Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 травня 2026 року Справа№200/9949/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
17.12.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078 в фіксованому розмірі 4078,31 гривень на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4078,31 грн. в місяць у загальній сумі 236 541,98 грн. за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Ухвалити додаткове рішення про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що протягом спірного періоду проходив військову службу у відповідача.
Посадовий оклад позивача підвищився з 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.
Під час проходження служби йому не була в повному розмірі виплачена індексація грошового забезпечення відповідно Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, чим порушені його права.
А саме з 01.03.2018 по 31.12.2022 йому в порушення норм абзаців 4 - 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачена фіксована індексація (індексація-різниця) грошового забезпечення у фіксованій величині 4078,31 грн. в місяць на загальну суму 236 541,98 грн.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 22.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін до судового засідання).
Відповідач подав відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких зазначав, що з 01 березня 2018 року посадовий оклад військовослужбовців підвищився на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, у зв'язку з чим базовим місяцем (місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін) став березень 2018 року.
Для проведення розрахунку індексації-різниці, на його думку, порівняння підвищення грошового забезпечення із сумою індексації має здійснюватися в умовах березня 2018 року, тобто повинно братися грошове забезпечення березня 2018 року до підвищення посадових окладів та грошове забезпечення березня 2018 року після підвищення посадових окладів. При цьому, враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.
Вважав, що позивачем проведений невірний розрахунок індексації грошового забезпечення, який відрізняється від розрахунків відповідача.
Так, в своїх розрахунках позивач порівнює розмір збільшення доходу після підвищення посадового окладу, враховуючи у лютому 2018 року розмір щомісячної додаткової винагороди (2876,94 грн), що була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, що є невірним, оскільки додаткова винагорода мала разовий характер та не була постійно, так у місяці збільшення посадового окладу її немає.
Позивачу було встановлено: посадовий оклад до 01.03.2018 року - 530,00 грн, з 01.03.2018 року - 2640,00 грн; оклад за військовим званням до 01.03.2018 року - 30,00 грн, з 01.03.2018 року - 530,00 грн; надбавка за вислугу років до 01.03.2018 року - 112,00 грн, з 01.03.2018 року - 951,00 грн; надбавка за особливості проходження військової служби 10% до 01.03.2018 року - 336,00 грн, з 01.03.2018 року - 412,10 грн; премія до 01.03.2018 року - 3831,90 грн з 01.03.2018 року - 3595,88 грн.
Розмір грошового забезпечення Позивача в лютому 2018 становить 4839,90 грн, а в березні 2018 року - 8128,98 грн. Сума підвищення грошового забезпечення склала - 3289,08 грн, а отже сума індексації різниці становить - 4463,15 грн - 3288,85 грн = 1174,07 грн.
Вказаний Позивачем розрахунок суми індексації-різниці - 4078,31 грн не відповідає дійсності та не підтверджується певними документами. Розрахована сума індексації-різниці є неналежною, оскільки виконана помилково та не відповідає вимогам абзаців пункту 5 Порядку № 1078.
Вважав, що дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення щодо періоду з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у визначеній позивачем сумі є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також вважав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом.
Просив в задоволенні позову відмовити.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що в період з 09.01.2018 по 23.09.2024 ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (до реформування - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є учасником бойових дій.
Вказані обставини підтверджуються, зокрема витягом з послужного списку особової справи старшого солдата ОСОБА_1 ..
Під час проходження служби (станом на час звернення до суду з позовом) за спірний період з 01.03.2018 року по 31.122022 року йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 року № 1078 (індексація-різниця). (Виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення за зазначений період, і така індексація в даній справі не є спірною.)
Вказані обставини підтверджуються, зокрема архівними відомостями щодо позивача за період з січень 2018 року по червень 2020 року, та не заперечуються відповідачем.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
У частині 5 ст. 2 вказаного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).
Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
З 01 січня 2023 року пунктом 3 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинена на 2023 рік.
Відповідно, не застосовувався і Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та розроблений на виконання вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Наведена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році була чинною, неконституційною не визнавалася, не скасовувалася, а тому підлягала застосуванню.
З 01 січня 2024 року дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» відновлена.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Отже, з січня 2024 року встановлений єдиний підхід для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення у 2024 році.
Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком (на той час) незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
В цій частині судом враховані правові висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 19.07.2019 року в справі №240/4911/18, від 07.08.2019 року в справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 року в справі № 825/565/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Щодо визначення базового місяця індексації
Відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку.
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Отже, місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 року в справі №825/565/17, від 23.09.2020 року в справі № 620/3282/18.
Верховний Суд в постанові від 23.04.2020 року у справі №816/1728/16 за результатом аналізу п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, також зазначив: «Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації».
Отже, було таке поняття як «фіксована сума індексації», яка залишається після підвищення посадових окладів, якщо сума підвищення грошового доходу не перевищила суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів, та виплачується до наступного підвищення посадових окладів (п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078).
Протягом спірного періоду Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, такого поняття як «фіксована сума індексації» вже не містили. Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до цього Порядку, однак лише у редакції, яка діяла до 15.12.2015 року.
На вказані обставини звернута увага і у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі №600/524/21-а.
Термін умовно замінений на «індексацію-різниці».
Відповідно до абз. 3 п. 101 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
З огляду на наведене обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до грудня 2015 року проводилося з місяця прийняття військовослужбовця на службу.
01 грудня 2015 року вказану норму виключено, і з цього часу застосовуються загальні положення Порядку, в тому числі п. 102 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів від 09.12.2015 року № 1013.
Відповідно до п. 102 Порядку для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Згідно з п. 14 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Міністерство соціальної політики України в листі від 28.04.2016 року № 201/10/137-16 надало роз'яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному: «Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.».
Як приклад в цьому листі зазначено: «Враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року».
Мінсоцполітики в листі від 23.06.2020 року № 76/0/214-20 надало роз'яснення: «Починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватись з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.»
Верховний Суд в постанові від 22.07.2020 року в справі № 400/3017/19 (щодо періоду з 01 грудня 2015 року) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів наказано вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови. Вказана постанова втратила чинність 01 березня 2018 року.
01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Отже, січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, січень 2008 року - є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців (місяцем для обчислення індексу споживчих цін) з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а березень 2018 року - є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01 березня 2018 року.
Отже, Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, передбачає можливість виплати двох видів індексацій грошових доходів - умовно кажучи «поточної» та «індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2024 року у справі № 200/11548/21.
Щодо позовних вимог стосовно правильності застосування відповідачем абзаців 4 - 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, які стосуються індексації-різниці.
Щодо індексації-різниці Верховний Суд в постанові від 23.03.2023 року (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 року про виправлення описки в ній) у справі № 400/3826/21 зазначив, що 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, якою були встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 цього Порядку дають Суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу військовослужбовця військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Верховний Суд в цій же постанові зазначив наступне:
« 104. Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд звертає увагу на таке.
105. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
105.1. розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
105.2. суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
105.3. чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
106. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року»...
106.1. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
107. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
108. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.».
Щодо індексації-різниці щодо періоду з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року суд зазначає наступне.
За зазначений період позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (індексація-різниця).
Щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення позивача (відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей) до підвищення грошового забезпечення (лютий 2018 року; як пояснив відповідач - виплачені у березні 2018 року) були наступними:
1) посадовий оклад - 530 грн.;
2) оклад за військовим званням - 30 грн.;
3) надбавка за вислугу років - 112 грн.;
4) надбавка за особливості проходження служби - 336 грн.;
5) щомісячна премія - 3831,90 грн.;
6) щомісячна додаткова грошова винагорода - 2903,94 грн.
Разом: 7743,84 грн.
При цьому суд зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода була введена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" і виплачувалася усім військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) щомісячно в розмірі 60 % місячного грошового забезпечення по березень 2018 року, а тому враховується судом при розрахунку грошового забезпечення.
Щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення позивача після підвищення грошового забезпечення (березень 2018 року; як пояснив відповідач - виплачені у квітні 2018 року) були наступними:
1) посадовий оклад - 2640 грн.;
2) оклад за військовим званням - 530 грн.;
3) надбавка за вислугу років - 951 грн.;
4) надбавка за особливості проходження служби - 412,10 грн.;
5) щомісячна премія - 3595,88 грн.
Разом: 8128,98 грн. (а не: 8128,68 грн., як помилково порахував представник позивача).
Таким чином:
- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (порівняно з лютим 2018 року) становив: 8128,98 грн. - 7743,84 грн. = 385,14 грн.;
- сума можливої індексації у березні 2018 року відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року (1762,00 грн.), на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року (253,30%), поділений на 100 відсотків, становила:
1762,00 грн. х 253,30% /100% = 4463,15 грн.
(Аналогічна сума індексації наведена в постановах Верховного Суду від 22.06.2023 року у справі № 520/6243/22, від 23.05.2024 року у справі № 160/15411/23.);
- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року не перевищив суму можливої індексації у березні 2018 року, у зв'язку з чим позивачу має бути нарахована індексація-різниця;
- розрахунок індексації-різниці позивача (різниця між сумою можливої індексації у березні 2018 року і розміром підвищення доходу позивача у березні 2018 року до наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини):
4463,15 грн. - 385,14 грн. = 4078,01 грн.
Отже, позивач в період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно мав право на нарахування та виплату індексації-різниці у розмірі 4078,01 грн. щомісячно.
Загальна сума такої індексації за зазначений період становить 236524,58 грн. (58 місяців х 4078,01 грн.), а не 236 541,98 грн., як помилково порахував представник позивача.
Ненарахуванням та невиплатою позивачу такої індексації-різниці відповідач порушив права та законні інтереси позивача.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом, який гарантував би повне їх відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (ч. 2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Посилання відповідача на те, що до складових грошового забезпечення позивача для обчислення індексації-різниці не повинна включатися щомісячна додаткова грошова винагорода 2903,94 грн., що була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 (втратила чинність з 01 березня 2018 року), через те, що, на думку відповідача, вона мала разовий характер, є неприйнятними, оскільки суперечать положенням зазначеного нормативно-правового акту, згідно з якими така грошова винагорода була щомісячним додатковим видом грошового забезпечення.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом є також неприйнятними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII у редакції, яка діяла до 19.07.2022 передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати було визначено вказаними вище періодами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 за № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, Законом №2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.
Таким чином, після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 і від 06.03.2024 у справі № 600/5050/23-а.
При цьому, суд враховує, що відповідно до пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 “Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022), був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) норма статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, та такою, що втратила чинність норма статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Виходячи з наведеного позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Посилання відповідача на не підтвердження повноважень представника позивача на подання позову - є помилковими, оскільки спростовані наявними у справі доказами, а саме довіреністю фізичної особи - позивача, що оформлена позивачем особисто через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 58 та п. 1 ч. 1 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність; повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, як, зокрема довіреність фізичної або юридичної особи.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, і доказів понесення ним інших судових витрат до суду не подано, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; Адреса для листування: АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; Адреса для листування: АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно із застосуванням абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, а саме в розмірі 4078,01 грн. в місяць - у загальній сумі 236524,58 грн., та виплатити її з відрахуванням з неї податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.05.2026 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв