01 травня 2026 р.Справа № 160/11260/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянська В.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
29.04.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Поліщук Іриною Олександрівною, у якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідача 2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі ч. 4 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в редакції від 01.01.2007, що був чинний станом на 03.04.2007, та дії відповідача-1 щодо повторного постановлення (поновлення) позивача на військовому обліку як військовозобов'язаного на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів»;
зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію щодо перебування ОСОБА_1 на обліку військовозобов'язаних та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі ч. 4 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в редакції від 01.01.2007, що була чинною станом на 03.04.2007, у зв'язку з досягненням позивачем граничного віку перебування в запасі другого розряду;
зобов'язати посадових осіб відповідача-1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 видалити з ЄДР «Оберіг» відомості стосовно ОСОБА_1 , які в мобільному застосунку «Резерв+» та інших електронних сервісах позначаються як статус «У розшуку» або «Вас розшукує ТЦК».
29.04.2026 представником позивача одночасно з позовною заявою подано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом:
заборони до набрання законної сили рішенням суду у даній справі ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також будь-яким іншим уповноваженим особам, які діють від його імені, або особам, уповноваженим державою на здійснення мобілізаційних заходів, вчиняти стосовно ОСОБА_1 дії, пов'язані з реалізацією його статусу як військовозобов'язаного, а саме: направляти його для проходження військово-лікарської комісії; здійснювати заходи, пов'язані з його призовом на військову службу під час мобілізації; вчиняти будь-які мобілізаційні та/чи інші дії, що випливають із обліку ОСОБА_1 як військовозобов'язаного;
зобов'язання посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 направити відповідне звернення до органів Національної поліції щодо призупинення виконання доставки ОСОБА_1 до ТЦК та СП для складання протоколу до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Заяву обґрунтовано тим, що позивач був виключений з військового обліку в 2007 році у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. Станом на 24.06.2024 Позивач офіційно мав статус «не перебуває на обліку». 21.02.2026, встановивши на мобільний застосунок «Резерв+», позивач дізнався про те, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно нього в категорії обліку було вказано «військовозобов'язаний», зазначено, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , та перебуває у розшуку з 26.01.2026 з причини порушення правил військового обліку, а саме «Не став на військовий облік за новою адресою». Згідно з розширеним витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 22.02.2026 датою повторного взяття позивача на облік зазначено 12.03.2009, не зважаючи на той факт, що за інформацією з офіційного витягу з Реєстру, сформованого через ЦНАП 24.06.2024, позивач мав статус «Не на обліку» та «Не перебуває у розшуку». Позивач досяг віку 59 років, має тяжкі хронічні захворювання, які є невиліковними, потребують постійного медичного контролю та безперервної медикаментозної терапії, перебуває на стадії медикаментозної компенсації. Переривання медикаментозної терапії або відсутність належного медичного забезпечення може призвести до різкого погіршення стану здоров'я, розвитку критичних станів та створити реальну загрозу життю позивача. Можливе вчинення стосовно позивача дій, пов'язаних із його направленням на військово-лікарську комісію, примусовим залученням до мобілізаційних заходів, переміщенням, обмеженням доступу до належного лікування або призовом на військову службу, чи іншими діями, що випливають із незаконно, на думку позивача, наданого йому статусу військовозобов'язаного, створює очевидний ризик заподіяння невідворотної шкоди. У разі призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права не бути мобілізованим у зв'язку з виключенням із військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі. Також це унеможливить підтримання позивачем належного рівня життя та стану здоров'я, а також отримання ним необхідної медичної допомоги. Фактично, у разі задоволення позову в цій справі і набрання судовим рішенням законної сили, це рішення суду, у разі, якщо позивач буде мобілізованим і отримає статус військовослужбовця, неможливо буде виконати. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною четвертою статті 150 КАС України передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
У витягу № 556086-24062024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 24.06.2024 було зазначено зокрема, що ОСОБА_1 на військовому обліку та у розшуку не перебуває.
Військово-обліковий документ ОСОБА_1 , сформований 21.02.2026 у застосунку «Резерв+», містить інформацію про категорію обліку - військовозобов'язаний, ІНФОРМАЦІЯ_4 , про порушення правил військового обліку, дата і причина звернення до Нацполіції - 26.01.2026 «Не стали на військовий облік за новою адресою», дані уточнено вчасно 12.12.2025.
У розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у застосунку «Резерв+», сформованих 22.02.2026, зазначено дату взяття на облік - 12.03.2009.
До заяви про забезпечення позову додано копію листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.03.2026 № ЩТ/1270, яким на запит представника позивача повідомлено, що ОСОБА_1 було виключено з військового обліку після досягнення 40 років - граничного віку перебування в запасі військовозобов'язаних. У подальшому до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» було внесено зміни, відповідно до яких граничний вік перебування в запасі збільшено до 60 років. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» ОСОБА_1 автоматично, рішенням штабу вищого рівня, взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку відсутні. Цим листом рекомендовано ОСОБА_1 встати на військовий облік за місцем фактичного проживання (реєстрації) в Україні.
Згідно з матеріалами справи позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання у м. Донецьку, фактичне місце проживання у м. Дніпро (довідка № 1239-5000184492 від 30.08.2019).
До заяви про забезпечення позову додано копії медичної документації (консультативних висновків) стосовно позивача від 21.09.2023, 01.11.2023, 11.01.2025, 19.12.2025.
За своєю суттю інститут забезпечення позову як в адміністративному судочинстві, так і в інших його видах, є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у разі задоволення позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Очевидна протиправність оскаржуваних дій та бездіяльності має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування. Вчинення відповідачами дій або допущення бездіяльності, які, на думку позивача, порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі дії та бездіяльність є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт протиправності оскаржуваних дій та бездіяльності відповідачів та порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх доказів у справі.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року № 1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»» від 22 липня 2014 року № 1604-VII - до 60 років.
Приписи частини четвертої статті 28 Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Зі змісту доданих до позовної заяви та заяви про забезпечення позову документів судом не встановлено очевидних ознак протиправності дій або бездіяльності відповідачів щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі ч. 4 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в редакції від 01.01.2007, що був чинний станом на 03.04.2007, та дій щодо повторного постановлення (поновлення) позивача на військовому обліку як військовозобов'язаного на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, зокрема, вчинення відповідачами дій щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією, направлення позивача для проходження військово-лікарської комісії, звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 до органів Національної поліції про адміністративне затримання та доставлення позивача, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
З огляду на визначений позивачем предмет спору, характер спірних правовідносин, суд вважає, що доводи позивача, якими обґрунтовано заяву про забезпечення позову, не можуть бути підставою для забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Рянська