30 квітня 2026 року м. Київ справа №320/32659/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрація та Державної екологічної інспекції Столичного округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрація та Державної екологічної інспекції Столичного округу з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ", в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» загальною площею 785 га та закріплення їх в натурі (на місцевості);
зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» відповідно до вимог законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» загальною площею 785 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що для забезпечення режиму охорони та збереження об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» відповідач, як користувач такого об'єкту, зобов'язаний вжити заходів, передбачених Законом України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема щодо визначення та встановлення в натурі меж такої території.
Також, позивачем наголошено на тому, що прокуратурою встановлено, що протягом тривалого часу землекористувачем не вжито заходів щодо встановлення меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» в натурі (на місцевості), у зв'язку з чим, відомості про земельну ділянку, на якій розташований вказаний об'єкт природно-заповідного фонду не внесено до Державного земельного кадастру, що створює загрозу цілісності заказника та може призвести до пошкодження, знищення цінних рослин. Крім того, через відсутність встановлених меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» існує реальна загроза вибуття із власності держави особливо цінних земель, що належать до природно заповідного фонду.
Таким чином, понад 13 років ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» знаходиться без охорони, межі заказника в натурі (на місцевості) залишаються не визначеними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що охоронним зобов'язанням не визначено розроблення окремого проекту землеустрою для ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке». Крім того, зазначено і про відсутність у позивача права на звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Також, до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України справи щодо відповідності Конституції України приписів абз. 1 ч. 3, абз. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII у формі письмового провадження.
Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України вже ухвалив Рішення № 6-р(ІІ)/2025 від 03.12.2025 у справі за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп».
Визнав неконституційними окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» (в частині представництва прокурором інтересів держави через «нездійснення» захисту уповноваженим органом), проте відстрочив втрату ними чинності до 01.01.2027. Визнав конституційними приписи абз. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру».
Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Тож, вказане клопотання задоволенню не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України «Про оголошення територій та об'єктів природно-зановідного фонду загальнодержавного значення» від 20.08.1996 № 715/96, ландшафтний заказник «Урочище «Мутвицьке» площею 785 га оголошено заказником загальнодержавного значення.
Згідно додатку № 1 до вказаного Указу Президента України, ландшафтний заказник «Урочище «Мутвицьке» - це типовий ландшафт півдня Київського Полісся у долині річки Мутвиця з типовою та рідкісною флорою, у складі якої рідкісні види рослин-осока затінкова, любка дволиста, гніздівка звичайна, коручка морозниковидна, коручка темно-червона, лілія лісова, занесені до Червоної книги України, а також численні лікарські рослини.
Згідно п. 1.6 Положення межі земельних дідянок, що включені до території заказника встановлюються в натурі (на місцевості), закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, що встановлені законом та нормативно правовими актами, в частині додержання природоохоронних вимог, вносяться до Державного земельного кадастру в установленому законом порядку та обов'язково враховуються у схемі землеустрою і техніко-економічного обгрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно територіальної одиниці.
До встановлення меж Заказника в натурі його межі відзначаються відповідно до проекту його створення.
Згідно п. 2.1 Положення, заказник створено з метою збереження типового ландшафтупівдня Київського Полісся в долині річки Мутвиця, який представлений дубовими, сосново-дубовими та мішаними лісами з різноманітною флорою, де зростають види, занесені до Червоної книги України - осока затінкова, любка дволиста, коручка темночервона, коручка широколиста, гніздівка звичайна, лілія лісова. Також зростають лікарські рослини, в т.ч. валеріана висока.
Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області з метою забезпечення режиму охорони та збереження ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» загальною площею 785 га у межах ДП «Макарівське лісове господарство», Забуянського лісництва - кв. 36, 37, 39,39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 в адміністративних межах Ніжиловицької, Забуянської та Королівської сільських рад Макарівського району 15.03.2010 землекористувачу - ДП «Макарівське лісове господарство» видано охоронне зобов'язання за № ЗЛандЗД 5-563, яке зареєстроване в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Київській області 23.02.1999.
Відповідно до вказаного охоронного зобов'язання, ДП «Макарівське лісове господарство» забезпечує додержання вимог заповідного режиму на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» та згідно ст. ст. 25, 26, 46 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» виносить в натуру межі природно-заповідної території, встановлює державні межові, інформаційно-охоронні знаки, інформаційні щити, наносить контури природно-заповідної території на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування і землеустрою з детальною характеристикою в таксаційних описах і проектах внутрішньогосподарського землеустрою.
За змістом вказаного охоронного зобов'язання, заповідний об'єкт ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання з встановленням необхідних вимог режиму охорони, відтворення та використання природних ресурсів. Установлено, що державне підприємство «Макарівське лісове господарство» припинило свою діяльність шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 937 «Про припинення державного підприємства «Макарівське лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення».
