Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 квітня 2026 року Справа№200/1314/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо неналежного обліку й документування участі у бойових діях та заходах, які підлягають оплаті додатковою винагородою згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 до 100000,00 грн. за період з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022; зобов'язання відповідача 1 нарахувати та виплатити збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000,00 грн., у зв'язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період безпосередньої участі з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022; стягнення з відповідача 2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 (чотири тисячі) грн; стягнення з відповідача 1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 (чотири тисячі) грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року суд прийняв до провадження адміністративну справу та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року закрито провадження у справі в частині в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_3 щодо неналежного обліку й документування участі у бойових діях та заходах, які підлягають оплаті додатковою винагородою згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 до 100000,00 грн за період з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що проходив військову службу та перебував на фінансовому забезпеченні у відповідача 1, проте в період з жовтня по листопад 2022 включно, був направлений і перебував у підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ). Зазначив, що у період з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області, проте відповідач 1 не здійснив йому виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях за жовтень та листопад 2022 року, мотивуючи тим, що відповідач 2 не надав належних підтверджуючих документів про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах які підлягають оплаті додатковою винагородою згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 до 100000,00 грн. Дії відповідача щодо ненарахування та невиплати збільшеної додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн вважає протиправними, просив задовольнити позов.
Відповідач 1 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач у спірний період із жовтня 2022 року по листопад 2022 року перебував у службовому відрядженні і виконував обов'язки на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_3 ). Зазначив, що у довідці, наданій позивачем, відсутні посилання на документи (журнал бойових дій та рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу), які підтверджують як безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, так і кількість днів такої участі. Крім того, на звернення відповідача 1 щодо необхідності отримання підтверджуючих документів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах під час його відрядження до НОМЕР_4 прикордонного загону, ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що підтверджуючі документи не будуть надані у зв'язку з тим, що відрядженні до НОМЕР_4 прикордонного загону військовослужбовці в/ч НОМЕР_2 не брали участь у бойових діях і заходах. Крім того, заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач 2 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що Інформація та документи, визначені підпунктами 1-8 пункту 2 Наказу №392 та підпунктами 1-7 пункту 2 Наказу №628, які б підтверджували право Позивача на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн, на адресу військової частини НОМЕР_3 з НОМЕР_5 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) стосовно позивача не надходили. Докази стосовно участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 09.10.2022 по 30.11.2022 на адресу військової частини НОМЕР_3 з НОМЕР_5 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) стосовно позивача не надходили. Інших документів з НОМЕР_5 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_3 не надходило. З документів, наданих НОМЕР_5 прикордонною комендатурою швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону до військової частини НОМЕР_3 умови (обставини), які визначені у наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22 АГ та від 09.12.2022 №628/0/81 - 22 - АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 тис. грн щодо позивача відсутні. Разом з тим, військовою частиною НОМЕР_3 проведено всі заходи щодо інформування військової частини НОМЕР_2 щодо документів відносно позивача, наявних у військової частини НОМЕР_3 , шляхом направлення рапортів до військової частини НОМЕР_2 . Крім того, зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.
Суд звертає увагу, що в установлений судом строк відповідачі не подали суду витребувані ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року докази, а саме засвідчені належним чином копії наказів про прийняття та проходження служби стосовно ОСОБА_1 , бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій та інші документи, які можуть підтверджувати безпосередню участь позивача у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними доказами у справі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області) та особою, що претендує на виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн.
Відповідач 1 - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) та відповідач 2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України мають адміністративну процесуальну дієздатність.
Суд встановив на підставі відомостей військового квитка серії НОМЕР_10 від 08.03.2022 року, що ОСОБА_1 у період з 29.04.2022 по 30.05.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Обставина направлення ОСОБА_1 у спірний період в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) не є спірною між сторонами.
Крім того, суд встановив на підставі довідки від 08.01.2023 року №4160, виданої Військовою частиною НОМЕР_3 , що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області, зокрема, у періоди з 09.10.2022 по 31.10.2022 року, з 01.11.2022 по 30.11.2022 року. Підставою видачі зазначено бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №165 гриф від 16 вересня 2022 року.
Начальник загону - комендант 2 комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону полковник ОСОБА_2 подав рапорт від 03.11.2022 №1525 на ім'я командира військової частини НОМЕР_3 , у яких просив виплатити військовослужбовцям НОМЕР_5 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону, в тому числі, позивачу додаткову винагороду за жовтень 2022 року у розмірі 30 000 гривень за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 року; на підставі абзацу 2 пункту 1, пункту 2, пункту 3 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» додаткову винагороду за жовтень 2022 року у розмірі до 70000 гривень військовослужбовцям НОМЕР_5 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону, в тому числі, позивачу за період з 09.10.2022 по 31.10.2022 року (23 дні).
