30 квітня 2026 року м. Київ справа №320/40276/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Генерального штабу Збройних Сил України про визнання наказів неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22991050), в якому просив суд:
- визнати неправомірним наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 27 квітня 2024 року №695 (по особовому складу) в частині звільнення з військової служби у відставку відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та зобов'язати Головнокомандувача Збройних Сил України внести зміни у п. 4 § 2 наказу від 27 квітня 2024 року №695 (по особовому складу) зазначивши про звільнення з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- визнати неправомірним наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03 травня 2024 року №119 (по стройовій частині) в частині звільнення мене з військової служби наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 27 квітня 2024 року №695 у відставку відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 внести зміни у п. 2 наказу від 03 травня 2024 року №119 (по стройовій частині) зазначивши про звільнення мене з військової служби відставку відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я) пункту частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач-2, в порушення вимог законодавства, під час перебування позивача у лікувальному закладі, не дочекавшись висновку військово-лікарської комісії щодо придатності позивача до військової служби, звільнив позивача за віком -на підставі підпункту «а» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а не за станом здоров'я -на підставі підпункту «б» пункту частини 5 статті 26 вказаного Закону.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач-1 -Військова частина НОМЕР_1 , не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що рапорт позивача про звільнення його з військової служби за віком був поданий 29.09.2023, що свідчить про те, що позивач заздалегідь знав про своє звільнення з військової служби за віком. Зауважив, що підставою виключення позивача зі списків особового складу військової частини та винесення оскаржуваного наказу від 03.05.2024 №119, став рапорт позивача про здачу справ та посади від 03.05.2024. Вважає, що підстави для внесення змін в оскаржувані накази відсутні.
Відповіфдач-2 -Генеральний штаб Збройних Сил України надав відзив на позовну заяву, в якому зауважив, що 30.04.2024 позивачу виповнилося 60 років, відтак він досяг граничного віку перебування на військовій службі та підлягав звільненню з військової служби за підпунктом "а" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». В зв'язку із цим, тимчасово виконуючим обов'язки Командувача об'єднаних сил Збройних Сил України були направленні документи до Головнокомандувача Збройних Сил України, для видання наказу (по особовому складу) про звільнення з військової служби. Відповідач звернув увагу, що в підставі для подання до звільнення позивача зазначено, що офіцер подав рапорт про звільнення з військової служби у відставку за віком.
Будь-яких документів, що позивач направлений на обстеження військово-лікарською комісією (далі - ВЛК), а також висновку ВЛК долучено до подання не було. Відтак, вважає, що Головнокомандувач Збройних Сил України діяв в межах повноважень та у визначений спосіб, в зв'язку із чим наказ від 27.04.2024 №695 є законним і зміненню не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді головного спеціаліста наказового відділу адміністративного центру Об'єднаного штабу військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «полковник», є учасником бойових дій.
10 квітня 2024 року позивач звернувся на адресу відповідача-1 з рапортом про направлення до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» для проходження військово-лікарської комісії, з метою визначення ступеню придатності до військової служби у Збройних Силах України.
Рапорт був підписаний рядом посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та зареєстрований за вх. № 313/р/ 2792 від 10 квітня 2024 року.
10 квітня 2024 року за вих. № 313/23/ВЛК відповідачем-1 було видано скерування на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби.
Наказом відповідача-1 від 10 квітня 2024 року № 97 (по стройовій частині) позивач був направлений до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».
В період з 11 квітня 2024 року по 29 квітня 2024 року позивач перебував на лікуванні у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», де проходив військово-лікарську комісію на предмет придатності до військової служби.
Відповідно до наказу відповідача-1 від 29 квітня 2024 року № 115, позивач прибув з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» та приступив до виконання службових обов'язків.
За результатами обстеження стану здоров'я позивачу було видано свідоцтво про хворобу від 27 квітня 2024 року №10574.
Відповідно до вказаного свідоцтва про хворобу військово-лікарська комісія дійшла висновку про те, що на підставі статті 42-а Розкладу хвороб позивач є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Приймаючи до уваги висновок військово-лікарської комісії, позивач вважає, що підлягав звільненню з військової служби за станом здоров'я, а саме за підпунктом «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
29 квітня 2024 року, прибувши з лікувального закладу, позивач звернувся на адресу відповідача-1 з рапортом про звільнення з військової служби за станом здоров'я.
Однак, рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров'я реалізований не був. Натомість, відповідач-1 повідомив, що 27 квітня 2024 року позивач був звільнений з військової служби наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 27 квітня 2024 року № 695.
Таким чином, позивач вважає підстави звільнення його з військової служби «за віком» на підставі підпункту «а» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» протиправними. Вважає, що з урахуванням висновків військово-лікарської комісії, застосуванню підлягав підпункт «б» пункт 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військових обов'язок і військову службу»
На підставі наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 27 квітня 2024 року № 695, відповідач-1 наказом від 03 травня 2024 року № 119 з 03 травня 2024 року виключив позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення.
Вважаючи винесені накази протиправними в частині зазначення підстави для звільнення, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Згідно з частинами першою та другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимоги статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє і на даний час.
Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі -Закон № 2232-XII )
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За визначенням, наведеним у частині дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII, особи, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 статті 2 Закон України "Про військову службу і військовий обов'язок" передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського І старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено Положенням від 10.12.2008 № 1153/2008 Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі -Положення) та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі -Інструкція №170).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Частиною 1 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
1) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі, і за станом здоров'я придатні до військової служби;
2) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану за підпунктом а) (за віком) - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Частиною першою пункту 7 статті 22 Закону №2232-XII визначено граничний вік перебування на військовій службі, який встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років.
Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, граничний вік перебування на військовій службі позивача встановлено - 60 років.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто йому виповнилось 60 років.
Враховуючи зазначене, на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 27 квітня 2024 року №695 (по особовому складу) полковника ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач, не погоджуючись із винесеним наказом, вважає, що відповідач-2 повинен був звільнити позивача на підставі підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто за станом здоров'я, врахувавши при цьому свідоцтво про хворобу від 26.04.2024 №10574, яким на підставі статті 42-а Розкладу хвороб позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає такі висновки позивача необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що 29.09.2023 позивачем був поданий рапорт про звільнення у відставку 30.04.2024, в зв'язку із досягненням граничного віку перебування на військовій службі.
Тобто, позивач заздалегідь знав про своє звільнення з військової служби за віком, зазначивши про це у власноруч підписаному рапорті.
Пунктом 12.6 Інструкції №170 визначено, що посадова особа, у підпорядкуванні якого є військовослужбовці, які виявили бажання звільнитись чи підлягають звільненню з військової служби, не пізніше ніж за чотири місяці до досягнення ними граничного віку перебування на військовій службі чи закінчення строку контракту, зобов'язана здійснити заходи щодо: розрахунку вислуги років військової служби військовослужбовців; обстеження військово-лікарською комісією військовослужбовців.
Згідно пункту 236 Положення з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення.
Відповідно до пункту 12.7 Інструкції №170 бесіда з питань звільнення з військової служби проводиться, зокрема, з полковниками (капітанами 1 рангу) - начальником військового навчального закладу, науково-дослідної установи, органу військового управління Збройних Сил України, командувачем оперативного (повітряного) командування, командувачем виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України, керівником структурного підрозділу Міністерства оборони України, Головнокомандувачем Збройних Сил України та начальником Генерального штабу Збройних Сил України, Головою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту або їх заступниками, заступниками Міністра оборони України
З військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед направленням документів на їх звільнення за всіма підставами проводиться бесіда із складанням аркуша бесіди. До участі в бесіді з військовослужбовцем, який звільняється з військової служби, за потреби залучаються безпосередні командири, фахівці служб персоналу, юридичних, фінансових служб тощо.
Під час бесіди з військовослужбовцем посадова особа роз'яснює йому, які пільги та переваги він має з працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення, доводить військовослужбовцю рішення щодо рекомендацій для територіального центру комплектування та соціальної підтримки стосовно можливості проходження ним служби у військовому резерві Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, водночас з'ясовує про місце проживання після звільнення військовослужбовця
та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки для направлення його на військовий облік. При цьому враховуються прохання та побажання військовослужбовця, даються необхідні пояснення з інших питань.
Згідно аркуша бесіди від 10.04.2024, який було підписано позивачем без зауважень, встановлено, що військовослужбовець (позивач) підлягає звільненню з військової служби у відставку відповідно до п. 3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «а» (за віком).
Отже, позивач до моменту проходження ВЛК та винесення свідоцтва про хворобу від 26.04.2024 №10574, був повідомлений про звільнення його з військової служби у відставку за віком.
Крім того, згідно змісту аркушу бесіди, позивач виявив побажання прискорити оформлення документів на звільнення.
Таким чином, станом на 10.04.2024 позивач був ознайомлений із підставами звільнення його з військової служби.
При цьому, жодних заперечень, претензій позивачем за результатами проведення бесіди висловлено не було.
Відповідно до пункту 12.8 Інструкції №170 посадові особи відповідно до наданих їм прав зобов'язані звільнити з військової служби військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі або які не виявили бажання
укладати новий контракт.
Суд зазначає, що документи на звільнення військовослужбовців, які досягають граничного віку перебування на військовій службі або в яких закінчується строк контракту про проходження військової служби, направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення, не пізніше ніж за два місяці до досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі або закінчення строку контракту про проходження військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до військової частини за місцем проходження військової служби у строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад, а також розрахунок військовослужбовців
Враховуючи те, що позивач підлягав звільненню з військової служби, тимчасово виконуючим обов'язки Командувача об'єднаних сил Збройних Сил України були направленні документи до Головнокомандувача Збройних Сил України, для видання наказу (по особовому складу) про звільнення з військової служби.
При цьому суд зауважує, що в підставі для подання до звільнення позивача зазначено, що офіцер подав рапорт про звільнення з військової служби у відставку за віком.
Будь-яких документів, що позивач направлений на обстеження військово-лікарською комісією (далі - ВЛК), а також висновку ВЛК долучено до подання не було.
Таким чином, виходячи з поданих документів на звільнення позивача з військової служби та відсутності на момент досягнення ним граничного віку перебування на військовій службі інших підстав для звільнення, в т.ч. висновку ВЛК, наказ Головнокомандуючого Збройних Сил України від 27.04.2024 №695 (по особовому складу) в частині звільнення з військової служби у відставку відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є правомірним, відтак вимога про внесення змін до нього не підлягає задоволенню.
Суд звертає увагу, що свідоцтво про хворобу від 27.04.2024, на яке посилається позивач, як на підставу для звільнення, було надано ним до військової частини 29.04.2024, що підтверджується рапортом позивача від 29.04.2024, тобто після винесення наказу про його звільнення.
Відтак, доводи позивача щодо невірного зазначення у наказі від 27.04.2024 підстав для звільнення, а саме за підпунктом «а» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за віком), тобто без врахування свідоцтва про хворобу, є необґрунтованими і судом до уваги не приймаються під час вирішення спору.
Оскільки наказ Головнокомандуючого Збройних Сил України від 27.04.2024 №695 (по особовому складу) щодо звільнення позивача був підписаний і реалізований Генеральним штабом Збройних Сил України 27.04.2024, підстав для внесення змін чи його скасування не було, командиром військової частини НОМЕР_1 було винесено наказ № 119 (по стройовій частині) від 03 травня 2024 року про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
В зв'язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що вимога про визнання наказу №119 від 03.05.2024 в частині підстав звільнення позивача неправомірним та зобов'язання внести зміни в даний наказ -задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази на підтвердження правомірності дій та докази, долучені в обґрунтування позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) відмовити повністю
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.