Згідно вищевказаного наказу, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Макарівське лісове господарство».
Отже, всі права і обов'язки ДП «Макарівське лісове господарство» перейшли до ДП «Ліси України», в тому числі і обов'язок із забезпечення режиму охорони та збереження територій ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке».
Згідно Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 2131 від 16.01.2023, підприємство є юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою виконує Державне агентство лісових ресурсів України. Підприємство може виступати позивачем, відповідачем, третьою особою в усіх судах, зокрема судах інших держав.
В той же час, опрацюванням наявної у прокуратурі інформації установлено, що відомості про визначення меж та встановлення їх в натурі (на місцевості) об'єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке», відсутні.
Згідно листа Філії «Макарівське лісове господарство» ДП «Ліси України» № 140/20.22-2024 від 26.03.2024, ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Мутвиця» розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222182300:14:032:0001, яка перебуває в користуванні Філії «Макарівське лісове господарство» ДП «Ліси України» згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ Ме002945 від 20.05.2004.
Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки (її частини) внесені до Державного земельного кадастру. Згідно положення «Про єдині державні знаки та аншлаги на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду України» Філією «Макарівське лісове господарство» ДП «Ліси України» на території об'єкту природно-заповідного фонду- ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Мутвиця» встановлено інформаційний та охоронні знаки. Разом з тим, згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 10-10-0.331-3563/2-24 від 08.04.2024, за інформацією Сектору № 1 Відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, в архіві Сектору № 1 відсутній другий (архівний) примірник державного акта на право постійного користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт природно-заповідного фонду «Урочище «Мутвицьке». У місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель Сектору № 1 відсутня документація із землеустрою виготовлена на земельну ділянку на якій розташований об'єкт природно-заповідного фонду «Урочище «Мутвицьке». У Секторі № 1 відсутні відомості щодо встановлення меж вказаного об'єкту природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості).
Таким чином, прокуратурою встановлено, що протягом тривалого часу землекористувачем не вжито заходів щодо встановлення меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» в натурі (на місцевості), у зв'язку з чим, відомості про земельну ділянку, на якій розташований вказаний об'єкт природно-заповідного фонду не внесено до Державного земельного кадастру, що створює загрозу цілісності заказника та може призвести до пошкодження, знищення цінних рослин. Крім того, через відсутність встановлених меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» існує реальна загроза вибуття із власності держави особливо цінних земель, що належать до природно заповідного фонду. Таким чином, понад 13 років ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» знаходиться без охорони, межі заказника в натурі (на місцевості) залишаються не визначеними.
Наведене і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За змістом ч. 3 ст. 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Так, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Згідно з ч. 3 ст. ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
З наведеного слідує, що КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що Києво-Святошинською окружною прокуратурою подається вказаний позов в інтересах держави в особі Київської обласної військової адміністрації та Державної екологічної інспекції Столичного округу, оскільки в ході реалізації повноважень, наданих органам прокуратури Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру», було встановлено факт недотримання вимог природоохоронного законодавства, що проявляється у не винесенні меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» та не закріпленні його меж в натурі (на місцевості).
Про виявлені прокуратурою порушення законодавства в частині не встановлення меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» відповідні суб'єкти владних повноважень належним чином повідомлені: листом від 10.04.2024 № 55/1-2595Вих-24 на адресу Київської обласної військової (державної) адміністрації та листом від 10.04.2024 № 55/1-2596Вих-24 на адресу Державної екологічної інспекції Столичного округу.
Проте, належних заходів спрямованих на захист інтересів держави ні Київською обласною військовою адміністрацією, ні Державною екологічною інспекцією Столичного округу не вжито.
Так, листом від 19.04.2024 № 3700/08/09.02-М/2024, Київська обласна військова (державна) адміністрація повідомила, що 02.02.2024 обласною адміністрацією вчергове направлено запит до ДП «Ліси України» (е1236/11/28.05.3/2024) 15 щодо вжиття вичерпних заходів щодо забезпечення протягом 2024 року встановлення меж територій та об'єктів природно заповідного фонду у натурі (на місцевості), що знаходиться у віданні ДП «Ліси України», зокрема з відображенням відповідних обмежень у Державному земельному кадастрі. Відповідно до інформації ДП «Ліси України» від 13.03.2024 Мо1747/3.1 2124 межі території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» встановлені в натурі, територія розміщена у межах ділянки з кадастровим номером 3222782300:14:032:0001, зареєстровані обмеження на використання земельної ділянки визначенні на площі 790,7 га. Враховуючи зазначене, Київська обласна державна адміністрація (Київська обласна військова адміністрація) не вживала заходів цивільно- правового характеру та не зверталася до суду з позовною заявою з метою визнання протиправною бездіяльності ДП «Ліси України».