Крім того, начальник загону - комендант 2 комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону полковник ОСОБА_2 подав рапорт від 01.12.2022 №1893 на ім'я командира військової частини НОМЕР_3 , у яких просив виплатити військовослужбовцям НОМЕР_5 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону, в тому числі, позивачу додаткову винагороду за листопад 2022 року у розмірі 30 000 гривень за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 року; на підставі абзацу 2 пункту 1, пункту 2, пункту 3 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» додаткову винагороду за жовтень 2022 року у розмірі до 70000 гривень військовослужбовцям НОМЕР_5 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону, в тому числі, позивачу за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 року (30 дні).
Вказані рапорти військова частина НОМЕР_3 направила військовій частині НОМЕР_2 супровідними листами від 10.11.2022 року №22/4372-22-Вих та від 04.12.2022 року №22/4931-22-Вих. Додатково повідомлено, що підтверджуюча інформація відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» відсутня.
Обставина надіслання вказаних рапортів до військової частини НОМЕР_2 не є спірною між сторонами.
На звернення представника позивача із адвокатським запитом стосовно виплати додаткової винагороди, Військова частина НОМЕР_2 надала відповідь листом від 10.02.2026 року №04.2/2181-26-Вих, відповідно до якої позивачу підвищена додаткова винагорода за жовтень, листопад 2022 року (за час перебування у відряджені на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано підтверджуючих документів (довідки) про дні безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених наказом №392 АГ, за формою, наведеною у додатку до наказу №392-АГ. У зв'язку з не отриманням довідок та з метою реалізації вимог Постанови №168 та наказу №392-АГ НОМЕР_1 прикордонним загоном на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено лист з клопотанням надання документів (довідки) про безпосередню участь у бойових діях або заходах, передбачених наказом №392-АГ за встановленою формою. На адресу НОМЕР_1 прикордонного загону надійшов лист від 29.11.2022 року №22/4820-22 вих. «Про надання інформації» від начальника НОМЕР_4 прикордонного загону, в якому зазначено, що НОМЕР_4 прикордонний загін не вбачає підстав надання довідок для виплати підвищеної до 100000 грн додаткової винагороди підрозділам (військовослужбовцям) військової частини НОМЕР_2 , за час їх перебування і виконання ними обов'язків на ділянці НОМЕР_4 прикордонного загону.
Вважаючи протиправною невиплату додаткової винагороди до 100 000 грн за вказаний період, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
За ст. 16 Закону №661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), дія якого в силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За абз. 1 та 2 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
За п. 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - Постанова №793) до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: «2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
В решті зміст пункту 1 Постанови № 168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 26.09.2022 по 31.12.2022) не змінювався.
03.07.2022 Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужби), з посиланням на пункт 21 Постанови №168, було видано наказ № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», який введено в дію з 01.08.2022.
Згідно з п.2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:
1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;
2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;
3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;
6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження;
7)бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;
8)бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
За п.4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
За п. 5 наказу № 392-/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
У довідках, передбачених цих пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
Відповідно до пункту 10 наказу №392-/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
Відповідно до пункту 11 наказу №392-/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу).
Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 наказу).
Згідно пункту 12 наказу № 392-/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
З 01.12.2022 був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168».
Цей наказ дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
За п. 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;
3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.
Отже, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів.
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли у зв'язку з невиплатою збільшеної до 100 000,00 грн. додаткової винагороди військовослужбовцю, який проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 , та якого відряджено до Військової частини НОМЕР_3 для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, передбачену пунктом 1 Постанови №168.
Питання матеріального та морального стимулювання військовослужбовців під час дії воєнного стану врегульовано Постановою №168, якою на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.
Крім того, виплата відрядженому військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень на місяць, передбаченої Постановою №168, здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження військовою частиною (установою), до якої відряджений військовослужбовець, безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах та повідомлення нею про це у встановленому порядку військової частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовця.
Верховний Суд в постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 зазначив, що текстуальний виклад пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав.
Спірним є питання застосування пункту 1 Постанови №168 у зіставленні з іншими підзаконними актами, які стосуються виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, в аспекті порядку (умов, підстав) виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану.
Під іншими підзаконними актами в контексті обставин цієї справи маємо на увазі наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, який виданий для реалізації приписів пункту 2-1 Постанови № 168 і був покликаний регламентувати порядок та умови виплати додаткової винагороди, яка встановлена цією Постановою (пункт 1), зокрема у збільшеному розмірі до 100000,00 грн і обумовлена участю військовослужбовця у бойових діях або здійсненням заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Щодо застосовності наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ до правовідносин, пов'язаних з виплатою додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, то позиція Верховного Суду з цього приводу, яка висловлена у постанові від 21.12.2023 у справі №200/193/23, зводиться до того, що документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100 000,00 гривень відповідно до приписів наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України № 168 до правовідносин, що вже відбулися.
За відсутності цього відомчого нормативно-правового акту не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.
Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою №168, у спірний період підлягає наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.
Зазначеної позиції (підходу) щодо застосовності наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ до правовідносин, які, подібно до спірних, виникли у зв'язку з (не)виплатою військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у період вересень-грудень 2022 року Верховний Суд дотримувався також під час розгляду інших справ такої самої категорії, як ця.
В постанові від 26.06.2024 у справі №200/216/23 Верховний Суд звернув увагу на умови (контекст), за яких (якого) Адміністрація Держприкордонслужби видала згадувані накази, а також на мету їх видання.
Висловивши свої міркування з цього приводу, касаційний суд у постанові від 26.06.2024 у справі №200/216/23 підсумував, що в наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови №168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань/заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
З цієї позиції, за текстом постанови Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, видання зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ не можна вважати (сприймати) як вияв свавілля чи як неправомірний спосіб обмежити (позбавити) отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168. Знову таки, накази, про які йде мова, видані для того, щоб реалізувати приписи пункту 1 Постанови №168, адже виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн передбачена за участь у бойових діях або здійсненні заходів, які, аби військовослужбовець був належно і заслужено винагороджений, повинні мати документальне оформлення. Відповідно приписи, які містять згадувані накази Адміністрації Держприкордонслужби, проєктовані передовсім на органи (військові частини) і їхніх посадових осіб, на яких покладається таким чином обов'язок вести облік військовослужбовців, документувати факти їхньої залученості до бойових дій та/або заходів, за які встановлена додаткова винагорода у розмірі до 100 000,00 грн а також надсилати ці документи за належністю з метою виплати військовослужбовцям заслуженої винагороди.
Інакше кажучи, як зазначено далі у цій постанові касаційного суду, приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби не встановлюють додаткових зобов'язань чи правил поведінки для тих військовослужбовців, які мають (набули) право на додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн передбачену пунктом 1 Постанови № 168, яке [право] виникає у них з настанням відповідних обставин (ситуацій, умов), які, в значенні згадуваних приписів Постанови №168, є підставою для виплати цієї винагороди. Тому уніфікація розуміння (з містовного наповнення) цих «обставин» не покладає на військовослужбовців - у відносинах, що виникають у зв'язку з виконанням наказів командирів (начальників), надто в умовах воєнного стану - додаткових обов'язків (вимог) як умови для отримання додаткової винагороди. Приписи згадуваних наказів Адміністрації Держприкордонслужби, якщо зважити також на підстави і мету їх видання, виконують радше забезпечувальну роль (функцію) щодо норм, які встановлюють право на додаткову винагороду (у цьому контексті мовиться про пункт 1 Постанови №168), або, іншими словами, є похідними від останніх.
Верховний Суд в постанові від 26.06.2024 у справі №200/216/23 зазначив, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої регламентації зазначено в пункті 2-1 Постанови №168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ, не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. З тих самих міркувань касаційний суд, посилаючись на позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 21.12.2023 у справі №200/193/23, вважав правомірним застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби до правовідносин, які пов'язані з виплатою додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн військовослужбовцям Держприкордонслужби, зокрема у період з 09.10.2022 по 30.11.2022.
З огляду на викладене, у спірний період до правовідносин, які склались у цій справі для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою №168, підлягає застосуванню наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ, виданий керівником центрального органу - головою Держприкордонслужби України відповідно до вимог абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21.11.2024 у справі № 120/8916/23.
Суд враховує, що обов'язок з документування участі військовослужбовців у діях та заходах, передбачених п. 2 наказу №392-/0/81-22-АГ та п.2 наказу №628/0/81-22-АГ покладений на Військову частину НОМЕР_3 .
