при цьому, допущена помилка при формуванні Звітів (подання наступних звітів додаткових) вчинена вже після нарахування та сплати єдиного внеску, що вказує на те, що обов'язкові платежі (податки/внески) було сплачено, а тому, неможливо стверджувати про порушення податкового законодавства, а саме про неподання звіту, адже платіжні доручення за період червень-липень додані до позовної заяви та підтверджують вказані висновки.
Також, суд вважає помилковим висновок ГУ ДПС України у м. Києві про те, що неподання звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування призвело до заниження фонду оплати праці, на який нараховується єдиний внесок, адже обов'язок нарахувати єдиний внесок є не факт складання (подання) звіту, а факт нарахування заробітної плати (грошового забезпечення), і базою нарахування є нарахована заробітна плата, яка обчислюється на підставі бухгалтерських документів, а не даних Звіту по єдиному внеску. Так, позивач належним чином виконав вимоги Закону № 2464-VІ щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а допущена ним помилка при формуванні Звіту вчинена вже після нарахування та сплати єдиного внеску.
Суд визнає, що підставами застосування штрафу та нарахування пені, є невиконання платником єдиного внеску обов'язку щодо несплати (несвоєчасної) сплати єдиного внеску. Об'єктом застосування фінансових санкцій, є сума несплаченого або несвоєчасно сплаченого єдиного внеску, відсутність у межах спірних відносин обов'язку сплати виключає застосування санкцій. Зменшення абсолютного до сплати значення за звітом внаслідок допущеної помилки не посвідчує сплату (несплату), перерахування (неперерахування) єдиного внеску, виключає склад правопорушення та, як наслідок цього, застосування штрафу та нарахування пені.
У той же час, за звітними даними ТОВ «АРТМА» облікувало нарахування єдиного внеску на загальнообов?язкове соціальне страхування у сумі 32273,53 грн за травень 2014 та належним чином відобразило таке нарахування в обліку за відповідний звітний період, що підтверджено оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 651 «За розрахунками із загальнообов?язкового державного соціального страхування» за травень 2014 та Карткою рахунку 651 «За розрахунками із загальнообов?язкового державного соціального страхування» за травень 2014 року.
Підтвердженням своєчасності здійснення оплати (05.06.2014 ) ТОВ «АРТМА» внеску на загальнообов?язкове соціальне страхування у сумі 32273,53 грн, нарахованого на суму заробітної плати за травень 2014 року, є виписка по рахунку ПАТ «АВАНТ-БАНК» за період 05.06.2014 із відображенням:
1) платіжного доручення №761 від 05.06.2014 на суму 504,60 грн;
2) платіжного доручення №762 від 05.06.2014 на суму 2937,23 грн;
3) платіжного доручення №760 від 05.06.2014 на суму 28217,75 грн.
До того ж, вказане підтверджено даними обліку ТОВ «АРТМА» - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 651 «За розрахунками із загальнообов?язкового державного соціального страхування» за 01.06.2014-05.06.2014 та Карткою рахунку 651 «За розрахунками із загальнообов?язкового державного соціального страхування» за 01.06.2014-05.06.2014.
Окрім цього, відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПК України має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до ст. ст. 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 днів - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
На підставі вищевказаного суд вважає, що ГУ ДПС у м. Києві не мало права здійснювати податкову перевірку щодо періоду - травень 2014 року.
Так, Касаційний адміністративний суд у складів Верховного Суду у Постанові від 22.04.2021 у справі №813/2957/17 зазначив, що при визначенні періоду проведення перевірки контролюючим органом повинен дотримуватися строку давності, передбачений пунктом 102.1 статті 102 ПК України.
Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов Верховний Суд, зокрема, і в Постанові від 12.05.2021 у справі №520/4238/19, зазначаючи, що при плануванні, організації, проведенні документальних перевірок, нарахуванні за їх результатами грошових зобов'язань контролюючі органи повинні враховувати строки давності, визначені пунктом 102.1 статті 102 ПК України, які поширюються також і на період діяльності, який може бути охоплений перевіркою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору в суді та підлягають задоволенню, з урахуванням встановлених під час розгляду спору обставин та досліджених доказів.
Відповідачем під час розгляду даного спору в суді, не було надано доказів та обґрунтувань доводам, покладеним в основу позовних вимог, які досліджені судом та прийняті, як обґрунтовані. Інші ж доводи та посилання сторін, не спростовують висновків суду по суті спору та не впливають на результат розгляду спору.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №Ю-12658524025 від 04.04.02024 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 32273,53 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №02661324025 від 04.04.2024 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16136,77 грн.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТМА" (код ЄДРПОУ: 34804018) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 44116011) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.