30 квітня 2026 року м. Київ справа №320/5942/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ ФРУКТ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ ФРУКТ" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №8381/10-36-07-14 від 06.10.2022.
Свої вимоги позивач мотивує відсутністю правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому до суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, внаслідок чого підстави для його скасування - відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейлі Фрукт" (код ЄДРПОУ 43815842, місцезнаходження юридичної особи: Київська область, Бориспільський район, село Горобіївка, вул. Незалежності, 58), зареєстровано як юридичну особу 14.09.2020, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис №1003541020000008211.
На підставі направлень від 18.08.2022 №3124/10-36-07-14, від 23.08.2022 №3228/10-36-07-14, від 23.08.2022 №3229/10-36-07-14 виданих Головним управлінням ДПС у Київській області та наказу ГУ ДПС у Київській області від 16.08.2022 № 893-п виданого на підставі пп. 191. 1.6 п. 191.1 ст. 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейлі Фрукт" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (акт перевірки від 02.09.2022 №5614/10-36-07-14/43815842).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення товариством вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, встановлено завищення від'ємного значення за травень 2022 року на суму ПЛВ 1594407 грн (рядок 19 Декларації).
За наслідками розгляду заперечень платника податків, висновки акту перевірки від 02.09.2022 №5614/10-36-07-14/43815842 з питань щодо встановлення законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2022 викладено в наступній редакції, а саме:
Перевіркою з питань щодо встановлення законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2022 по підприємству ТОВ "Дейлі Фрукт" встановлено наступне:
п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з ПДВ за травень 2022 на суму ПДВ 374644,00 грн (рядок 19 Декларації).
ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №8381/10-36-07-14 від 06.10.2022 на зменшення ТОВ "Дейлі Фрукт" від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 374644,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящого податкового органу у порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарги, рішенням Державної податкової служби України від 07.12.2022 №16184/6/99-00-06-01-05-06, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
У подальшому позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За правилами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із пунктом 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (абзац десятий пункту 198.5 статті 198 ПК України).
За змістом наведених норм платник податку зобов'язаний самостійно нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
При цьому під положення зазначеної статті підпадають ті товари, нестачу яких виявлено за результатами проведеної вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу.
Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17, від 18 березня 2024 року у справі № 120/2466/23.
Згідно з приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75ПК України).
Згідно із підпунктом 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган під час проведення перевірки має право, зокрема, вимагати від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Частинами першою та другою статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно із законодавством.
Правила проведення інвентаризації для юридичних осіб, у тому числі обов'язкові випадки її проведення та оформлення результатів інвентаризації визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879.
Згідно з пунктом 5 розділу І цього Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.
Пунктом 7 розділу І Положення № 879 встановлено випадки обов'язкового проведення інвентаризації, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
За приписами пункту 1 розділу II Положення № 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.
Відповідно до п. 20 розділу II, п. І розділу ІV Положення № 879 бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов'язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).
Висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов'язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.
Зважаючи на викладене, висновок про визнання товарів використаними в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, може бути зроблений лише за результатами інвентаризації, якою виявлено нестачу ТМЦ; доказом наявності (залишку) або відсутності (нестачі) ТМЦ є сам результат інвентаризації - інвентаризаційний опис (акт інвентаризації), у разі виявлення нестачі - також звіряльна відомість і протокол.
Суд зазначає, що показники податкової звітності, зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період - травень 2022 року, сформовані та відображені на підставі первинних документів, які наявні у позивача та надавалися відповідачу під час перевірки, разом із запереченнями на акт перевірки та скаргою на податкове повідомлення - рішення.
Під час проведення перевірки, що здійснювалась ГУ ДПС у Київській області на підставі наказу від 16.08.2022 № 893-п, прийнятого відповідно до положень пп. 191. 1.6 п. 191.1 ст. 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України, проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на балансі товариства станом на 26.08.2022 у м. Дніпрі по вул. Кільченська, 5, у присутності працівників ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Так, в акті перевірки зазначено, що за результатами інвентаризації не встановлено розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними даними, товарно - матеріальних цінностей на залишках не встановлено.
До перевірки, заперечень на акт, також, надано: оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 за листопад 2021 року та травень 2022 року; акти списання товарів №1 від 30.11.2021, №2 від 31.12.2021, №3 від 31.12.2021, № 1 від 31.01.2022, №2 від 2802.2022; податкові накладні №139 від 30.11.2021, №121 від 31.12.2021, №63 від 31.01.2022, №46 від 28.02.2022, №13 від 31.03.2022, митні декларації.
Аналізом наданих до перевірки, в т.ч. разом із запереченнями на акт перевірки, первинних документів, контролюючим органом встановлено нестачу наступних товарів: - томати тепличні 1 гат (код УКТЗЕД 702000000) у кількості 0,01 тон на загальну суму 9,6 грн., у тому числі ПДВ 2 грн.; - капуста цвітна 1 гат (код УКТЗЕД 704100000) у кількості 10 358 тон на загальну суму 138 978 грн., у тому числі ПДВ 23 163 грн.; - апельсин 1 гат (код УКТЗЕД 805102200) у кількості 4 063 тон на загальну суму 42 591 грн., у тому числі ПДВ 7 098 грн.; - лимон майер 1 гат (код УКТЗЕД 805501000) у кількості 33 087 тон на загальну суму 302 480 грн., у тому числі ПДВ 50 413 грн; - виноград Киш-Миш 1 гат, виноград синій 1 гат (код УКТЗЕД 806101000) у кількості 18 709 тон на загальну суму 408 221 грн., у тому числі ПДВ 68 037 грн.; - хурма Персимона 1 гат (код УКТЗЕД 810700000) у кількості 76 297 тон на загальну суму 1 351 607 грн., у тому числі ПДВ 225 268 грн.; - апельсин 1 гат (код УКТЗЕД 805102800) у кількості 197 тон на загальну суму 3 976 грн., у тому числі ПДВ 663 гривні.
Таким чином, податковим органом встановлено нестачу вищевказаної номенклатури на загальну суму 2 247 864 грн., у тому числі ПДВ на суму 374 664 грн., внаслідок чого відповідач дійшов висновку ТОВ «ДЕЙЛІ ФРУКТ» занизило податкові зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2022 року та відповідно завищило суми від'ємного значення з ПДВ за травень 2022 року.
Зазначені відомості не відповідають інформації, що міститься в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 281 за листопад 2021 року, яка надана до матеріалів перевірки.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що за період з 01.11.2021 по 31.05.2022, ТОВ «ДЕЙЛІ ФРУКТ» придбано наступний товар: апельсин 1 гат (код УКТЗЕД 0805 10 22 00) - кількість 171 000,00 кг; апельсин 1 гат (код УКТЗЕД 0805 10 28 00) - кількість 113 260,45 кг; виноград Киш-Миш 1 гат (код УКТЗЕД 0806 10 10 00) - кількість 40 600,00 кг; гранат 1 гат, гранат Азербайджан 1 гат (код УКТЗЕД 0810 90 75 00) - кількість 286 010,00 кг; капуста цвітна 1 гат (код УКТЗЕД 0704 10 00 00) - кількість 70 198,00 кг; клеметин 1 гат (код УКТЗЕД 0805 22 00 00) - кількість 6 300,00 кг; лимон 1 гат, лимон майер 1 гат (код УКТЗЕД 0805 50 10 00) - кількість 590 190,00 кг; мандарин 1 гат (код УКТЗЕД 0805 21 90 00) - кількість 22 356,00 кг; томати тепличні 1 гат (код УКТЗЕД 0702 00 00 00) - кількість 20 000,00 кг; хурма персимона 1 гат, хурма пирамида 1 га г, хурма королек 1 гат (код УКТЗЕД 0810 70 00 00) - кількість 112 550,00 кг.
За період з 01.11.2021 по 31.05.2022 згідно з даними первинних документів (видаткових накладних, ТТН, податкових накладних) та регістрів бухгалтерського обліку, бази даних ЄРПН, ТОВ «ДЕЙЛІ ФРУКТ» реалізовано: апельсин 1 гат (код УКТЗЕД 0805 10 22 00) - кількість 166 937,8 кг; апельсин 1 гат (код УКТЗЕД 0805 10 28 00) - кількість 113 062,95 кг; виноград Киш-Миш 1 гат (код УКТЗЕД 0806 10 10 00) - кількість 15 112,80 кг; гранат 1 гат, гранат Азербайджан 1 гат (код УКТЗЕД 0810 90 75 00) - кількість 247 416,80 кг; капуста цвітна 1 гат (код УКТЗЕД 0704 10 00 00) - кількість 58 389,30 кг; клеметин 1 гат (код УКТЗЕД 0805 22 00 00) - кількість 6 020,90 кг; лимон 1 гат, лимон майер 1 гат (код УКТЗЕД 0805 50 10 00) - кількість 580 341,24 кг; мандарин 1 гат (код УКТЗЕД 0805 21 90 00) - кількість 18 980,20 кг; томати тепличні 1 гат (код УКТЗЕД 0702 00 00 00) - кількість 19 654,05 кг; хурма персимона 1 гат, хурма пирамида 1 га г, хурма королек 1 гат (код УКТЗЕД 0810 70 00 00) - кількість 36 174,50 кг.
Суд зазначає, що розбіжності в кількісному виразі з даними перевірки складають: - 1450,400 кг по товарній позиції капуста цвітна 1 гат (УКТ ЗЕД 0704100000); - 23238,237 кг по товарній позиції лимон 1 гат, лимон майер 1 гат (УКТ ЗЕД 0805501000); - 1591,200 кг по товарній позиції виноград Киш Миш 1 гат (УКТ ЗЕД 0806101000).