Відповідно до листа Державної екологічної інспекція Столичного округу від 10.05.2024 № 9/6/2-30/1245, в Інспекції відсутні повноваження щодо звернення до суду звідповідним позовом, оскілки в Уніфікованій формі акту, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природніх ресурсів, затверджених наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 26.11.2019 № 450, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2019 за № 1293/34264, відсутні питання стосовно перевірки встановлення в натурі меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Інспекція не заперечує щодо пред'явлення Києво-Святошинською окружною прокуратурою позову в інтересах держави в особі ДЕІ Столичного округу.
З викладеного слідує, що порушені державні інтереси є незахищеними та свідчить про бездіяльність з боку зазначених органів державної влади, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред'явлення та підтримання даного позову.
З огляду на наведене, суд вважає, що, за даних обставин, у прокурора є обгрунтовані підстави для пред'явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Київської обласної військової адміністрації та Державної екологічної інспекції Столичного округу, у зв'язку із здійсненням останніми захисту інтересів держави неналежним чином.
Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти-природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Згідно зі ст. 43 ЗК України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти.
Оголошення пам'яток природи відповідно до ст. 27 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
У відповідності до ст. 28 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Так, ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначає, що охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.
Частиною 5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Тож, з наведеного слідує, що для забезпечення режиму охорони та збереження об'єкта природно-заповідного фонду, власники або користувачі такого об'єкту зобов'язані вжити всіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема, вжити заходів для визначення та встановлення в натурі (на місцевості) меж територій природно-заповідного фонду, установлення охоронних зон, укладення та виконання охоронного зобов'язання.
Як було встановлено судом під час судового розгляду справи, землекористувач допустив протиправну бездіяльність з вказаного питання, а саме протягом тривалого часу не вживає заходів щодо винесення меж ландшафтного заказника «Урочище «Мутвицьке» та закріплення їх в натурі (на місцевості), що створює загрозу подальшого існування об'єкт природно-заповідного фонду у своєму автентичному стані.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Статтею 2 ЗК України визначено, що суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, окрім іншого, організація землеустрою та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Згідно приписів ст. 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд»).
Відповідно до абзаців 11, 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про землеустрій» землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
В п. «г» ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» вказано, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути землекористувачі.
Згідно норм ч. 3 ст. 46 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» витрати, пов'язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться.
Суд наголошує на тому, що питання про організацію та встановлення меж територій природно-заповідного фонду невід'ємно пов'язане із підготовкою та затвердженням проектів землеустрою.
Відтак, винесенню меж певного об'єкту природно-заповідного фонду на місцевість передує діяльність щодо розробки проекту землеустрою, оскільки рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Водночас, землеустрій щодо організації раціонального використання та охорони земель та встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні (саме такими є землі природно-заповідного фонду) проводиться в обов'язковому порядку.
Отже, суд висновує, що на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», як правонаступника ДП «Макарівське лісове господарство» покладено обов'язок із організації проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» загальною площею 785 га та закріплення їх в натурі (на місцевості), а саме замовлення проекту землеустрою та здійснення контролю за його виготовленням.
Проте, як свідчать матеріали справи, такі межі не визначені, територія об'єкт до даних Державного земельного кадастру не внесена, тому існує небезпека використання землі на території заказника не за цільовим призначенням. Відсутність встановлених меж в натурі фактично унеможливить збереження його природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу, у зв'язку з чим, на переконання суду, наявні підстави для зобов'язання відповідача вжити відповідних заходів по винесенню меж заказника та закріпити його межі в натурі (на місцевості).
Крім того, через відсутність встановлених меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» існує реальна загроза вибуття із власності держави особливо цінних земель, що належать до природно заповідного фонду. Таким чином, понад 13 років ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» знаходиться без охорони, межі заказника в натурі (на місцевості) залишаються не визначеними.
Суд вважає, що, за даних обставин, землекористувач допустив протиправну бездіяльність з даного питання, а саме протягом тривалого часу не вживає заходів щодо винесення меж заказника та закріплення їх в натурі (на місцевості), що створює загрозу подальшого існування об'єкту природно-заповідного фонду у своєму автентичному стані.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку по суті спору про те, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню, при тому. Що останнім було належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в даній справі.
Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору не підлягають розподілу, адже позивач є суб'єктом владних повноважень а відповідач, юридичною особою.
Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрація та Державної екологічної інспекції Столичного округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» загальною площею 785 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» відповідно до вимог законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Мутвицьке» загальною площею 785 га та закріплення їх в натурі (на місцевості)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.