про зміну способу і порядку виконання судового рішення
30 квітня 2026 року м. Київ Справа № 320/47902/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Дзіся Андрія Романовича про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі № 320/47902/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій останній просить
- змінити спосіб виконання рішення суду щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 , як особі віднесеній до 1 категорії, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою по ІІ групі інвалідності, перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, згідно положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, починаючи з 01 лютого 2025 року щомісячно, з урахуванням вже виплачених сум;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 пенсійну виплату за період з 01 лютого 2025 року по 28 лютого 2026 року в сумі 143 857,80 грн.
В обгрунтування поданої заяви представник позивача послався на положення частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, те, що рішення суду у справі № 320/47902/24 набрало законної сили, рішення суду в частині виплати нарахованої пенсії не виконується відповідачем, а тому, на переконання представника позивача, є підстави для зміни порядку і способу виконання рішення суду.
Розглянувши подану представником позивача заяву, дослідивши матеріали справи, які мають значення для вирішення питання щодо можливості зміни способу і порядку виконання рішення суду, суд зазначає таке.
Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 320/47902/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, зокрема,
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІ групи, пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, державної пенсії, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, згідно положень статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, починаючи з 01 лютого 2025 року, з урахуванням вже виплачених сум;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 , як особі віднесеній до 1 категорії, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою по ІІ групі інвалідності, перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, згідно положень статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, починаючи з 01 лютого 2025 року щомісячно, з урахуванням вже виплачених сум;
- у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
- вирішено питання щодо розподіду судових витрат.
Рішення суду набрало законної сили 29 грудня 2025 року.
Позивачем виконавчі листи для пред'явлення до примусового виконання до органів виконавчої служби не отримувались.
Водночас, судом встановлено, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2025 року та листом від 03 лютого 2026 року № 1000-0202-8/13536 повідомлено позивача про те, що донарахована сума пенсії за період з 01 лютого 2025 року по 28 лютого 2026 року становить 143 857,80 грн. Також зазначено, що вказані кошти підлягають виплаті відповідно до положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд виходить з такого.
Так, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Судом встановлено, що позивачем надіслано на адресу відповідача заяву про зміну порядку і способу виконання рішення суду, тому, враховуючи, що справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), а також з урахуванням того, що відповідач обізнаний про звернення позивача з цією заявою до суду, тобто, його право на подання своїх заперечень з приводу обставин, викладених позивачем у заяві, не порушено, суд доходить висновку про можливість розгляду заяви позивача у письмовому провадженні.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 129 та 129-1 Конституції України визначено обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, в силу вимог КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Наведене дозволяє суду дійти висновку, що з 19 грудня 2024 року статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплату за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника».
Також варто уваги, що стаття 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Більш того, суд вважає за потрібне зазначити, що затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, Порядком здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених або перерахованих на виконання судових рішень, введено таку категорію як «перераховані пенсії за рішенням суду», під якими, згідно з пунктом 2 розуміється сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.
Порядком передбачено, що видатки на такі виплати здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань, виплата проводиться пропорційно виділеним асигнуванням, а невиплачені суми переносяться на наступний бюджетний період. Тобто з аналізу конструкції норм Порядку вбачається, що навіть після набрання судовим рішенням законної сили особа після відновлення порушеного права у судовому порядку не набуває права на негайне і повне отримання належної суми пенсії, що зводить нанівець конституційний принцип обов'язковості судового рішення.
На переконання суду, така модель змінює саму природу судового захисту, оскільки якщо особа після відновлення у судовому порядку порушеного права не отримує виконання судового рішення, а лише набуває статус одержувача виплати, що здійснюється пропорційно бюджетному ресурсу, судове рішення перестає бути ефективним способом поновлення порушеного права. У такому разі спір фактично не вирішується остаточно: особа спочатку доводить в суді порушення органом державної влади свого права на отримання пенсії у належному, законодавчо визначеному розмірі, а потім невизначений час очікує, коли держава визнає фінансову можливість це право реалізувати. Такий підхід прямо суперечить позиції Конституційного Суду України стосовно того, що виконання судового рішення не може бути ілюзорним або надмірно відкладеним.
Як вже зазначалось судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу пенсії з 01 лютого 2025 року. Рішення суду набрало законної сили 29 грудня 2025 року.
Вказане рішення суду відповідачем в частині зобов'язання провести перерахунок пенсії позивачу виконано та здійснено такий перерахунок, внаслідок чого сума доплати після перерахунку складає 143 857,80 грн.
В даному випадку, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є не виплата суми боргу протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/47902/24.
Враховуючи імперативні вимоги частини третьої статті 378 КАС України (у редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, яка є чинною з 19 грудня 2024 року), судом встановлено, що з дати набрання рішенням суду законної сили пройшло більше двох місяців, тоді як заборгованість, нарахована на виконання судового рішення, позивачу не сплачена, тому наявні підстави для змінити способу виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 320/47902/24 та встановлення способу виконання рішення, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь позивача нарахованої та невиплаченої заборгованості з пенсії за період з 01 лютого 2025 року по 28 лютого 2026 року.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 143 857,80 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22.
При цьому, суд зауважує, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у цій справі не є перешкодою для зміни способу і порядку його виконання, оскільки приписами статті 378 КАС України обов'язкову наявність відкритого виконавчого провадження не визначено в якості передумови для розгляду питання про зміну способу і порядку виконання рішення суду, тоді як правом на звернення до суду з відповідною заявою наділений не лише державний виконавець, а й стягувач.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обгрунтованою заяву представника позивача про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 242, 256, 378 КАС України, суд -
1. Заяву представника ОСОБА_1 про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у адміністративній справі № 320/47902/24 - задовольнити частково.
2. Змінити спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 320/47902/24, яке набрало законної сили 29 грудня 2025 року, в частині, що стосується зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 виплату державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, згідно положень статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, починаючи з 01 лютого 2025 року щомісячно, з урахуванням вже виплачених сум на «стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат, за період з 01 лютого 2025 року по 28 лютого 2026 року в розмірі 143 857,80 грн (сто сорок три тисячі вісімсот п'ятдесят сім гривень 80 копійок)».
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині залишення позову без розгляду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Жук Р.В.