Однак, податковим органом при проведенні перевірки не було враховано накладні на повернення товару №72 від 11.03.2022, РК №4 від 11.03.2022, №380 від 14.01..2022. РК №13 від 14.01.2022, №307 від 04.11.2021, РК №1 від 04.11.2021.
Суд, також, погоджується з твердженнями позивача, що посадовими особами контролюючого органу при проведенні перевірки протиправно було округлено кількісні та вартісні показники товару до цілих чисел, оскільки це впливає на правильність розрахунків.
За період з 01.11.2021 по 31.05.2022 згідно з даними первинних документів щодо списання товарів наведеного переліку (результати інвентаризації, акти списання, зведені податкові накладні щодо нарахування ПДВ за умовою п. 198.5 ПКУ) та регістрів бухгалтерського обліку, бази даних ЄРПН, ТОВ «ДЕЙЛІ ФРУКТ» списано: апельсин 1 гат (код УКТЗЕД 0805 10 22 00) - кількість 4 062,82 кг ( внаслідок дії форс-мажорних обставин); апельсин 1 гат (код УКТЗЕД 0805 10 28 00) - кількість 0 кг; виноград Киш-Миш 1 гат (код УКТЗЕД 0806 10 10 00) - кількість: 10 374,95 кг ( з нарахуванням ПДВ), 20300,00 кг ( внаслідок дії форс-мажорних обставин); гранат 1 гат, гранат Азербайджан 1 гат (код УКТЗЕД 0810 90 75 00) - кількість: 13975,45 кг ( з нарахуванням ПДВ), 24617,75 кг ( внаслідок дії форс-мажорних обставин); капуста цвітна 1 гат (код УКТЗЕД 0704 10 00 00) - кількість: 3580 кг ( з нарахуванням ПДВ), 8228,70 кг ( внаслідок дії форс-мажорних обставин); клеметин 1 гат (код УКТЗЕД 0805 22 00 00) - кількість: 279,10 кг ( з нарахуванням ПДВ); лимон 1 гат, лимон майер 1 гат (код УКТЗЕД 0805 50 10 00) - кількість 2029,35 кг ( внаслідок дії форс-мажорних обставин); мандарин 1 гат (код УКТЗЕД 0805 21 90 00) - кількість: 3375,80 кг ( з нарахуванням ПДВ); томати тепличні 1 гат (код УКТЗЕД 0702 00 00 00) - кількість: 345,40 кг ( з нарахуванням ПДВ), 0,56кг ( внаслідок дії форс-мажорних обставин); хурма персимона 1 гат, хурма пирамида 1 га г, хурма королек 1 гат (код УКТЗЕД 0810 70 00 00) - кількість: 37840,20 кг ( з нарахуванням ПДВ), 38535,30 кг ( внаслідок дії форс-мажорних обставин).
Таким чином, фактичні залишки ТМЦ відповідають інформації, що міститься в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 281 за травень 2022 року, яка надана до матеріалів перевірки.
При цьому, під час розгляду даної справи судом не встановлено та відповідачем не доведено невідповідність вказаних первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Фактично вказані в акті перевірки порушення податкового законодавства зведені до висновків контролюючого органу про відображення позивачем в бухгалтерському обліку недостовірних даних.
Суд зазначає, висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Відповідачем не зазначено, які з наданих позивачем та досліджених під час перевірки первинних документів складені з порушеннями, не вказано, які порушення при їх складанні допущені, та які свідчать про недостовірність даних, відображених в бухгалтерському обліку.
Надання ж контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Відповідна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 19.11.2019 у справі № 826/487/16, від 14.09.2021 у справі №820/11305/15, від 04.03.2024 у справі № 460/24957/22.
Як під час проведення перевірки так і разом з запереченнями на акт перевірки позивачем надавались документи, підтверджуючі облік товарно-матеріальних цінностей на підприємстві.
Обґрунтувань причин неврахування вказаних документів під час перевірки відповідачем під час судового розгляду не зазначено.
За вказаних обставин, відповідачем не здійснено повного дослідження первинних документів, наданих до перевірки, тому висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань з ПДВ - необґрунтовані.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких об'єктивних доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій у спірний період за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При прийнятті рішення суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою, другою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 73 КАС України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу статті 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Однак, відповідачем не доведено правомірності своїх рішень у спірних правовідносинах.
Ураховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Відповідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 5619,66 грн, що підтверджується наявним у справі платіжним документом
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №8381/10-36-07-14 від 06.10.2022, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ ФРУКТ" (ідентифікаційний код 43815842) судовий збір у розмірі 5619,66 грн. (п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять грн. 66 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.