Військова частина НОМЕР_3 стверджує, що відповідальним за облік та документування участі військовослужбовців у відповідних діях та заходах є НОМЕР_5 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону, зокрема, журнал бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журнал надходження розпоряджень по підрозділу (документи, які підтверджують виконання бойових завдань позивачем), відсутні у веденні Військової частини НОМЕР_3 , оскільки їх облік та ведення безпосередньо здійснюється у 2 відділі прикордонної служби НОМЕР_1 прикордонного загону, тому докази стосовно виконання позивачем під час перебування у відрядженні у НОМЕР_4 прикордонному загоні у період з 09.10.2022 по 30.11.2022 завдань, що визначені п. 2 наказів №392-/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ на адресу Військової частини НОМЕР_3 з 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_1 прикордонного загону не надходили.
Суд критично оцінює посилання Військової частини НОМЕР_3 на те, що відповідальним за документування участі позивача у бойових діях та заходах є НОМЕР_5 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону, оскільки позивач відряджений до НОМЕР_4 прикордонного загону і саме останній, відповідно вимог наказів №392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ несе обов'язок оформлення документів, які є підставою для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди, а отже й відповідальність за достовірність та правильність їх оформлення.
Військова частина НОМЕР_3 у відзиві на позовну заяву зокрема зазначила, що підтверджуючі документи щодо прийняття позивачем безпосередньої участі (в сукупності) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів до ІНФОРМАЦІЯ_2 від прикордонної комендатури швидкого реагування № НОМЕР_11 прикордонного загону у період з 09.10.2022 по 30.11.2022 не надходили. Водночас, рапорт загону - коменданта 2 комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону полковника ОСОБА_3 від 03.11.2022 №1525 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі до 70 тисяч гривень був відправлений до НОМЕР_1 прикордонного загону супровідним листом від 10.11.2022 №22/4372-Вих); рапорт начальника загону - коменданта 2 комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону полковника ОСОБА_3 від 01.12.2022 №1893 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі до 30 тисяч гривень та 70 тисяч гривень був відправлений до НОМЕР_1 прикордонного загону супровідним листом від 04.12.2022 №22/4931-Вих). Також зазначено, що у ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні будь-які докази (документи, матеріали) щодо виконання позивачем у спірному періоді безпосередніх бойових дій чи заходів з безпосередньої відсічі і стримуванні збройної агресії в період перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій за спірний період.
Військова частина НОМЕР_2 у відзиві на позовну заяву зазначила, що додаткова винагорода до 100 000 гривень за період перебування позивача у відрядженні у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 09 жовтня 2022 року до 30 листопада 2022 року не нараховувалась та не виплачувалась згідно наказу №392-АГ від 30.07.2022 року, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 Військовій частині НОМЕР_2 не було надано підтверджуючі документи щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах під час його відрядження до НОМЕР_4 прикордонного загону, які є єдиною підставою для нарахування і виплати відрядженим військовослужбовцям підвищеної додаткової винагороди до 100 000 гривень.
Тобто, Військовою частиною НОМЕР_3 та Військовою частиною НОМЕР_2 не заперечується факт складання начальником загону - комендантом 2 комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону полковником ОСОБА_4 рапортів від 03.11.2022 №1525 та від 01.12.2022 №1893 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі до 30 тисяч гривень та 70 тисяч гривень.
Суд враховує, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої документації/інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у здійсненні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постановах від 28.05.2024 по справі №120/5170/23, від 13.06.2024 по справі №200/2784/23, від 19.09.2024 по справі №120/7509/23, від 10.10.2024 по справі №120/14641/23, від 10.10.2024 по справі 120/5154/23, від 21.11.2024 по справі № 120/8916/23.
Отже, суд встановив, що Військова частина НОМЕР_3 направляла рапорти на адресу Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати збільшеної додаткової винагороди, які стосуються спірних правовідносин, однак до них не було додано підтверджуючої інформації, як того вимагають положення наказів № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ.
Аналізуючи зміст наявних у матеріалах справи витягів з рапортів начальника загону - коменданта 2 комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону полковника ОСОБА_3 , суд встановив, що на виконання вимог п. 4 наказу від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог Постанови №168» представлено дані про участь військовослужбовців, зокрема, ОСОБА_1 у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі ведення бойових дій, в якому викладено прохання виплатити додаткову винагороду до 70 тисяч гривень на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців НОМЕР_5 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі ведення бойових дій:
витяг від 03.11.2022 №1525:
в період з 01.10.2022 по 31.10.2022; період безпосередньої участі 09.10.2022 - 31.10.2022 всього 23 дні;
витяг від 01.12.2022 №1893:
в період з 01.11.2022 по 30.11.2022: період безпосередньої участі 01.11.2022 - 30.11.2022, всього 30 днів.
Верховний Суд у постановах від 01.08.2024 по справі №200/3564/23, від 07.11.2024 по справі №200/525/23, від 05.12.2024 по справі №200/1347/24 зазначив, що оцінка судом таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення цього спору, позаяк згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу № 628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.
Відповідач 1 не надав суду доказів нарахування винагороди відповідно до Постанови № 168 у розмірі 70 000,00 грн пропорційно дням такої участі за період з 09.10.2022 по 30.11.2022 року.
Застосовуючи презумпцію доказування, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, суд звертає уваги на 2 аспекти: по-перше, відповідач 2 не визнав свого обов'язку документувати безпосередню участь позивача у бойових діях та заходах, однак надав супровідні листи та витяги з рапортів про виплати збільшеної додаткової винагороди позивачу, по друге, судом було встановлено факт складання начальником загону - комендантом 2 комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону полковника ОСОБА_4 рапортів від 03.11.2022 №1525, та від 01.12.2022 №1893 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі до 30 тисяч гривень та 70 тисяч гривень.
З урахуванням зазначеного, неможливість виплати позивачу додаткової винагороди за період його безпосередньої участі у бойових діях через ненадання ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) підтверджуючих документів щодо безпосередньої його участі у бойових діях або заходах відповідно до наказів №392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ не може бути підставою для відмови у отриманні додаткової винагороди, оскільки недотримання органами Держприкордонслужби вказаних актів в частині обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах не може мати негативні наслідки для військовослужбовця та впливати на його право на отримання додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168.
Суд враховує, що матеріалах справи наявні витяги з рапортів на виплату позивачу додаткової винагороди в сумі 70000 грн. за Постановою №168 у спірний період:
- з 09.10.2022 року по 31.10.2022 року (23 дні),
- з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року (30 днів).
Суд звертає увагу, що цими документами підтверджено участь позивача у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в зазначений період, тому відповідач протиправно обмежив виплату позивачу винагороди згідно Постанови № 168 в розмірі до 100000 грн за цей період.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наслідками судового розгляду, суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, задовольнивши їх, шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу збільшеної додаткової грошової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. у зв'язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період безпосередньої участі: з 09.10.2022 - 31.10.2022 всього 23 дні; з 01.11.2022 - 30.11.2022, всього 30 днів; зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 (як військової частини, на грошовому забезпеченні якої перебував у спірний період позивач) здійснити позивачу нарахування та виплату збільшеної додаткової грошової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн у зв'язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період безпосередньої участі: з 09.10.2022 - 31.10.2022 всього 23 дні; з 01.11.2022 - 30.11.2022, всього 30 днів, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України розподіл судових витрат зі сплати судового збору не здійснюється.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідачів судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст.ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надані наступні докази:
- Договір про надання правничої допомоги від 01.02.2026 року №01/02;
- звіт №01/02 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом, відповідно до якого розмір гонорару адвоката становить 8000 грн;
- квитанція на оплату виконаних адвокатом послуг в розмірі 10000 грн.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм суд дійшов до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд звертає увагу, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції»(Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд звертає увагу, що надані адвокатом документи свідчать про те, що адвокатом завищено розмір витрат на надану ним правову допомогу.
В свою чергу, враховуючи зміст позовної заяви, час, який необхідно затратити кваліфікованому юристу на підготовку усіх матеріалів даної адміністративної справи, складність даної адміністративної справи, а саме те, що вона відноситься до справ незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, а також те, що судова практика з приводу даних правовідносин сформована, суд дійшов висновку, що сума судових втрат на професійну правничу допомогу не є співмірною складності справи.
Суд зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, суд дійшов висновку, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн у зв'язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період безпосередньої участі: з 09.10.2022 - 31.10.2022 всього 23 дні; з 01.11.2022 - 30.11.2022 всього 30 днів.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) нарахування та виплату збільшеної додаткової грошової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн у зв'язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період безпосередньої участі: з 09.10.2022 - 31.10.2022 всього 23 дні; з 01.11.2022 - 30.11.2022 всього 30 днів, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисячі) гривень 00 коп.
Рішення складено в повному обсязі та підписано 27 квітня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова